Справа № 22-ц-25254/11
22-ц/491/314/12
Справа №22-ц/491/314/12 Головуючий в 1 інстанції - Тарасенко О.В.
Категорія 26 ( 3 ) Доповідач - Братіщева Л.А.
Іменем України
«08» лютого 2012 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: Братіщевої Л.А.
суддів: Савіної Г.О., Турік В.П.
при секретарі: Бондаренко І.В.
за участю: представника відповідача - Кукурузи Дар'ї Сергіївни
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 18 листопада 2011 року за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про стягнення моральної шкоди, -
У травні 2011 року ОСОБА_2 звернувся із позовом до ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» (надалі - ПАТ «Кривбасзалізорудком») про стягнення моральної шкоди і в обґрунтування своїх позовних вимог вказав, що працюючи протягом тривалого часу у шкідливих умовах праці на різних посадах на ш. Об'єднаній, ш. Гвардійській РУ ВО “Кривбасруда”, правонаступником якого є ПАТ “Кривбасзалізорудком”, отримав професійне захворювання.
Висновком МСЕК від 25.03.2008р. первинно встановлено 35% втрати професійної працездатності, а з 10.02.2010р. Встановлена втрата працездатності безстроково, з яких 25% - по ХОЗЛ, 10% - по приглухуватості.
Посилаючись на ці обставини просив суд стягнути з відповідача на його користь 192000грн. у відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 18 листопада 2011 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково, на його користь з ПАТ «Кривбасзалізорудком» стягнуто 40тис. грн. у відшкодування моральної шкоди та на користь держави судові витрати.
В апеляційній скарзі відповідач просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову позивачу у позові з тих підстав, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Зокрема відповідач зазначає, що ОСОБА_2 працював у шкідливих умовах праці не тільки на підприємстві відповідача, а і на інших підприємствах, а тому не може відповідати за шкоду, заподіяну іншим підприємством; факт спричинення позивачу моральної шкоди не було встановлено висновками МСЕК на які покладено обов'язок встановлення факту заподіяння моральної шкоди; висновок комісії зазначений у акті розслідування хронічного професійного захворювання зроблений з перевищенням повноважень, а тому не може бути належним доказом; не взято до уваги, що визначений судом першої інстанції розмір моральної шкоди не відповідає засадам розумності, виваженості і справедливості.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ПАТ «Кривбасзалізорудком» підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 з 1968 року працював на різних посадах різних підприємств у шкідливих умовах праці.
Висновком МСЕК від 10.02.2010р. йому первинно встановлено втрату професійної працездатності у розмірі 35% з яких, 25% по ХОЗЛ і 10% - по туговухості (а.с. 13).
На підставі встановлених обставин суд першої інстанції дійшов висновку про відшкодування позивачу у зв'язку з отриманими ним на виробництві професійними захворюваннями моральної шкоди відповідачем.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Як вбачається з акту №16 розслідування професійного захворювання від 09.12.2009 року, затвердженого головним Державним санітарним лікарем Тернівського району встановлена причина професійного захворювання позивача - праця на протязі 28 років 5 місяців на різних підприємствах, в тому числі на підприємстві відповідача, в умовах запиленості повітря робочої зони, праця на протязі 23 років 8 місяців в умовах підвищеного рівня шуму, які виникли в результаті порушення керівництвом підприємств, де працював хворий, ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці».
Виходячи з викладеного, доводи відповідача про відсутність обов'язку підприємства відшкодовувати моральну шкоду завдану позивачу з тих підстав, що останній є суб'єктом страхування від нещасного випадку на виробництві, суперечать нормам діючого законодавства, оскільки Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV в редакції, що діяла на час встановлення позивачеві вперше стійкої втрати працездатності, передбачено, що відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України застрахованим і членам їх сімей моральної (немайнової) шкоди, отриманої внаслідок ушкодження здоров'я припинено з 01 січня 2008 року незалежно від часу настання страхового випадку.
Конституційний Суд України в абзаці 9 пункту 5 Рішення № 20-рп/2008 (справа про страхові виплати), зазначив, що саме право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки ст. 237-1 КЗпП України (для потерпілих) та ст. 1167 ЦК України (для членів сімей потерпілих) їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).
Як зазначалося вище, вперше стійку втрату професійної працездатності по професійному захворюванню позивачу було встановлено 10.02.2010 року, що підтверджується висновком МСЕК (а.с. 13), отже саме з цього часу у позивача виникло право на відшкодування моральної шкоди.
Також спростовуються й доводи відповідача щодо відсутності підстав відшкодування ОСОБА_2 моральної шкоди, оскільки, факт заподіяння такої шкоди у зв'язку з отриманими ним професійними захворюваннями встановлений в судовому засіданні. Так, позивач не може займатися фізичною працею, вимушений був змінити роботу, що підірвало його авторитет у колективі, відчуває постійний біль, його турбують приступи задухи та кашлю, не може допомагати дружині, не може матеріально забезпечувати себе та сім'ю, отримане профзахворювання обмежує його життєву активність, позбавлений нормальних життєвих зв'язків, що вимагає додаткових зусиль для організації його життя.
Однак, колегія суддів вважає, що розмір моральної шкоди, що підлягає стягненню на користь позивача, визначений судом без урахуванням роз'яснень п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995р. з подальшими змінами, відповідно до якого, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку, ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, характер професійного захворювання, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретні обставини по справі.
На думку колегії суддів, розмір моральної шкоди, визначеної судом першої інстанції, є завищеним.
За таких обставин, колегія суддів, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, й, беручи до уваги конкретні обставини по справі, характер отриманих позивачем захворювань, і пов'язані з ними фізичні і моральні страждання позивача, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, і наслідків, що наступили, а також те, що ОСОБА_2 працював на підприємстві відповідача, а саме на ш. «Гвардійська» ПАТ «Кривбасзалізорудком» лише 3 роки 3 місяці із загальних 28 років 5 місяців, що підтверджується копією трудової книжки ОСОБА_2 (а.с. 25) вважає необхідним змінити рішення суду, зменшити розмір стягнутої моральної шкоди з відповідача на користь позивача з 40000грн до 6000 грн.
Інші доводи ПАТ «Кривбасзалізорудком», викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними, оскільки спростовуються матеріалами справи і висновками суду і не можуть бути підставою для скасування рішення.
В іншій частині рішення суду не оскаржується.
Керуючись ст.ст. 303, 307, п.4 ч.1 ст. 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат»» задовольнити частково.
Рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 18 листопада 2011 року змінити, зменшивши розмір моральної шкоди, стягнутої на користь ОСОБА_2 з 40000 грн. до 6000грн. (шести тис. грн.).
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий:
Судді: