01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
14.02.2012 № 13/458-41/131
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сухового В.Г.
суддів: Чорногуза М.Г
Агрикової О.В.
при секретарі судового засідання: Марвано А.Т.,
розглянувши апеляційну скаргу Фонду державного майна України
на рішення господарського суду міста Києва від 15.09.2011р.
у справі №13/458-41/131 (суддя Станік С.Р.)
за позовом Приватного акціонерного товариства «Дослідний завод
зварювального устаткування Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона»
до Фонду державного майна України
третя особа Національна академія наук України
за участі прокурора
про визнання нечинним та скасування наказу №369 від 17.03.2010р.
Приватне акціонерне товариство «Дослідний завод зварювального устаткування Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона» (далі - позивач) звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до Фонду державного майна України (далі - відповідач) про визнання нечинним та скасування наказу №369 від 17.03.2010р.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 20.09.2010р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Національну академію наук України.
Рішенням господарського суду м. Києва від 11.11.2010 р. у справі № 13/458 позов задоволено повністю.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.02.2011 р. апеляційну скаргу Фонду державного майна України задоволено, рішення господарського суду м. Києва від 11.11.2010 року у справі № 13/458 скасовано. Прийнято нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Постановою Вищого господарського суду України від 04.04.2011р. касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства “Дослідний завод зварювального устаткування Інститут електрозварювання ім. Є.О. Патона” задоволено частково, рішення господарського суду м. Києва від 11.11.2010 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.02.2011 р. у справі 13/458 скасовано. Справу передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва.
За результатами нового розгляду господарським судом м. Києва 15.09.2011 р. прийнято рішення у справі № 13/458-41/131, яким позов задоволено повністю. Визнано нечинним та скасовано наказ Фонду державного майна України №369 “Про виключення п. 22 (Інв. №100001, Адміністративно-побутовий корпус, адреса: м. Київ, вул. Саперне поле, 9-а) з Переліку нерухомого майна, що передається у власність Закритого акціонерного товариства "Дослідний завод зварювального устаткування Інституту електрозварювання ім. О.Є.Патона" від 12.06.2002, який є додатком до Акту прийому-передачі від 12.06.02 №165”. У зазначеному рішенні суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач прийняв оспорюваний наказ з порушенням вимог чинного законодавства, а саме: ст.ст. 19, 41 Конституції України, ст.19 ГК України, ст. 12 Закону України "Про господарські товариства", ст.7 Закону України “Про приватизацію державного майна”, ст.ст. 3, 4 Закону України "Про управління об'єктами державної власності", Тимчасового положення про Фонд державного майна України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 07.07.92 р. за № 2558-XII, Регламенту Фонду державного майна України, затвердженого наказом Фонду державного майна України 19.10.07 р. №1684. Також, суд вказав, що оспорюваний наказ прийнято з перевищенням повноважень і він порушує право власності позивача на нерухоме майно, зокрема на адміністративно-побутовий корпус за адресою м. Київ, вул. Саперне поле, 9-а, та інтереси держави в статутному капіталі позивача. У зв'язку з цим суд дійшов висновку, що наказ є нечинним і підлягає скасуванню.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати повністю рішення господарського суду м. Києва від 15.09.2011р. та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю. В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається на те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права. Зокрема, скаржник посилається на те, що викладені в оскаржуваному рішенні висновки суду щодо набуття позивачем права власності на адміністративно-побутовий корпус, розташований в м. Києві по вул. Саперне поле, 9-а, є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсності. Також, скаржник вказує, що в порушення вимог ст. 43 ГПК України суд безпідставно відхилив докази відповідача.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить апеляційну скаргу на рішення господарського суду м. Києва від 15.09.2011р. у справі № 13/458-41/131 залишити без задоволення, а рішення без змін.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.10.2011р. апеляційну скаргу Фонду державного майна України у справі № 13/458-41/131 прийнято до провадження колегією суддів у складі головуючого судді Борисенко І.В., суддів Зубець Л.П., Ільєнок Т.В.
Згідно з розпорядженням Київського апеляційного господарського суду від 16.12.2011р. № 01-24/834 у зв'язку з перебуванням на лікарняному головуючого судді (доповідача) Борисенко І.В. призначено повторний автоматичний розподіл справи № 13/458-41/131.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.12.2011р. справу № 13/458-41/131 прийнято до провадження колегією суддів у складі головуючого судді (доповідача) Сухового В.Г., суддів Агрикової О.В., Чорногуза М.Г. та призначено розгляд справи на 24.01.2012р.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.01.2012р. розгляд справи відкладено на 14.02.2012р. у зв'язку з неявкою представників позивача та третьої особи та клопотанням позивача про відкладення розгляду справи
У судове засідання 14.02.2012р. представник позивача та третьої особи не з'явились. Про час та місце розгляду справи повідомлялись своєчасно та належним чином. 13.02.2012р. від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв'язку з хворобою начальника юридичного відділу та участю іншого представника у розгляді іншої справи. Представник відповідача заперечив проти вказаного клопотання, представник прокуратури залишив його вирішення на розсуд суду.
Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.
Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що клопотання позивача про відкладення розгляду справи слід відхилити з тих підстав, що, по-перше, як вбачається з долученого до клопотання повідомлення про виклик в адміністративний суд, явку представника позивача визнано не обов'язковою. По-друге, позивач є юридичною особою та непозбавлений права направити у судове засідання свого працівника чи іншого представника. По-третє, судове засідання вже відкладалось за клопотанням позивача, у даному клопотанні позивач не просить продовжити строк вирішення спору. Відтак, колегія суддів вважає, що підстави для відкладення розгляду справу у порядку ст. 77 ГПК України відсутні і справу можливо розглянути у відсутності представників позивача та третьої особи на підставі наявних у ній доказів.
Розглянувши матеріали апеляційної скарги, дослідивши наявні докази у справі, вислухавши пояснення представника відповідача та прокурора, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19.02.1999 № 226 “Про перелік установ, організацій та підприємств, які входять до складу Національної академії наук”, Дослідний завод зварювального устаткування Інституту електрозварювання імені Є.О.Патона включено в перелік установ, організацій та підприємств, які входять до складу Національної академії наук України.
Відповідно до Наказу Фонду державного майна України №739 від 24.04.2002р. “Про участь Фонду державного майна України у закритому акціонерному товаристві “Дослідний завод зварювального устаткування Інституту електрозварювання ім.Є.О. Патона” та Установчого договору від 24.04.2002р. від імені Держави Фондом державного майна України в обмін на 81,5559% акцій ЗАТ “ДЗЗУ ІЕЗ ім. Є.О. Патона” у кількості 12763543 штуки (загальною номінальною вартістю 12763543,00 грн.) до статутного фонду створюваного акціонерного товариства було внесено цілісний майновий комплекс Державного підприємства “Дослідний завод зварювального устаткування інституту електрозварювання ім.Є.О. Патона”.
Згідно Акту приймання-передачі №165 від 12.06.2002р., який складений та підписаний представниками сторін: Головою ФДМ України О.М Бондарем та Головою правління заводу В.О. Тітовим, Фондом державного майна України було передано в якості внеску до статутного фонду ЗАТ “ДЗЗУ ІЕЗ ім. Є.О. Патона” основні засоби згідно доданого Переліку нерухомого майна, що передається у власність товариства (ЗАТ “ДЗЗУ ІЕЗ ім. Є.О. Патона”), а саме позивачу передано в статутний фонд цілісний майновий комплекс державного підприємства “Дослідний завод зварювального устаткування Інституту електрозварювання ім.Є.О.Патона”, у тому числі Адміністративно-побутовий корпус, адреса: м. Київ, вул. Саперне поле, 9-а (п. 22, інв. № 100001).
Статутом Закритого акціонерного товариства "Дослідний завод зварювального устаткування Інституту електрозварювання ім.Є.О.Патона" визначено наступне:
п.1.1. Фонд державного майна України , в особі Першого заступника Фонду Чечетова М.В., який діє на підставі Тимчасового положення про Фонд державного майна України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 07 червня 1992 року №2558-ХП, місцезнаходження: АДРЕСА_1;
п.1.2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Експловелд", зареєстроване Голосіївською районною державною адміністрацією м.Київ, свідоцтво №30519182 від 06.09.99р., місцезнаходження: 03045, м.Київ, вул. Новопирогівська, 66;
п.1.3. Закрите акціонерне товариство "Транснаціональна промислово-фінансова група "Інтерагротек", зареєстроване Голосіївською районною державною адміністрацією м.Києва, свідоцтво №23712430 від 29.02.96р, місцезнаходження:03045, м.Київ, вул.Новопирогівська, 66
п.1.4. Дочірнє відкрите акціонерне товариство "Оргенергогаз" ВАТ "Газпром" (Російська Федерація), зареєстроване рішенням Відновської міської ради народних депутатів Московської області, свідоцтво №595-06 від 02.08.1999 р., місцезнаходження 142717, Росія, Московська область, Ленінський район, п. Развілка;
пойменовані надалі Засновники, визнаючи взаємовигідність співробітництва в галузі розробки та виготовлення зварювального устаткування, діагностики та ремонту ліній трубопроводів, що проходять через територію України, в т.ч. компресорних станцій, уклали цей договір про нижчевикладене.
п 2.1. Засновники створили закрите акціонерне товариство "ДЗЗУ ІЕЗ ім. Є.О.Патона", ідентифікаційний код 05417733, що далі іменується Товариство, з метою розробки і впровадження у виробництво сучасного устаткування і технологій, що створені на використанні висококонцентрованих джерел енергії, діагностики обробки металів, їх зварювальних з'єднань та металоконструкцій в цілому для підвищення їх експлуатаційної надійності та їх довговічності, а також інших технологічних процесів спецелектрометалургії і металообробки.
п. 4.1. Закрите акціонерне товариство “Дослідний завод зварювального устаткування інституту електрозварювання ім. Є.О.Патона” створюється шляхом реорганізації державного підприємства “Дослідний завод зварювального устаткування інституту електрозварювання ім. Є.О.Патона”НАН України, зареєстрованого Голосіївською районною у м. Києві державною адміністрацією, свідоцтво № 05417733 від 26.12.01 та є правонаступником усіх його прав та обов'язків.
п.4.2. Товариство є юридичною особою з моменту державної реєстрації та здійснює свою діяльність відповідно до законодавства України.
п.5.1. Для забезпечення діяльності Товариства створюється статутний фонд в розмірі
15 650 064 гривень.
п.5.2. Статутний фонд товариства поділено на 15 650 064 простих іменних акцій номінальною вартістю 1 (одна) гривня кожна, що розподіляються між засновниками.
п.5.3. Засновники сплачують акції Товариства майном, майновими правами та грошовими коштами:
- Фонд державного майна України 12 763 543 гривень у вигляді цілісного майнового комплексу Дослідного заводу зварювального устаткування ім. Є.О.Патона, вартість якого визначена експертним шляхом;
- Товариство з обмеженою відповідальністю "Експловелд" - 987 494 гривні ірошовими коштами;
- Промислово-фінансова група "Інтерагротек" - 987 494 гривні грошовими коштами;
- Дочірнє відкрите акціонерне товариство "Оргенергогаз" ВАТ "Газпром" - 911 533 гривні грошовими коштами.
п.5.4. Акції засновників у статутному фонді розподіляються таким чином: Фонд державного майна - 12 763 543 акцій, або 81,5% статутного фонду; ТОВ "Експловелд" - 987 494 акції, або 6,3% статутного фонду;
ПФГ "Інтерагротек" - 987 494 акції, або 6,3% статутного фонду;
ДВАТ "Оргенергогаз" ВАТ "Газпром" - 911 533 акції, або 5,9% статутного фонду.
п.5.5. Акції Товариства повинні бути сплачені Засновниками шляхом перерахування на рахунок Товариства грошових коштів та/або передачі на баланс Товариства майна та майнових прав в строки, визначені чинним законодавством України.
Згідно установчого договору Закрите акціонерне товариство "Дослідний завод зварювального устаткування Інституту електрозварювання імені Є,О. Патона" створене 19.06.2002 державою в особі Фонду державного майна України та підприємствами приватної форми власності шляхом реорганізації Державного підприємства "Дослідний завод зварювального устаткування Інституту електрозварювання ім. Є.О.Патона" НАН України.
Відповідно до п. 5.6. установчого договору Закритого акціонерного товариства "Дослідний завод зварювального устаткування Інституту електрозварювання ім.Є.О.Патона" всі майнові та грошові внески засновників після їх передачі до статутного фонду Товариства стають власністю Товариства.
Відповідно до п.5.7 установчого договору майно, що вноситься засновниками до статутного фонду, як оплата за акції, передається згідно з актами приймання-передачі та обліковується на балансі Товариства. Акти приймання-передачі підписуються уповноваженим представником засновника та Головою Правління Товариства.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №1760 від 20 грудня 2006 року вказаний державний пакет простих іменних акцій було передано від Фонду державного майна України в управління Національній академії наук України.
Також, згідно з постановою Кабінету Міністрів України “Про перелік об'єктів державної власності, що входять до майнового комплексу Національної академії наук”, державний пакет акцій у розмірі 81,5559 відсотка статутного фонду закритого акціонерного товариства «Дослідний завод зварювального устаткування Інституту електрозварювання імені Є. О. Патона» є об'єктом державної власності, що входить до майнового комплексу Національної академії наук України.
Правові основи управління об'єктами державної власності, що входять до майнового комплексу Національної академії наук України, визначені Законом України “Про управління об'єктами державної власності ”.
Статтею 1 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" управління об'єктами державної власності - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.
Відповідно до ст.3 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" об'єктами управління державної власності, зокрема, є корпоративні права, що належать державі у статутних фондах господарських організацій (далі - корпоративні права держави).
Згідно до ч.1 ст.4 Закон України "Про управління об'єктами державної власності" суб'єктами управління об'єктами державної власності є: Кабінет Міністрів України; Фонд державного майна України; міністерства та інші органи виконавчої влади (далі - уповноважені органи управління); органи, які здійснюють управління державним майном відповідно до повноважень, визначених окремими законами; державні господарські об'єднання, державні холдингові компанії, інші державні господарські організації (далі - господарські структури); юридичні та фізичні особи, які виконують функції з управління корпоративними правами держави (далі - уповноважені особи); Національна академія наук України, галузеві академії наук.
Отже, Національна академія наук України є суб'єктом управління корпоративними правами держави.
Державний пакет простих іменних акцій у кількості 12763543 штуки (загальною номінальною вартістю 12763543 гривні) закритого акціонерного товариства “Дослідний завод зварювального устаткування Інституту електрозварювання ім.Є.О.Патона” перейшов в управління від ФДМ України до Національній академії наук України, тобто ФДМ України не наділений повноваженнями виконувати функції з управління державною власністю відносно товариства.
Статтею 7 Закону України “Про приватизацію державного майна” визначено перелік повноважень Фонду державного майна України у сфері управління об'єктами державної власності відповідно до законодавства.
Пунктами 1 та 3 Тимчасового положення про Фонд державного майна України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 07.07.92р. №2558-ХІІ (далі - Положення) передбачено, що Фонд державного майна України є державним органом, який здійснює державну політику в сфері приватизації державного майна, виступає орендодавцем майнових комплексів, що є загальнодержавною власністю. У своїй діяльності Фонд керується Конституцією і законодавчими актами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а також цим Положенням.
Відповідно до пункту 6 Положення Фонд державного майна України має право видавати в межах своєї компетенції нормативні документи, обов'язкові для виконання органами державної виконавчої влади, іншими юридичними особами, контролювати їх виконання.
При цьому, акт державного чи іншого органу є юридичною формою у якому відображено рішення цих органів, має статус офіційного документу, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як встановлено судом, 17.03.2010р. відповідачем видано оспорюваний наказ № 369 від 17.03.2010р. Зі змісту наказу вбачається, що його видано з метою додержання вимог Закону України "Про приватизацію державного майна", Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" та Житлового кодексу Української РСР з посиланням на розпорядження Кабінету Міністрів України від 11.02.2010 року №318-р "Деякі питання збереження об'єктів державної власності" та на лист Печерської районної у місті Києві державної адміністрації від 30.08.2007 року №090-4138/13.
Згідно з вказаним наказом відповідачем виключено пункт 22 (Інв. №100001, Адміністративно-побутовий корпус, адреса: м. Київ, вул. Саперне поле, 9-а) з Переліку нерухомого майна, що передається у власність закритого акціонерного товариства "Дослідний завод зварювального устаткування Інституту електрозварювання ім. О.Є.Патона" від 12.06.02, який є додатком до Акту прийому-передачі від 12.06.02 №165.
Крім того, зазначеним наказом №369 ФДМУ України рекомендувало Національній академії наук України та вищому органу закритого акціонерного товариства "Дослідний завод зварювального устаткування Інституту електрозварювання їм. О.Є.Патона" вжити заходів щодо безоплатної передачі гуртожитку, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Саперне поле 9-а, до сфери управління Національної академії наук України та недопущення зменшення державної частки у статутному капіталі закритого акціонерного товариства "Дослідний завод зварювального устаткування Інституту електрозварювання ім. О.Є.Патона".
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що відповідач уповноважений в межах своєї компетенції видавати нормативні акти індивідуальної дії або загальної дії у формі наказів, вносити до них зміни чи скасовувати.
Водночас, Перелік нерухомого майна від 12.06.2002, який становить додаток до Акту прийому-передачі майна від одного власника до іншого, у даному випадку не є нормативним документом, а відображає господарсько-правові відносини. Крім того, вказаний перелік є фактично наведеним у ньому списком конкретного майна, що передається засновником за актом приймання - передачі до статутного фонду позивача, а сам акт приймання-передачі є первісною бухгалтерською документацією, внутрішньогосподарським документом між засновником і товариством при здійсненні ними корпоративних правовідносин акціонера, який фіксує дію - внесення вкладу до статутного фонду акціонерного товариства.
Згідно зі ст. 12 Закону України "Про господарські товариства" товариство є власником майна, переданого йому учасниками у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу.
Згідно з випискою з реєстру власників іменних цінних паперів позивача станом на 25.05.10, власниками акцій позивача є Національна академія наук України - 12 763 543 акцій, або 81,5% статутного фонду; ТОВ "Експловелд" - 987 494 акції, або 6,3% статутного фонду; ТОВ "ВП “Інтерагротек”987 494 акції, або 6,3% статутного фонду та ДВАТ "Оргенергогаз" ВАТ "Газпром" -911 533 акції, або 5,83% статутного фонду, що сторонами станом на момент вирішення спору не заперечувалось.
За загальними правилами, підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.
Видання ж відповідачем оспорюваного наказу, яким виключено п.22 з Переліку, що є додатком до Акту прийому-передачі майна, становить фактично вилучення у позивача майна, переданого як внесок держави до статутного фонду товариства, яке на час видання наказу вже було власністю позивача у відповідності до статті 12 Закону України “Про господарські товариства”.
Крім того, колегія суддів зазначає, що у випадках передачі майна державних підприємств у власність інших осіб, тобто приватизації такого майна, з порушенням вимог закону, захист інтересів держави (відновлення порушеного права держави на майно) не може бути здійснено органом приватизації шляхом вилучення в односторонньому порядку відповідного майна з переліку об'єктів, які передано у власність створюваного товариства та на яке у товариства виникло право власності, оскільки органи приватизації не наділені законом повноваженнями вилучати майно із власності інших осіб.
У даній справі фактично існує спір про повернення у державну власність майна, яке перебуває у власності акціонерного товариства, створеного за участю органу приватизації. Такий спір може бути вирішений лише в судовому порядку, а не наказом органу приватизації про вилучення відповідного майна з переліку об'єктів, переданих створюваному товариству.
До того ж, передачу майна до статутного фонду (капіталу) у вигляді цілісного майнового комплексу, в тому числі Адміністративно-побутового корпусу, акціонерного товариства "Дослідний завод зварювального устаткування Інституту електрозварювання їм. О.Є.Патона" здійснено ФДМ України як оплату акцій товариства згідно з п.5.3 Установчого договору названого товариства, який укладено чотирма засновниками.
Згідно з частиною 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
З урахуванням наведених обставин, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про те, що оспорюваний наказ Фонду державного майна України № 369 від 17.03.2010 спрямований на здійснення відповідних управлінських функцій щодо позивача і суперечить ч.5 ст. 7 Закону України “Про приватизацію державного майна”, п. 7 Положення та п.3 ч.1 Регламенту Фонду державного майна України, затвердженого наказом Фонду державного майна України 19.10.2007 року №1684, згідно яких державні органи приватизації не мають права втручатися в діяльність підприємств, за винятком випадків, передбачених законодавством України і установчими документами цих підприємств.
Колегія суддів також вважає правомірним відхилення судом першої інстанції доводів відповідача про те, що оскільки Адміністративно-побутовий корпус за адресою м. Київ, вул. Саперне поле, 9-а є гуртожитком він не міг бути внесений до статутного капіталу позивача, з наступних підстав.
Як вбачається з Переліку майна, що передається у власність позивачу (т.1, а.с.27) у ньому під інвентарним № 100001 (п.22) міститься об'єкт нерухомості - Адміністративно-побутовий корпус за адресою м. Київ, вул. Саперне поле 9а. Будь-яких посилань на те, що зазначений об'єкт нерухомості є гуртожитком, Перелік не містить.
У матеріалах справи міститься інформаційна довідка від 20.10.2010р., надана Київським міським БТІ (т.1, а.с.99), відповідно до якої, згідно з даними Бюро по вул. Саперне поле буд. 9-а на праві власності зареєстровано нежитлові приміщення в літері А адміністративно-побутового комплексу загальною площею 5 126,2 м. кв. за позивачем.
Необхідно зазначити, що оспорюваний наказ № 369 від 17.03.2010р., як вбачається з його змісту, видано ФДМ України на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 11.02.2010р. № 318-р.
У цьому контексті слід зазначити, що Фонд державного майна не позбавлений права обрати належний спосіб захисту інтересів держави, у разі незаконної передачі майна з державної власності у власність позивача, шляхом звернення з відповідним позовом у встановленому законом порядку.
Зазначена позиція також кореспондується з положеннями пункту першого Розпорядження Кабінету Міністрів України «Про деякі питання збереження об'єктів державної власності» від 11.02.2010р. № 318-р, відповідно до якого, центральним органам виконавчої влади, іншим суб'єктам управління об'єктами державної власності, у тому числі Національним та галузевим академіям наук доручено вжити заходів до повернення об'єктів державної власності, стосовно яких виявлені факти незаконного заволодіння, та забезпечити в установленому порядку представництво інтересів держави в судах у разі виявлення таких фактів.
Водночас, доводи відповідача про те, що з власності держави до статутного фонду передано гуртожиток, який відповідно до чинного на момент передачі законодавства, як майно не підлягало приватизації, слід відхилити з наступних підстав.
Відповідно до статей 127 - 131 ЖК України та п. 3 Примірного положення про гуртожитки (затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 3 червня 1986 р. N 208) гуртожитки - це спеціально споруджені або переобладнані для цієї мети жилі будинки.
Визначення “гуртожиток” наведено у ст. 127 Житлового кодексу Української РСР від 30.06.1983, № 5464-X.
Відповідно до положень вказаної норми з доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 01.12.2005 р. N 3167-IV для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання можуть використовуватись гуртожитки. Для тимчасового проживання осіб, які відбували покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк і потребують поліпшення житлових умов або жила площа яких тимчасово заселена чи яким повернути колишнє жиле приміщення немає можливості, а також осіб, які потребують медичної допомоги у зв'язку із захворюванням на туберкульоз, використовуються спеціальні гуртожитки. Під гуртожитки надаються спеціально споруджені або переобладнані для цієї мети жилі будинки.
Жилі будинки реєструються як гуртожитки у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів.
В матеріалах справи наявні рішення Печерського районного суду міста Києва (№ в ЄДРСР 1891018) від 23.05.2008 у справі за позовом ЗАТ "Дослідний завод зварювального устаткування Інституту електрозварювання" ім.Є.О.Патона до фізичної особи про виселення з гуртожитку та стягнення плати за користування гуртожитком і копію “Паспорта общежития Опытного завода института электросварки на 504 места по адресу К-42 Сапёрное поле-9а”, на які відповідач посилається як на документи, які встановлюють статус будівлі Адміністративно-побутового корпусу, адреса: м. Київ, вул. Саперне поле, 9-а як гуртожитку.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи належних і допустимих доказів в розумінні ст. 34 ГПК України з зазначенням правового статусу та цільового призначення споруди (будівлі) за адресою по вул. Саперне поле, 9-а станом на 12.06.2002 (момент передачі обєкту нерухомості), іншої ніж адміністративно-побутовий комплекс вони не містять, а відповідачем суду не надано.
При цьому, рішенням Печерського районного суду міста Києва за позовом ЗАТ "Дослідний завод зварювального устаткування Інституту електрозварювання" ім.Є.О.Патона до фізичної особи про виселення з гуртожитку та стягнення плати за користування гуртожитком не встановлювався факт чи є будівля за адресою по вул. Саперне поле, 9-а -гуртожитком.
Колегія суддів також враховує те, що на момент прийняття Фондом державного майна України оспорюваного наказу № 369 від 17.03.2010 норми абзаців 1 та 2 частини 2 статті 3 Закону України "Про приватизацію державного майна" діяли в наступній редакції: дія цього Закону не поширюється на приватизацію об'єктів державного земельного та житлового фондів, а також об'єктів соціально-культурного призначення, що фінансуються з державного бюджету, в тому числі об'єктів сфери охорони здоров'я, за винятком тих, які належать підприємствам, що приватизуються.
При цьому, судом першої інстанції вірно встановлено, що дія Закону України "Про приватизацію державного майна" не поширюється на приватизацію об'єктів державного житлового фонду без будь-яких умов, в тому числі й умови належності цих об'єктів підприємству, що приватизується. В той же час, Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду" врегульовано питання приватизації гуртожитків, як частини державного житлового фонду. Так, відповідно до статті 2 вказаного Закону кімнати в гуртожитках не підлягали приватизації.
Таким чином, питання приватизації державного житлового фонду, у тому числі й відомчого, врегульовано Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду", а тому відповідно, дія Закону України "Про приватизацію державного майна" не поширюється на державний житловий фонд, у тому числі і на відомчий житловий фонд державних підприємств.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 10.10.2011р., прийняту за результатами перегляду постанови Вищого господарського суду України у справі № 27/167/10-4/16/10-27/189/10.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції щодо незаконності оспорюваного наказу ФДМ України № 369 від 17.03.2010р. є правильним, відповідає матеріалам справи та законодавству України, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.
Колегія суддів вважає за необхідне також зазначити про таке.
04.04.2011р. Вищим господарським судом України прийнято постанову у даній справі, якою касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства “Дослідний завод зварювального устаткування Інститут електрозварювання ім. Є.О. Патона” задоволено частково, рішення господарського суду м. Києва від 11.11.2010 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.02.2011 р. у справі 13/458 скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва.
Підставами для скасування зазначених судових рішень, касаційною інстанцією зазначено те, що судами не було надано належної правової оцінки переліку нерухомого майна, що передавалось у власність ЗАТ "Дослідний завод зварювального устаткування Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона", згідно якого під одним інвентарним номером - 100001 значаться будівлі - корпус №1 по вул. І.Кудрі,5 та адміністративно -побутовий корпус по вул. Саперне поле,9а, крім того, у розділі споруди цього переліку значиться ще п'ять об'єктів, що знаходяться по вул. Саперне поле,9а, на що судами не звернуто увагу. Не установлено чи було фактично передано об'єкт по вул. Саперне поле,9а товариству разом з правовстановлюючими документами та включено до статутного капіталу, його правовий статус до приватизації, якими документами це підтверджено. Не з'ясовано обставини щодо оціночної вартості цього об'єкту та чи була вона включена у внесок державного майна до статутного фонду товариства.
За приписами статті 11112 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
У зв'язку з цим, судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваного рішення вірно враховано, що відповідно до Звіту про проведення експертної оцінки вартості ЦМК ДЗЗУ ІЕЗ Ім. Є.О. Патона від 15.03.2002, складеного суб'єктом оціночної діяльності - ТОВ “Консалтингова фірма “Експерт-Сервіс”, яке діяло на підставі Генеральної угоди з Фондом державного майна України від 22.12.2000р. №1997, за результатами проведеної оцінки встановлено, що Адміністративно-побутовий корпус по вул. Саперне поле,9-а оцінювався як окремий об'єкт нерухомості і мав балансову вартість 1 174 442 грн.
У матеріалах справи міститься також Висновок до Звіту незалежних аудиторів, складений аудиторами ТОВ АФ “ОЛГА Аудит” від 15.08.2011р., відповідно до якого, визначено, що Адміністративно-побутовому корпусу по вул. Саперне поле, 9-а у м. Києві правомірно призначено інвентарний номер - 100001. При цьому, Корпус №1 по вул. Івана Кудрі, 5 (пункт 1 Переліку нерухомого майна від 12.0б.2002р.) має інвентарний номер -100011. В Переліку нерухомого майна, що передавався у власність ЗАТ “ДЗЗУ ІЕЗ ім. Є.О. Патона” від 12.06.2002р., Корпус №1 по вул. Івана Кудрі,5 (пункт 1 Переліку нерухомого майна від 12.06.2002р.) був помилково зазначений під інвентарним номером 100001.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо того, що слід врахувати, що інвентарний номер - це номер, який використовується для ведення бухгалтерського аналітичного обліку, організації контролю за наявністю та станом майнових цінностей, основних засобів, інвентарний номер не є визначальною (ідентифікуючою) ознакою об'єкту нерухомості у цивільному обороті. З цих підстав, судом першої інстанції правомірно відхилено як доказ того, що Адміністративно-побутовий корпус по вул. Саперне поле, 9-а не передавався до статутного фонду позивача, наявність факту перебування під одним інвентарним номером - 100001 будівлі - корпус №1 по вул. І.Кудрі, 5 та будівлі - Адміністративно-побутового корпусу по вул. Саперне поле, 9-а.
Слід також зазначити, що виключення з Переліку будівлі - Адміністративно-побутового корпусу по вул. Саперне поле, 9-а, у наслідку призводить до порушення прав держави у статутному капіталі позивача, оскільки держава в особі Фонду державного майна України передаючи в статутний фонд позивача вказану будівлю як нерухоме майно, отримала в обмін певний розмір акцій, які забезпечуються зокрема статутним капіталом, до якого входить Адміністративно-побутовий корпус за адресою м. Київ, вул. Саперне поле, 9-а. У зв'язку з цим виключення зазначеного майна з статутного капіталу позивача призведе до зменшення вартості активів підприємства, а відтак і до зменшення статутного капіталу (фонду), яким забезпечуються акції акціонерів позивача (ТОВ "Експловелд" - 987 494 акції, або 6,3% статутного фонду; ТОВ "ВП “Інтерагротек” 987 494 акції, або 6,3% статутного фонду та ДВАТ "Оргенергогаз" ВАТ "Газпром" - 911 533 акції, або 5,83% статутного фонду), та держави в особі Національної академії наук України, яка має 12 763 543 акцій (81,5% статутного фонду).
Як вже зазначалось раніше, відповідач, якщо він вважає, що Адміністративно-побутовий корпус за адресою м. Київ, вул. Саперне поле, 9-а, який зареєстровано за позивачем на праві власності, передано з власності держави внаслідок помилки (неточності у документах) або незаконно, вправі обрати відповідних засіб захисту прав і інтересів держави на вказане майно, оскільки видання ним оспорюваного наказу, у даному випадку, становить втручання у власність та господарську діяльність підприємства, що є неприпустимим відповідно до закону, а також не вирішує і не може вирішити питання про повернення вказаного майна у державну власність.
Відповідно до ч. 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, як встановлено статтею 34 ГПК України.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Колегія суддів вважає, що позовні вимоги про визнання нечинним та скасування наказу Фонду державного майна України №369 від 17.03.2010р. у даній справі доведені позивачем належними та допустимими доказами і не спростовані відповідачем у встановленому законом порядку, а тому такі вимоги підлягають задоволенню.
За вказаних обставин доводи апеляційної скарги колегією суддів відхилено як необґрунтовані, оскільки вони спростовуються викладеним вище.
Виходячи з наведеного, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що підстави для скасування або зміни рішення, які передбачені ст. 104 ГПК України відсутні. Рішення господарського суду м. Києва від 15.09.2011р. у справі № 13/458-41/131 відповідає обставинам справи, є законним та обґрунтованим, а тому його слід залишити без змін з урахуванням мотивувальної частини даної постанови. У зв'язку з цим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 34, 43, 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд
1. Рішення господарського суду м. Києва від 15.09.2011р. у справі № 13/458-41/131 залишити без змін, а апеляційну скаргу Фонду державного майна України без задоволення.
2. Матеріали справи № 13/458-41/131 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Головуючий суддя Суховий В.Г.
Судді Чорногуз М.Г
Агрикова О.В.
17.02.12 (відправлено)