Справа № 22-ц-24969/11
Справа № 2-2796/2011 Головуючий в 1-й інстанції
Провадження №22-ц/491/143/12 суддя Ваврушак Н.М.
Категорія - 26 ( ІІІ ) Суддя-доповідач - Остапенко В.О.
Іменем України
01 лютого 2012 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Остапенко В.О.
суддів - Зубакової В.П., Неклеси В.І.
при секретарі - Бадалян Н.О.
розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на рішення Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу від 03 листопада 2011 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат», Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про стягнення моральної шкоди.
Особи, які беруть участь у розгляді справі:
представник відповідача Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» - Некрасова Катерина Олександрівна, -
У червні 2011 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (далі ПАТ «Кривбасзалізрудком») та Публічного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» (далі - ПАТ «Центральний ГЗК») про стягнення моральної шкоди, посилаючись на те, що працюючи протягом тривалого часу в шкідливих умовах праці отримав професійне захворювання, у зв'язку із чим висновком МСЕК від 08 квітня 2011 року йому було встановлено стійку втрату професійної працездатності у розмірі 40% та третю групу інвалідності з наступним переоглядом 01.04.2012 року.
Вважає, що у зв'язку з отриманими професійним захворюванням йому спричинено моральну шкоду, яку просив стягнути з ПАТ «Кривбасзалізрудком» у розмірі 100 000,00 грн. та з ПАТ «Центральний ГЗК» у розмірі 80 000,00 грн.
Рішенням Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу від 03 листопада 2011 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.
Стягнуто з ПАТ «Кривбасзалізрудком» на користь ОСОБА_3 20 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Стягнуто з ПАТ «Центральний ГЗК» на користь ОСОБА_3 20 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Додатковим рішенням від 08 листопада 2011 року стягнуто з ПАТ «Кривбасзалізрудком» та ПАТ «Центральний ГЗК» судовий збір у розмірі 47,05 грн. з кожного на користь держави.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі представник відповідача ПАТ «Кривбасзалізрудком» ставить питання про скасування рішення суду і ухвалення нового рішення про відмову позивачу в задоволенні позову, посилаючись на те, що обов'язок ПАТ «Кривбасзалізрудком» відшкодовувати моральну шкоду, завдану позивачу відсутній, оскільки він є суб'єктом страхування від нещасного випадку на виробництві; факт заподіяння моральних страждань не підтверджений достовірними доказами; розмір моральної шкоди необґрунтований; робота у шкідливих умовах праці з перевищенням гігієнічних нормативів законодавчо дозволяється та наявність шкідливих умов праці є об'єктивним явищем, а тому в діях відповідача відсутня протиправна поведінка.
Крім того, ПАТ «Кривбасзалізрудком» не погоджується з актом №3 від 17.02.2011 року та навіть зверталося до адміністративного суду із позовною заявою про його скасування у зв'язку з перевищенням комісією з розслідування професійного захворювання своїх повноважень при складанні п.19 цього акуту, а тому він є неналежним доказом по справі.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 працюючи на протязі 18 років 10 місяців, із них з 03.11.1992р. по 23.06.1994р. помічником машиніста екскаватора та з 19.11.2004р. по 14.04.2011р. підземним прохідником на ПАТ «Центральний ГЗК», та з 18.05.1989р. по 29.09.1989р., з 02.04.1990р. по 28.10.1991р., з 14.11.1995р. по 06.10.1998р. підземним електрогазозварювальником, з 06.10.1998р. по 12.11.2004р. підземним кріпильником на ВО «Кривбасруда», яке в подальшому перейменовано на ПАТ «Кривбасзалізрудком», в умовах важкої фізичної праці, отримав професійне захворювання.
14.04.2011 року позивач звільнений у зв'язку з виявленою невідповідністю працівника виконуваній роботі внаслідок стану здоров'я, яке перешкоджає продовженню роботи, згідно п.2 ст. 40 КЗпП України (а.с. 7-13).
Висновком МСЕК від 08.04.2011 року позивачеві первинно встановлено стійку втрату професійної працездатності у розмірі 40% та третю групу інвалідності, з 04 квітня 2001року по 01 травня 2012 року (а.с. 25).
Суд, частково задовольняючи позов, обґрунтовано виходив з доведеності позовних вимог ОСОБА_3 та вірно встановив, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки професійне захворювання отримано позивачем під час виконання ним трудових обов'язків і пов'язане з виробництвом, і наявності у зв'язку з цим підстав, передбачених ст.ст. 153, 237-1 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди.
Колегія суддів погоджується з даним висновком суду з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Як вбачається з акту розслідування професійного захворювання від 17 лютого 2011 року (а.с. 14-17) причиною професійного захворювання ОСОБА_3 є робота в умовах важкої фізичної праці, що перевищувала ГДН, які виникли в результаті порушення керівництвом підприємств, де працював хворий, ст. 153 КЗпП України, ст. 13 Закону України «Про охорону праці», якими передбачений обов'язок власника або уповноваженого ним органу створити на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.
Доводи відповідача в апеляційній скарзі про те, що суд не перевірив факту заподіяння моральної шкоди шляхом призначення відповідної експертизи, не вірно застосував матеріальний закон, спростовується встановленими обставинами, матеріалами справи та висновками суду.
Доводи представника відповідача ПАТ «Кривбасзалізрудком» щодо невідповідності акту №3 від 17.02.2011 року вимогам законодавства, колегія суддів не може взяти до уваги, оскільки правомірність складання зазначеного акту не була предметом розгляду в суді першої інстанції, та не може розглядатись судом апеляційної інстанції, який згідно ст. 303 ЦПК України перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Посилання представника відповідача в апеляційній скарзі на те, що позивач добровільно працював тривалий час у шкідливих умовах праці та саме його дії стали причиною професійного захворювання безпідставні та суперечать вищевикладеному.
Спростовуються встановленими обставинами та матеріалами справи й доводи представника відповідача щодо відсутності підстав для відшкодування ОСОБА_3 моральної шкоди.
Разом з тим, при вирішенні питання про розмір відшкодування моральної шкоди заподіяної позивачу, не врахував роз'яснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» і не обґрунтував розмір моральної шкоди в сумі 20 000 гривень.
Виходячи з цих обставин, колегія суддів, беручи до уваги конкретні обставини по справі, тяжкість тілесних ушкоджень, характер, інтенсивність і тривалість фізичних і моральних страждань позивача, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, вважає необхідним на підставі п.3 ч.1 ст. 309 ЦПК України змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру моральної шкоди і зменшити її з 20 000 гривень до 10 000 гривень.
Керуючись ст.ст. 303, 307, п.3 ч.1 ст. 309, ст.ст. 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника відповідача Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» задовольнити частково.
Рішення Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу від 03 листопада 2011 року змінити, зменшивши розмір моральної шкоди, стягнутої з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_3 з 20 000 (двадцяти тисяч) гривень 10 000 (десяти тисяч) гривень.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий: (підпис)
Судді: (підписи)