Справа №2-1319 Головуючий у суді у 1 інстанції - Сольона
Номер провадження 22-ц/1890/247/12 Суддя-доповідач - Сибільова
Категорія - 23
02 лютого 2012 року м.Суми
Колегія суддів з розгляду справ цивільного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:
Головуючого - Сибільової Л. О.,
суддів - Криворотенка В. І., Маслова В. О.,
з участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 12 грудня 2011 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист права власності шляхом виселення,
Рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 12 грудня 2011 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі.
Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача та її представника, які підтримали скаргу з викладених в ній мотивів, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Позивачка в жовтні 2011 року звернулась до суду з позовом, мотивуючи вимоги тим, що їй на праві власності згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 17 лютого 1994 року державним нотаріусом Роменської міської державної нотаріальної контори, належить 67/100 частин житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_1.
24 квітня 2009 року на підставі рішення двадцятої сесії ІV скликання Роменської міської ради від 04 листопада 2004 року їй видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ №381232, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010962200411, згідно якого їй на праві власності належить Ѕ частина земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, площею 0,10 га для будівництва та обслуговування господарських будівель і споруд.
Вона дозволила проживати в належному їй будинку ОСОБА_2 Рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 1 липня 2005 року стягнуто з відповідача та її батька ОСОБА_3 на її користь заборгованість за користування нерухомим майном у вигляді плати в сумі 1613,88 грн. та встановлено розмір плати за користування нерухомим майном по АДРЕСА_1 в сумі 134,49 грн. щомісячно, яку відповідач та ОСОБА_3 зобов'язані їй сплачувати до 5-го числа наступного за платежем місяця з урахуванням індексів інфляції з 01 липня 2005 року.
Відповідач в порушення вимог закону не сплатила стягнуту рішенням суду заборгованість в сумі 1613,88 грн. та систематично не вносить встановлену рішенням суду щомісячну плату за користування житлом.
Згідно повідомлення відділу ДВС Роменського міськрайонного управління юстиції від 1 квітня 2008 року заборгованість ОСОБА_2 за користування житлом складає 2017,35 грн.
Згідно проведеного позивачем на підставі наданої відділом ДВС інформації розрахунку розміру плати за житло, встановленої рішенням Роменського міськрайонного суду від 01 липня 2005 року, відповідач не сплатила плату за користування нерухомим майном з липня 2008 року по жовтень 2011 року в розмірі 10008,34 грн., а саме: за січень-жовтень 2011 року - 2823,74 грн., за 2010 рік - 3141,98 грн., за 2009 рік - 2873,61 грн., за серпень-грудень 2008 року - 1071,80 грн. та за липень 2008 року - 972,31 грн.
Просила виселити ОСОБА_2 з належної їй на праві власності 67/100 частини житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_1.
Вирішуючи спір та відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами договір найму житла не укладався, утримання коштів по оплаті за користування нерухомим майном проводиться із пенсії відповідача на підставі рішення суду, і підстави вважати, що відповідач систематично не вносить плату за користування нерухомим майном позивачки, відсутні.
Цей висновок суду узгоджується з обставинами справи, вірно встановленими судом, та відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено і з матеріалів справи вбачається, що відповідно до свідоцтва про право власності на спадщину за заповітом, виданого 17 лютого 1994 року державним нотаріусом Роменської міської державної нотаріальної контори та зареєстрованого в реєстрі за № 1-424, позивачці ОСОБА_1 на праві власності належить 67/100 частини житлового будинку, розташованого в м. Ромни, по АДРЕСА_1, жилою площею 34,70 кв. м, який належав її матері ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1.
У вказаному будинку проживає з 1983 року член сім'ї колишнього власника будинку ОСОБА_4 відповідач ОСОБА_2 з недієздатним сином ОСОБА_5, 1984 року народження, інвалідом П групи з дитинства, опікуном якого вона є. Відповідач вселилась в будинок, будучи дружиною ОСОБА_6 - брата позивачки. Шлюб між відповідачкою та її чоловіком ОСОБА_6 розірваний 19 січня 2001 року, в зв'язку з чим вона змінила прізвище з ОСОБА_6 на ОСОБА_2.
24 квітня 2009 року на підставі рішення двадцятої сесії ІV скликання Роменської міської ради від 04 листопада 2004 року ОСОБА_1 видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ №381232, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010962200411, згідно якого позивачці на праві власності належить Ѕ частка земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, площею 0,10 га для будівництва та обслуговування господарських будівель і споруд.
Рішенням Роменського міськрайонного суду від 29 грудня 2003 року було відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 про виселення з спірного будинку відповідачки ОСОБА_2 та її батька ОСОБА_3, піклувальником якого була ОСОБА_7 і який проживав з нею в спірному будинку з 1998 року, а також сина відповідачки ОСОБА_5 - племінника позивачки.
Рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 01 липня 2005 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Сумської області від 11 жовтня 2005 року та ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 25 жовтня 2007 року, винесеною в касаційному порядку, з відповідачки та її батька ОСОБА_3 в солідарному порядку на користь ОСОБА_1 стягнуто заборгованість за користування майном у вигляді плати в сумі 1613,88 грн. та встановлено розмір плати за користування нерухомим майном по АДРЕСА_1 в сумі 134,49 грн. щомісячно, яку відповідач та ОСОБА_3 зобов'язані сплачувати позивачці до 5-го числа наступного за платежем місяця з урахуванням інфляції з 01 липня 2005 року.
07 листопада 2005 року було відкриті виконавчі провадження щодо виконання виконавчих листів №2-55 від 01 липня 2005 року про стягнення з відповідачки та ОСОБА_3 на користь позивачки плати за користування нерухомим майном в розмірі 139,49 грн. щомісячно та боргу в сумі 1613,88 грн.
16 грудня 2005 року та 21 грудня 2005 року державним виконавцем направлено розпорядження до УПФ України в м. Ромни про утримання відрахувань по виконавчих листах з пенсії відповідача. Утримання проводилось по 31 серпня 2006 року.
29 серпня 2006 року виконавче провадження по виконанню вказаних виконавчих листів було зупинене на підставі ухвали Верховного Суду України від 14 липня 2006 року про зупинення виконання рішення Роменського міськрайонного суду від 01 липня 2005 року.
01 грудня 2007 року провадження було відновлено згідно ухвали про відхилення касаційної скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3, винесеної апеляційним судом Черкаської області 25 жовтня 2007 року, а виконавчі листи 10 грудня 2007 року повторно направлені до УПФ України в м. Ромни для виконання. Станом на 1 грудня 2007 року борг по виконавчому листу про стягнення заборгованості в сумі 1613,88 гр. складав 1377,52 гр. Державний виконавець дав вказівку управлінню Пенсійного фонду стягувати з обох боржників - відповідача та її батька ОСОБА_3 по 67,24 гр. щомісяця. Після смерті батька відповідачки ОСОБА_3 23 січня 2008 року державним виконавцем було надіслане розпорядження про стягнення з відповідачки на користь позивачки по 134,49 гр.
З пенсії відповідачки протягом 2006 - 2011 років було утримано на користь позивачки на підставі виконавчих листів 6419,18 гр.
Відповідно до ст. 825 ЦК України договір найму житла може бути розірваний за рішенням суду на вимогу наймодавця в разі не внесення наймачем плати за житло за шість місяців, якщо договором не встановлений більш тривалий строк, а при короткостроковому наймі - понад два рази.
Згідно ч.4 ст. 168 ЖК України договір найму жилого приміщення, укладений на визначений так і на невизначений строк, може бути розірвано за вимогою наймодавця, зокрема у разі систематичного невнесення наймачем квартирної плати.
Відповідно до ст. 826 ЦК України у разі розірвання договору найму житла наймач та інші особи, які проживали у помешканні, підлягають виселенню з житла на підставі рішення суду, без надання їм іншого житла.
Суд зробив вірний висновок про відсутність підстав для виселення відповідачки з належного їй будинку на підставі вказаних норм закону.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач використала передбачене законом право на оскарження рішення суду, в зв'язку з чим було зупинене виконавче провадження та певний період - з 29 серпня 2006 року по 1 грудня 2007 року кошти за користування будинком з відповідача не стягувались, що стало однією з причин виникнення заборгованості.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, зокрема, рішення суду про стягнення з відповідачки та її батька плати за користування будинком позивачки, за життя батька відповідачки ОСОБА_3 з них стягувались по Ѕ стягнутої рішенням суду плати за користування будинком, а після смерті батька - з відповідачки стягується вся сума в межах дозволених законом 20% відрахувань з пенсії.
Як вбачається з довідок відділу ДВС Роменського міськрайонного управління юстиції та управління Пенсійного фонду України в м. Конотопі (а.с.12, 15, 31 -35, 39, 56-60, 67) розмір заборгованості відповідача по виконанню рішення суду про стягнення плати за користування будинком позивачки вираховувався з розрахунку 134,49 гр. плати за місяць. Індекс інфляції щодо розміру щомісячних відрахувань з пенсії відповідачки, як те передбачене рішенням суду, не застосовується. З цього приводу за захистом своїх прав, в тому числі і з приводу виконання рішення суду в повному обсязі в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження», позивач не зверталася.
Посилання позивача на те, що доплату з врахуванням індексу інфляції відповідач повинна доплачувати їй сама, також не спростовують висновків суду, оскільки зобов'язання відповідачки виникли на підставі рішення суду і на стадії його виконання позивачка не вимагала захисту її прав відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження».
З огляду на зазначене, суд зробив вірний висновок про те, що вина відповідачки в виникненні заборгованості по виконанню рішення суду по сплаті позивачці плати за користування її будинком відсутня
Позивачка пояснила в засіданні апеляційного суду про те, що наполягає на виселенні відповідачки з будинку з метою продажу іншої його частини, яка належить її братові, посилаючись на те, що відповідачка заважає вирішувати вказане питання. Проте вказані обставини не були предметом спору, і права власників будинку з цього приводу можуть бути захищені іншим шляхом.
Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Обставини, на які посилається позивач, були предметом дослідження суду першої інстанції і отримали об'єктивну оцінку.
За таких обставин оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, підстави для його зміни чи скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 12 грудня 2011 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий -
Судді -