22 грудня 2011 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
Мазур Л.М., Макарчука М.А., Матвєєвої О.А.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Почаївської міської ради, ОСОБА_5 про визнання недійсним рішення Почаївської міської ради п'ятого скликання двадцять п'ятої сесії від 30 березня 2009 року № 872 про припинення дії порядкового номера 47 в пункті 1 рішення сесії Почаївської міської ради № 362 від 12 вересня 2007 року і рішення Почаївської міської ради п'ятого скликання двадцять п'ятої сесії від 30 березня 2009 року № 828 про внесення змін в рішення сесії Почаївської міської ради від 25 листопада 2008 року № 672, про зобов'язання Почаївської міської ради, ОСОБА_5 не чинити перешкод в користуванні земельною ділянкою розміром 0,06 га, яка знаходиться по АДРЕСА_1 за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Тернопільської області від 28 вересня 2011 року,
У липні 2009 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до Почаївської міської ради, ОСОБА_5, в якому просила визнати недійсним рішення Почаївської міської ради п'ятого скликання двадцять п'ятої сесії від 30 березня 2009 року № 872 про припинення дії порядкового номера 47 в пункті 1 рішення сесії Почаївської міської ради № 362 від 12 вересня 2007 року; визнати недійсним рішення Почаївської міської ради п'ятого скликання двадцять п'ятої сесії від 30 березня 2009 року № 828 про внесення змін в рішення сесії Почаївської міської ради від 25 листопада 2008 року № 672; зобов'язати Почаївську міську раду, ОСОБА_5 не чинити їй перешкоди в користуванні земельною ділянкою розміром 0,06 га, яка знаходиться по АДРЕСА_1
Рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області від 17 серпня 2011 року позов задоволено частково.
Визнано недійсним рішення двадцять п'ятої сесії п'ятого скликання Почаївської міської Ради від 30.03.2009 року № 872 про припинення дії порядкового номера 47 в пункті 1 рішення сесії Почаївської міської ради № 362 від 12.09.2007 року на ОСОБА_4.
Скасовано рішення двадцять п'ятої сесії п'ятого скликання Почаївської міської Ради від 30.03.2009 року № 828 про внесення змін в рішення сесії Почаївської міської ради від 25.11.2008 року № 672.
Зобов'язано Почаївську міську раду, ОСОБА_5 не чинити перешкод у користуванні земельною ділянкою розміром 0,06 га, яка знаходиться по АДРЕСА_1
В зобов'язанні Почаївської міської ради дати дозвіл на приватизацію земельної ділянки розміром 0,06 га по АДРЕСА_1 ОСОБА_4 відмовлено.
Стягнуто солідарно з Почаївської міської Ради та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 8 грн. 50 коп. держмита та 37 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Рішенням апеляційного суду Тернопільської області від 28 вересня 2011 року апеляційні скарги ОСОБА_5 та Почаївської міської ради задоволено, рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 17 серпня 2011 року скасовано і ухвалено нове рішення, яким у позові ОСОБА_4 до ОСОБА_5 та Почаївської міської ради відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_4, мотивуючи свої доводи порушенням апеляційним судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, просить скасувати рішення апеляційного суду апеляційного суду Тернопільської області від 28 вересня 2011 року і залишити в силі рішення суду першої інстанції, що було помилково скасоване апеляційним судом.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.
Згідно ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до ч.1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Із матеріалів справи вбачається, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції ухвалене з додержанням норм процесуального та матеріального права.
Докази та обставини, на які посилається заявник в касаційній скарзі були предметом дослідження судом апеляційної інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні, судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.
Суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого та підтвердженого доказами у справі висновку, що позивачка ОСОБА_4 не надала суду документів, які б підтверджували її повноваження на пред'явлення позову та ведення справи від імені ОСОБА_6, оскільки до позовної заяви нею долучено копію оскаржуваного рішення № 872 від 30.03.2009 року, що стосується ОСОБА_6.
Доводи, наведені в касаційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою заявника з висновками суду апеляційної інстанції по їх оцінці.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення.
На підставі вищевикладеного та керуючись ч.3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.
Рішення апеляційного суду апеляційного суду Тернопільської області від 28 вересня 2011 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Колегія суддів:
Мазур Л.М. Макарчук М.А. Матвєєва О.А.