01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
08.02.2012 № 39/273
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Смірнової Л.Г.
суддів: Чорної Л.В.
Тищенко О.В.
при секретарі: Дмитрина Д.О.
За участю представників:
від Державної виконавчої служби України: ОСОБА_1, довіреність №2.8.1.-22/1018 від 30.12.2011;
від скаржника: ОСОБА_2., наказ №19-к від 01.12.2011;
від стягувача: ОСОБА_3., довіреність б/н від 08.02.2011;
ОСОБА_4., довіреність б/н від 16.12.2012;
ОСОБА_5., довіреність б/н від 16.12.2012
від третьої особи: не з'явився;
Розглянувши апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Кезно»
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.08.2011
у справі № 39/273 (суддя Гумега О.В.)
за позовом Публічного акціонерного товариства Банк «Контракт»
до Відкритого акціонерного товариства «Кезно»
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Публічне акціонерне товариство «Грін Банк»
про розірвання договору про відкриття кредитної лінії №122/06 від 29.12.2009 та договору про відкриття кредитної лінії №21/06 від 28.12.2006, про стягнення 38608035,80 грн., що еквівалентно 4850255,76 доларам США за рахунок реалізації нерухомого майна
Скаржник (Боржник) Відкрите акціонерне товариство «Кезно»
Суб'єкт оскарження Державна виконавча служба України
Стягувач Публічне акціонерне товариство Банк «Контракт»
про скарги відповідно до 121-2 ГПК України
Суть спору та апеляційної скарги:
На розгляд Господарського суду міста Києва передані скарги Відкритого акціонерного товариства «Кезно» на дії державних виконавців Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, у яких боржник просив:
- призупинити на період розгляду скарг виконання наказу № 39/273, виданого 23.02.2011 року Господарським судом м. Києва;
- визнати дії державного виконавця Іванченка О.В. вчинені ним при відкритті виконавчого провадження з виконання наказу № 39/273, виданого 23.02.2011 Господарським судом м. Києва, а саме неналежне повідомлення боржника ВАТ “Кезно” про відкриття виконавчого провадження, незаконними;
- скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №25451484 від 28.03.2011, винесену державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Іванченко О.В.;
- скасувати постанову про арешт коштів боржника ВП № 25451484 від 04.05.2011, постанову про стягнення з боржника виконавчого збору ВП № 25451484 від 04.05.2011 та постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 05.05.2011, які були винесені державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Чорноволовим В.А.
На думку скаржника, було порушено встановлений чинним законодавством порядок відкриття виконавчого провадження. Скаржник вказує на те, що постанова про стягнення з Відкритого акціонерного товариства “Кезно” (боржника) виконавчого збору, постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження та постанова про арешт коштів боржника не відповідають вимогам, встановленим до виконавчих документів передбачених статтею 18 Закону України “Про виконавче провадження”.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.08.2011 у справі №39/273 скарги Відкритого акціонерного товариства «Кезно» на дії державних виконавців Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відхилені.
Не погоджуючись з вищезазначеною ухвалою суду, Відкрите акціонерне товариство «Кезно» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.08.2011 у справі №39/273 скасувати, скарги Відкритого акціонерного товариства «Кезно» на дії державних виконавців Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України задовольнити.
В обґрунтування своїх вимог апелянт посилається на неправильне застосування місцевим господарським судом норм процесуального права та неповне з'ясування обставин справи, що призвело до прийняття незаконної ухвали.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.01.2012 відновлено строк на подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Кезно» прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 08.02.2012.
В судове засідання 08.02.2012 з'явились представники Відкритого акціонерного товариства «Кезно», Публічного акціонерного товариства Банк «Контракт» та Державної виконавчої служби України.
Третя особа була належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, проте не забезпечила явку в судове засідання 08.02.2012 своїх представників.
Представник Публічного акціонерного товариства Банк «Контракт» у судовому засіданні надав письмові заперечення на апеляційну скаргу.
Представник Відкритого акціонерного товариства «Кезно» у судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.08.2011 у справі №39/273 скасувати.
Представник Публічного акціонерного товариства Банк «Контракт» у судовому засіданні проти доводів, викладених в апеляційній скарзі заперечив, просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.08.2011 у справі №39/273 залишити без змін.
Представник Державної виконавчої служби України у судовому засіданні проти доводів, викладених в апеляційній скарзі заперечив, просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.08.2011 у справі №39/273 залишити без змін.
Відповідно до статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість ухвалу господарського суду у повному обсязі.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали, заслухавши представників учасників судового процесу, Київський апеляційний господарський суд:
24.12.2010 Господарським судом міста Києва винесено рішення у справі № 39/273 за позовом Публічного акціонерного товариства “Банк “Контракт” до Відкритого акціонерного товариства “Кезно”, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство “Грін Банк” про розірвання Договору про відкриття кредитної лінії № 122/06 від 29.12.2009 та Договору про відкриття кредитної лінії №21/06 від 28.12.2006, про стягнення 38608035,80 грн., що еквівалентно 4850255,76 доларам США, за рахунок реалізації нерухомого майна.
Вищезазначеним рішенням у справі №39/273 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства “Банк “Контракт” задоволено частково, розірвано договір про відкриття кредитної лінії №122/06 від 26.12.2006, укладений між Відкритим акціонерним товариством Торгівельно -фінансовий банк “Контракт” та Відкритим акціонерним товариством „Кезно”, стягнуто з Відкритого акціонерного товариства „Кезно” на користь Публічного акціонерного товариства “Банк „Контракт” 23506604,86 грн. заборгованості за договором №122/06 від 26.12.2006, 2242921,74 грн. відсотків за користування кредитом,122345,28 грн. пені, 2350665,90 грн. штрафу; 10130816,00 грн. заборгованості за договором №21/06 від 28.12.2006, 34965,40 грн. процентів за користування кредитом, 25500,00 грн. витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.02.2011 апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Кезно” залишено без задоволення, апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Банк “Контракт” задоволено частково, а рішення Господарського суду міста Києва від 24.12.2010 у справі № 39/273 - змінено.
23.02.2011 Господарським судом міста Києва на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 24.12.2010 у справі №39/273, зміненого постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.02.2011 видано наказ.
З матеріалів справи вбачається, що 25.05.2011 скаржник звернувся до Господарського суду міста Києва зі скаргами на дії державних виконавців Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, у яких боржник просив:
- призупинити на період розгляду скарг виконання наказу № 39/273, виданого 23.02.2011 року Господарським судом м. Києва;
- визнати дії державного виконавця Іванченка О.В. вчинені ним при відкритті виконавчого провадження з виконання наказу № 39/273, виданого 23.02.2011 Господарським судом м. Києва, а саме неналежне повідомлення боржника ВАТ “Кезно” про відкриття виконавчого провадження, незаконними;
- скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №25451484 від 28.03.2011, винесену державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Іванченко О.В.;
- скасувати постанову про арешт коштів боржника ВП № 25451484 від 04.05.2011, постанову про стягнення з боржника виконавчого збору ВП № 25451484 від 04.05.2011 та постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 05.05.2011, які були винесені державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Чорноволовим В.А.
28.03.2011 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Іванченко О.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №25451484 щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва №39/273, виданого 23.02.2011, про стягнення з Відкритого акціонерного товариства “Кезно” на користь Публічного акціонерного товариства “Банк “Контракт” заборгованості в загальному розмірі 3841405,52 грн.
Вищезазначеною постановою боржнику встановлено семиденний строк для самостійного виконання рішення суду.
Боржником рішення суду в добровільному порядку не виконано.
04.05.2011 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Чорноволовим В.А. на підставі статті 28 Закону України “Про виконавче провадження” винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору. Таким чином, заборгованість за виконавчим документом складає 38414055,18 грн., сума виконавчого збору - 3841405,52 грн., загальна сума заборгованості, яка підлягає стягненню з Відкритого акціонерного товариства “Кезно”, становить 42255460,70 грн.
04.05.2011 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Чорноволовим В.А. на підставі статей 11, 52, 57, 65 Закону України “Про виконавче провадження” винесено постанову про арешт коштів боржника в межах суми 42255460,70 грн.
05.05.2011 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Чорноволовим В.А. на підставі статей 11, 52, 57 Закону України “Про виконавче провадження” винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження в межах суми 42255460,70 грн.
У скарзі на постанову про відкриття виконавчого провадження від 28.03.2011 скаржник (боржник) зазначив, що не отримував вказану постанову та дізнався про її наявність тільки після списання грошових коштів з його рахунку, а тому був позбавлений можливості своєчасного оскарження даної постанови, можливості добровільно в повному обсязі або частково виконати рішення суду в термін, встановлений державним виконавцем.
Відповідно до скарг на постанову про арешт коштів боржника від 04.05.2011, на постанову про стягнення з боржника виконавчого збору від 04.05.2011 та на постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 05.05.2011 скаржник вважає, що оскільки він не отримував постанову про відкриття виконавчого провадження від 28.03.2011, то винесення державними виконавцями зазначених постанов є передчасним та таким, що порушує права та інтереси боржника, передбачені Законом України “Про виконавче провадження”. Скаржник стверджує, що отримав постанови про арешт коштів боржника, про стягнення з боржника виконавчого збору та про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження 13.05.2011, а отже вже після списання з розрахункового рахунку Відкритого акціонерного товариства “Кезно” грошових коштів в рахунок погашення заборгованості за спірним виконавчим документом. Скаржник вважає дії державного виконавця незаконними, оскільки спірні постанови почали виконуватись до отримання боржником їх копій.
Відповідно до статті 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Статтею 1 Закону України “Про виконавче провадження” визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Відповідно до частин 1, 2 статті 17 Закону України “Про виконавче провадження” примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом, зокрема, на підставі наказів господарських судів.
Статтею 5 Закону України “Про виконавче провадження” (в редакції, яка була чинною станом на час винесення оскаржуваних постанов) визначено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, державний виконавець здійснює необхідні заходи для своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
Приписи статті 11 Закону України “Про виконавче провадження” містять перелік прав державного виконавця при здійсненні ним виконавчого провадження. Зокрема, державний виконавець має право:
- накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в порядку, встановленому законодавством;
- накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.
Статтею 25 Закону України “Про виконавче провадження” передбачено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби
Відповідно до частини 2 статті 25 Закону України “Про виконавче провадження” державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
Відповідно до частини 5, 6 статті 25 Закону України “Про виконавче провадження” копії постанов про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові. Постанова про відкриття виконавчого провадження може бути оскаржена сторонами у десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.
Згідно з частиною 1 статті 27 Закону України “Про виконавче провадження” у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення, державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.
Частиною 1 статті 28 Закону України “Про виконавче провадження” передбачено, що у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.
Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.
Як визначено частиною 1 статті 31 Закону України “Про виконавче провадження”копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Відповідно до статті 52 Закону України “Про виконавче провадження” звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів. Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються. На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження.
Статтею 57 Закону України “Про виконавче провадження” визначено, що арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем, зокрема, шляхом винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.
Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення боржнику та банкам чи іншим фінансовим установам або органам, зазначеним у частині другій цієї статті. Постанова державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом. (частина 3 статті 57 Закону України “Про виконавче провадження”).
Пунктом 6.2 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 15.12.1999 № 74/5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 15.12.1999 № 865/4158 (в редакції, яка була чинна станом на час винесення оскаржуваних постанов) у разі відсутності в боржника - юридичної особи коштів, достатніх для покриття заборгованості стягнення звертається на інше майно, належне боржникові - юридичній особі на праві власності, або закріплене за ним, у тому числі на майно, яке обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (за винятком майна, виключеного з обороту або обмеженого в обороті), незалежно від того, хто фактично використовує це майно.
Враховуючи вищенаведені приписи Закону України “Про виконавче провадження” судовою колегією встановлено, що підстави для скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 28.03.2011, винесеної державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Іванченко О.В., а також для скасування постанов про арешт коштів боржника від 04.05.2011, про стягнення з боржника виконавчого збору від 04.05.2011 та про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 05.05.2011, винесених державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Чорноволовим В.А. відсутні.
Апеляційний господарський суд зазначає, що 28.03.2011 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Іванченко О.В. правомірно винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 25451484, оскільки останнім було встановлено, що наказ Господарського суду міста Києва № 39/273 від 23.02.2011 оформлений належним чином, рішення суду, на підставі якого видано цей наказ, не скасовано, також наказ пред'явлений до належного органу державної виконавчої служби у встановлені законом строки.
З матеріалів ВП № 25451484 вбачається, що вищенаведена постанова про відкриття виконавчого провадження від 28.03.2011 була надіслана боржнику 29.03.2011 рекомендованим листом з додержанням приписів статей 25, 31 Закону України “Про виконавче провадження” та за адресою, зазначеною у виконавчому документі (01033, м. Київ, вул. В.Яна, 3/5), про що свідчить витяг з журналу відправки поштової кореспонденції Управління документального забезпечення Департаменту організаційного та ресурсного забезпечення Міністерства юстиції України, при цьому саме на вказане Управління покладено обов'язок відправки всіх процесуальних документів виконавчого провадження. Матеріали ВП № 25451484 містять також супровідний лист №4100-0-33-11-25/6 від 29.03.2011 про направлення даної постанови. Отже, боржник вважається належним чином повідомленим про відкриття виконавчого провадження, оскільки йому було надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. При цьому матеріали ВП № 25451484 не містять доказів того, що скаржник звертався до державного виконавця із заявою про відкладення провадження виконавчих дій.
З урахуванням наведеного, у суду відсутні підстави для визнання незаконними дій державного виконавця Іванчека О.В., вчинених ним при відкритті виконавчого провадження з виконання наказу № 39/273 від 23.02.2011, зокрема, стосовно неналежного повідомлення боржника про відкриття виконавчого провадження, а рівно у суду відсутні підстави для скасування постанови про відкриття ВП № 25451484 від 28.03.2011.
Колегією суддів встановлено, що боржник (скаржник) не надавав державному виконавцю документального підтвердження добровільного повного виконання рішення Господарського суду міста Києва по справі № 39/273 у встановлений постановою про відкриття виконавчого провадження від 28.03.2011 строк, також такі докази відсутні в матеріалах справи і на момент судового розгляду скарг, поданих скаржником в порядку статті 121-2 ГПК України, а тому у державного виконавця у відповідності до частини 1 статті 27 Закону України “Про виконавче провадження” були наявні підстави невідкладно розпочати примусове виконання рішення суду по справі № 39/273.
Постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 04.05.2011, про арешт коштів боржника від 04.05.2011, про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження у відповідності до приписів статей 28, 31, 57 Закону України “Про виконавче провадження” були надіслані боржнику 05.05.2011 супровідними листами №12977/25/2 від 05.05.2011, №13323/25/2 від 05.05.2011, №12563/25/2 від 05.05.2011 простою кореспонденцією, про що свідчить витяг з журналу відправки поштової кореспонденції Управління документального забезпечення Департаменту організаційного та ресурсного забезпечення Міністерства юстиції України.
Судова колегія не приймає до уваги доводи скаржника стосовно передчасності винесення державними виконавцями оскаржуваних постанов, оскільки матеріалами справи підтверджується факт направлення державним виконавцем боржнику постанови про відкриття виконавчого провадження від 28.03.2011 та той факт, що скаржник у строки, встановлені частиною другою статті 25 Закону України “Про виконавче провадження” для самостійного виконання рішення, не надав державному виконавцю документального підтвердження повного виконання ним рішення суду. При цьому матеріали ВП № 25451484 не містять доказів того, що скаржник звертався до державного виконавця із заявами щодо поновлення строку на добровільне виконання рішення суду та/або відкладення проведення виконавчих дій.
Безпідставними є доводи скаржника про незаконність дій державного виконавця у зв'язку з тим, що фактично спірні постанови почали виконуватись до отримання боржником їх копій.
Так, частиною 3 статті 57 Закону України “Про виконавче провадження” передбачено, що копії постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення боржнику та банкам чи іншим фінансовим установам або органам, зазначеним у частині другій цієї статті. В той же час, норми Закону України “Про виконавче провадження” не містять приписів стосовно заборони виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору та про арешт коштів чи майна боржника до отримання їх копій боржником.
Щодо доводів скаржника про невідповідність постанови про стягнення виконавчого збору від 04.05.2011, постанови про арешт коштів боржника від 04.05.2011, постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 05.05.2011 вимогам, встановленим до виконавчих документів, передбачених статтею 18 Закону України “Про виконавче провадження” колегія суддів зазначає наступне.
Зокрема, відповідно до частини 3 статті 18 Закону України “Про виконавче провадження” виконавчий документ повинен бути підписаний уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплений печаткою. Скріплення виконавчого документа гербовою печаткою є обов'язковим у разі, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, за законом зобов'язаний мати печатку із зображенням Державного Герба України.
Перелік виконавчих документів, які відповідно до Закону України “Про виконавче провадження” підлягають виконанню державною виконавчою службою наведений у частині 2 статті 17 вказаного Закону (ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних, кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом, судові накази тощо).
Натомість, постанови про стягнення виконавчого збору, про арешт коштів боржника, про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження не відносяться до виконавчих документів, а є документами виконавчого провадження, тоді як приписи статті 18 Закону України “Про виконавче провадження” містять вимоги саме до виконавчого документа.
З огляду на зазначене, судова колегія приходить до висновку про необґрунтованість тверджень скаржника щодо допущених державними виконавцями Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України порушень норм Закону України "Про виконавче провадження" при винесенні постанов про арешт коштів боржника від 04.05.2011, про стягнення з боржника виконавчого збору від 04.05.2011, про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 05.05.2011.
У відповідності до Закону України “Про виконавче провадження” державний виконавець як суб'єкт владних повноважень вживає тих чи інших заходів відповідно до вимог чинного законодавства.
Приписами пункту 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 №14 встановлено, що заяви, подання учасників виконавчого провадження вирішуються загальним і господарським судами мотивованими ухвалами відповідно до вимог статей 232 - 234 ЦПК та статей 86, 1212 ГПК. Виходячи зі змісту статті 24824 ЦПК у разі визнання неправомірними рішення, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд зобов'язує їх усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює порушені права чи свободи заявника. При цьому суд не вправі зобов'язувати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно із Законом N 606-ХІV можуть здійснюватися тільки державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби (наприклад, постановити ухвалу про зупинення виконавчого провадження у випадках, передбачених статтею 35 Закону № 606-ХІV), проте може привести визначений державним виконавцем строк зупинення провадження у відповідність із законом або скоротити його (частина 3 статті 36 Закону № 606-ХІV).
Таким чином, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про відсутність підстав для зобов'язання державного виконавця вчиняти якісь дії за вищевказаним виконавчим документом, оскільки такі дії можуть вчинятись лише державним виконавцем в межах виконавчого провадження та у порядку положень статей Закону України “Про виконавче провадження”.
Крім того, суд звертає увагу, що нормами Господарського процесуального кодексу України передбачено можливість зупинення виконання судового рішення, а саме: відповідно до ст. 121-1 ГПК України суд касаційної інстанції за заявою сторони чи прокурора або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскаржуваного рішення господарського суду до закінчення його перегляду в порядку касації.
В той же час, норми статті 121-2 ГПК України, на підставі якої скаржник звернувся до суду із скаргами на постанови державних виконавців Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, не передбачають наявності у господарського суду підстав для призупинення на період розгляду скарг, виконання наказу господарського суду.
Враховуючи вищезазначене, Київський апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування ухвали Господарського суду міста Києва у даній справі, в зв'язку з чим апеляційна скарга Дочірнього підприємства «Міськінвестжитлобуд» задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, 103, 104, 105, Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Кезно» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.08.2011 у справі №39/273 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.08.2011 у справі №39/273 залишити без змін.
3. Матеріали справи №39/273 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий суддя Смірнова Л.Г.
Судді Чорна Л.В.
Тищенко О.В.