18 січня 2012 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
Головуючого: Ткачука О.С.
суддів: Висоцької В.С., Гримич М.К.,
Колодійчука В.М., Савченко В.О.,
розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про захист прав споживача, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 29 жовтня 2009 року та рішення апеляційного суду Львівської області від 22 квітня 2010 року, -
У листопаді 2008 року позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про часткове повернення грошових коштів, сплачених ним за договором про надання послуг по будівництву будинку. В подальшому збільшив позовні вимоги та просив також розірвати договір №1 від 12 березня 2008 року, укладений між ОСОБА_3 та ПП ОСОБА_4 та стягнути з останнього на його користь 181 260,09 доларів США, що по курсу НБУ станом на день подачі позову становить 1 047 683,32 грн., яка складається із частини сплаченого авансу - у зв'язку з відмовою позивача від договору у розмірі 10408 доларів США, заподіяних збитків у виді упущеної вигоди в розмірі 752,09 доларів США, пені в сумі 170 100 доларів США та 50 000,00 грн. моральної шкоди.
Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 29 жовтня 2009 року позов ОСОБА_3 задоволено частково. Розірвано договір №1 від 12 березня 2008 року, укладений між сторонами. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 83 264,00 грн., що еквівалентно 10 408 доларам США за курсом НБУ станом на 29.10.2009 року. В задоволенні решти вимог відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.
Рішенням апеляційного суду Львівської області від 22 квітня 2010 року скасовано рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 коштів в сумі 83 264,00 грн., ухвалено в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено. В решті рішення залишено без змін.
Відповідно до п.2 розділу ХІІІ «Перехідні положення» Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 07.07.2010 року касаційну скаргу заявника, подану до Верховного Суду України до 15 жовтня 2010 року і не розглянуту Верховним Судом України до 01 листопада 2011 року, передано до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, про що постановлено ухвалу від 17 листопада 2011 року.
У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати ухвалені судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Вивчивши матеріали цивільної справи, касаційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Судами встановлено, що позивач, маючи намір побудувати будинок, у травні 2007 року замовив у відповідача будівництво будинку площею 412 кв.м. з дерев'яного брусу по ціні 110 доларів США за 1 кв.м. Домовившись про ціну, яка на той час становила 42 000 доларів США, позивач передав відповідачу 20 000 доларів США, за які останній повинен був придбати ліс-кругляк і виконати роботи до кінця грудня 2007 року. В зв'язку з тим, що відповідач не приступив до виконання робіт 12.03.2008 року між сторонами було укладено договір №1, відповідно до якого відповідач ОСОБА_4 зобов'язався збудувати дерев'яний будинок по АДРЕСА_1 площею 412 кв.м. згідно проекту. Згідно п.1.3 договору термін будівництва будинку становить 2 місяці на базі виконавця - ОСОБА_4 і три тижні на ділянці замовника по АДРЕСА_1 Грошові кошти в сумі 20 000 доларів США позивач передав відповідачу в день укладення договору, тобто 12.03.2008 року, що підтверджується розпискою, написаною власноруч ОСОБА_4 15.06.2008 року відповідачем було здійснено поставку частини дерева та розпочато будівництво будинку. Цього ж дня, позивач передав відповідачу 4000 доларів США за зведення несучих стін будинку, що підтверджується розпискою, що міститься в матеріалах справи (а.с.7). Після отримання коштів відповідач припинив будівництво вказаного будинку, не дивлячись на неодноразові вимоги позивача.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем умови договору належним чином не виконувалися, тому відповідно до ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів», позивач відмовився від укладеного між ними договору, тому відповідач повинен повернути частину коштів з урахуванням обсягу виконаних робіт. В задоволенні решти вимог відмовлено, оскільки укладеним між сторонами договором не передбачено сплати пені за неналежне виконання робіт та відшкодування збитків (упущеної вигоди), підстави для відшкодування моральної шкоди, передбачені Законом України «Про захист прав споживачів» також відсутні.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове про відмову в задоволенні позову, апеляційний суд послався на те, що суд першої інстанції при ухваленні рішення, вийшов за межі позовних вимог, оскільки позивач просив стягнути з відповідача на свою користь суму коштів у доларах США, що не передбачено Законом України «Про захист прав споживачів» на підставі якого і заявлено позов, тому в цьому випадку повинно ухвалюватися рішення про відмову в задоволенні такого позову.
Проте, погодитися з висновками апеляційного суду не можна, оскільки суд дійшов їх із порушенням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч.1 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов'язань за договором або виконує роботу так повільно, що закінчити її у визначений строк стає неможливим.
Позивач, якого не влаштував термін та якість виконуваних відповідачем робіт, скористався своїм правом на розірвання такого договору та пред'явив відповідний позов, за результатами розгляду якого судом першої інстанції підраховано обсяг фактично виконаних робіт, їх вартість, враховано розмір сплаченого позивачем авансу та визначено суму, що підлягає поверненню відповідачем в зв'язку з об'єктивною неможливістю в визначений сторонами строк закінчити будівництво будинку.
Судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено в задоволенні решти позовних вимог, оскільки відповідно ч.2.ст. 10 до Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що якщо під час виконання робіт (надання послуг) стане очевидним, що їх не буде виконано з вини виконавця згідно з умовами договору, споживач має право призначити виконавцю відповідний строк для усунення недоліків, а в разі невиконання цієї вимоги у визначений строк - розірвати договір і вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення недоліків третій особі за рахунок виконавця.
З позовної заяви вбачається, що позивач обрав визначений законом спосіб захисту своїх прав у вигляді розірвання договору та висунення вимоги про відшкодування збитків, факт заподіяння і розмір яких судом першої інстанції визнано недоведеним, тому рішення суду першої інстанції в цій частині, з яким погодився й суд апеляційної інстанції є обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні.
Згідно ст.524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
З укладеного договору вбачається, що сторони передбачили вартість замовлених робіт в іноземній валюті - доларах США, тому висновок суду апеляційної інстанції щодо відмови в задоволенні заявленого позову з цих підстав є необґрунтованим, а рішення суду першої інстанції, яким визначено суму, що належить до повернення як в доларах США так і її еквівалент у грошовій одиниці України за курсом НБУ на день ухвалення судом рішення є правильним.
Відповідно до п.3.ч.1.ст. 336 ЦПК України за наслідками розгляду касаційної скарги на рішення суд касаційної інстанції має право постановити ухвалу про скасування рішення апеляційного суду і залишити в силі судове рішення суду першої інстанції, що було помилково скасоване апеляційним судом.
На підставі наведених норм, суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, правильно дав оцінку обставинам справи, правильно визначив характер правовідносин між сторонами та вірно застосував норми матеріального права, ухвалив законне і обґрунтоване рішення, за таких обставин рішення апеляційного суду Львівської області від 22 квітня 2010 року підлягає скасуванню, з залишенням в силі рішення суду першої інстанції, що було помилково частково скасоване апеляційним судом.
Керуючись ч.1 ст. 336, ст. 339 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, -
Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення апеляційного суду Львівської області від 22 квітня 2010 року скасувати, рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 29 жовтня 2009 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий: О.С. Ткачук
Судді: В.С. Висоцька
М.К. Гримич
В.М. Колодійчук
В.О. Савченко