Справа № 2-3225/11
06.02.2012 року м. Сімферополь
Сімферопольський районний суд Автономної Республіки Крим у складі: головуючого судді Биховець М.О., при секретарі Петиш Г.А., з участю представника відповідача Паніної П.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Акцент-БАНК» про стягнення середньомісячного заробітку,
03.11.2011 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом про стягнення з ПАТ «Акцент-БАНК» (далі - Банк) середньомісячного заробітку в розмірі 8.911,50 грн. та моральної шкоди в сумі 1.500,00 грн. Вимоги мотивовані тим, що вона працювала на посаді менеджера з 30.03.2011 року до 23.06.2011 року у зв'язку із звільненням за угодою сторін. В день звільнення їй не було видано трудову книжку, яку вона отримала 11.10.2011 року без запису у другій частині про прийом на роботу. Виходячи із загального заробітку вона розрахувала середній заробіток за день в сумі 68,55 грн., що за період з 24.06.2011 року по 01.11.2011 року складає суму позову. Без трудової книжки позивач неодноразово зверталася до керівництва Банку, не мала можливості працевлаштування, тому зазнала моральних страждань.
В судовому засіданні ОСОБА_2 повністю підтримала позовну заяву, пояснивши також, що у період розгляду справи повторно відправила до адміністрації Банку в м.Дніпропетровськ трудову книжку для внесення записів на російській мові у другій її частини.
Представник відповідача Паніна П.Є. не визнала позовних вимог з тих підстав, що ОСОБА_2 подала заяву про звільнення, тому їй було надано строк для передачі кредитних справ. Зазначений обов'язок вона не виконала, їй оголошено догану і на прохання позивача звільнення відбулося на підставі згоди сторін, хоча були підстави для застосування інших негативних підстав звільнення. Після передачі ОСОБА_2 кредитних справ їй було повернуто трудову книжку. До того ж, позивач пропустила трьохмісячний строк позовної давності, про застосування якої представник заявила в судовому засіданні. З усіма наказами ОСОБА_2 ознайомлена. Документація щодо працевлаштування викладена в електронному вигляді у комп'ютерній програмі, роздруківку якої надано судові.
Заслухавши позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що наказом від 30.03.2011 року ОСОБА_2 прийнято на роботу до Банку на посаду «Спеціаліст з активних продаж кредитних продуктів Бізнесу А-Кредит А-Банка/Менеджер».
09.06.2011 року Банком видано наказ про встановлення ОСОБА_2 7-дневного строку передачі 8 кредитних справ.
14.06.2011 року ОСОБА_2 надала заяву про звільнення на підставі ст.36 п.1 КЗпП України за угодою сторін. Останній робочий день встановлено 23.06.2011 року.
18.06.2011 року Банком видано наказ про оголошення ОСОБА_2 догани у зв'язку з порушення строків передачі кредитних справ.
В трудову книжку внесений запис про звільнення ОСОБА_2 з посади менеджера наказом №Є.АВ-У-2011-325 від 20.06.2011 року на підставі ст.36 п.1 КЗпП України.
Відповідно до ст.235 ч.4 КЗпП України, у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.
Як видно з наведених документів, доказів невидачі трудової книжки з вини позивача ОСОБА_2 не вбачається.
Між тим, відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100, який розповсюджується на випадки вимушеного прогулу, працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку.
Тобто розрахунок ОСОБА_2 середнього заробітку за день з 24.06.2011 року по 01.11.2011 року не відповідає Порядку, а тому не може бути прийнятим судом.
Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Отже, доказів належного розрахунку середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу позивачем не надано.
Виходячи з принципу диспозитивності цивільного судочинства суд позбавлений можливості самостійно на свій розсуд змінювати позовні вимоги та встановлювати періоди розрахунку та його порядок.
Згідно зі ст.233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди.
Доводи представника відповідача Паніної П.Є. про порушення ОСОБА_2 трьохмісячного строку на звернення до суду необґрунтовані, тому що трудову книжку їй було повернуто 11.10.2011 року і з цієї дати починається сплив цього строку.
Як встановлено ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або повноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Оскільки ОСОБА_2 не довела судові позовні вимоги, а також не надала доказів неможливості працевлаштування за час невидачі трудової книжки і неодноразових звернень до адміністрації, суд вважає недоведеними вимоги про стягнення моральної шкоди.
Судові витрати стягуються з позивача відповідно до вимог ст.88 ЦПК України (214,60+107,30 грн.)
Керуючись ст.ст. 10, 11, 57- 60, 88, 212, 214, 215, ЦПК України суд,
У задоволені позову ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Акцент-БАНК» про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 8.911,50 грн. і моральної шкоди в розмірі 1.500,00 грн. - відмовити.
Стягнути зі ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 321,90 грн.
У судовому засіданні 06.02.2012 року проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Сімферопольський районний суд Автономної Республіки Крим протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя