Справа №2-3179 Головуючий у суді у 1 інстанції - Князєв
Номер провадження 22-ц/1890/383/12 Суддя-доповідач - Сибільова
Категорія - 31
08 лютого 2012 року м.Суми
Колегія суддів з розгляду справ цивільного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого-судді - Сибільової Л. О.,
суддів - Криворотенка В. І., Маслова В. О.,
при секретарі - Назарової О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 12 грудня 2011 року
у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення збитків, заподіяних злочином.
Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 12 грудня 2011 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1, ОСОБА_2 в солідарному користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 12 990,11 грн. заподіяних збитків.
Стягнуто з ОСОБА_1, ОСОБА_2 в дольовому порядку на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 120 грн. судових витрат.
Стягнуто з ОСОБА_1, ОСОБА_2 в дольовому порядку 188,20 грн. судового збору в доход держави.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову.
Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача ОСОБА_1 та пояснення відповідача ОСОБА_2, які підтримали скаргу з мотивів, в ній викладених, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
ПАТ КБ «ПриватБанк» у червні 2011 року звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи вимоги тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2, діючи спільно та умисно з метою заволодіння грошовими коштами Сумської філії ЗАТ (нині ПАТ) КБ «ПриватБанк», шляхом обману, а саме використовуючи підроблений паспорт НОМЕР_1, який належав ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з вклеєним в ньому фотознімком ОСОБА_2 та використовуючи підроблену довідку про доходи, 30 березня 2007 року отримали кредитну картку «Універсальна» НОМЕР_2 з встановленим кредитним лімітом 5 010 грн. під 36% річних на підставі заяви, що є кредитним договором.
Термін дії кредитного ліміту відповідає строку дії кредитної картки. Погашення заборгованості по кредитному ліміту здійснюється щомісячними платежами шляхом внесення коштів на картку клієнтом. В подальшому кредитний ліміт було збільшено банком автоматично до 5 100 грн.
За фактом скоєного злочину слідчим відділом Зарічного РВ Сумського міського управління ГУМВС України в Сумській області була порушена кримінальна справа відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2, в межах якої ПАТ КБ «ПриватБанк» був визнаний цивільним позивачем.
У зв'язку з набранням чинності Закону України «Про амністію» від 26 грудня 2008 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 19 серпня 2010 року були звільнені від кримінальної відповідальності, кримінальна справа закрита, а цивільний позов ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 в межах кримінальної справи був залишений без розгляду.
Матеріалами кримінальної справи доведена вина відповідачів в заподіянні їх злочинними діями ПАТ КБ «ПриватБанк» матеріальної шкоди у вигляді виникнення кредитної заборгованості по кредитній картці «Універсальна» НОМЕР_2, яка залишається непогашеною до теперішнього часу.
Станом на 26 травня 2010 року утворилась заборгованість по кредитній карті НОМЕР_2 перед ПАТ КБ «ПриватБанк», яка складається з суми заборгованості по простроченому кредиту - 5 043,50 грн.; суми заборгованості по прострочених відсотках - 5 353,41 грн.; нараховані відсотки по простроченому кредиту (за поточний місяць) - 332,88 грн.; сума заборгованості по комісії та штрафах - 2 260,42 грн., що складає загальну суму в розмірі 12 990,21 грн., яку позивач просив стягнути з відповідачів на його користь в солідарному порядку.
Вирішуючи спір та задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що звільнення особи від кримінальної відповідальності внаслідок акту амністії не звільняє її від обов'язку відшкодувати заподіяну злочином шкоду, а тому з відповідачів підлягає стягненню шкода на підставі ст. 1166 ЦК України в розмірі зобов'язань за кредитним договором.
Проте з таким висновком суду повністю погодитись не можна, оскільки він не відповідає обставинам справи та вимогам матеріального права.
Згідно ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним та обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване рішення суду не відповідає вказаним вимогам процесуального закону.
З матеріалів даної цивільної справи та кримінальної справи № 10280261 за обвинуваченням ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вбачається, що вони, діючи спільно та умисно з метою заволодіння грошовими коштами ЗАТ (нині ПАТ) КБ «ПриватБанк», шляхом обману, а саме використовуючи підроблений паспорт НОМЕР_1, який належав ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з вклеєним в ньому фотознімком ОСОБА_2, та використовуючи підроблену довідку про доходи, 30 березня 2007 року отримали в Сумській філії банку кредитну картку «Універсальна» НОМЕР_2 з встановленим кредитним лімітом 5 010 грн. під 36% річних на підставі заяви, що є кредитним договором.
Термін дії кредитного ліміту відповідає строку дії кредитної картки. Погашення заборгованості по кредитному ліміту здійснюється щомісячними платежами шляхом внесення коштів на картку клієнтом. В подальшому кредитний ліміт було збільшено банком автоматично до 5 100 грн. Відповідачі отримали кошти по даній картці, які не повернули банку, заподіявши йому майнову шкоду своїми спільними діями.
За фактом скоєного, слідчим відділом Зарічного РВ СМУ ГУМВС України в Сумській області порушена кримінальна справа відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2, в межах якої ПАТ КБ «ПриватБанк» був визнаний цивільним позивачем.
Постановою Зарічного районного суду м. Суми від 19 серпня 2010 року на підставі їх заяв ОСОБА_1 було звільнено від кримінальної відповідальності за п.3 ст.27 - ч.2 ст.190, ч.3 ст. 357, ч.1 ст. 358, п.3 ст.27 - ч.3 ст. 358 КК України, а ОСОБА_2 - за ч.1 ст.358, п.2 ст. 27 - ч.2 ст.190, п.2 ст.27 - ч.3 ст.358 КК України на підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію» від 12 грудня 2008 року, тобто за нереабілітуючими обставинами.
Стаття 14 Закону України «Про амністію» передбачає, що звільнення особи від кримінальної відповідальності внаслідок акту амністії не звільняє її від обов'язку відшкодувати заподіяну злочином шкоду.
Згідно ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Суму заборгованості за тілом кредиту, яку просить стягнути банк, тобто суми, реально отриманої в результаті злочину, відповідачі не оспорюють.
Згідно ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Частиною 1 ст. 58 ЦПК України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Колегія суддів вважає, що доводи ОСОБА_1 про недоведеність його участі у заподіянні шкоди позивачеві є безпідставними.
Матеріалами кримінальної справи № 10280261, по якій відповідачі обвинувачувались у скоєнні злочинів, зокрема, шахрайства, відносно банку-позивача за попередньою змовою між собою, доведена участь ОСОБА_1 у заподіянні шкоди позивачеві, зокрема, те, що саме він надав ОСОБА_2 підроблені паспорт ОСОБА_3 з фотознімком ОСОБА_2 і довідку про доходи та вчинив інші дії для отримання ОСОБА_2 коштів у банку.
Вказані обставини підтвердили свідки, зокрема, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, допитані в ході досудового слідства в кримінальній справі, зокрема, і при проведенні очних ставок з відповідачами. Неодноразово підтвердив факт співучасті ОСОБА_1 у заволодінні коштами банку і відповідач ОСОБА_2, в тому числі і при проведенні очних ставок з ним.
З огляду на зазначене, колегія суддів вважає необгрунтованими доводи відповідачів про те, що ОСОБА_1 не брав участі у заволодіння коштами банку, а ОСОБА_2 підтвердив його співучасть у заволодінні коштами банку під тиском слідчого, як такі, що є надуманими та спростовуються доказами в справі і не підтверджені належними доказами.
В цій частині доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, і колегія суддів погоджується з висновком суду про доведеність вимог позивача про заподіяння йому майнової шкоди, завданої спільними діями відповідачів.
В той же час колегія суддів вважає помилковими висновки суду про повне задоволення вимог позивача.
Ст. 1166 ЦК України передбачає відшкодування майнової шкоди, заподіяної в результат дій, які не є договірними зобов'язаннями.
Суд помилково дійшов до висновку про те, що розмір шкоди складають не лише кошти, реально отримані відповідачами по кредитній картці банку при скоєнні злочину, а і нараховані банком як заборгованість відповідачів по прострочених відсотках, відсотках по простроченому кредиту, а також по комісії та штрафах відповідно до умов кредитного договору.
Вказані суми можуть бути пов'язані лише з виконанням чи не виконанням договірних зобов'язань, які регулюються ст. ст. 526, 530, ч.1 ст. 1054, ч. 1 ст. 1046, ч.1 ст. 1048 ЦК України і які в даному випадку між сторонами відсутні.
З огляду на зазначене позов банку підлягає частковому задоволенню, а стягненню підлягають лише 5 043,50 грн. - кошти, реально отримані відповідачами і сума яких ними не оспорюється.
Згідно ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
На підставі вказаної норми процесуального закону рішення суду в частині визначення розміру відшкодування шкоди підлягає зміні.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 12 грудня 2011 року в даній справі змінити.
Позов публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 в солідарному порядку на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» 5043,5 гр., а не 12990,21 гр., як зазначено в рішенні суду першої інстанції.
В іншій частині рішення суду залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий -
Судді -