Справа №22-ц/491/449/12 Головуючий в 1 інстанції - Хардіна О.П.
Категорія 26 ( 1 ) Доповідач - Братіщева Л.А.
Іменем України
«08» лютого 2012 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: Братіщевої Л.А.
суддів: Савіної Г.О., Турік В.П.
при секретарі: Бондаренко І.В.
за участю: представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2
представника відповідача - Кукурузи Дар'ї Сергіївни
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 13 грудня 2011 року за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, -
У серпні 2011 року ОСОБА_1 звернувся із позовом до ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» (надалі - ПАТ «Кривбасзалізорудком») про відшкодування моральної шкоди і в обґрунтування своїх позовних вимог вказав, що 16.02.2010р. під час виконання трудових обов'язків на ш. Гвардійська ПАТ “Кривбасзалізорудком” з ним стався нещасний випадок, в результаті якого він був травмований.
Висновком МСЕК від 18.08.2010р. первинно встановлено 50% втрати професійної працездатності та встановлена 3 група інвалідності по трудовому каліцтву.
Посилаючись на ці обставини просив суд стягнути з відповідача на його користь 140400грн. у відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 13 грудня 2011 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, на його користь з ПАТ «Кривбасзалізорудком» стягнуто 25тис. грн. у відшкодування моральної шкоди та на користь держави судові витрати.
В апеляційній скарзі відповідач просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову позивачу у позові з тих підстав, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Зокрема відповідач зазначає, що оскільки правовідносини між сторонами регулюються спеціальним законом - Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності», судом не встановлено, що належним відповідачем по справі є Відділення Фонду, на який з 01.04.2001 року покладений обов'язок відшкодування потерпілим шкоди; не врахував, що винним у нещасному випадку є гірничий майстер, який не притягнуто до розгляду справи, а також сам позивач, про що зазначено в Акті про нещасний випадок.
Крім того, позивачем пропущено тримісячний строк звернення до суду.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ПАТ «Кривбасзалізорудком» не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 працював гірничим майстрок на підприємстві відповідача, де 16.02.2010р., під час виконання трудових обов'язків з ним стався нещасний випадок, в результаті якого він був травмований, про складено Акт за формою Н-1 та Акт за формою Н-5.
Актом №4а про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом від 16.02.2010р. Та Актом розслідування нещасного випадку від 21.05.2010р. встановлено причини нещасного випадку, а саме - порушення трудової і виробничої дисципліни в частині невиконання посадових обов'язків та встановлено винних осіб, які допустили порушення вимог законодавства - гірничий майстер дільниці №7 ОСОБА_1, тобто позивач, та начальник дільниці №7 (а.с. 3-7, 8-12).
Висновком МСЕК від 18.08.2010р. йому первинно встановлено втрату професійної працездатності у зв'язку із трудовим каліцтвом в розмірі 50% та встановлена 3 група інвалідності (а.с. 13).
На підставі встановлених обставин суд першої інстанції дійшов висновку про відшкодування позивачу у зв'язку із трудовим каліцтвом моральної шкоди відповідачем.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя і суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що між сторонами виникли правовідносини врегульовані саме ст. 237-1 КЗпП України.
У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Як вбачається з акту №4а форми Н-1про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом та Акту від 22.05.2010р. Розслідування нещасного випадку форми Н-5 нещасного випадку - порушення трудової і виробничої дисципліни, в частині не виконання посадових обов'язків та встановлено осіб, які допустили порушення вимог законодавства про охорону праці.
Виходячи з викладеного, доводи відповідача про відсутність обов'язку підприємства відшкодовувати моральну шкоду завдану позивачу з тих підстав, що останній є суб'єктом страхування від нещасного випадку на виробництві, суперечать нормам діючого законодавства, оскільки Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV в редакції, що діяла на час встановлення позивачеві вперше стійкої втрати працездатності, передбачено, що відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України застрахованим і членам їх сімей моральної (немайнової) шкоди, отриманої внаслідок ушкодження здоров'я припинено з 01 січня 2008 року незалежно від часу настання страхового випадку.
Конституційний Суд України в абзаці 9 пункту 5 Рішення № 20-рп/2008 (справа про страхові виплати), зазначив, що саме право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки ст. 237-1 КЗпП України (для потерпілих) та ст. 1167 ЦК України (для членів сімей потерпілих) їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).
Як зазначалося вище, вперше стійку втрату професійної працездатності по професійному захворюванню позивачу було встановлено 18.08.2010 року, що підтверджується висновком МСЕК (а.с. 13), отже саме з цього часу у позивача виникло право на відшкодування моральної шкоди.
Також спростовуються й доводи відповідача щодо відсутності підстав відшкодування ОСОБА_1 моральної шкоди, оскільки, факт заподіяння такої шкоди у зв'язку із трудовим каліцтвом на підприємстві встановлений в судовому засіданні. Так, позивач переносить постійний фізичний біль, його стан здоров'я не поліпшується і не відчувається динаміки покращення стану здоров'я, він не може виконувати роботи по домашньому господарству, отримане трудове каліцтво обмежує його життєву активність, позбавлений нормальних життєвих зв'язків, що вимагає додаткових зусиль для організації його життя.
Колегія погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача, який визначено ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає в залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.
Крім того, колегія суддів не приймає до уваги доводи відповідача, що у нещасному випадку винен сам позивач, оскільки вище зазначеними Актами за формою Н-1 і Н-5, яким суд першої інстанції дав належну оцінку, встановлена вина інших посадових осіб ПАТ “Кривбасзалізорудком”, а вина ОСОБА_1 В нещасному випадку обгрунтовано врахована судом першої інстанції при визначенні розміру моральної шкоди, з якою погоджується і колегія.
Інші доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними, оскільки спростовуються матеріалами справи і висновками суду і не можуть бути підставою для скасування рішення.
Суд при ухваленні рішення врахував тяжкість фізичних і моральних страждань, їх тривалість, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, конкретних обставин по справі і наслідків, що наступили.
В іншій частині рішення суду не оскаржується.
На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга відповідача підлягає відхиленню.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313 - 315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» - відхилити.
Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 13 грудня 2011 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: