Справа № 3-144 гс 11Код СЗ - 33/14
Доповідач Колесник П.І.
30 січня 2012 року м. Київ
Верховний Суд України у складі:
головуючого Колесника П.І.,
суддів: Балюка М.І., Барбари В.П., Берднік І.С., Вус С.М., Глоса Л.Ф., Гошовської Т.В., Григор'євої Л.І., Гриціва М.І., Гуменюка В.І., Гусака М.Б., Ємця А.А., Жайворонок Т.Є., Заголдного В.В., Канигіної Г.В., Кліменко М.Р., Ковтюк Є.І., Коротких О.А., Кривенди О.В., Кривенка В.В., Кузьменко О.Т., Лященко Н.П., Онопенка В.В., Охрімчук Л.І., Панталієнка П.В., Патрюка М.В., Пивовара В.Ф., Пилипчука П.П., Потильчака О.І., Пошви Б.М., Прокопенка О.Б., Редьки А.І., Романюка Я.М., Сеніна Ю.Л., Таран Т.С., Терлецького О.О., Школярова В.Ф., Яреми А.Г., -
за участю представників:
приватного акціонерного товариства “Народна
фінансово-страхова компанія “Добробут” -
приватного акціонерного товариства “Страхова
компанія “Статус” -
Костерного Д.О.,
Галицького М.І., -
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “Статус” (далі - ПАТ “СК “Статус”) про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 21 вересня 2011 року у справі № 23/106 за позовом ПАТ “СК “Статус” до приватного акціонерного товариства “Народна фінансово-страхова компанія “Добробут” (далі - ПАТ “НФСК “Добробут”) про стягнення суми,
У жовтні 2011 року позивач звернувся із заявою про перегляд Верховним Судом України зазначеної постанови суду касаційної інстанції на підставі неоднакового застосування останнім положень підпункту 38.1.1 пункту 38.1 статті 38 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів” (далі - Закон), внаслідок чого було ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.
В обґрунтування заяви додано копії постанов Вищого господарського суду України: від 22 червня 2011 року у справі № 48/562, від 13 липня 2011 року у справі № 4/466, від 26 липня 2011 року у справі № 1/58, від 31 серпня 2011 року у справі № 42/71, від 14 вересня 2011 року у справі № 53/128.
Крім того, на підтвердження неоднакового застосування зазначеної норми матеріального права заявником додано копію постанови Верховного Суду України від 25 листопада 2008 року у справі № 11/406-07.
Посилаючись на зазначені судові рішення, ПАТ “СК “Статус” у своїй заяві дійшло висновку про те, що оскаржувана постанова суду касаційної інстанції є незаконною, оскільки прийнята з порушенням вимог вказаної норми матеріального права.
Ухвалою від 28 листопада 2011 року Вищий господарський суд України допустив до провадження справу № 23/106 для перегляду Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 21 вересня 2011 року.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши наведені заявником обставини, Верховний Суд України дійшов висновку, що заява підлягає задоволенню з нижченаведених підстав.
Відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Ця норма кореспондується з положенням статті 27 Закону України “Про страхування”.
Як встановлено судами нижчих інстанцій, постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 27 грудня 2010 року водія автомобіля “Citroen” ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) внаслідок порушення пункту 16.13 Правил дорожнього руху України та притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 124 Кодексу про адміністративні правопорушення України.
Цивільно-правову відповідальність власника автомобіля “Citroen” (реєстраційний номер НОМЕР_1) застраховано відповідачем згідно з полісом № ВЕ/0270668.
Пунктом 37.4 статті 37 Закону (у редакції, чинній на момент виплати страхового відшкодування) передбачено право страховика в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
Таким чином, особою, відповідальною за завдані у даному випадку збитки, згідно з положеннями Закону в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, є саме ПАТ “НФСК “Добробут”.
Відповідно до підпункту 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 Закону (у редакції, чинній на момент вчинення ДТП) учасники ДТП зобов'язані вжити заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів, повідомлення страховика, з яким було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або, у випадках, передбачених цим Законом, МТСБУ про настання ДТП.
Вказана норма не містить підстав для відмови у задоволенні вимоги страховика, який виплатив страхове відшкодування згідно з договором майнового страхування, до особи, відповідальної за завдані збитки, про відшкодування виплачених ним фактичних сум коштів у межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Підпунктом 38.1.1 пункту 38.1 статті 38 Закону (у редакції, чинній на момент виплати страхового відшкодування) визначено, що страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив ДТП, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 Закону. Тобто зазначена стаття передбачає наявність у страховика права на пред'явлення регресного позову, а не відсутність цього права.
За таких обставин Вищий господарський суд України дійшов передчасного висновку про безпідставність позовних вимог, а прийнята ним постанова є незаконною.
Відповідно до частини 2 статті 11125 Господарського процесуального кодексу України у разі якщо суд установить, що судове рішення у справі, яка переглядається, є незаконним, він скасовує його повністю або частково і направляє справу на новий розгляд до суду касаційної інстанції.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 11123-11125 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд України
Заяву приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “Статус” задовольнити.
Постанову Вищого господарського суду України від 21 вересня 2011 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.
Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини першої статті 11116 Господарського процесуального кодексу України.
.
Головуючий П.І. Колесник
Судді:М.І. БалюкО.Т. Кузьменко
В.П. БарбараН.П. Лященко
І.С. БерднікВ.В. Онопенко
С.М. Вус Л.І. Охрімчук
Л.Ф. ГлосП.В. Панталієнко
Т.В. ГошовськаМ.В. Патрюк
Л.І. Григор'єваВ.Ф. Пивовар
М.І. ГрицівП.П. Пилипчук
В.І. ГуменюкО.І. Потильчак
М.Б. ГусакБ.М. Пошва
А.А. ЄмецьО.Б. Прокопенко
Т.Є. ЖайворонокА.І. Редька
В.В. Заголдний Я.М. Романюк
Г.В. КанигінаЮ.Л. Сенін
М.Р. КліменкоТ.С. Таран
Є.І. КовтюкО.О. Терлецький
О.А. КороткихВ.Ф. Школяров
О.В. КривендаА.Г. Ярема
В.В. Кривенко