73000, м. Херсон, вул. Горького, 18
18.01.2012 Справа № 5024/2348/2011
Господарський суд Херсонської області у складі судді Немченко Л.М. при секретарі Шульженко Г.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Генічеськ Херсонської області
до Споживчого товариства "Генічеське споживче товариство "Нова кооперація", м. Генічеськ Херсонської області
про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою
за участю
представників сторін:
від позивача - ФОП ОСОБА_1 пас. НОМЕР_1 виданий Генічеським РВ УМВС України в Херсонській області 27.09.1996 р.; представник ОСОБА_3 дов. № 1063 від 02.11.2011 р.
від відповідача - представник ОСОБА_2 дов. № 17 від 12.04.2011 р.
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (позивач) звернулась до суду з позовом про зобов'язання споживчого товариства "Генічеське споживче товариство "Нова кооперація" (відповідач) усунути перешкоду у користуванні земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, шляхом знесення павільйону де здійснюється торгівля, оскільки позивач не має можливості обслуговувати будівлю кондитерського цеху та знести з земельної ділянки, торгівельні ряди, звільнивши територію для під'їзду автотранспорту з сировиною.
Відповідач позовні вимоги не визнає та пояснює, що він є законним землекористувачем та здійснює свою підприємницьку діяльність на виділеній земельній ділянці з дотриманням правил, визначених чинним законодавством.
Відповідач заявляв клопотання про зупинення провадження у даній справі до розгляду іншої справи в Одеському апеляційному адміністративному суді № 2а-2576/11/2170, за якою споживче товариство "Генічеське споживче товариство "Нова кооперація" звернулась з позовом до Генічеської райдержадміністрації щодо визнання незаконним висновку щодо можливості надання земельної ділянки з правом особистого строкового сервітуту громадянам.
Відповідно до ст.79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.
Суд зазначене клопотання відхиляє, оскільки вважає, що адміністративна справа не пов'язана з розглядом даної справи та не встановлює факти, які необхідні для розгляду даної справи та не можуть бути встановлені у ході розгляду даної справи.
Справу розглянуто з перервою, що оголошувалась в судовому засіданні 13.01.2012р. до 18.01.2012р.
Після закінчення розгляду справи в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд
Згідно наданого витягу із протоколу конференції Генічеського райпотребсоюзу від 30.01.1997р., за яким була проведена його реорганізація та створена районна споживча спілка (арк.77).
За державним актом на право постійного користування землею ХС № 37, виданого виконкомом Генічеської міської ради 22.03.96 Генічеській районній споживчій спілці виділена земельна ділянка площею 2,71 га, для розміщення ринку по АДРЕСА_1 згідно з рішенням виконкому Генічеської міської ради від 21.02.96 № 60.
За змінами в акті зазначено, що на підставі рішення ради № 189 від 28.09.00 на користь ПП ОСОБА_1 із вказаної земельної ділянки вилучалась земельна ділянка площею 0,0182 га.
Відповідно до ухвали господарського суду Херсонської області у банкрутній справі № 6/194-Б-06 юридичну особу - банкрута Генічеське районне споживче товариство Херсонської облспоживспілки, код ЄДРПОУ № 01770898 було ліквідовано.
Рішенням Генічеської міської ради № 1110 від 20.10.09 у зв'язку із ліквідацією (банкрутством) Генічеської районної споживчої спілки та відсутністю правонаступника при банкрутстві було вирішено скасувати державний акт на право постійного користування землею серії ХС від 22.03.1996, виданий Генічеській районній споживчій спілці, на період виготовлення правонаступного документу (договору оренди) залишити в тимчасове користування цю земельну ділянку Генічеській РССТ, зарахувати вільну від забудови земельну ділянку по АДРЕСА_1 до земель запасу Генічеської міської ради.
За ухвалою у банкрутній справі № 6/194-Б-06 від 20.10.09 переглянуто ухвалу про ліквідацію Генічеського районного споживчого товариства Херсонської облспоживспілки за нововиявленими обставинами, поновлена ліквідаційна процедура. Ухвалою від 06.05.10 затверджено звіт ліквідатора. Провадження у справі припинено. Арбітражний керуючий уповноважений передати уповноваженій власником особі (керівнику) документи, справи та активи Генічеського районного споживчого товариства Херсонської облспоживспілки.
Таким чином, з 06.05.10 поновлена діяльність Генічеського районного споживчого товариства Херсонської облспоживспілки.
Згідно наданого відповідачем протоколу № 2 від 13.05.10 Генічеського районного споживчого товариства Херсонської облспоживспілки за п. 5 порядку денного розглядалось питання про перейменування товариства. За рішенням зборів з цього питання прийнято рішення про зміну назви Генічеського районного споживчого товариства на споживче товариство "Генічеське споживче товариство "Нова кооперація" т.1 ( арк.78).
Відповідач надав статут споживчого товариства "Нова кооперація" у новій редакції, зареєстрований 27.07.10. Згідно п. 3 статуту зазначено, що Генічеське споживче товариство "Нова кооперація" є юридичною особою, здійснює господарську та іншу діяльність з дня реєстрації Генічеського районного споживчого товариства Генічеської облспоживспілки (код 01770898) і є правонаступником Генічеської райспоживспілки, яка діяла з 1944 року по 30.01.1997р.
Зазначені факти знайшли своє відображення у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Згідно витягу із державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 12.10.11 за записом № 1 споживче товариство Генічеське споживче товариство "Нова кооперація" (ідентифікаційний код 01770898) створене 04.02.1997р. За записом № 2 державна реєстрація 10.07.07 була припинена у зв'язку з визнанням його банкрутом. За записом 3 витягу 04.11.09 було скасовано реєстраційну дію № 2 за судовим рішенням . За записом № 4,5,6 від 10.12.09 за цим ідентифікаційним кодом № 01880898 значилась юридична особа Генічеське споживче товариство Херсонської облспоживспілки, яка внесла зміни у статутні документи та змінила назву на споживче товариство Генічеське споживче товариство "Нова кооперація".
Із огляду на встановлені факти, суд дійшов до висновку, що Генічеське споживче товариство "Нова кооперація" є правонаступником прав та обов'язків Генічеської районної споживчої спілки, в тому числі і прав землекористування земельної ділянки визначеної державним актом на право постійного користування від 22.03.1996.
Позивач доводить, що відповідач у зв'язку з введенням Земельного кодексу України з 2002 року втратив право постійного користування земельною ділянкою, оскільки відповідно до ст. 92 ЗК України таке право набувають лише підприємства, установи та організації, що належить до державної та комунальної власності.
Відповідно до ст. 92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності.
Відповідно п. 6 Перехідних положень Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 01.01.05 переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди.
Рішенням Конституційного Суду України у справі №1-17/2005р. за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 92, пункту 6 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України (справа про постійне користування земельними ділянками) від 22.09.2005р. №5-рп/2005 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення: пункту 6 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України щодо зобов'язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення; пункту 6 Постанови Верховної Ради України "Про земельну реформу" від 18 грудня 1990 року №563-ХІІ з наступними змінами в частині щодо втрати громадянами, підприємствами, установами і організаціями після закінчення строку оформлення права власності або права користування землею раніше наданого їм права користування земельною ділянкою.
Таким чином, із наведеного витікає, що у зв'язку з введенням нового Земельного кодексу України особи, які набули право постійного землекористування на земельну ділянку до його введення і не є підприємствами, установами, організаціями, що належить до комунальної або державної власності не позбулися такого права та є землекористувачами на право постійного користування земельних ділянок і надалі.
Зазначені висновки кореспондуються з п. 2.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин".
На підставі викладеного, суд дійшов до висновку, що відповідач - споживче товариство Генічеське споживче товариство "Нова кооперація" в юридичному розумінні є землекористувачем земельної ділянки, визначеної державним актом на право постійного користування від 22.03.1996 р. з урахуванням вилучень, відображених у змінах у землекористуванні. Однак, з урахуванням того, що державний акт на право постійного користування є документом, що підтверджує право постійного землекористування юридичної особи у розумінні ст. 125 ЗК України, позивачеві слід звернутися до компетентних органів для отримання державного акту на право постійного землекористування безпосередньо на своє ім'я як правонаступника Генічеської районної споживчої спілки. Із вищенаведеного витікає, що відповідач на день звернення до суду мав право на земельну ділянку, щодо використання якої, на думку позивача він чинить перешкоди .
Зазначені факти спростовують доводи позивача, що питання правонаступництва встановлені за рішенням у адміністративній справі № 2-а-226/10/2110, згідно якого визнано, що Генічеська районна спілка споживчих товариство не є правонаступником прав постійного землекористування спірної земельної ділянки, яка розміщена у АДРЕСА_1. А саме, дійсно Генічеська районна спілка споживчих товариств не є правонаступником прав та обов'язків Генічеської районної споживчої спілки, оскільки це різні юридичні особи, які діяли одночасно протягом дев"яностих та нульових років до перейменування Генічеської районної споживчої спілки.
Судом встановлено, що на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 36260 виданого 17 червня 2011 року та на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 12 березня 2011 року № 225 приватний підприємець ОСОБА_1 є власником землі площею 0.0289 га. Цільове призначення цієї ділянки визначено - для розміщення існуючої будівлі кондитерського цеху. Земельна ділянка розташована за адресою: АДРЕСА_1. Державний акт має державну реєстрацію.
Зазначене підтверджено листом відділу Держкомзему у Генічеському районі Херсонської області від 30.12.11 № 02-02-01.7-837. Згідно цього листа визначено, що земельна ділянка площею 0,0289 га розміщена за тіє ж адресою, що і земельна ділянка відповідача та належить гр. ОСОБА_1 на праві власності. ( арк.129)
У відповідності до вимог статті 125 частини 1 статті 126 Земельного кодексу України в якій зазначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Позивач звертався до відповідача з претензією, яка була надіслав 19 жовтня 2011 року претензія про усунення перешкод земельної ділянки в якій запропоновано прибрати з земельної ділянки, яка належить позивачеві на праві власності павільйон, де здійснюється торгівля, оскільки у позивача зникла можливості обслуговувати будівлю кондитерського цеху. Також позивач у претензії просив прибрати з земельної ділянки, торгівельні ряди, звільнивши територію для під'їзду автотранспорту з сировиною. Позивач вважаючи, що відповідач порушує його права, як власника землі звернувась до суду за їх захистом та просив суд зобов'язати відповідача усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення павільйону, де здійснюється торгівля. Позовні вимоги обґрунтовані правилами ст. 158 ЗК України.
Відповідно до частини 2 статті 158 Земельного кодексу України, якою передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Позивач свої матеріальні збитки оцінила у сумі 40 000 гривен, однак в позовних вимогах не заявила вимоги про їх відшкодування.
Згідно з пунктом 3 б статті 158 Земельного кодексу України зазначено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.
Відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач має право вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою з відшкодуванням завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, відновлення стану земельної ділянки, яке існувало до порушень. При цьому зазначена стаття не встановлює вичерпного переліку способів захисту прав на землю.
Згідно зі ст. 211 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність за самовільне зайняття земельної ділянки.
В ході розгляду справи судом досліджено питання наявності перешкод у користуванні земельною ділянкою.
Як вище зазначалось позивач звертався до відповідача з претензією в якій вимагав прибрати з земельної ділянки, яка належить позивачеві на праві власності павільйон, оскільки у нього зникла можливість обслуговувати будівлю кондитерського цеху. А також позивач просив прибрати із вищезазначеної земельної ділянки торгівельні ряди, звільнивши територію для проїзду автотранспорту з сировиною. Позивач надав докази, що претензія відповідачеві була вручена 20.10.11.
Відповіді з боку відповідача на претензію не надійшло та ним не вчинено будь-яких дій, які б свідчили про визнання заявленої претензії.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Щодо земельних ділянок, якими володіє на праві власності позивач та на праві постійного користування відповідач, суд дійшов до висновку, що, як витікає із запису змін землекористування зроблених у державному акті на право постійного землекористування, на користь позивача була вилучена від земельної ділянки відповідача земельна ділянка площею 0, 0182 га. За державним актом на право власності позивач отримав земельну ділянку площею 0,0289 га, яка розміщена за тією ж адресою, що і земельна ділянок відповідача. Із наведеного витікає, що Генічеська міська рада одночасно передала в користування земельну ділянку площею 0,0107 га і позивачеві і відповідачеві, що суперечить чинному земельному законодавству, зокрема ст. 141,149 ЗК України. Також статтею 141 Земельного кодексу України встановлено підстави припинення права користування земельною ділянкою, це:
- добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;
- вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом;
- припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ та організацій;
- використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам;
- використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;
- систематична несплата земельного податку або орендної плати.
Положеннями ст. 149 Земельного кодексу України регламентовано порядок вилучення земельних ділянок так, земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень. Сільські, селищні, міські ради вилучають земельні ділянки комунальної власності відповідних територіальних громад, які перебувають у постійному користуванні, для всіх потреб, крім особливо цінних земель, які вилучаються (викупляються) ними з урахуванням вимог ст. 150 цього Кодексу. У разі незгоди землекористувача з вилученням земельної ділянки питання вирішується в судовому порядку.
Із наведених статей витікає, що Генічеська міська рада, вирішуючи питання про викуп земельної ділянки ФОП ОСОБА_1 зобов'язана була припинити землекористування земельної ділянки площею 0.107 га споживчого товариства "Генічеське споживче товариство "Нова кооперація", чого не було зроблено.
За виявленим фактом суд виносить окрему ухвалу та направляє відповідну інформацію на адресу Генічеської міської ради.
Що стосується наявності перешкод, то суд встановив, що до претензії позивачем не додано будь-яких належних доказів, які б зафіксували факти перешкод з вини відповідача в обслуговуванні будівлі кондитерського цеху та перешкод з вини відповідача для під'їзду автотранспорту.
Таких доказів позивач не надав і в ході розгляду справ, окрім усних пояснень, які суд не може взяти в якості доказу у розумінні ст. 32 ГПК України.
Так, позивач надав акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 18.10.11 та припис складеного управлінням Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель. Однак, із тексту наданих документів витікає, що уповноважений перевіряючий орган констатує факт використання відповідачем земельної ділянки площею 2,71 га та зазначає, що діяльність відповідача є порушенням ст. ст. 92,126 ЗК України та не містить інформації щодо наявності перешкод у позивача користуватися земельною ділянкою.
Оглядом наданих документів суд зазначає, що факт використання відповідачем земельної ділянки площею 2,71 га, що викладений в акті перевірки не відповідає дійсності, оскільки, як витікає із державного акту на право постійного землекористування із земельної ділянки, наданої відповідачу були певні вилучення, тому він ніяк не може користуватися земельною ділянкою площею 2,71 га.
Суд також не приймає до уваги як належний доказ існування перешкод, зазначених у претензії, акт санітарно-гігієнічного обстеження від 03.02.10, згідно якого позивачем не дотримується технологічна поточність з причини завозу та відпуску готової продукції через один вхід. Позивач не надав доказів, що для встанолення другого входу існують перешкоди з вини відповідача (наприклад, звернення з цього приводу до відповідача після перевірки 03.02.10, висновки будівельників про можливість встановлення входу тільки з боку павільйону відповідача, докази зупинення роботи цеху через відсутність додаткового входу, тощо).
Суд також не приймає до уваги довідку начальника відділу містобудування та архітектури міськвиконкому від 17.01.12 про наявність самочинно збудованого павільйону відповідачем та відсутність можливості під'їзду автотранспорту до дверей складу кондитерського цеху, якому перешкоджають встановлені торгові ряди та причіп. По-перше, факт самовільного будівництва на земельній ділянці, а також самовільне використання земельної ділянки має встановлювати компетентний орган, який здійснює контроль за дотриманням земельного законодавства, акт такої перевірки є належним доказом в розумінні ст. 32 ГПК України, що кореспондується з п. 3.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.11 за № 6. По-друге, довідка видана начальником відділу містобудуванням про існування у позивача перешкод для під'їзду автотранспорту до дверей складу кондитерського цеху видана з перевищенням повноважень зазначеної посадової особи, оскільки встановлення фактів наявності перешкод у користуванні майном не входить до компетенції органів архітектури та містобудування.
Суд також не приймає як належний доказ лист директора Генічеського ВУВУКГ про наявність перешкод з боку відповідача для викачки нечистот, оскільки невідомо коли він складався, оскільки немає ні дати, ні номеру, відсутні докази звернення позивача з цього приводу до управління водоканалу та до відповідача для вирішення питання викачки нечистот з ями.
Разом з тим судом встановлено, що пунктом 3.5 постанови Пленуму Вищого Господарського суду України №6 від 17.05.2011 року визначено, що не є самовільним використання земельної ділянки юридичною особою після зміни організаційно-правової форми цієї юридичної особи, якщо земельна ділянка використовується нею на підставі документа, який посвідчує право на земельну ділянку, виданого юридичній особі до її реорганізації .
Як зазначалось вище, суд дійшов до висновку, що відповідач має законне право на постійне користування цією земельною ділянкою. Реалізовуючи свої права, визначені статями 92, 95 Земельного кодексу України відповідач вправі користуватися виділеною йому земельною ділянкою на свій розсуд, в тому числі, розмісти малі архітектурні форми на вищенаведеній земельній ділянці.
Судом встановлено, що до складу членів споживчого товариства за протоколом від 01.11.11 був прийнятий ОСОБА_4 з майновим внеском, який складається із нерухомого майна, а саме торгівельні ряди та торгівельні павільйони, право власності на яке підтверджено витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно
Таким чином, зазначені докази спростовують доводи позивача щодо самовільного будівництва павільйону.
При таких обставинах Конституцією України та ст. 316-329 ЦК України відповідачу гарантується користування вищезазначеним власним майном за всіма правами, якими користується власник згідно до чинного законодавства.
Із огляду на зазначене, суд дійшов до висновку, що факт створення перешкод відповідачем позивачу в користуванні земельною ділянкою в ході розгляду справи позивачем недоведений та не підтверджений доказами.
Крім того, навіть як би позивач довів належними доводами факт існування перешкод у користуванні своїм нерухомим майном, його право неможливо поновити за рахунок порушення права відповідача на майно, яке набуте у законний спосіб. На думку суду для поновлення порушених прав позивача, якщо вони фактично існують, в першу чергу, сторонам слід звернутися до Генічеської міської рад, як розпорядника земель комунальної власності в межах міста для вирішення питання землекористування земельної ділянки площею 0,0107 га яка на сьогодні є у користуванні одночасно у позивача і відповідача, а потім сторонам слід вирішити питання порядку землекористування земельними ділянками, користувачами яких вони є за ст.126 ЗК України, у відповідності до земельного законодавства, можливо шляхом встановлення земельного сервітуту.
Керуючись ст.ст.82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. В задоволенні позовних вимог відмовити.
Суддя Л.М. Немченко
Дата підписання рішення
відповідно до вимог ст. 84 ГПК України 23.01.2012р.