"07" лютого 2012 р.Справа № 30/17-5092-2011
За позовом: Державна акціонерна компанія „Хліб України”
До відповідача: Дочірнє підприємство „Хліб Інвест” Товариства з обмеженою відповідальністю „Хліб Інвестбуд”
Про стягнення
Суддя Рога Н.В.
Представники:
Від позивача: ОСОБА_1 -довіреність №2-14\468\1 від 10.10.2011 р.
Від відповідача: не з'явився.
Суть спору: Позивач, Державна акціонерна компанія (далі - ДАК) „Хліб України”, звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Дочірнього підприємства „Хліб Інвест” Товариства з обмеженою відповідальністю „Хліб Інвестбуд” (далі -ДП „Хліб Ініест”) про стягнення з відповідача безпідставно набутих коштів у сумі 35 000 грн.
Представник позивача позовну заяву підтримує, наполягає на задоволенні позову.
Відповідач про місце та дату судових засідань був повідомлений за юридичною адресою, але, згідно повідомлення пошти зазначеною адресою підприємство не знаходиться. До повноважень господарського суду не відноситься встановлення місцезнаходження сторони у справі.
За таких обставин, справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:
21 лютого 2006р. між ДАК „Хліб України” (Комітент) та ДП „Хліб Інвест” (Комісіонер) був укладений Договір комісії, згідно якого Комісіонер зобов'язується за дорученням Комітента за винагороду укласти від свого імені за рахунок Комітента договори купівлі-продажу зернової продукції для Комітента. Строк дії Договору -до 31.12.2006р., а в частині розрахунків -до повного виконання зобов'язань сторонами.
Відповідно до п. 1.2. Договору істотні умови та зміст Договорів купівлі-продажу, максимальні ціни на зернову продукцію, її якість та кількість, а також інші вказівки Комітента відносно Договорів купівлі-продажу та суті зобов'язань за ними наводяться у Додатках до цього Договору.
За умовами розділу 4 Договору за виконання доручення відповідно до умов цього Договору Комітент сплачує Комісіонерові комісійну плату в розмірі 3% від суми Договорів купівлі-продажу. Комісійна плат сплачується шляхом утримання Комісіонером належних останньому сум з коштів, перерахованих Комітентом Комісіонерові на виконання доручення. Кошти передані Комісіонеру для виконання доручення повертаються Комітенту у разі не укладення Договорів купівлі-продажу.
23 лютого 2006р. у якості передплати за Договором комісії від 21.02.2006р. ДАК „Хліб України” перерахувало ДП „Хліб Інвест” 35 000 грн., що підтверджується банківською випискою №Д-00000086 за 23.02.2006р. Але, жодного Додатку до Договору комісії від 21.02.2006р. не укладалося, жодного Договору купівлі-продажу на виконання Договору комісії від 21.02.2006р. також не укладалося.
Позивач зазначає, що відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України позивач 25.11.2011р. за № 1-2-24\1313 направив відповідачу вимогу щодо повернення безпідставно набутих грошових коштів у сумі 35 000 грн., але відповіді отримано не було, у добровільному порядку відповідач кошти не повернув. Такі дії відповідача позивач вважає порушенням своїх прав та охоронюваних інтересів, у зв'язку з чим звернувся до суду за захистом та просить суд стягнути з ДП „Хліб Інвест” безпідставно набуті кошти у сумі 35 000 грн.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин повноту їх з'ясування і доведеність, суд доходить до такого висновку :
Відповідно до ст. 1011 Цивільного кодексу України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.
Як вбачається з матеріалів справи, 21 лютого 2006р. між ДАК „Хліб України” (Комітент) та ДП „Хліб Інвест” (Комісіонер) був укладений Договір комісії, згідно якого Комісіонер зобов'язується за дорученням Комітента за винагороду укласти від свого імені за рахунок Комітента договори купівлі-продажу зернової продукції для Комітента.
Відповідно до п. 1.2. Договору істотні умови та зміст Договорів купівлі-продажу, максимальні ціни на зернову продукцію, її якість та кількість, а також інші вказівки Комітента відносно Договорів купівлі-продажу та суті зобов'язань за ними наводяться у Додатках до цього Договору. Але, жодного Додатку до Договору сторонами укладено не було.
Згідно ч. 3 ст. 1012 Цивільного кодексу України істотними умовами договору комісії, за якими комісіонер зобов'язується продати або купити майно, є умови про це майно та його ціну. Отже, сторони не дійшли згоди щодо істотних умов Договору .
За приписами ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За таких обставин, на думку суду, Договір комісії від 21.02.2006р. не є укладеним сторонами.
23 лютого 2006р. у якості передплати за Договором комісії від 21.02.2006р. ДАК „Хліб України” перерахувало ДП „Хліб Інвест” 35 000 грн., що підтверджується банківською випискою № Д-00000086 за 23.02.2006р.
Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положеннями ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до ч. 2 цієї статті якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимогою якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
25.11.2011р. за № 1-2-24\1313 позивач направив відповідачу вимогу щодо повернення безпідставно набутих грошових коштів у сумі 35 000 грн., але відповіді отримано не було, у добровільному порядку відповідач кошти не повернув.
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За таких обставин, вимоги позивача є правомірними, підтверджені матеріалами справи, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд -
1. Позовну заяву Державної акціонерної компанії „Хліб України” задовольнити повністю.
2. Стягнути з Дочірнього підприємства „Хліб Інвест” Товариства з обмеженою відповідальністю „Хліб Інвестбуд” (м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва,66, корпус 1, код ЄДРПОУ 33865609) на користь Державної акціонерної компанії „Хліб України” (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 1, код ЄДРПОУ 20047943, п/р 260030549800 в ПАТ Банк „Український капітал” м. Києва, МФО 320371) безпідставно отримані кошти у сумі 35 000 грн., витрати по сплаті судового збору у сумі 1 411 грн. 50 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення підписане 13 лютого 2012р.
Суддя Рога Н. В.