"16" січня 2012 р.Справа № 8/76/5022-1515/2011
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Гирили І.М. Розглянув матеріали справи:
за позовом Приватного підприємства "Продторг-Тернопіль", вул. Л. Українки, 5А, м. Київ, 01133 (п/а: вул. Поліська,14, м. Тернопіль)
до відповідача Публічного акціонерного товариства "БАНК ФОРУМ", бульвар Верховної Ради, 7, м. Київ, 01001, в особі Тернопільської дирекції ПАТ "БАНК ФОРУМ", вул. Шашкевича, 3, м. Тернопіль
про визнання недійсними з моменту укладення кредитного договору № 10/08/26 KLI від 26.03.2008р. та додаткових договорів до нього
За участю представників сторін від:
Позивача: не прибув
Відповідача: ОСОБА_1 -головного юрисконсульта відділу правового забезпечення діяльності відділень Західного регіону, довіреність №10/26-05 від 19.04.2010р.
В судових засіданнях представникам сторін роз'яснено процесуальні права та обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
За відсутністю відповідного клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснюється.
Суть справи:
Приватне підприємство "Продторг-Тернопіль", м. Київ, надалі -позивач, звернулось до господарського суду Тернопільської області з позовом до Публічного акціонерне товариство "БАНК ФОРУМ", м. Київ, в особі Тернопільської дирекції ПАТ "БАНК ФОРУМ", м. Тернопіль, надалі - відповідач, про визнання недійсними з моменту укладення кредитного договору № 10/08/26 KLI від 26.03.2008р., Додаткового договору №1 від 28.08.2008 року про внесення змін до кредитного договору № 10/08/26 KLI від 26.03.2008р., Додатковий договір №2 від 10.11.2008 року про внесення змін до кредитного договору № 10/08/26 KLI від 26.03.2008р.; Додатковий договір №3 від 25.03.2009р. про внесення змін до кредитного договору № 10/08/26 KLI від 26.03.2008р.
Позов обґрунтовується тим, що укладений між сторонами Кредитний договір №10/08/26 KLI від 26.03.2008р., із внесеними змінами додатковим договором №1 від 28.08.2008 року, додатковим договором №2 від 10.11.2008 року та додатковим договором №3 від 25.03.2009 року, суперечать законодавству України по захисту прав споживачів, зокрема ч.2 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів", оскільки ні перед укладенням Договору, ні протягом його дії відповідач не повідомив позивача у письмовій формі про умови надання кредиту та не надав в повному обсязі інформації про умови кредитування. Вважає, що в у Кредитному договорі містяться умови, які регулюють внесення змін (доповнень) та розірвання Договору лише в односторонньому порядку і лише в інтересах та з боку Банку, чим позивача поставлено в невигідне та таке, що порушує його права становище. Окрім того, відзначає, що оспорюваний Договір, всупереч п.9 ч.1 ст. 6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", не містить жодних умов, які б регулювали відповідальність з боку банку за невиконання або неналежне виконання умов Договору, що є суттєвою умовою. Відтак, просить суд визнати недійсним з моменту укладення Кредитний договір № 10/08/26 KLI від 26.03.2008р. та додаткові договори до нього на підставі ст. ст. 203, 215 ЦК України.
В підтвердження викладеного надано належним чином засвідчені копії: Кредитного договору №10/08/26 KLI від 26.03.2008р., Додаткового договору №2 від 10.11.2008 року про внесення змін до кредитного договору № 10/08/26 KLI від 26.03.2008р.; Додаткового договору №3 від 25.03.2009р. про внесення змін до кредитного договору № 10/08/26 KLI від 26.03.2008р.
Розгляд справи, призначений вперше на 15:10 год. 28.11.2011 року, в порядку ст. 77 ГПК України, було відкладено на 15:10 год. 19.12.2011 року та, відповідно, на 10:40 год. 11.01.2012 року, з підстав, викладених у відповідних ухвалах суду.
Строк вирішення спору, в порядку статті 69 ГПК України, було продовжено до 16.01.2012р., про що судом 19.12.2011р. винесено відповідну ухвалу.
В судовому засіданні 11.01.2012р., в порядку статті 77 ГПК України, оголошувалась перерва до 15:00 год. 16.01.2012р.
В судове засідання 16.01.2012 року представник позивача не прибув, хоча про час, дату та місце його проведення був повідомлений належним чином (розписка про оголошення перерви -в матеріалах справи). Разом з тим, в судовому засіданні 11.01.2012р. позовні вимоги підтримав повному обсязі.
Відповідач у відзиві на позов від 14.12.2011 року (отримано та зареєстровано канцелярією суду 19.12.2011 року за вх. №19114), підтриманому його повноважним представником в судовому засіданні 16.01.2012 року, вимоги позивача вважає безпідставними. Стверджує, що вимоги встановлені ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів" не поширюються на правовідносини, які виникли між сторонами у даній справі. Твердження позивача, про те. що умови кредитного договору, яким встановлено право Банку в односторонньому порядку підвищувати відсоткову ставку оспорюваним кредитним договором, чим було поставлено позивача у невигідне положення є необґрунтованими та не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки кожне підняття відсоткової ставки відбувалось за погодженням сторін, шляхом укладення додаткових договорів, а саме:
- 28.08.2008 року укладено Додатковий договір №1 про внесення змін до кредитного договору №10/08/26 KLI від 26.03.2008р., встановлено відсоткову ставку на рівні 19% річних;
- 10.11.2008 року укладено Додатковий договір №2 про внесення змін до кредитного договору №10/08/26 KLI від 26.03.2008р., встановлено відсоткову ставку на рівні 25% річних;
- 25.03.2009 року укладено Додатковий договір №3 про внесення змін до кредитного договору №10/08/26 KLI від 26.03.2008р., встановлено відсоткову ставку на рівні 27% річних.
Щодо відсутності в кредитному договорі умов, які б регулювали відповідальність банку, зазначає, що за загальним правилом, з питань, які не врегульовані договором, сторони керуються чинним законодавством України, відповідальність за невиконання чи неналежне виконання умов Договору Банком регулюються цивільним та господарським законодавством.
З огляду на наведене в задоволенні позову просить відмовити. В підтвердження викладеного надано належним чином засвідчену копію матеріалів кредитної справи по договору № 10/08/26 KLI від 26.03.2008р.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши в судових засіданнях доводи та заперечення представників сторін, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи по суті, суд встановив:
Пунктом 2 статті 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом визнання наявності або відсутності прав.
Згідно норм ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
26 березня 2008 року між АКБ "Форум", в особі Тернопільською філією АКБ "Форум", правонаступником якого є ПАТ "Банк Форум" (докази правонаступництва в матеріалах справи) - Банк, з однієї сторони, та ПП "Продторг-Тернопіль", - Позичальник, з другої сторони, укладено Кредитний договір №10/08/26 KLI.
У відповідності до п. п.1.1., 1.2. Кредитного Договору, Банк надає Позичальнику кредитні кошти у формі відновлювальної кредитної лінії для поповнення обігових коштів з максимальним лімітом заборгованості в сумі 3 000 000,00 (три мільйони) грн. та повернення кредиту здійснюється Позичальником згідно з графіком, що викладений в Додатку №1, що є невід'ємною часиною цього Договору. Кредитні кошти надаються строком по 25 березня 2009 р. За користування кредитними коштами встановлюється плата в розмірі 16,5 процентів річних.
Пунктом 2.1. даного Договору сторони домовились, що забезпеченням повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитними коштами є іпотека:
- приміщення, загальною площею 176,90 кв. м, що належить майновому поручителю ЗАТ "Агрокомбінат" та знаходиться за адресою: м. Тернопіль вул. Кардинала Сліпого,1, заставною вартістю 2 744 800,00 грн.;
- приміщення, загальною площею 86,5 кв. м, що належить майновому поручителю ПП "ТДТ-Автопром" та знаходиться за адресою: м. Тернопіль, вул. Лесі Українки, 39 , заставною вартістю 588 200,00 грн.;
- товари в обороті в кількості 704 найменувань що належать ПП "Продторг-Тернопіль" та знаходиться за адресою: м. Тернопіль, вул. Поліська, 14, заставною вартістю 949 083,00 грн.
Загальна вартість заставного майна становить 4 282 083,00 грн.
Позичальник зобов'язаний не пізніше визначеного п.1.2. цього Договору строку повернути Банку суму наданих кредитних коштів в повному обсязі, сплачувати проценти за користування кредитними коштами; повернути кредитні кошти та сплатити проценти за користування ним на письмову вимогу Банку у випадках, передбачених цим Договором та договором/ами, які є забезпеченням виконання зобов'язань по цьому Договору (п. 3.3. п.п. 3.3.2., п.п.3.3.6. Кредитного Договору).
28.08.2008 року та 10.11.2008 року між сторонами у справі укладено Додатковий договір №1 та Додатковий договір №2 про внесення змін до Кредитного договору №10/08/26/KLІ від 26.03.2008р. (далі -Додаткові угоди), якими, зокрема, змінено розмір плати за користування кредитними коштами -19 процентів річних та, відповідно, 25 процентів річних.
25 березня 2009 року сторонами укладено Додатковий договір №3 про внесення змін до Кредитного договору №10/08/26/KLІ від 26.03.2008р., яким змінено строк надання кредитних коштів, графік погашення заборгованості та розмір плати за користування кредитними коштами. А саме п.1.2 ст. 1 Кредитного договору викладено в наступній редакції:
"1.2. Кредитні кошти надаються строком по 24 березня 2010 р. та з погашенням заборгованості щомісячно згідно графіку, що викладений в Додатку №2, який є невід'ємною частиною даного договору. За користування кредитними коштами встановлюється плата в розмірі 27 процентів річних" .
П 7.3 Кредитного договору сторони встановили, що останній набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п.7.3. Кредитного Договору).
Кредитний договір №10/08/26 KLI від 26.03.2008 року та усі зазначені вище Додаткові угоди до нього зі сторони Позичальника (позивача) підписано в.о. директора ПП "Продторг-Тернопіль" -Спяк П.С. та скріплено печаткою юридичної особи -ПП "Продторг-Тернопіль" (належним чином засвідчені копії Кредитного договору та Додаткових договорів до нього знаходяться в матеріалах кредитної справи).
В судовому засіданні встановлено, що 18 грудня 2007 року згідно Наказу №41-к, Спяка П.С. призначено виконуючим обов'язки директора ПП "Продторг - Тернопіль" та уповноважено останнього укладати та підписувати договора .
Рішенням №5 від 25.02.2008 року власника ПП "Продторг - Тернопіль" Стеціва І.І. уповноважено в.о. директора ПП. "Продторг-Тернопіль" Спяка Павла Стапановича, зокрема, отримати кредитну лінію в ТФ АКБ "Форум" для поповнення обігових коштів в сумі 3 000 000 грн. та укласти кредитний договір від імені ПП "Продторг - Тернопіль" з визначенням решти основних умов договору на його розсуд.
Рішенням № 12 від 11.08.2008 року засновника ПП "Продторг-Тернопіль", зокрема, уповноважено в.о. директора ПП "Продторг -Тернопіль" Спяка Павла Степановича, у зв'язку із збільшенням відсоткової ставки по кредитному договору №10/08/26 KLI від 26.03.2008 року з 16,5% річних до 19% річних укласти Додатковий договір до кредитного договору №10/08/26 KLI від 26.03.2008р.
Рішенням № 15 від 29.10.2008 року засновника ПП "Продторг-Тернопіль" надано згоду та уповноважено в.о. директора ПП "Продторг -Тернопіль" Спяка Павла Степановича, у зв'язку із зміною відсоткової ставки по кредитному договору №10/08/26 KLI від 26.03.2008 року до 25% річних укласти, зокрема, Додатковий договір до кредитного договору №10/08/26 KLI від 26.03.2008р.
Рішенням № 6 від 24.03.2009 року засновника ПП "Продторг - Тернопіль", зокрема, надано згоду та уповноважено в.о. директора ПП "Продторг - Тернопіль" Спяка Павла Степановича звернутися в ТФ АКБ "Форум" з клопотанням про продовження кредитного договору №10/08/26KLI від 26.03.2008р. на 12 місяців в сумі 3 000 000 грн. під 27% річних; укласти та підписати додатковий договір до Кредитного договору №10/08/26 KLI від 26.03.2008 року (належним чином засвідчені копії наказу №41-к від 18.12.2007 року та рішень №5 від 25.02.2008р., № 12 від 11.08.2008р., №15 від 29.10.2008 року та №6 від 24.03.2009р., знаходяться в матеріалах кредитної справи).
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов кредитного договору Банком були надані кредитні кошти ПП "Продторг -Тернопіль", в межах загального ліміту в розмірі 3000000 грн. 00 коп. , про що свідчить наявна в матеріалах справи належним чином засвідчена копія банківської виписки по особовим рахункам ПП "Продторг-Тернопіль" за період з 26.03.2008р. по 09.12.2008р.
Факт отримання кредиту у розмірі 3 000 000 грн. 00 коп. відповідачем не оспорюється.
Позовні вимоги мотивовані тим, що оспорюваний Кредитний договір та додаткові угоди до нього суперечать вимогам чинного законодавства та має бути визнаний судом недійсним, оскільки: суперечать законодавству України "Про захист прав споживачів"; умовами Договору позивача поставлено в невигідне та таке, що порушує його права становище. Окрім того, в Кредитному договорі відсутні умови, які б регулювали відповідальність Банку.
Оцінивши подані сторонами докази в їх сукупності, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав:
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші право чини.
Згідно з ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Слід зазначити, що свобода договору означає право громадян або юридичних осіб, та інших суб'єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам визначати умови такого договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Свобода договору проявляється також у можливості сторін на власний розсуд визначати умови договору, які і становлять його зміст. Винятком є умови, які конкретно передбачені законом щодо того чи іншого виду договорів. Змістом договору є умови, які сторони передбачили в угоді.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Таким чином, з наведеного вбачається, що зміст господарського договору складає сукупність умов, на яких він укладений.
У відповідності до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір є консенсуальним, оплатним та двостороннім. Кредитний договір вважається укладеним з моменту досягнення згоди по всім істотним умовам договору. Слід зазначити, що Цивільний кодекс України не містить переліку істотних умов кредитного договору.
Певний перелік умов наведений у ч. 2 ст. 345 Господарського кодексу України, де вказано, що кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.
Отже, істотними умовами кредитного договору, як і господарського договору, відповідно до Закону є умови про предмет, ціну та строк його дії.
Судом встановлено, що укладаючи Кредитний договір № 10/08/26KLI від 26.03.2008 року, сторони визначили та погодили всі умови Кредитного договору та досягли згоди щодо всіх його істотних умов, про що свідчить факт скріплення зазначеного Кредитного договору підписами та відбитками печаток сторін.
Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
У статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Приписи постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику про визнання угод недійсними" передбачають, що угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом; в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.
Вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (абз. 3 п. 1 роз'яснень Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними").
При цьому обставини, що мають істотне значення для вирішення спору повинні підтверджуватись сторонами належними та допустимими доказами відповідно до вимог статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Закон України "Про захист прав споживачів" від 12.05.1991 року №1023-ХІІ, з наступними змінами та доповненнями (далі - Закон №1023-ХІІ), регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
У ст. 1 Закону №1023-ХІІ визначено, що послуга -діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб. Споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції (п.п. 17, 23 ст. 1 Закону №1023-ХІІ).
Разом з тим, п. 22 Закону №1023-ХІІ передбачено, що споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника;
Посилання позивача на те, що умови оспорюваного договору та додаткових договорів до нього суперечать вимогам Закону України "Про захист прав споживачів", як на підставу позовних вимог щодо визнання недійсним з моменту укладення Кредитного договору №10/08/26 KLI від 26.03.2008 року та додаткових договорів до нього, суд оцінює критично, оскільки позивач є суб'єктом підприємницької діяльності і, відповідно, одержував кредит як юридична особа, що унеможливлює його ототожнення себе із споживачем в розумінні норм згаданого Закону та є помилковим.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи цільове призначення отриманих позивачем за оспорюваним Кредитним договором коштів є поповнення обігових коштів. Відтак, дані договірні відносини спрямовувались на підвищення ліквідності підприємства та покращення фінансового стану. Наведене, на думку суду, спростовує доводи позивача про те, що укладенням даного договору його поставлене у невигідне та таке, що порушує його права становище.
Як вже зазначалось вище, оспорюваний Кредитний договір та Додаткові договори до нього було укладено позивачем в добровільному порядку, про що свідчить завірений печаткою підпис уповноваженої особи позивача, - в.о. директора Спяк П.С.
Зокрема, відповідно до п.7.2 Кредитного договору, сторони фіксують свою згоду з тим, що ними узгоджені усі істотні умови, і зобов'язуються надалі ніяких претензій одна до одної з цього приводу не мати. Цей договір відображає повне розуміння сторонами його предмету та інших питань, зазначених в цьому договорі.
Окрім того, безпідставними є твердження позивача про те, що Банк в односторонньому порядку даним Договором залишив за собою право в будь-який час підвищувати процентну ставку.
Відповідно до п.7.5 Договору, усі зміни та доповнення до цього договору набувають чинності тільки за умови їх здійснення в письмовій формі та підписання Сторонами.
В судовому засіданні встановлено та вбачається з матеріалів справи, що зміни процентної ставки мали місце лише при укладенні сторонами Додаткових договорів, які підписані повноважними представниками та скріплені печатками юридичних осіб.
Згідно з ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
В порушення наведених норм закону, позивач не довів суду обставин, на які він посилався як на підставу визнання Кредитного договору № 10/08/26 KLI від 26.03.2008р., Додаткового договору №1 від 28.08.2008 року про внесення змін до кредитного договору № 10/08/26 KLI від 26.03.2008р., Додаткового договору №2 від 10.11.2008 року про внесення змін до кредитного договору № 10/08/26 KLI від 26.03.2008р.; Додаткового договору №3 від 25.03.2009р. про внесення змін до кредитного договору № 10/08/26 KLI від 26.03.2008р. недійсними. Інших обставин, які б свідчили про невідповідність спірних договорів чинному законодавству позивачем не доведено.
За таких обставин, суд прийшов до висновку, що в позові слід відмовити в зв'язку з безпідставністю та недоведеністю позовних вимог.
В силу вимог ст. ст. 44-49 ГПК України, судові витрати покладаються на позивача.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 1, 2, 4, 12, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 69, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
1. В позові відмовити.
2. Рішення господарського суду набирає законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття (підписання рішення).
3. Сторони вправі подати апеляційну скаргу, а прокурор внести апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його прийняття (підписання "23" січня 2012 року), через місцевий господарський суд.
Суддя І.М. Гирила