01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
13.02.2012 № 41/264
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Алданової С.О.
суддів: Дикунської С.Я.
Сітайло Л.Г.
при секретарі Кравчук О.І.
за участю представників:
від позивача - ОСОБА_2 (довіреність б/н від 02.09.2011 р.)
від відповідача - ОСОБА_3 (довіреність б/н від 01.01.2012 р.)
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарт-С»
на рішення
Господарського суду міста Києва
від 17.10.2011 р.
у справі № 41/264 (суддя Спичак О.М.)
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарт-С»
про стягнення 167015,12 грн.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарт-С» про стягнення 161448,46 грн. боргу, 4359,11 грн. інфляційних втрат та 1207,55 грн. 3 % річних.
30.09.2011 р. представником позивача було подано уточнення до позовної заяви про стягнення заборгованості за договором поставки, відповідно до якого останній просить суд стягнути з відповідача 152550,68 грн. боргу, 5339,27 грн. інфляційних втрат та 1040,69 грн. 3% річних.
В ході розгляду даної справи в суді першої інстанції відповідачем неодноразово подавались заяви про зарахування зустрічних однорідних позовних вимог.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.10.2011 р. у справі №41/264 позовні вимоги задоволено частково. Припинено провадження по справі в частині стягнення заборгованості в розмірі 6465,63 грн. на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК. Стягнуто з відповідача на користь позивача 146085,05 грн. основного боргу, 5339,27 грн. інфляційних втрат, 1040,69 грн. 3% річних, 1589,31 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення мотивовано тим, що дослідивши обставини справи та докази у даній справі, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 146085,05 грн. основного боргу, 5339,27 грн. інфляційних втрат, 1040,69 грн. 3% річних, 1589,31 грн. є обґрунтованими, підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами та не спростованими належним чином відповідачем, а відтак такими, що підлягають задоволенню.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вказане рішення скасувати частково та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги частково, присудити стягнути з відповідача на користь позивача 93795,05 грн. основного боргу, 3373,20 грн. інфляційних втрат та 865,15 грн. 3% річних.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що оскаржуване рішення не ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи у їх сукупності, а також прийняте з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Тому, підлягає частковому скасуванню.
Представник позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Представник відповідача в судовому засіданні повністю підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
09.03.2010 р. між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4, як постачальником, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гарт-С», як покупцем, було укладено договір поставки №9/03/2010, п. 1.1 якого сторони визначили, що постачальник зобов'язувався в обумовлені цим Договором строки передати товар (далі-товар) у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності, а покупець зобов'язувався прийняти товар і сплатити за нього грошову суму на умовах та в порядку, визначених цим Договором.
Відповідно до п. 1.3 Договору, предметом поставки є визначені родовими ознаками вироби з найменуванням, зазначеним у специфікації (Додаток № 1), які є власністю постачальника.
Згідно п. 1.4 Договору, найменування, штрих код та ціна товару, що є предметом даного Договору, визначаються у специфікації. Специфікація погоджується сторонами і підписується разом з цим Договором. Специфікація, а також додатки до неї, після узгодження та підписання сторонами є невід'ємною частиною даного Договору.
Пунктом 1.5 Договору встановлено, що товар передається покупцю окремими партіями разом з документами, передбаченими п. 2.4 цього Договору. Партією товару вважається його найменування, кількість та ціна зазначені в одній накладній.
Пунктом 3.1 Договору передбачено, що строки поставки встановлюються сторонами в графіку поставок з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів покупцю.
Відповідно до п. 6.1 Договору, сторони дійшли згоди, що оплата по цьому Договору здійснюється шляхом розстрочення платежу, а саме оплата, за поставлений товар, здійснюється через 30 (тридцять) календарних днів від факту реалізації товару.
Пунктами 8.1, 8.2 та 8.3 Договору визначено, що даний договір набирає чинності з моменту укладення та діє до 01.02.2011 р. Дія Договору припиняється з закінченням строку його дії та після виконання сторонами своїх зобов'язань за цим Договором. Дія Договору автоматично продовжується на наступний строк, якщо жодна зі сторін не попередить письмово іншу сторону про припинення дії Договору протягом 14 календарних днів до закінчення строку дії, вказаного в п. 8.1 цього Договору.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято товар, що підтверджується видатковими накладними та генеральними довіреностями, копії яких наявні в матеріалах справи.
Позивач стверджує, що відповідач за поставлений товар розрахувався частково, у зв'язку з чим у останнього виникла перед позивачем заборгованість в сумі 152550,68 грн.
25.02.2011 р. позивачем було направлено на адресу відповідача претензію з вимогою сплатити грошові кошти за поставлений товар, що підтверджується фіскальним чеком № 7169 та описом вкладення в цінний лист. Проте, вказана претензія була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
В ході розгляду даної справи в суді першої інстанції, 30.09.2011 р. відповідачем було подано заяву про зарахування зустрічних однорідних позовних вимог згідно договору № 9/03/2010/2 про надання маркетингових послуг від 09.03.2010 р.
В обґрунтування вказаної заяви відповідач стверджує, що позивач не розрахувався в повному обсязі за надані маркетингові послуги згідно договору № 9/03/2010/2 від 09.03.2010 р., а тому просить зарахувати кошти в сумі 6465,63 грн. в рахунок погашення заборгованості за договором поставки № 9/03/2010.
Пунктом 1.1 договору № 9/03/2010/2 про надання маркетингових послуг визначено, що позивач (замовник) доручив, а відповідач (виконавець) зобов'язався надати замовнику такі послуги, як мерчандайзинг товару замовника (далі - товар) в торгівельному залі роздрібних магазинів, що використовують торговий знак «Біла ворона» (далі - магазин), з метою посилення інформаційного впливу на кінцевого споживча для збільшення обсягу збуту товару; оформлення торгових залів і рекламних стендів магазинів; надання консультацій щодо якісних характеристик товару кінцевому споживачу; перепродажна підготовка товару; проведення періодичних акцій щодо товару замовника; маркетингові дослідження ефективності заходів по пунктах 1.1.1 -1.1.5 цього Договору за напрямками погодженими сторонами.
Відповідно до п. 5.2 договору № 9/03/2010/2 про надання маркетингових послуг, оплата за надані послуги здійснюється протягом 5 календарних днів з моменту виставлення виконавцем рахунку шляхом перерахування грошових коштів у безготівковому порядку на банківський рахунок виконавця згідно з реквізитами, наведеними в цьому Договорі або згідно з письмовими інструкціями виконавця, протягом 10 календарних днів з моменту виставлення рахунків та/або шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог по господарському договору поставки № 9/03/2010 від 09.03.2010 р., при цьому таке зарахування оформлюється угодою про зарахування зустрічних однорідних вимог, який складається у двох екземплярах, підписується уповноваженими представниками сторін та скріплюється їх печатками.
17.10.2011 р. позивачем було подано заяву, згідно якої останній погодився з зарахуванням зустрічних вимог на суму 6465,63 грн. по договору № 9/03/2010/2 про надання маркетингових послуг від 09.03.2010 р.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що провадження в частині стягнення основного боргу на суму 6465,63 грн. підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.
17.10.2011 р. відповідачем було знову подано заяву № 2 про зарахування зустрічних однорідних позовних вимог.
В обґрунтування вказаної заяви №2, відповідач зазначає, що у позивача перед останнім виникло зобов'язання, на підставі п. 7.4 договору поставки №9/03/2010, щодо сплати штрафу в сумі 52290,00 грн., у зв'язку з порушенням графіку поставки товарів.
Згідно п. 5 ст. 602 ЦК України, не допускається зарахування зустрічних вимог в випадках, встановлених договором або законом.
Відповідно до п. 7.7 Договору, заборгованість покупця перед постачальником за поставлений товар може зменшуватися на розмір штрафних санкцій, які постачальник зобов'язаний сплатити покупцю за порушення умов цього Договору шляхом укладення акту зарахування грошових вимог.
17.10.2011 р. позивачем було подано письмове заперечення щодо зарахування зустрічних вимог та зменшення суми заборгованості відповідача по договору поставки на суму штрафу.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського сужу про те, що оскільки, зарахування зустрічних однорідних вимог (штрафних санкцій) можливо лише шляхом укладення акту зарахування між обома сторонами, проти чого заперечує позивач, то подана заява не може бути підставою для припинення зобов'язань сторін.
Як вбачається з матеріалів справи, станом на момент розгляду даної справи в суді першої інстанції, суму боргу відповідач не сплатив, належних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем відповідач не надав, а отже загальна заборгованість відповідача перед позивачем становить 146085,05 грн.
Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Статтею 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення обставин повідомлених позивачем не надав, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу є обгрунтованими та підлягають задоволенню в сумі 146085,05 грн.
Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 1040,69 грн. та 5339,27 грн. - інфляційних втрат за період з 05.03.2011 р. по 26.05.2011 р.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З огляду на вищезазначене, колегія суддів, здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат з урахуванням умов договору, прострочення по сплаті грошового зобов'язання, здійснених поставок, проплат та порядку розрахунків погодженого сторонами, погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних в сумі 1040,69 грн. та 5339,27 грн. - інфляційних втрат за період з 05.03.2011 р. по 26.05.2011 р. є обгрунтованими та підлягають задоволенню відповідно до обґрунтованого розрахунку позивача.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідач, в порушення зазначеної норми, належним чином апеляційну скаргу не обґрунтував, доказів та підстав для скасування рішення суду першої інстанції апеляційному суду не навів.
Тому колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2011 р. у даній справі є таким, що відповідає нормам матеріального і процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підстави для його скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарт-С» залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2011 р. у справі №41/264 залишити без змін.
Справу №41/264 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
Головуючий суддя Алданова С.О.
Судді Дикунська С.Я.
Сітайло Л.Г.