73000, м. Херсон, вул. Горького, 18
тел. /0552/ 49-31-78, 42-06-22, 32-11-36
18.01.2012 Справа № 5024/2131/2011
Господарський суд Херсонської області у складі судді Немченко Л.М. при секретарі Шульженко Г.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Генічеськ Херсонської області
до Споживчого товариства "Генічеське споживче товариство "Нова кооперація", м. Генічеськ Херсонської області
про відновлення стану земельної ділянки та знесення самовільно встановлених відповідачем малих архітектурних форм
за участю
представників сторін:
від фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - представник ОСОБА_3 дов. № 1373 від 01.12.2011 р.
від споживчого товариства "Генічеське споживче товариство "Нова кооперація" - представник Нова дов. № 26 від 12.05.2011 р.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (позивач) звернувся до суду з позовом до споживчого товариства "Генічеське споживче товариство "Нова кооперація" (відповідач) про відновлення стану земельної ділянки та знесення самовільно встановлених відповідачем малих архітектурних форм (ларьків).
Представником позивача за первісним позовом подана заява про уточнення позовних вимог, де він просить відновити стан земельної ділянки кадастровий номер 6522110100:01:087:0096, площею 0,0200 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, належної фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 на підставі Державного акту про право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 217306, шляхом знесення самовільно встановлених споживчим товариством "Генічеське споживче товариство "Нова кооперація" малих архітектурних форм (ларьків): "352/1", "352/2", "352/3", "352/4", "352/5", "352/6", "352/7", "352/8", "352/9", "352/10", "352/11", "352/12", "352/13", "352/14", "352/15", "352/16", "352/17", "352/18". Дана заява прийнята судом до розгляду та долучена до матеріалів справи.
Відповідач за основним позовом позовні вимоги не визнав з причин викладених у зустрічній позовній вимозі
Споживче товариство "Генічеське споживче товариство "Нова кооперація" (позивач) звернувся до суду з зустрічним позовом про визнання недійсним державного акту на право власності на ім'я ФОП ОСОБА_1 на земельну ділянку розташовану за адресою : АДРЕСА_1.
Відповідач за зустрічним позовом не визнає позовні вимоги за зустрічним позовом та пояснює, що спірний державний акт виданий у відповідності до чинного законодавства.
Позивач за первісним позовом заявив клопотання про забезпечення позову шляхом заборони будь-яким особам проводити будівництво будь-яких об'єктів нерухомого майна, споруд, включаючи малі архітектурні форми на земельній ділянці, яка належить позивачеві.
Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою, зокрема сторони має право вжити, передбачених ст. 67 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Оскільки позивач не надав доказів такого утруднення в подальшому виконати рішення суд, суд заяву про забезпечення позову відхиляє.
Справу розглянуто з перервою, що оголошувалась в судовому засіданні 13.01.2012 року до 18.01.2012 року.
Після закінчення розгляду справи в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд
Згідно наданого витягу із протоколу конференції Генічеського райпотребсоюзу від 30.01.1997р., була проведена його реорганізація та створена районна споживча спілка (арк.115).
За державним актом на право постійного користування землею ХС № 37, виданого виконкомом Генічеської міської ради 22.03.96 Генічеській районній споживчій спілці виділена земельна ділянка площею 2,71 га, для розміщення ринку по АДРЕСА_1 згідно з рішенням виконкому Генічеської міської ради від 21.02.96 № 60.
За змінами в акті зазначено, що на підставі рішення ради на протязі дії державного акту із земельної ділянки вилучались земельні ділянки на користь інших осіб Відповідно до ухвали господарського суду Херсонської області у банкрутній справі № 6/194-Б-06 юридичну особу - банкрута Генічеське районне споживче товариство Херсонської облспоживспілки, код ЄДРПОУ № 01770898 було ліквідовано.
Рішенням Генічеської міської ради № 1110 від 20.10.09 у зв'язку із ліквідацією (банкрутством) Генічеської районної споживчої спілки та відсутністю правонаступника при банкрутстві було вирішено скасувати державний акт на право постійного користування землею серії ХС від 22.03.1996, виданий Генічеській районній споживчій спілці, на період виготовлення правонаступного документу (договору оренди) залишити в тимчасове користування цю земельну ділянку Генічеській РССТ, зарахувати вільну від забудови земельну ділянку по АДРЕСА_1 до земель запасу Генічеської міської ради.
За ухвалою у банкрутній справі № 6/194-Б-06 від 20.10.09 переглянуто ухвалу про ліквідацію Генічеського районного споживчого товариства Херсонської облспоживспілки за нововиявленими обставинами, поновлена ліквідаційна процедура. Ухвалою від 06.05.10 затверджено звіт ліквідатора. Провадження у справі припинено. Арбітражний керуючий уповноважений передати уповноваженій власником особі (керівнику) документи, справи та активи Генічеського районного споживчого товариства Херсонської облспоживспілки.
Таким чином, з 06.05.10 поновлена діяльність Генічеського районного споживчого товариства Херсонської облспоживспілки.
Згідно наданого відповідачем протоколу № 2 від 13.05.10 Генічеського районного споживчого товариства Херсонської облспоживспілки за п. 5 порядку денного розглядалось питання про перейменування товариства. За рішенням зборів з цього питання прийнято рішення про зміну назви Генічеського районного споживчого товариства на споживче товариство "Генічеське споживче товариство "Нова кооперація" т.1 ( арк.116).
Відповідач надав статут споживчого товариства "Нова кооперація" у новій редакції, зареєстрований 27.07.10. Згідно п. 3 статуту зазначено, що Генічеське споживче товариство "Нова кооперація" є юридичною особою, здійснює господарську та іншу діяльність з дня реєстрації Генічеського районного споживчого товариства Генічеської облспоживспілки (код 01770898) і є правонаступником Генічеської райспоживспілки, яка діяла з 1944 року по 30.01.1997р.
Зазначені факти знайшли своє відображення у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Згідно витягу із державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 12.10.11 за записом № 1 споживче товариство Генічеське споживче товариство "Нова кооперація" (ідентифікаційний код 01770898) створене 04.02.1997р. За записом № 2 державна реєстрація 10.07.07 була припинена у зв'язку з визнанням його банкрутом. За записом 3 витягу 04.11.09 було скасовано реєстраційну дію № 2 за судовим рішенням . За записом № 4,5,6 від 10.12.09 за цим ідентифікаційним кодом № 01880898 значилась юридична особа Генічеське споживче товариство Херсонської облспоживспілки, яка внесла зміни у статутні документи та змінила назву на споживче товариство Генічеське споживче товариство "Нова кооперація".
Із огляду на встановлені факти, суд дійшов до висновку, що Генічеське споживче товариство "Нова кооперація" є правонаступником прав та обов'язків Генічеської районної споживчої спілки, в тому числі і прав землекористування земельної ділянки визначеної державним актом на право постійного користування від 22.03.1996р.
Відповідно до ст. 92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності.
Відповідно п. 6 Перехідних положень Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 01.01.05 переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди.
Рішенням Конституційного Суду України у справі №1-17/2005р. за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 92, пункту 6 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України (справа про постійне користування земельними ділянками) від 22.09.2005р. №5-рп/2005 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення: пункту 6 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України щодо зобов'язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення; пункту 6 Постанови Верховної Ради України "Про земельну реформу" від 18 грудня 1990 року №563-ХІІ з наступними змінами в частині щодо втрати громадянами, підприємствами, установами і організаціями після закінчення строку оформлення права власності або права користування землею раніше наданого їм права користування земельною ділянкою.
Таким чином, із наведеного витікає, що у зв'язку з введенням нового Земельного кодексу України особи, які набули право постійного землекористування на земельну ділянку до його введення і не є підприємствами, установами, організаціями, що належить до комунальної або державної власності не позбулися такого права та є землекористувачами на право постійного користування земельних ділянок і надалі.
Зазначені висновки кореспондуються з п. 2.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин".
На підставі викладеного, суд дійшов до висновку, що відповідач - споживче товариство Генічеське споживче товариство "Нова кооперація" в юридичному розумінні є землекористувачем земельної ділянки, визначеної державним актом на право постійного користування від 22.03.1996 р. з урахуванням вилучень, відображених у змінах у землекористуванні. Однак, з урахуванням того, що державний акт на право постійного користування є документом, що підтверджує право постійного землекористування юридичної особи у розумінні ст. 125 ЗК України, позивачеві слід звернутися до компетентних органів для отримання державного акту на право постійного землекористування безпосередньо на своє ім'я як правонаступника Генічеської районної споживчої спілки. Із вищенаведеного витікає, що відповідач на день звернення до суду мав право на земельну ділянку, щодо використання якої, на думку позивача він чинить перешкоди. Судом встановлено, що на підставі Державного акту про право власності на земельну ділянку ЯИ № 217306 приватному підприємцю ОСОБА_1 належить земельна ділянка, кадастровий номер 6522110100.01.087.0096, площею 0,0200 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. На думку позивача на вищевказаній земельній ділянці по АДРЕСА_1 без належних на те законних підстав відповідачем були самовільно встановлені малі архітектурні форми (ларьки) під номером: "352/1", "352/2", "352/3", "352/4", "352/5", "352/6", "352/7", "352/8", "352/9", "352/10", "352/12", "352/13", "352/14", "352/15", "352/16", "352/17", "352/18".
В підтвердження зазначених обставин позивач надав довідку Генічеського державного бюро технічної інвентаризації від 28.09.2011 року, в якій зазначено, що СТ "Генічеське споживче товариство "Нова кооперація" самовільно встановила зазначені вище споруди. Позивач пояснив, що до встановлення малих архітектурних форм належна мені земельна ділянка була вільною від забудови.
Позивач зазначив, що він як власник даної земельної ділянки згоди на будівництво малих архітектурних форм (ларьків) не надавав.
Оскільки у добровільному порядку відповідач відмовився звільнити земельну ділянку шляхом знесення самовільно побудованих споруд, позивач звернувся до суду з позовом за захистом свого права.
Позовні вимоги обґрунтовані нормами ст. 90, 152, 158. ч. 1 ст. 321, 391 ЦК України
У відповідності з ч. 1 ст. 321 ЦК України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності або обмежений у його здійсненні. Відповідно до ст. 391 ЦК України у разі порушення цього права власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування своїм майном.
Відповідно до ч. 2 ст. 90 та ч. 2, 3 ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю, порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: відновлення стану земельної ділянки який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють. На підставі ч. 2 ст. 158 ЗК України, виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб.
У відповідності до вимог статті 125 частини 1 статті 126 Земельного кодексу України в якій зазначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Позивач в судове засідання не надав доказів, що він звертався з будь-якими претензіями до відповідача щодо звільнення земельної ділянки.
Судом встановлено, що за договором купівлі - продажу земельної ділянки від 20.07.11 та державного акту на право власності земельна ділянка 0,0200 га передана позивачу під розміщення магазину, який позивач планував побудувати у майбутньому. В судовому засіданні представник позивача пояснив, що будівництву такого магазину на заваді стало розміщення ларьків відповідачем на земельній ділянці, яка належить позивачу. При цьому позивач не надав будь-яких доказів про реалізацію таких намірів, наприклад проектну документацію на будівництво магазину, тому суд вважає, що позивач не довів наявність таких намірів у судовому порядку.
В ході розгляду справи судом досліджено питання наявності порушень з боку відповідача, що перешкоджають позивачу користуватися земельною ділянкою.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Як витікає із вищенаведених фактів, суд дійшов до висновку, що відповідач набув у законний спосіб прав землекористувача земельної ділянки площею 2,71 га по АДРЕСА_1 із змінами земельної ділянки, зроблених у державному акті на право постійного землекористування. На зазначеній території розміщено ринок. Одночасно частину земельної ділянки площею 0,0200 га, яка розміщена за цією ж адресою на підставі державного акту на право власності набув і позивач також у законний спосіб.
Зазначене підтверджено і відповіддю на запит суду відділом Держкомзему у Генічеському районі Херсонської області від 30.12.11 № 02-02-1.7-838.
Із наведеного витікає, що Генічеська міська рада одночасно передала в користування земельну ділянку площею 0,0200га і позивачеві і відповідачеві, що суперечить чинному земельному законодавству, зокрема ст. 141,149 ЗК України. За статтею 141 Земельного кодексу України встановлено підстави припинення права користування земельною ділянкою, це:
- добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;
- вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом;
- припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ та організацій;
- використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам;
- використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;
- систематична несплата земельного податку або орендної плати.
Положеннями ст. 149 Земельного кодексу України регламентовано порядок вилучення земельних ділянок так, земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень. Сільські, селищні, міські ради вилучають земельні ділянки комунальної власності відповідних територіальних громад, які перебувають у постійному користуванні, для всіх потреб, крім особливо цінних земель, які вилучаються (викупляються) ними з урахуванням вимог ст. 150 цього Кодексу. У разі незгоди землекористувача з вилученням земельної ділянки питання вирішується в судовому порядку.
Із наведених статей витікає, що Генічеська міська рада, вирішуючи питання про викуп земельної ділянки ФОП ОСОБА_1 зобов'язана була припинити землекористування земельної ділянки площею 0.200 га споживчого товариства "Генічеське споживче товариство "Нова кооперація", чого не було зроблено. За виявленим фактом суд виносить окрему ухвалу та направляє відповідну інформацію на адресу Генічеської міської ради. Позивач пояснює, що відповідач самовільно без законних підстав розмістив малі архітектурні форми на земельній ділянці, яка була вільна від забудов.
Відповідно до пункту 3.5 постанови Пленуму Вищого Господарського суду України №6 від 17.05.2011 року визначено, що не є самовільним використання земельної ділянки юридичною особою після зміни організаційно-правової форми цієї юридичної особи, якщо земельна ділянка використовується нею на підставі документа, який посвідчує право на земельну ділянку, виданого юридичній особі до її реорганізації.
Як зазначалось вище, суд дійшов до висновку, що відповідач має законне право на постійне користування цією земельною ділянкою. Реалізовуючи свої права, визначені статями 92, 95 Земельного кодексу України відповідач вправі користуватися виділеною йому земельною ділянкою на свій розсуд, в тому числі, розмісти малі архітектурні форми на вищенаведеній земельній ділянці.
Конституцією України та ст. ст. 316-329 ЦК України відповідачу гарантується користування вищезазначеним власним майном за всіма правами, якими користується власник згідно до чинного законодавства.
Судом встановлено, що на спірній земельній ділянці розміщені малі архітектурні форми, які використовує відповідач.
Судом також встановлено, що між відповідачем та гр. ОСОБА_4 був укладений договір оренди торгівельні ряди, які знаходяться на ринку у АДРЕСА_1.
Судом встановлено, що до складу членів споживчого товариства за протоколом від 01.11.11 був прийнятий ОСОБА_4 з майновим внеском, який складається із нерухомого майна, а саме торгівельні ряди та торгівельні павільйони, право власності на яке підтверджено витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно.
Крім того, як витікає із витягу про право власності на нерухоме майно гр. ОСОБА_4 08.07.10 зареєстрував право власності на нежитлові будівлі, розташовані на території ринку у АДРЕСА_1.
Відповідач надав договір купівлі - продажу від 18.10.10 про придбання ним металевих кіосків та асфальтного мощення, розміщених за адресою АДРЕСА_1 у Генічеської районної спілки споживчих товарів.
Зазначені докази спростовують доводи позивача щодо самовільного будівництва малих архітектурних форм на спірній земельній ділянці та доводять, що на день укладення договору купівлі - продажу Генічеської міської ради з позивачем 20.07.11 зазначені малі архітектурні форми були в наявності та використовувалися відповідачем на законних підставах як землекористувачем на право постійного користування цією ж земельною ділянкою, що стала об'єктом купівлі - продажу за договором від 20.07.11.
Позивач для обґрунтування позовних вимог надав акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 18.10.11 та припис складеного управлінням Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель. Однак, із тексту наданих документів витікає, що уповноважений перевіряючий орган констатує факт використання відповідачем земельної ділянки площею 2,71 га та зазначає, що діяльність відповідача є порушенням ст. ст. 92,126 ЗК України та не містить інформації щодо наявності перешкод у позивача користуватися земельною ділянкою.
Оглядом наданих документів суд зазначає, що факт використання відповідачем земельної ділянки площею 2,71 га, що викладений в акті перевірки не відповідає дійсності, оскільки, як витікає із державного акту на право постійного землекористування із земельної ділянки, наданої відповідачу були певні вилучення, тому він ніяк не може користуватися земельною ділянкою площею 2,71 га.
Суд також не приймає до уваги довідку начальника відділу містобудування та архітектури міськвиконкому від 16.01.12 про наявність самочинно збудованого павільйону відповідачем та перешкоджання у зв'язку з цим проектованій перспективній забудові магазину ФОП ОСОБА_1
По-перше, факт самовільного будівництва на земельній ділянці, а також самовільне використання земельної ділянки має встановлювати компетентний орган, який здійснює контроль за дотриманням земельного законодавства, акт такої перевірки є належним доказом в розумінні ст. 32 ГПК України, що кореспондується з п. 3.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.11 за № 6. По-друге, довідка видана начальником відділу містобудуванням про існування у позивача перешкод для забудови видана з перевищенням повноважень зазначеної посадової особи, оскільки встановлення фактів наявності перешкод у користуванні майном не входить до компетенції органів архітектури та містобудування.
Акт від 24.12.11 комісії, яка складається із депутатів, начальника відділу містобудування та архітектури, начальника відділу з питань землевпорядкування, начальника відділу з питань підприємницької діяльності суд до уваги не приймає, оскільки її висновки про самочинність будівництва відповідачем торгових павільйонів спростовується наданими документами відповідачем про оренду частини малих архітектурних форм та передачу їх членом товариства в якості внеску до статутного фонду. Крім того, компетентним органом здійснення перевірки дотримання чинного земельного законодавства при використання земельної ділянки є контролюючі органи Держкомзему України.
Із огляду на зазначене, суд дійшов до висновку, що і відповідач і позивач на день розгляду набули законні права землекористувачів на земельну ділянку площею 0,0200 га, яка розміщена по АДРЕСА_1. На думку суду позивачеві слід було вирішити питання припинення землекористування відповідачем при укладенні договору купівлі-продажу 20.07.11, чого не було зроблено. При таких обставинах суд дійшов до висновку, що відповідач використовує спірну земельну ділянку на законних підставах, позивач не довів факту незаконного самовільного використання відповідачем земельної ділянки площею 0,0200 га, яка розміщена по АДРЕСА_1., а також тієї обставини, що на час придбання земельної ділянки позивачем на ній не було малих архітектурних форм. При таких обставинах позивач не правильно визначив спосіб захисту-поновлення стану земельної ділянки шляхом знесення ларків, адже на день набуття права власності позивачем на земельну ділянку малі архітектурні форми на ній було встановлено.
Суд вважає, що неможливо поновити законне право позивача на земельну ділянку за рахунок порушення права відповідача на майно, яке набуте у законний спосіб. На думку суду для поновлення порушених прав позивача, в першу чергу, сторонам слід звернутися до Генічеської міської ради, як розпорядника земель комунальної власності в межах міста для вирішення питання землекористування земельної ділянки площею 0,0200 га, яка на сьогодні є у користуванні одночасно у позивача і відповідача, а потім сторонам слід вирішити питання порядку землекористування земельними ділянками, користувачами якими вони є за ст. 126 ЗК України, у відповідності до земельного законодавства. На підставі викладеного, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог за основним позовом .
Що стосується позовних вимог за зустрічним позовом про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого ФОП ОСОБА_1 від 22.09.11, то суд також відмовляє у їх задоволенні, виходячи із наступного. Як витікає із вищезазначеного акту він видавався на підставі договору купівлі-продажу від 20.07.11 та відповідного рішення Генічеської ради, які на цей день не скасовані та не визнані недійсними у судовому порядку. Позивач за зустрічним позовом обґрунтував позовні вимоги порушеннями чинного законодавства, які були здійсненні Генічеською міською радою при видачі державного акту, а позовні вимоги заявлені до приватного підприємця ОСОБА_1 При таких обставинах, суд дійшов до висновку, що ФОП ОСОБА_1 спірний державний акт на право власності земельної ділянки не видавала та не могла здійснити будь-які порушення при його видачі, тому позивачем за зустрічним позовом не доведені позовні вимоги щодо цього відповідача.
Керуючись ст.ст. 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. В задоволенні позовних за основним позовом відмовити.
2. В задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом відмовити.
Суддя Л.М. Немченко
Дата підписання рішення
відповідно до вимог ст. 84 ГПК України 25.01.12