"06" лютого 2012 р.Справа № 10/73/5022-1632/2011
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Півторака М.Є.
Розглянув справу
За позовом: Тернопільського публічного акціонерного товариства "Агропромтехніка", АДРЕСА_1
до відповідача: Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1, с. Гаї Шевченківські Тернопільського району Тернопільської області
про стягнення орендної плати
За участю представників:
Позивача: ОСОБА_2 -представника, довіреність від 17.11.2011 року.
відповідача: ОСОБА_1- СПД ФО, ОСОБА_3 -представника, довіреність.
В судовому засіданні представникам сторін роз'яснено процесуальні права та обов'язки, передбачені статтями 20,22,27,28,81-1 Господарського процесуального кодексу України.
За відсутністю відповідного клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснюється.
Суть справи: Позивач -Тернопільське публічне акціонерне товариство "Агропромтехніка", АДРЕСА_1 звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовною заявою до Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1, с. Гаї Шевченківські Тернопільського району Тернопільської області про стягнення боргу в сумі 54 974 грн. по орендній платі, 442,80 грн. інфляційних нарахувань та 3% річних в сумі 1 720,90 грн.; відшкодування судових витрат просить покласти на відповідача.
Заявлені позовні вимоги обґрунтовує умовами договору оренди від 30 січня 2008 року, а саме оренди нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 604.8 кв. м. і належить на праві власності Позивачу. Зазначає, що за період з січня 2009 року по серпень 2011 року заборгованість по орендній платі становить 54 974 грн.; відповідачу була надіслана претензія за вих. №1 від 6 серпня 2010 року (копія надається), яка залишена без відповіді та задоволення .
Ухвалою суду від 23 листопада 2011 року порушено провадження у справі та призначено судове засідання за участю повноважних представників сторін о 16 год. 12 грудня 2011 року.
У відзиві на позов ( вх. № 18849(н) від 12.12.2011 року СПД ФО ОСОБА_1 заявлені вимоги не визнає і вважає їх безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення.
Зазначає, що з 1 лютого 2008 року по червень 2008 року СПД ФО ОСОБА_1 використовувала орендоване приміщення, сплачуючи за нього орендну плату в розмірі 1 800 грн. на місяць, в підтвердження чого надала квитанцією до прибуткового касового ордеру від 06 жовтня 2008 року про сплату 8 000 грн., однак, з моменту укладення договору фактично використовувала лише частину орендованого приміщення ( 66,7 кв. м.), а тому 02.06.2008 року між сторонами було підписано Додаток до Договору, за умовами якого орендна плата на період з 02.06.2008 року по 01.12.2008 року становила 200 грн.
Стверджує, що умовою тимчасового повернення орендарю частини приміщення площею 538,1 кв. м. була його не придатність для розміщення виробництва, ведення поточної діяльності та необхідності проведення капітального ремонту приміщення.
Відповідач вважає, що з 02.06.2008 року по 18.08.2011 року об'єктом оренди було приміщення площею 66,7 кв. м. і орендна плата становила 200 грн. на місяць, а з 18.08.2011 року (з часу підписання Акту виконаних робіт) -600 грн. за місяць за використання 200 кв. м. орендованого приміщення.
Також відповідач вказує, що нею сплачено 24 008 гривень орендної плати та 9 000 грн. за проведений капітальний ремонт 200 кв. м. покрівлі орендованого приміщення, а тому СПД ФО ОСОБА_1 не має заборгованості перед позивачем по сплаті орендних платежів по фактично наданому в оренду нежитлового приміщення. Просить в позові відмовити.
В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги повністю.
В порядку статті 77 ГПК України в судовому засіданні оголошувалася перерва до 10 год. 30 хв. 23.12.2011 року; 15 год. 17.01.2012 року; 15 год. 15 хв. 23.01.2012 року; 15 год. 02.02.2012 року та 15 год.06.02.2012 року.
За згодою сторін, в порядку ч. 4 ст. 69 ГПК України господарський суд ухвалою від 23.01.2012 року розгляд спору продовжив до 07.02.2012 року.
06 лютого 2012 року відповідач у справі ОСОБА_1 подала до господарського суду додаткові пояснення (вх. № 9058(н), у яких, посилаючись на приписи статті 795 ЦК України, зазначає, що ПАТ "Агропрпомтехніка" взагалі не передавало СПД ФО ОСОБА_1 орендоване приміщення площею 604,8 кв. м., оскільки між сторонами не складався та не підписувався жодний письмовий Акт прийому-передачі щодо конкретно визначеного об'єкту оренди, а тому між сторонами існують виключно позадоговірні відносини щодо оренди спірного приміщення. З 02 червня 2008 року сторонами було погоджено фактичне використання об'єкта оренди площею 66,7 кв. м. з оплатою 200 грн. щомісячно; Договір оренди від 30.01.2008 року фактично не вступив в дію.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, заперечення представника відповідача суд встановив наступне:
Згідно ст. ст. 1,2 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до госпо дарського суду за захистом своїх порушених, оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійсню ють підприємницьку діяльність і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької дія льності.
Стаття 16 Цивільного Кодексу України також визначає, що кожна особа має право зверну тися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу та ви значає способи захисту цивільних прав та інтересів.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений дого вором або законом (частина друга п. 1 ст. 16 ЦК України).
Позивач -Тернопільське публічне акціонерне товариство "Агропромтехніка", місцезнаходження якого АДРЕСА_1 є юридичною особою, яке зареєстроване у встановленому законом порядку і включене до ЄДРПОУ, ідентифікаційний код 04541891, що підтверджується випискою з Єдиного держаного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців серії ААБ № 180807 від 27.07.11р., виданої Державним реєстратором Тернопільської РДА Ванчура О.Л., а тому наділене правом на звернення до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
Відповідно до статті 54 Господарського процесуального кодексу України, звертаючись з позовом до господарського суду, позивач самостійно визначає в позові предмет позову та його підстави, тобто, ті обставини, якими він обґрунтовує поданий позов; розглядаючи справу, господарський суд не може вийти за межі зазначених у позові предмету та підстав, за винятком випадків, прямо передбачених процесуальним законодавством.
Позивач -Тернопільське публічне акціонерне товариство "Агропромтехніка", АДРЕСА_1 визначило предметом позову стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 с. Гаї Шевченківські Тернопільського району Тернопільської області -54 974 заборгованості по орендній платі, 442,80 грн. інфляційних нарахувань та 3% річних в сумі 1 720,90 грн.
Суд вважає, що обраний позивачем спосіб захисту права є таким, що відповідає статтям 15, 16 Цивільного кодексу України.
Згідно статті 11 Цивільного Кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦК України).
Статтею ст. 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) най-модавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Відповідно до ст. 760 ЦК України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індиві дуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).
У судовому засіданні встановлено, що 30 січня 2008 року між Тернопільським публічним акціонерним товариством "Агропромтехніка" (далі - Орендодавець), з одного боку, та СПД ФО ОСОБА_1, с. Гаї Шевченківські Тернопільського району (далі - Орендар), з іншого боку, укладено Договір оренди приміщення.
Вказаний Договір оренди від імені орендодавця підписав голова правління ОСОБА_5, від імені орендаря СПД ФО ОСОБА_1 та скріплений відтисками мокрих печаток сторін.
Відповідно до п.1.1.,1.2 Договору Орендодавець передає, а Орендар приймає в тимчасове володіння приміщення, що знаходиться в АДРЕСА_1, загальною площею 604,8 кв. м., площадка 142 м. кв.
Приміщення та майно, що орендується повинні бути передані Орендодавцем та прийняті орендарем протягом місяця з моменту укладення даного Договору ( п. 3.1. Договору ).
Згідно зі ст.765 ЦК України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.
Отже, сторони в договорі оренди від 30.01.2008 року чітко обумовили, коли орендоване майно повинно бути передано орендарю: протягом місяця з моменту укладання даного договору.
Пунктом 1.3. Договору сторони встановили, що стан приміщення, що орендується, на момент здачі в оренду є придатним для використання за п. 2 даного Договору ( приміщення, що орендується, надається орендарю для розміщення виробництва та ведення поточної діяльності, яке не заборонене чинним законодавством).
Згідно пункту 4.1. Договору термін оренди складає 1 ( один ) рік з моменту підписання даного Договору. Якщо жодна сторона в термін 1 місяць до закінчення даного договору не заявить про намір його розірвати, даний договір автоматично пролонгується (п. 4.2. Договору).
Згідно положень статті 795 ЦК України обчислення строку договору найму починається з моменту підписання акту передачі будівлі, якщо інше не встановлено договором.
Пунктом 3.1. Договору сторони визначили, що приміщення та майно, що орендуються повинні бути передані Орендодавцем та прийняті орендарем протягом місяця з моменту укладання даного Договору.
Оскільки, Договір оренди приміщення був укладений між сторонами 30 січня 2008 року, а тому строк передачі приміщення повинен був здійснений до 29 лютого 2008 року.
Із матеріалів справи слідує і учасниками спору не заперечується, що Тернопільське публічне акціонерне товариство "Агропромтехніка" свої зобов'язання по Договору оренди приміщення від 30.01.2008 року щодо передачі нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 виконало у повному обсязі, а СПД ФО ОСОБА_1 відповідно прийняла у користування вказане приміщення.
Підписання окремого акту приймання-передачі приміщення Договором від 30.01.2008 року не передбачалося.
Отже, за своїм змістом і правовою природою, укладений між сторонами Договір є договором най му (оренди) і сторони в ньому досягли згоди по всіх істотних умовах, в тому числі і по платі за кори стування приміщенням.
На підставі укладеного договору між сторонами по справі виникли господарські відносини, пов'язані з орендою приміщення, в тому числі зі сплатою орендарем орендної плати, включаючи ПДВ, виходячи з повної вартості послуг орендованого майна.
Відповідно до статті 1 Закону України “Про оренду державного та комунального майна“ оренда майна інших форм власності регулюється положеннями цього Закону, якщо інше не передбачено законодавством України та договором оренди.
Згідно цієї ж норми, оренда майна інших форм власності могла регулюватися положеннями цього Закону, якщо інше не передбачено законодавством та договором оренди. Укладений між сторонами Договір не містив застережень щодо виключення можливості регулювання відносин за згаданим Законом, а тому при вирішенні спору суд також застосовує положення Закону України “Про оренду державного та комунального майна“.
Згідно зі ст.12 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” договір оренди вважається укладеним з моменту досягнення домовленості з усіх істотних умов і підписання сторонами тексту договору.
У відповідності до п. 6 статті 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосову ються відповідні положення Цивільного Кодексу України з врахуванням особливостей, передбачених ГКУ.
Статтею 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено догово ром (ч. 5. ст. 762 ЦК України).
Зі змісту ч.1 ст.19 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” вбачається, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.
Згідно п. 5.1. Договору розмір орендної плати складає (з урахуванням ПДВ) 1 800 грн.
Отже, умовами Договору оренди приміщення від 30.01.2008 року передбачено обов'язок орендаря сплачувати орендну плату позивачу з урахуванням ПДВ.
Орендна плата сплачується в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок Орендодавця, або готівкою до 15 числа слідуючого місяця (п. 5.2 Договору).
Пунктом 6.1. статті 6 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що об'єкти оподаткування, визначені статтею 3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків.
Оскільки, розмір орендної плати щомісячно становить 1 800 грн. (з урахуванням ПДВ); 20% ПДВ з вказаної суми становить 360 грн.; орендна плата без ПДВ становить 1 440 грн. щомісячно ( 1 800 грн. -360 грн.).
Позивач стверджує, що станом на час слухання справи заборгованість СПД ФО ОСОБА_1 по орендній платі становить 54 974 грн. (включаючи 20% ПДВ - 10994,80 грн.) і на момент подання позову до суду борг не погашений.
06.08.2010 року за №1 позивач направив СПД ФО ОСОБА_1 претензію про сплату нарахованої заборгованості орендної плати в сумі 33374 грн. за період з лютого 2009 року по липень 2010 року . Відповідач претензію залишив без відповіді та належного реагування; допущену заборгованість по орендній платі не погасив.
Заперечуючи заявлені вимоги щодо розміру боргу орендної плати СПД ФО ОСОБА_1 посилається на Додаток до Договору оренди приміщення, підписаного сторонами 02 червня 2008 року, в якому значиться, що Орендар тимчасово повертає Орендодавцю приміщення площею 538,1 кв. м., а залишається в оренді приміщення площею 66.7 кв. м. термін з 02 червня 2008 року по 01 грудня 2008 року. Умови оренди відбуваються згідно того ж договору. Орендна плата становить 200 грн.
Вказаний Додаток до договору оренди,укладеного 02.06.2088 року підписано головою правління ВАТ "Агропромтехніка" Шпак О.Г. та СПД ФО ОСОБА_1 та скріплено відтисками печаток сторін.
Відповідач вважає, що підписаним Додатком до договору оренди від 02.06.2008 року у відповідача залишилося в оренді приміщення в розмірі 66.7 кв. м., за користування яким він повинен сплачувати орендну плату в розмірі 200 грн. за весь час користування вказаним приміщенням.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.21 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” розмір орендної плати може бути змінено за погодженням сторін. Розмір орендної плати може бути змінено на вимогу однієї з сторін, якщо з незалежних від них обставин істотно змінився стан об'єкта оренди, а також в інших випадках, встановлених законодавчими актами України.
У судовому засіданні встановлено, що 02 червня 2008 року між сторонами було підписано Додаток до договору оренди приміщення від 30 січня 2008 року, згідно якого орендар тимчасово повертає Орендодавцю приміщення площею 538,1 кв. м., а залишається в оренді приміщення площею 66.7 кв. м. на термін з 02 червня 2008 року по 01 грудня 2008 року. Умови оренди відбуваються згідно того ж договору. Орендна плата становить 200 грн.
Отже, сторони 02 червня 2008 року, підписавши додаток до Договору, визначили, що СПД ФО ОСОБА_1 орендує приміщення площею 66.7 кв. м. і орендна плата становить 200 грн.;
Однак , у вказаному Додатку до договору визначено конкретний строк, на який було тимчасово повернено Орендодавцю приміщення площею 538,1 кв. м., а саме: з 02 червня 2008 року по 01 грудня 2008 року.
Після закінчення дії додатку до Договору оренди , а саме після 01 грудня 2008 року, умови оренди відбуваються згідно того ж договору. Тобто, після закінчення строку дії Додатку до Договору ( з 01 грудня 2008 року) об'єктом оренди є нежитлове приміщення площею 604,8 кв. м. і розмір орендної плати становить 1800 грн. (з урахуванням ПДВ).
У відповідності до вимог ст. ст. 525,526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться Одностороння відмова від зобов'язання, або одностороння зміна його умов не допускається, як що інше не встановлено законом або договором.
Відповідно до вимог ст.ст. 509, 525, 526 Цивільного кодексу України в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що позивач виконав всі взяті на себе зобов'язання за договором оренди, зокрема, передав орендоване приміщення СПД ФО ОСОБА_1, а відповідач СПД ФО ОСОБА_1, в свою чергу, прийняла майно в оренду без жодних заперечень та зауважень.
У відзиві на позов відповідач вказала, що вона на виконання умов Договору оренди сплачувала ПАТ "Агропромтехніка" орендну плату, в підтвердження чого надала суду копії Квитанцій до прибуткового касового ордеру № 305 від 06.10.2008 року на суму 8000 грн.; № 342 від 24.11.2008 року на суму 9782 грн.; № 50 від 13.03.2009 року на суму 1 000 грн. ;№ 53а від 31.03.2010 року на суму 826 грн.; № 162 від 28.09.2011 року на суму 1 000 грн.; № 180 від 26.10.2011 року на суму 1 000 грн.; № 193 від 09.11.2011 року на суму 800 грн.; а також виконала капітальний ремонт 200 кв. м. покрівлі орендованого приміщення на суму 9000 грн.
02 грудня 2011 року позивач надав суду розрахунок суми заборгованості 54 974 грн. (1 800 грн. х 31 місяць -826 грн. ( оплата за березень 2010 року); з яких 43 979,20 грн. є нарахована орендна плата, а також 20% ПДВ, що становить 10 994,80 грн.
Отже, як підтверджується розрахунком заборгованості поданим позивачем і не спростовано відповідачем належними та допустимими доказами, за останнім на час подання позову до суду числиться заборгованість по орендній платі в сумі 43 979,20 грн., а тому з огляду на наведене позовні вимоги в частині стягнення орендної плати в сумі 43 979,20 грн. ( без ПДВ ) підлягають до задоволення, як обґрунтовані заявлені та підтверджені документально.
Чинним законодавством України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, (ст.509 ЦК України).
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, (ст. 525 ЦК України).
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Згідно ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З наявних в матеріалах справи розрахунків, перевірених судом, вбачається, що сума основної заборгованості відповідача перед позивачем за договором оренди становить 43979,20 грн., збитки від інфляції -375,61 грн.( за 2009 рік -177,12 грн., за 2010 рік -119,29 грн., за 2011 рік -79,20 грн.) та 3% річних -1 105,94 грн. ( за 2009 рік -518,00 грн., за 2010 рік -498,58 грн., за 2011 рік 89,36 грн.).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) - стаття 610 ЦК України.
Враховуючи, що сторони повинні належним чином виконувати взяті на себе зобов'язання, відповідачем по справі СПД ФО ОСОБА_1, своєчасно не була погашена заборгованість, а тому сума боргу підлягає відшкодуванню з урахуванням трьох процентів річних в сумі 1105,94 грн. та інфляційних в сумі 375,61 грн.; в іншій сумі суд відмовляє.
У судовому засіданні не знайшло свого підтвердження заява СПД ФО ОСОБА_1, що орендоване приміщення було не придатне для використання з метою здійснення господарської діяльності.
Орендар, підписуючи вказаний вище договір зобов'язаний був перевірити технічний стан орендованого приміщення і у разі виявлення його непридатним для використання мав право відмовитися від нього, а підписавши договір оренди, тим самим погодився, що приміщення, які передавалися йому відповідають його вимогам та умовам договору.
Згідно зі ст.42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Відповідно до ч.1 ст.773 ЦК України наймач зобов'язаний користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору.
Наведеному кореспондуються обов'язок наймодавця передати наймачеві річ у комплекті і у стані, що відповідають умовам договору найму та її призначенню (ч.1 ст.767 ЦК України).
Разом з тим, згідно з імперативними приписами ч.6 ст.762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
Зважаючи на те, що норма ч.6 ст.762 ЦК України не містить договірних застережень, то її застосування в орендних правовідносинах сторін ніяким чином не залежить від таких обставин, як-от, невизначеність в договорі умов щодо звільнення орендаря від внесення орендної плати через неможливість користування орендованим майном, за яку орендар не відповідає; обізнаність чи необізнаність орендаря з незадовільним (аварійним) технічним станом орендованого нерухомого майна чи фактичним його використанням іншими особами тощо.
З матеріалів справи не вбачається та СПД ФО ОСОБА_1 не доведено звернення до орендодавця з пропозиціями про звільнення від внесення орендної плати протягом певного часу (періоду неможливості користування орендованим майном).
Що стосується стягнення ПДВ, що входить в розмір орендної плати в розмірі 10 994,80 грн., суд зазначає наступне:
Відповідно до пункту 1.8. Рекомендацій Вищого господарського суду України від 09.12. 2004 року №04-5/3358 "Про деякі питання застосування окремих норм Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку на додану вартість у порядку, передбаченому цим Законом.
Згідно пункту 1.3. ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" платником податку є особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач, який є власником переданого відповідачу в оренду майна, просив суд стягнути з останнього, орендну плату з врахуванням суми податку на додану вартість.
Пунктом 10.2 Договору сторони встановили, що у випадках не передбачених даним договором, сторони керуються чинним цивільним законодавством, тобто у відносинах між сторонами може застосовуватися податкове законодавство, в тому числі і Закон України "Про податок на додану вартість".
Відповідно до пункту 3.1.1. Закону України "Про податок на додану вартість", в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, операції, які пов'язані з договорами оренди, є об'єктом для оподаткування податком на додану вартість.
Тому, у позивача, нерухоме майно якого передано в оренду за договором, могли виникати податкові зобов'язання на дату, визначену пунктом 7.3.1 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме на дату, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше.
Однак, Тернопільське публічне акціонерне товариство "Агропромтехніка" ( позивач у справі ) і СПД ФО ОСОБА_1 ( відповідач у справі ) не мають статусу платника ПДВ.
Окрім того суд зазначає, що згідно з п. 6 Указу Президента України від 03.07.1998 року № 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (727/98) суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником таких видів податків і зборів ( обов'язкових платежів ), зокрема податку на додану вартість, крім випадку, коли юридична особа обрала спосіб оподаткування доходів за єдиним податком за ставкою 6 відсотків.
Позивач у справі надав суду Довідку № 13 від 06.02.2012 року у якій вказує, що Тернопільське публічне акціонерне товариство "Агропромтехніка" зареєстроване в Тернопільській ОДПІ як платник єдиного податку з 01.09.2005 року і таким є на час розгляду позову в суді; податок на додану вартість за вказаний період не нараховувався і до Державного бюджету України ПДВ не сплачувався. Також Товариство надало копію Свідоцтва № 57 про право сплати єдиного податку суб'єктом малого підприємництва -юридичною особою серії Б № 507051 , виданого Тернопільською ОДПІ 01 січня 2011 року.
Оскільки, СПД ФО ОСОБА_1 має статус платника єдиного податку ( Свідоцтво про сплату єдиного податку, НОМЕР_2, видане 20.12.2010 року Тернопільською об'єднаною державною податковою інспекцією ) взагалі не повинна сплачувати ПДВ з вартості послуг за оренду майна.
Такої ж правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у своїй постанові від 09 березня 2010 року у справі № 7/138-09.
Позивач у справі включив у розмір заборгованості СПД ФО ОСОБА_1 з орендної плати 20% ПДВ, що становить від суми боргу 10 994,80 грн. (54 974 грн. х 20 % ПДВ).
Нарахування орендної плати СПД ФО ОСОБА_1 за період з січня 2009 року по серпень 2011 року з врахуванням ПДВ, що становить 10 994,80 грн., є таким, що протирічить вимогам п. 6 Указу Президента України від 03.07.1998 року № 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" та ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість", а тому є безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення.
З огляду на зазначене суд відмовляє у задоволенні позовних вимог Тернопільською публічному акціонерному товариству "Агропромтехніка", смт. В. Бірки Тернопільського району у стягненні з СПД ФО ОСОБА_1 боргу по орендній платі в сумі 10 994,80 грн. (ПДВ).
Державне мито та інші судові витрати покладаються на відповідача, згідно ст.ст. 44,49 ГПК України, пропорційно задоволених позовних вимог.
На підставі наведеного, керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 525 , 526, 759, 760, 761,762, 785 Цивільного кодексу України, статтями 179, 180, 283, 343 Господарського України, статтями 3, 19, 18 Закону України „Про оренду державного та комунального майна", ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість", статтям 1,2,22,29,33,44,49, 82, 84, 116,117 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, -
1.Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1, жительки с. Гаї Шевченківські Тернопільського району Тернопільської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь Тернопільського публічного акціонерного товариства "Агропромтехніка", смт. Великі Бірки, вул. Грушевського, 134 Тернопільського району Тернопільської області, ідентифікаційний код 04541891 - 43 979,20 грн. заборгованості по орендній платі, 375,31грн. інфляційних нарахувань; 3% річних в сумі 1 105,94 грн., 1 175,95 грн. судового збору. Видати наказ.
3.В решті позову відмовити.
4.Рішення набуває законної сили в десятиденний строк з дня його підписання.
На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, прокурор - апеляційне подання, протягом десяти днів з дня прийняття ( підписання ) рішення, через місцевий господарський суд.
5.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
6.Повне рішення складене та підписане 10 лютого 2012 року.
Суддя М.Є. Півторак