Справа №2-2104 Головуючий у суді у 1 інстанції - Чернобай
Номер провадження 22-ц/1890/418/12 Суддя-доповідач - Сибільова
Категорія - 5
09 лютого 2012 року м.Суми
Колегія суддів з розгляду справ цивільного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:
Головуючого - Сибільової Л. О.,
суддів - Криворотенка В. І., Маслова В. О.,
з участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 10 листопада 2011 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_4, про визнання права власності на частину будинку в порядку набувальної давності,
Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 10 листопада 2011 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено за необґрунтованістю.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позов.
Вислухавши доповідь судді-доповідача, позивача та її представника, які підтримали скаргу з мотивів, в ній викладених, відповідача ОСОБА_2 та представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_6, які заперечують проти задоволення скарги та вважають рішення суду вірним, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Позивачка в лютому 2011 року звернулась до суду з вказаним позовом, мотивуючи вимоги тим, що вона є власником 41/200 частини житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2. 41/200 частини спірного будинку належить її матері ОСОБА_4, з якою вони проживають разом. ОСОБА_2 належить 75/300 частини, а ОСОБА_3 - 102/300 частини вказаного будинку. У 1992 році відповідачі отримали квартири у зв'язку з тим, що будинок підлягав знесенню, але потім знесення відмінили. Вони з матір'ю не встигли отримати квартиру, а тому залишились проживати у будинку.
Після переїзду відповідачів з 1994 року до квартир, вона стала добросовісно володіти всім будинком, відкрито та безперервно продовжує і по цей час ним володіти, підтримує його в належному стані, ремонтує, оскільки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з 1994 року не з'являлися до спірного будинку.
Посилаючись на те, що вона більше 10 років володіє всім будинком, а тому набула права власності і на частки відповідачів, просила визнати за нею в порядку набувальної давності право власності на частки відповідачів 75/300 та 102/300 спірного будинку.
Вирішуючи спір та відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка не набула права власності на спірні частини будинку, оскільки не довела, що вона добросовісно заволоділа всім будинком, знаючи, що частки відповідачів їй не належать.
Цей висновок суду узгоджується з обставинами справи, вірно встановленими судом, та відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч.1 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.
Судом першої інстанції встановлено і з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 та її матері ОСОБА_4 належить кожній на підставі свідоцтв про право на спадщину за законом, виданих 25 травня 2006 року, по 41/200 частини житлового будинку АДРЕСА_2. Позивач та її мати зареєстровані та проживають у вказаному будинку, користуються всім будинком.
Відповідачам у праві власності на будинок належить: ОСОБА_2 - 75/300 частини будинку, а ОСОБА_3, згідно договору купівлі-продажу від 6 листопада 1973 року, - 102/300 його частини.
ОСОБА_3 зареєстрована та проживає в АДРЕСА_3, а ОСОБА_2 - в АДРЕСА_1.
Позивач, всупереч вимогам ст. ст. 10, 60 ЦПК України, не довела добросовісності заволодіння спірним майном. Вона заволоділа частиною будинку, яка належить іншим особам, без їх згоди, а тому не могла не знати, що володіє нею без законних підстав. Вказані обставини спростовують її доводи про те, що вона добросовісно заволоділа вказаним майном, що є необхідною умовою для визнання права власності за набувальною давністю.
З огляду на зазначене, суд обґрунтовано прийшов до висновку про відсутність правових підстав для визнання за позивачкою права власності на частину будинку за набувальною давністю відповідно до ст. 344 ЦК України.
Посилання позивачки на те, що вона не знала і не могла знати, що частки відповідачів після отримання ними квартир продовжують їм належати, є безпідставними, оскільки вона не довела, що якимось чином могла вважати, що ці частки можуть належати їй на законних підставах.
Відповідачі від своїх часток у праві власності на будинок не відмовлялись, права власності на них після отримання квартир не позбавлялись і не втратили.
Посилання позивачки на те, що її сім'я не отримала квартиру в зв'язку з тим, що її покійний батько відмовився від її отримання, а тому будинок не був знесений, не мають правового значення для вирішення даного спору.
Доводи позивачки про те, що суд не пересвідчився у розмірі часток співвласників у праві власності на будинок, не спростовують висновків суду, оскільки розмір часток не є предметом спору і частки співвласників, зазначені в технічному паспорті на будинок з посиланням на їх правовстановлюючі документи, сторонами не оспорюються.
Не спростовують висновків суду і посилання позивачки на ту обставину, що відповідач ОСОБА_2 не була сповіщена про час розгляду справи та не з'явилася в судове засідання, яка підтвердила в засіданні апеляційного суду про згоду з рішенням суду першої інстанції.
За таких обставин оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, відповідає нормам матеріального та процесуального права, підстави для його зміни чи скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 10 листопада 2011 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий -
Судді -