01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
08.02.2012 № 61/478
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Куксова В.В.
суддів: Коршун Н.М.
Тищенко А.І.
за участю представників сторін:
від позивача: представник - ОСОБА_1. - за довіреністю,
від відповідача: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірнього підприємства по експлуатації та ремонту житлового фонду та об'єктів соціально-побутового призначення «Екос» акціонерного товариства Холдиногової компанії «Київміськбуд», м. Київ
на рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2011 р.
у справі № 61/478 (суддя Івченко А.М.)
за позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго», м. Київ
до Дочірнього підприємства по експлуатації та ремонту житлового фонду та об'єктів соціально-побутового призначення «Екос» акціонерного товариства Холдиногової компанії «Київміськбуд», м. Київ
про стягнення 98 393,05 грн.,
У листопаді 2011 р. Публічне акціонерне товариство «Київенерго» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Дочірнього підприємства по експлуатації та ремонту житлового фонду та об'єктів соціально-побутового призначення «Екос» акціонерного товариства Холдиногової компанії «Київміськбуд» про стягнення 98 393, 05 грн. (у тому числі 90 350, 46 грн. сума боргу за спожиту теплову енергію, 5 713, 29 грн. інфляційні втрати та 2 329, 30 грн. 3 % річних), мотивуючи вимоги тим, що відповідач неналежно виконує свої зобов'язання за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді від 17.12.2010 р. № 1630674, внаслідок чого за період з 01.12.2010 р. по 01.10.2011 р. виникла заборгованість.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.12.2011 р. у справі № 61/478 позов задоволено частково; стягнуто з Дочірнього підприємства по експлуатації та ремонту житлового фонду та об'єктів соціально-побутового призначення «Екос» акціонерного товариства Холдингової компанії «Київміськбуд» з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» 90 350 грн. 46 коп. сума основного боргу, 4 134 грн. 86 коп. інфляційні втрати, 2 329 грн. 30 коп. 3 % річних, 968 грн. 15 коп. державного мита та 232 грн. 21 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в іншій частині в позові відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням Дочірнє підприємство по експлуатації та ремонту житлового фонду та об'єктів соціально-побутового призначення «Екос» акціонерного товариства Холдиногової компанії «Київміськбуд» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі з посиланням на те, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга обгрунтована тим, що відповідач фактично являється посередником між енергопостачальною організацією та кінцевими споживачами мешканцями житлових будинків, що знаходяться на його балансі, а тому сума основного боргу, яка задоволена рішенням суду першої інстанції, є сумою боргу мешканців за спожиту теплову енергію.
Позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Представник позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Відповідач явку свого представника в судове засідання не забезпечив, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення копії ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження, надійшло клопотання про відкладення розгляду справи через неможливість направити в судове засідання представника відповідача.
Колегія суддів відхиляє дане клопотання з наступних підстав.
Згідно роз'яснень п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.
Так, до клопотання про відкладення розгляду справи не додано жодного доказу неможливості направити представника в судове засідання.
Неявка представника відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду справи, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення спору по суті.
Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Як вбачається з матеріалів справи,
Як вбачається з матеріалів справи, 17.12.2010 р. між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» (відповідно до зміни найменування - Публічне акціонерне товариство «Київенерго») (Постачальник) та Житловим управлінням «Лівобережне» від імені Дочірнього підприємства по експлуатації та ремонту житлового фонду та об'єктів соціально-побутового призначення «Екос» холдингової компанії «Київміськбуд» («Споживач») було укладено договір № 1630674 на постачання теплової енергії у гарячій воді.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
У відповідності до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Відповідно до п. 2.2.1 Договору № 1630674 позивач зобов'язався виробити та поставити теплову енергію відповідачу у вигляді гарячої води для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання, а відповідач зобов'язався її отримати та оплатити відповідно до умов, викладених в договорі.
Згідно п. 3 додатку № 1 до договору № 1630674 орієнтовна вартість теплової енергії на поточний рік, відповідно до тарифів, діючих на момент укладення договору становить 977 957, 52 грн.
Тарифи та порядок розрахунків сторони погодили у додатку № 2 до договору № 1630674, відповідно до якого тариф за теплову енергію для житлових організацій встановлений у розмірі 125, 47 грн. за кожну відпущену Гігакалорію. Споживач, що має будинкові прилади обліку (незалежно від балансової належності приладів обліку теплової енергії), щомісячно надає Постачальнику звіт по фактичному споживанню теплової енергії в РТ № 6 за адресою: вул. Закревського, 14, не пізніше двох робочих днів місяця, наступного за звітним. Споживач щомісячно з 12 по 15 число отримує в 305 РТ-6 за адресою: вул. Закревського, 14, оформлену Постачальником рахунок-фактуру на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці; акт приймання-передавання товарної продукції; облікову картку фактичного споживання за попередній період та акт звіряння, який оформлює і повертає один примірник Постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання (п.9). Споживач щомісячно забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на розрахунковий рахунок Постачальника або транзитний рахунок ГІОЦ КМДА; до 25 числа поточного місяця сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок Постачальника згідно з його розрахунком (п. 10).
Частинами 6, 7 ст. 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.
Однак, всупереч вимогам законодавства та умовам Договору, за період з 01.12.2010 р. по 01.10.2011 р. відповідач несвоєчасно розраховувався за використану теплову енергію та допустив виникнення заборгованості у розмірі 90 350, 46 грн., що підтверджується обліковими картками за спірний період, належним чином завірені копії яких долучені до матеріалів справи та розрахунком позивача.
Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зважаючи на встановлені факти та вимоги зазначених правових норм, місцевий господарський суд дійшов до правильного висновку, що позов в частині стягнення основного боргу в розмірі 90 350, 46 грн. нормативно та документально доведений, а тому підлягає задоволенню.
Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.
Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
Таким чином, вимоги в частині стягнення з відповідача 2 329, 30 грн. 3 % річних місцевий господарський суд обґрунтовано визнав такими, що підлягають задоволенню.
Також, судом першої інстанції правильно встановлено, що при нарахуванні інфляційних втрат позивачем не було враховано, що у липні та серпні 2011 р. інфляційні нарахування мали від'ємне значення, крім того, у січні 2011 р. індекс інфляції становив 101,0, у лютому 2011 100,9, у березні 2011 101,4, у квітні 2011 101,3, у травні 2011 100,8, у червні 2011 100,4.
Таким чином, з урахуванням показників від'ємного значення, розмір інфляційних втрат становить 4 134, 86 грн. та підлягає стягнення в зазначеному розмірі.
Судом першої інстанції правильно визначено розподіл судових витрат, відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
Посилання апелянта на те, що відповідач фактично являється посередником між енергопостачальною організацією та кінцевими споживачами мешканцями житлових будинків, що знаходяться на його балансі, колегією суддів відхиляються, оскільки згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Колегія суддів зазначає, що в даному випадку виконання стороною зобов'язань за договором не може ставитись в залежність від виконання зобов'язань іншими особами.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З огляду на викладені обставини місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про задоволення позову частково, з даним висновком погоджується і колегія суддів, оскільки він відповідає обставинам справи та вимогам законодавства.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення.
Відповідно до п. 1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.
Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку, рішення суду першої інстанції відповідає законодавству, матеріалам справи та не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування чи зміни оскаржуваного рішення.
Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства по експлуатації та ремонту житлового фонду та об'єктів соціально-побутового призначення «Екос» акціонерного товариства Холдиногової компанії «Київміськбуд» залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2011 р. у справі № 61/478 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 61/478 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя Куксов В.В.
Судді Коршун Н.М.
Тищенко А.І.