іменем україни
25 січня 2012 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
Головуючого: Сімоненко В.М.,
суддів: Гончара В.П., Дербенцевої Т.П., Карпенко С.О., Ступак О.В.,
розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом малого приватного підприємства «РОС» до ОСОБА_6 про відшкодування майнової шкоди, завданої неправомірними діями, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення апеляційного суду Закарпатської області від 9 квітня 2010 року,
У березні 2009 року МП «РОС» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_6 про відшкодування майнової шкоди, завданої неправомірними діями.
Посилалось на те, що рішенням Кам'яницької сільської ради від 12 жовтня 1993 року МПП «РОС» було виділено земельну ділянку площею 0,5 га в урочище «Ковч» для складування та короткострокового зберігання вантажів. З метою використання земельної ділянки на ній було розміщено виробничу базу з тимчасових об'єктів - металевий гараж, складське та побутове приміщення, загальна вартістю яких становила 58 424 грн. У червні 2008 року за вказівкою ОСОБА_6 тимчасові об'єкти були знищені. Посилаючись на наведене, просило стягнути з ОСОБА_6 58 424 грн. майнової шкоди, завданої його неправомірними діями по знищенню майна.
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 22 грудня 2009 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 9 квітня 2010 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково, з ОСОБА_6 стягнуто 37 024 грн. на відшкодування майнової шкоди, вирішено питання про судові витрати.
У касаційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, незастосування закону, який підлягав застосуванню, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Ухвалою колегії суддів Верховного Суду України від 27 грудня 2010 року справа призначена до судового розгляду на підставі ч.5 ст. 332 ЦПК України.
Ухвалою колегії суддів Верховного Суду України від 22 листопада 2011 року на підставі Закону України від 20 жовтня 2011 року № 3932-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо розгляду справ Верховним Судом України» справа передана до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та вивчивши обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Так, за ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Такий захист можливий у тому випадку, коли інтерес, право не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
У сенсі положень ст. 11 ЦК України інтерес, право, яке підлягає захисту, повинно виникати з відповідних правових підстав.
Таким чином, суду при вирішенні позову про захист порушених майнових прав або інтересів особи слід у кожному випадку встановлювати, чи виникло це право на законних підставах та чи підлягає воно захисту у спосіб, встановлений ст. 16 ЦК України.
Згідно з п. 1.6 Тимчасового положення про порядок держаної реєстрації прав власності на нерухоме майно, що затверджене наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року, не підлягають державній реєстрації тимчасові споруди. До тимчасових споруд віднесено споруди, призначені для забезпечення технологічних потреб у період будівництва, та відображені як тимчасові споруди у проектно-кошторисній документації.
Судом встановлено, що рішенням Кам'яницької сільської ради Ужгородського району від 12 жовтня 1993 року МПП «РОС» у довгострокове користування виділено земельну ділянку площею 0, 5 га. Договір довгострокового користування не оформлявся, цільове призначення та умови використання земельної ділянки не визначались, плата за користування земельною ділянкою не вносилась. Дозвіл на зведення на зазначеній земельній ділянці будь-яких споруд не надавався, право власності на зведені споруди не реєструвалось. У березні 2006 року МПП «РОС» відмовився від використання земельної ділянки і земельна ділянка з 2006 року відноситься до земель запасу Кам'яницької сільської ради.
Рішенням Кам'яницької сільської ради від 14 червня 2008 року дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення цієї земельної ділянки площею 0, 5 га в урочище «Ковч» надано ОСОБА_6, який з метою проведення земельно-кадастрових робіт звільнив земельну ділянку від розміщеного на ньому майна.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з недоведеності МПП «РОС» обставин існування на спірній земельній ділянці законно споруджених тимчасових споруд або будівельних матеріалів, знищених в результаті дій ОСОБА_6, а тому право користування земельною ділянкою у МПП «РОС» на законних підставах не виникало.
Скасовуючи рішення та задовольняючи позов, апеляційний суд вказав, що Молдован С.І вчинив протиправні дії щодо майна МПП «РОС», яке було розташоване на спірній земельній ділянці, оскільки, вчинивши дії щодо звільнення земельної ділянки від споруд до отримання документа, що підтверджує право користування земельною ділянкою, порушив ст. 125 ЗК України, яка забороняє приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж в натурі, одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації. Крім того, апеляційний суд вважав доведеними наявність винних дій ОСОБА_6 у завданні майнової шкоди, які виявилась у використанні технічних засобів для знищення споруд, які знаходились на земельній ділянці.
Проте з висновком апеляційного суду погодитись не можна, оскільки з огляду на положення ст.ст. 11, 15, 16 ЦК України захисту підлягає тільки законне право, а МПП «РОС» не надало суду доказів, які б беззаперечно підтверджували наявність у нього права власності на тимчасові споруди та будівельні матеріали та право на законне використання земельної ділянки, на якій вони були розміщені.
Таким чином, апеляційний суд, пославшись на ст. 125 ЗК України та застосувавши ст. 1166 ЦК України, фактично захистив право, яке у позивача не виникло та доказів на підтвердження якого не надано, зобов'язав відшкодовувати збитки особу, дії якої за межі здійснення своїх прав не виходили.
З огляду на наведене, рішення апеляційного суду є таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції залишенню в силі як таке, що є законним та обґрунтованим.
Керуючись ст..ст. 336, 339 ЦПК України
Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.
Рішення апеляційного суду Закарпатської області від 9 квітня 2010 року скасувати.
Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 22 грудня 2009 року залишити в силі.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий В.М. Сімоненко
Судді В.П. Гончар
Т.П. Дербенцева
С.О. Карпенко
О.В. Ступак