Справа №2-3557 Головуючий у суді у 1 інстанції - Костенко
Номер провадження 22-ц/1890/449/12 Суддя-доповідач - Таран
Категорія - 5
09 лютого 2012 року м.Суми
Колегія суддів з розгляду справ цивільного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого-судді - Таран С. А.,
суддів - Рибалки В. Г., Хвостика С. Г.,
за участю секретаря - Кияненко Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу
за апеляційною скаргою Прокурора Сумської області в інтересах держави в особі Головного управління Держкомзему в Сумській області
на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 12 січня 2012 року
в справі за позовом Прокурора Сумської області в інтересах держави в особі Головного управління Держкомзему в Сумській області до ОСОБА_1, третя особа: Сумська міська рада, про припинення права власності, визнання недійсним державного акту на земельну ділянку та анулювання запису,
Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 12 січня 2012 р. в задоволенні позову Прокурора Сумської області в інтересах держави в особі Головного управління Держкомзему в Сумській області відмовлено за необґрунтованістю.
В апеляційній скарзі Прокурор Сумської області в інтересах держави в особі Головного управління Держкомзему в Сумській області, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду встановленим у справі обставинам, порушення норм матеріального і процесуального права, просить зазначене рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Вказує, що скасування рішення Сумської міської ради № 1586-МР від 04 червня 2008 р., а саме п.20 додатку № 4 до нього, є недоцільним, оскільки дане рішення вже вичерпало свою дію. Зазначає також, що розміщення житлових будинків і споруд на земельній ділянці по АДРЕСА_1 не передбачено діючим генеральним планом чи іншою чинною містобудівною документацією, оскільки земельна ділянка відповідача розташована в межах червоних ліній запроектованої магістральної вулиці Кутузова та території багатоквартирної житлової забудови. Крім того, доводить наявність підстав для припинення прав на земельну ділянку - у зв'язку з її нецільовим використанням.
Заслухавши пояснення апелянта , представника ОСОБА_1, представника сумської міської ради, дослідивши матеріали справи та перевіривши рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судом першої інстанції і вбачається з матеріалів справи, на підставі рішення Сумської міської ради № 1586-МР від 04 червня 2008 р. ОСОБА_1 набула право власності на земельну ділянку площею 0,0794 га (кадастровий номер 5910136600:15:008:0020) для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1. Право власності посвідчено державним актом серії ЯЕ № 407232 від 17 вересня 2008 р.
На час судового розгляду вказане рішення Сумської міської ради не скасоване.
Рішенням Сумської міської ради від 29 жовтня 2008 р. № 1977-МР «Про затвердження містобудівних обґрунтувань», п. 12 Додатку № 1 було затверджено містобудівне обґрунтування розташування земельної ділянки відповідача. До зазначеного рішення виготовлена технічна документація, яка містить данні з генерального плану м. Суми з розташуванням спірної земельної ділянки, вулиці Кутузова та червоних ліній, при цьому спірна земельна ділянка узгоджується з червоними лініями.
07 серпня 2008 р. між Сумською міською радою та відповідачем укладений договір про обмеження права на земельну ділянку, за умовами якого відповідач зобов'язалась розпочати будівництво будинку упродовж двох років. Проте, всупереч умов договору ОСОБА_1 будівництво не розпочала.
Правильно встановивши вказані обставини на підставі належним чином досліджених і оцінених доказів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог Прокурора Сумської області в інтересах держави в особі Головного управління Держкомзему в Сумській області про примусове припинення права власності ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку та визнання недійсним державного акту про право власності на неї за їх необґрунтованістю.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь в справі.
Установлено , що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0, 0794 га , яка розташована в АДРЕСА_1 на підставі державного акту , виданого згідно рішення Сумської міської ради від 04.06. 2008 року.
Статтею 152 ЗК України передбачено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власника на землю.
Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання прав, визнання угоди недійсною, визнання недійсними рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування тощо.
Державний акт на право власності на земельну ділянку є правовстановлюючим документом, який видається на підставі рішення відповідного органу місцевого самоврядування.
Оскільки захист прав громадян на земельну ділянку здійснюється шляхом визнання недійсним рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, то визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю без визнання недійсним рішення, на підставі якого видано цей державний акт, є порушенням закону.
Тому на думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що, оскільки позов про скасування рішення від 04.096.2008 року не заявлявся, то правова підстава набуття права власності відповідачкою на земельну ділянку має чинність, тому що вимога про скасування державного акту на право приватної власності на земельну ділянку є похідною й залежить від доведеності незаконності рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого виданий державний акт.
Позивачем вимога про визнання незаконним рішення Сумської міської ради № 1586-МР від 04 червня 2008 р., що є правовою підставою набуття права власності відповідачем на спірну земельну ділянку й отримання відповідного державного акту, про скасування якого просить прокурор, не висувалась.
Посилання апелянта на те, що скасування рішення Сумської міської ради № 1586-МР від 04 червня 2008 р., а саме п.20 додатку № 4 до нього, є недоцільним, оскільки дане рішення вже вичерпало свою дію, таких висновків суду не спростовує.
В обґрунтування зазначених доводів апелянт посилається на роз'яснення, надані у рішенні КСУ від 16 квітня 2009 р. у справі № 7-рп/2009, згідно якого ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами неодноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, й виходячи з цього, апелянт робить висновок щодо недоцільності скасування рішення Сумської міської ради № 1586-МР від 04 червня 2008 р. в даній справі.
Однак з таким висновком погодитися не можна, оскільки вищезазначеним рішенням КСУ надав роз'яснення лише щодо можливості скасування самим органом місцевого самоврядування свого раніше прийнятого рішення, зазначивши, крім іншого, про недоцільність скасування самим органом місцевого самоврядування раніше прийнятого ним ненормативного правового акту після його виконання. Дане рішення КСУ не містить висновку щодо доцільності оскарження рішень місцевого самоврядування в цілому, зокрема, шляхом оскарження таких рішень до суду.
У цьому рішенні КСУ прямо вказано на те, що у Конституції України зазначено, що рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду (частина друга статті 144). Цьому конституційному положенню відповідає Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 р. № 280/97-ВР, у частині десятій статті 59 якого визначено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Доводи апелянта про те, що розміщення житлових будинків і споруд на земельній ділянці по АДРЕСА_1 не передбачено діючим генеральним планом чи іншою чинною містобудівною документацією, оскільки земельна ділянка відповідача розташована в межах червоних ліній запроектованої магістральної вулиці Кутузова та території багатоквартирної житлової забудови, були предметом розгляду в суді першої інстанції й обґрунтовано ним відхилені.
Апелянтом всупереч вимог ч.1 ст. 60 ЦПК України ні суду першої, ні суду апеляційної інстанції не надано доказів відведення спірної земельної ділянки всупереч Генеральному плану міста та її розташування в межах червоних ліній на час передачі її відповідачу у власність, а також порушень під час отримання відповідачем державного акту, що є підставою для його скасування.
Посилання прокурора на примусове припинення права власності відповідача на спірну земельну ділянку в судовому порядку з підстави її нецільового використання відповідно до вимог ст. 143 ЗК України, на думку колегії суддів, не заслуговують на увагу, оскільки дана норма є загальною нормою, що передбачає перелік умов, за яких припиняються примусово у судовому порядку всі передбачені чинним законодавством права на землю. Тобто як право власності, так й право користування землею. При цьому закон не містить чіткої вказівки, що з підстави нецільового використання може бути припинено саме право власності, крім того главою 22 ЗК України не містить процедури припинення права власності на землю з підстави нецільового використання землі.
Такий висновок підтверджується й аналізом гарантій права приватної власності, встановлених ст. 41 Конституції України.
Спеціальною нормою, яка передбачає вичерпний перелік підстав припинення права власності на землю, є ст. 140 ЗК України, що, однак, такої підстави припинення права власності, як нецільове використання земельної ділянки, не передбачає. Така підстава передбачена чинним земельним законодавством лише стосовно користування земельною ділянкою, в той час як ОСОБА_1 вона належить на праві приватної власності, що підтверджується відповідним державним актом.
Також прокурор у позові та апеляційній скарзі як на підставу примусового припинення права власності відповідача на спірну земельну ділянку посилається на укладений між ОСОБА_1 та Сумською міською радою договір про обмеження права на земельну ділянку від 08 серпня 2008 р. Однак, колегія суддів вважає, що даний договір не може бути підставою для примусового припинення права власності, враховуючи той факт, що рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2011 р., залишеним без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 серпня 2011 р., визнано незаконним рішення Сумської міської ради № 72-МР від 27 червня 2006 р. в частині зобов'язання громадян укладати договори про обмеження права на земельну ділянку під час передання її у межах норм безоплатної приватизації.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду також не спростовують.
Таким чином, рішення суду першої інстанції постановлене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування не вбачається.
Керуючись ст.303, п.1 ч.1 ст.307, ст.ст.308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Прокурора Сумської області в інтересах держави в особі Головного управління Держкомзему в Сумській області відхилити.
Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 12 січня 2012 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованного суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий -
Судді -