30.01.12р.Справа № 33/5005/16615/2011
За позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Павлоград
до Павлоградської міської ради, м. Павлоград
про визнання пунктів 9.4, 10 рішення неправомірними, скасування їх та зобов'язання укласти додаткову угоду
Суддя Рудовська І.А.
Представники:
Від позивача: представник не з'явився
Від відповідача: ОСОБА_2 - довіреність б/н від 01.01.2012р.
Фізична особа -підприємець ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернулася до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Павлоградської міської ради Дніпропетровської області (надалі - відповідача) про визнання пунктів 9.4, 10 (в частині п.9.4) рішення Павлоградської міської ради від 08.11.2011 року (14 сесії 4 скликання) за №341-14VІ неправомірними, скасування їх та зобов'язання відповідача укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди земельної ділянки площею 0,0050 га на вул. Дніпровська (р-н АТН 11208) від 29.11.2010р. на новий строк.
Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно умов договору оренди земельної ділянки від 29.11.2010 року позивач отримав земельну ділянку площею 0,0050 га для обслуговування торгівельного павільйону, яка знаходиться за адресою: м. Павлоград, вул. Дніпровська. У визначений договором оренди строк позивач звернувся із заявою про продовження строку дії договору, однак рішенням Павлоградської міської ради було відмовлено в продовженні строку дії договору оренди. Позивач вважає вказане рішення таким, що не відповідає вимогам закону та порушує права позивача.
Відповідач позовні вимоги не визнає. У своєму відзиві на позовну заяву № 17 від 16.01.2012 року посилається на те, що, якщо за законом такий договір підлягає поновленю, то таке поновлення має здійснюватися за волевиявленням сторін та оформлене відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" відповідним рішенням міської ради. Також вказує на те, що рішення Павлоградською міською радою про надання згоди на продовження або поновлення строку дії договору оренди земельної ділянки ФОП ОСОБА_1 не приймалось, отже відмова Павлоградської міської ради на поновлення договору не може бути змінена або скасована судом, оскільки право на розпорядження земельними ділянками є її виключним правом, тому просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити.
В судовому засіданні оголошувалась перерва з 19.01.2012 р. по 30.01.2012 р., згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
В судовому засіданні 30.01.2012 року оголошені вступна і резолютивна частини судового рішення.
Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача , відповідача, оцінивши докази в сукупності, господарський суд, -
29.11.2010 року на підставі рішення 30 сесії ІV скликання за №617 від 02.08.2005 року та 54 сесії Y скликання за № 1-34-54/ Y від 27.10.2009 р. між Павлоградською міською радою (орендодавець) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (орендар) був укладений договір оренди земельної ділянки (надалі - Договір), відповідно до умов якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 0,0050 га, кадастровий номер -1212400000:02:059:0059 для обслуговування торгівельного павільйону -УКЦВЗ-1.11.6 (інша комерційна діяльність), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (р-н АТП 11208) (далі - Договір).
Відповідно до п.3 Договору на земельній ділянці знаходиться -торгівельний павільйон.
Нормативна грошова оцінка земельної ділянки згідно з довідкою відділу Держкомзему у м. Павлоград за № 567 від 18.02.2010 р. становить 14 777, 81 грн.
Договір укладено на 1 (один) рік. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк за умови дотримання вимог даного договору. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.
Після припинення дії Договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду(п.16 Договору).
Дія Договору припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено (п. 31 Договору).
Позивач звернувся до відповідача з проханням продовжити дію Договору № 041011300176 від 29.11.2010 р. земельної ділянки за адресою м. Павлоград, вул. Дніпровська (р-н АТП 11208), яка використовується для обслуговування торгівельного павільйону строком на 5 років, у зв'язку з закінченням строку дії договору (заява від 23.09.2011 р.).
08.11.2011 р. Павлоградською міською радою прийнято рішення №341-14/YI "Про продовження строку дії договорів оренди земельних ділянок", яким п.п. 9. 9.4, 10 фізичній особі -підприємцю ОСОБА_1 відмовлено в продовжені строку дії договору оренди земельної ділянки зареєстрований за № 041011300176 від 29.11.2010 року на підставі голосування депутатів на сесії Павлоградської міської ради, договір оренди земельної ділянки площею 0,0050 га на вул. Дніпровська (р-н АТП 11208) виданий ФОП ОСОБА_1 зареєстрований за № 041011300176 від 29.11.2010 року, вирішено вважати таким, що втрачає чинність з 29.11.2011 р.
Пунктом 10 наведеного рішення зобов'язано позивача здійснити заходи щодо демонтажу торгівельного павільйону та привести земельну ділянку у придатний для використання стан строком до 01.12.2011 р.
Предметом спору по цій справі є вимоги Позивача пов'язані з визнанням неправомірними п.п. 9.4, 10 ( в частині п. 9.4 ) рішення Павлоградської міської ради № 341-14/VІ від 08.11.2011 р. в частині відмови фізичній особі підприємцю ОСОБА_1 в продовжені строку дії договору оренди земельної ділянки та скасування їх та зобов'язання відповідача укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки від 29.11.2010 р. з позивачем на новий строк.
Право оренди земельної ділянки, як майнове право відповідно до ст. 6 Закону України "Про оренду землі" набувається на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.
Приписи ст. 13 Конституції України визначають, що від імені Українського народу права власності здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.
Відповідно до ст.ст. 144 Конституції України, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
Статтею 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
Згідно з п. 34 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин вирішується виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Конституція України в силу ст.8 має найвищу юридичну силу, а норми Конституції України є нормами прямої дії, на підставі яких гарантується судовий захист прав і свобод.
Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (ст. 21 ЦК України).
Відповідно до п. 10 ст. 59 Закону України “Про місцеве самоврядування”, акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
З наведених норм вбачається, що підставою для визнання правового акту недійсним (незаконним, протиправним), тобто таким, що не відповідає закону може бути прийняття такого акту органом або посадовою особою з перевищенням наданих йому законом повноважень або в межах компетенції, але з порушенням діючого законодавства.
Вищий господарський суд України у Рекомендаціях від 02.02.2010 року „Про практику застосування господарськими судами земельного законодавства” зазначив наступне: „Як вбачається зі змісту частини 3 статті 33 Закону України "Про оренду землі", нею не передбачено порядок автоматичного поновлення договору оренди земельної ділянки в разі відсутності заперечень з боку сторін, а лише визначено, що в цьому разі договір підлягає поновленню. Вказана норма не передбачає зміну відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування, яке є підставою для надання в оренду земельної ділянки, щодо встановлених в ньому строків оренди.
Відтак, якщо за законом такий договір підлягає поновленню, то таке поновлення має здійснюватися за волевиявленням сторін. Таке волевиявлення має бути оформлене відповідно до пункту 34 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рішенням міської ради.
За відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади або місцевого самоврядування, підстави для задоволення вимог позивача про зміну строку дії договору відсутні, а у випадку незгоди орендодавця щодо подовження договору оренди земельної ділянки орендар зобов'язаний звільнити займану земельну ділянку, привівши її у належний стан”.
Отже, відмова органу місцевого самоврядування на продовження договору у даному випадку не може бути змінена або скасована судом, оскільки право розпорядження земельними ділянками є виключним правом відповідної ради, а порушень чинного законодавства при розгляді питання на сесії щодо продовження договору оренди не було.
Спірним рішенням оформлене волевиявлення ради щодо незгоди орендодавця на подовження строку дії договору оренди земельної ділянки, що є підставою припинення дії Договору оренди земельної ділянки від 29.11.2010 року.
На підставі наведеного, оспорюване рішення прийнято Відповідачем в межах його повноважень, у спосіб, що не суперечить нормам діючого законодавства, та з урахуванням ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування".
Приймаючи до уваги викладене, суд вважає позовні вимоги Позивача не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Судові витрати покладаються на позивача згідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. ст. 4, 33, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України , господарський суд, -
В позові відмовити повністю.
Судові витрати покласти на позивача.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дати його підписання.
Суддя І.А. Рудовська
Рішення підписано - 07.02.2012 р.