Справа №2-2984 Головуючий у суді у 1 інстанції - Алфьоров
Номер провадження 22-ц/1890/384/12 Суддя-доповідач - Таран
Категорія - 26
09 лютого 2012 року м.Суми
Колегія суддів з розгляду справ цивільного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого-судді - Таран С. А.,
суддів - Білецького О. М., Рибалки В. Г.,
за участю секретаря - Кияненко Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу
за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе»
на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 14 грудня 2011 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе», третя особа: відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Суми, про стягнення моральної шкоди у зв'язку з трудовим каліцтвом,
Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 14 грудня 2011 р. позовну заяву ОСОБА_1 до ПАТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе», третя особа: відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Суми, про стягнення моральної шкоди у зв'язку з трудовим каліцтвом задоволено частково.
Стягнуто з ПАТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе» на користь ОСОБА_1 3000 грн. відшкодування моральної шкоди.
Стягнуто з ПАТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе» на користь держави судовий збір в розмірі в сумі 188 грн. 20 коп.
В апеляційній скарзі ПАТ «Сумське машинобудівельне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе», посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Доводить, що застосовуючи до спірних правовідносин ст. 237-1 КЗпП України про порядок відшкодування працівнику моральної шкоди, суд не дослідив питання пропуску строку звернення до суду, не врахував, що для врегулювання спірних відносин з позивачем не слід застосовувати норми цивільного законодавства. При розгляді справи позивачем не доведено спричиненні йому моральної шкоди. Також апелянтом доводиться неправильне стягнення з відповідача судового збору, який визначений як ставка судового збору з позову майнового характеру, що не відповідає обставинам справи.
Заслухавши пояснення позивача ОСОБА_1, матеріали справи та перевіривши рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судом першої інстанції і вбачається з матеріалів справи, позивач з 12 липня 1995 р. по цей час перебуває в трудових відносинах із відповідачем, з жовтня 2001 р. працює вантажником.
08 жовтня 2010 р. при виконанні трудових обов'язків вантажника в цеху залізничного транспорту № 59, вантажний майданчик дільниці № 2 (компресорне виробництво) з позивачем стався нещасний випадок, що мав наслідком трудове каліцтво.
Після травми позивач перебував на стаціонарному лікуванні в ортопедо- травматологічному відділенні № 1 КУ СМКЛ № 1 в період з 08 жовтня 2010 р. по 22 жовтня 2010 р., де встановлено діагноз: травматична ампутація пальців лівої кісті, часткова ампутація н/фаланги ІІ пальця лівої кісті, скальпована рана кісті ПФК ІІІ ст.
Згідно з листком непрацездатності визначений діагноз: травматична ампутація ІІІ-ІV пальців лівої кісті на рівні основних фаланг, відкритий перелом нігтьової фаланги ІІ пальця лівої кісті. Поширені розчавлені, рвані рани в ділянці основних фаланг ІІІ- ІV пальців з дефектом м'яких тканин.
Відповідно до висновку МСЕК від 01 лютого 2011 р. позивачу визначено 25 % втрати професійної працездатності безтерміново.
Внаслідок отриманої на виробництві травми у позивача порушилися нормальні життєві зв'язки, має значні обмеження в життєдіяльності, звичках, бажаннях. Все це вимагає додаткових зусиль по організації його життя і веде до нових переживань. Позивачу внаслідок отриманої на виробництві травми було заподіяно моральну шкоду, яка не відшкодована.
Правильно встановивши вказані обставини на підставі належним чином досліджених і оцінених доказів, суд дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1
Згідно з п.1 ч.1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Відповідно до ч. 1 ст. 153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці, забезпечення яких ч. 2 вказаної статті покладено на власника або уповноважений орган.
Статтею 237-1 КЗпП України передбачено проведення відповідно до законодавства власником або уповноваженим ним органом відшкодування моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Судом встановлено, що позивач працював у ПАТ «Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе». Внаслідок отримання на виробництві травми у ОСОБА_1 згідно з висновком МСЕК встановлена втрата професійної працездатності у розмірі 25 % .
У зв'язку з тим, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України обов'язок відшкодувати працівникові моральну шкоду у випадку, передбаченому вказаною статтею, покладено на власника або уповноважений ним орган, і, як встановлено судом, втрата працездатності позивача настала під час виконання позивачем трудових обов'язків, і моральну шкоду йому завдано ушкодженням здоров'я, пов'язаним із виконанням трудових обов'язків, а роботодавець не забезпечив створення безпечних умов праці, то суд обґрунтовано стягнув на його користь відшкодування моральної шкоди з відповідача.
Трудове законодавство не містить положень про звільнення підприємств з небезпечними й тяжкими умовами праці від відшкодування моральної шкоди, завданої їх працівникам такими умовами.
Колегія суддів не погоджується з апеляційною скаргою в частині необхідності застосування до спірних правовідносин положень ст. 233 КЗпП України.
Відповідно до ст. 9 ЦК України положення цього Кодексу застосовуються до трудових відносин , якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.
За правилами п.3 ст. 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом , іншим ушкодженням здоров'я або смертю.
З 01 квітня 2001 р. набрав чинності Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності». Одним з завдань цього Закону та обов'язку Фонду було відшкодування моральної шкоди, заподіяної умовами виробництва, застрахованим і членам їх сімей від нещасних випадків. Закон не передбачав строки позовної давності на звернення потерпілого з заявою про відшкодування моральної шкоди. Немає застережень щодо існування такого строку в постанові Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» ( зі змінами та доповненнями).
В цій частині рішення суду першої інстанції постановлене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування не вбачається.
Разом з тим, судом неправильно проведено стягнення судового збору з відповідача. Згідно зі ст. 4 Закону України від 08 липня 2011 р. «Про судовий збір» ставка судового збору встановлюється з позовів про стягнення немайнового характеру, яким є даний спір - 0,1 розміру мнімальної заробітної плати, тобто на час винесення рішення сума стягнення судового збору складає 94 грн. 10 коп., а не 188 грн. 20 коп.
Оскільки судом допущена помилка при стягненні судового збору, то рішення суду в цій частині підлягає зміні.
Керуючись ст.303, п.3 ч.1 ст.307, ст.ст.309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівельне науково - виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе» задовольнити частково.
Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 14 грудня 2011 року в даній справі в частині стягнення судового збору змінити та стягнути з Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівельне науково - виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе» судовий збір у сумі 94 грн. 10 коп., а не 188 грн. 20 коп.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до вищого спеціалізованного суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий -
Судді -