01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"18" січня 2012 р. Справа № 2/015-11
за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області, м. Київ
до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Українські порошкові матеріали», м. Бровари
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:
Казенне підприємство Казенний завод порошкової металургії, м. Бровари
про стягнення 97524,80 грн. та повернення майна
Суддя О.В. Конюх
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1, уповноважена, довіреність № 60 від 23.12.2011р.
від відповідача: не з'явився;
від третьої особи: ОСОБА_2, представник, довіреність № 12-2690
від 10.10. 2011р.
позивач -Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області, м. Київ, звернувся до господарського суду Київської області з позовом від 31.10.2011р. № 01-16-2921 до відповідача -товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Українські порошкові матеріали», м. Бровари, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Казенного підприємства Казенний завод порошкової металургії, м Бровари, в якому просить: 1) стягнути з відповідача заборгованість по орендній платі та штрафні санкції в сумі 97524,80 грн., 2) повернути балансоутримувачу -Казенному заводу порошкової металургії орендоване майно: виробничі приміщення площею 454 кв.м. в будівлі цеху №2 (гараж електрокарів та акумуляторна), розміщені за адресою Київська обл., м. Бровари, Промвузол, шляхом виселення товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Українські порошкові матеріали»та підписання акта приймання-передачі.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем в порушення умов договору оренди № 215-А індивідуально визначеного майна (обладнання), що належить до державної власності від 25.08.2005р. не сплачується орендна плата, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 53983,85 грн. Позивач твердить, що за прострочення орендної плати за період з 11.04.2011р. по 11.10.2011р з відповідача належить до стягнення пеня в сумі 43540,95 грн.
Крім того, позивач твердить, що договір оренди № 215-А індивідуально визначеного майна (обладнання), що належить до державної власності від 25.08.2005р. припинив свою дію у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено (до 25.08.2011р.), та просить суд зобов'язати відповідача повернути орендоване державне майно балансоутримувачу -Казенному заводу порошкової металургії шляхом виселення відповідача та підписання акту приймання-передачі.
Третя особа -Казенний завод порошкової металургії позов підтримала та просила його задовольнити. В судовому засіданні 07.12.2011р. представник третьої особи надав суду письмові пояснення по суті позову від 06.12.2011р. № 12-3226, в яких зазначив, що орендна плата згідно окремого доручення КМУ від 28.11.2003р. № 74963 відповідачем сплачувалась балансоутримувачу -Казенному заводу порошкової металургії, а завод 70% орендної плати потім перераховував до державного бюджету та надавав Регіональному відділенню Фонду державного майна України звіти та докази оплати. Так, Казенним заводом порошкової металургії здійснювались платежі вчасно в повному обсязі, незалежно від надходження коштів від орендарів. В результаті у відповідача з листопада 2009р. утворилася заборгованість перед Казенним заводом порошкової металургії в сумі 49262,18 грн. не дивлячись на неодноразові звернення третьої особи, відповідач свої зобов'язання щодо сплати орендної плати не виконував, після закінчення строку дії договору оренди орендоване майно балансоутримувачу не повернув.
Ухвалою від 07.12.2011р. розгляд справи було відкладено у зв'язку із неявкою представника відповідача, неподанням ним витребуваних доказів.
Ухвалою від 04.01.2012р. за клопотанням представника позивача, яке було підтримано представником третьої особи, було продовжено строк розгляду справи на 15 днів відповідно до ст. 69 ГПК України.
10.01.2012р. позивач подав заяву про уточнення позовних вимог від 06.01.2012р. № 01-16-40. У вказаній заяві позивач просить: 1) стягнути з відповідача заборгованість по орендній платі в сумі 19992,76 грн., пеню в сумі 9950,39 грн. Заява обґрунтована тим, що відповідач 26.12.2011р. повернув балансоутримувачу орендоване майно, між ними підписано акт приймання передачі. Крім того, в первинному позові не було враховано часткових проплат орендної плати і при перерахуванні заборгованості встановлено, що залишок заборгованості становить 19992,76 грн., пеня 9950,39 грн. Як свідчать додані до матеріалів справи фіскальні чеки «Укрпошти»від 06.01.2012р. № 9731 та № 9730, вказана заява належним чином направлена відповідачу та третій особі.
Відповідно до частини четвертої ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених ст. 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. У вказаній заяві про уточнення позовних вимог від 06.01.2012р. № 01-16-40, позивачем не змінено предмет або підставу позову, а лише уточнено позовні вимоги, відповідно суд приймає до розгляду зазначену заяву.
Відповідно до вищевикладеного, справа розглядається в редакції позовних вимог, викладеній в заяві Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області про уточнення позовних вимог від 06.01.2012р. № 01-16-40 про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі в сумі 19992,76 грн., пені 9950,39 грн.
Представник позивача подав додаткові пояснення та докази, в судовому засіданні підтримав позов та просив суд його задовольнити.
Відповідач відзив на позов та витребувані судом документи не подав, позовні вимоги та представлені позивачем докази не спростував, в судові засідання 07.12.2011р., 04.01.2012р. та 18.01.2012р. свого представника не направив, про причини не направлення суд належним чином не повідомив, хоча про день час та місце їх проведення повідомлявся судом завчасно належним чином. Згідно даних Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 18.11.2011р. № 11817673, місцезнаходження відповідача відповідає вказаній позивачем в позовній заяві адресі.
Враховуючи обмежений статтею 69 ГПК України строк розгляду справи, те, що чинний ГПК України не покладає на суд обов'язку щодо розшуку відповідача, те, що розгляд справи неодноразово відкладався, що всі особи, які беруть участь у справі, належним чином повідомлялися про дату, час та місце судового розгляду, те, що матеріалів справи достатньо для вирішення спору по суті, відповідно до права суду, наданого йому ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши позов Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області, м. Київ (далі по тексту -РВ ФДМУ по Київській області) до товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Українські порошкові матеріали», м. Бровари (далі по тексту -ТОВ «ТД «Українські порошкові матеріали»), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача -Казенного підприємства Казенний завод порошкової металургії, м. Бровари (далі по тексту -КЗПМ) вислухавши пояснення представників позивача та третьої особи, всебічно та повно вивчивши зібрані у справі докази, господарський суд
відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з правочинів. Підставою виникнення взаємних цивільних прав та обов'язків сторін у справі є укладений між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) 25.08.2005р. договір оренди № 215-А індивідуально визначеного майна (обладнання), що належить до державної власності (далі -Договір), відповідно до якого РВ ФДМУ по Київській області (орендодавець) передало, а ТОВ «ТД «Українські порошкові матеріали»(орендар) прийняло у строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно -виробничі приміщення площею 454 кв.м. в будівлі цеху №2 (гараж електрокарів та акумуляторна) КЗПМ, розмішене за адресою: Київська обл., м. Бровари, Промвузол, що знаходиться на балансі КЗПМ, вартість якого визначена експертним шляхом і становить 190680,00 грн.
Відносини сторін за правовою природою є договором найму (оренди). Згідно до частини 1 ст. 759, частини 1 ст. 761, частини 1 ст. 762 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Право передання майна у найм має власник речі, або особа, якій належать майнові права. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Відносини сторін даного Договору регулюються також Законом України «Про оренду державного та комунального майна», який є спеціальним законом з питань оренди державного майна та, відповідно до частин першої та другої ст. 1, регулює організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств, установ та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності (далі - підприємства), їх структурних підрозділів, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в державній та комунальній власності; майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності.
Відповідно до умов договору:
- орендар вступає у строкове платне користування у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами Договору Акта приймання-передачі майна від Балансоутримувача. Власником майна залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди (пункти 2.1, 2.2 Договору).
- орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої Кабінетом Міністрів України, і становить без ПДВ за базовий місяць оренди 1608,07 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством. Орендна плата за кожен наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції. Орендна плата перераховується орендарем щомісячно не пізніше 05 числа наступного місяця, при чому 70% орендної плати перераховується до державного бюджету, а 30% - балансоутримувачу. Орендар щомісяця до 12 числа надає орендодавцю інформацію про перерахування орендної плати (пункти 3.1, 3.2, 3.3, 5.8 договору).
- орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації та стягується до бюджету та балансоутримувачу з врахуванням пені в розмірі 0,5% від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожен день прострочення, включаючи день оплати (пункт 3.5 Договору);
- орендар зобов'язується здійснювати капітальний, поточний та інші види ремонтів орендованого майна. З письмового дозволу орендодавця та балансоутримувача має право вносити зміни до складу орендованого майна, проводити його реконструкцію, технічне переозброєння, що зумовлює підвищення його вартості (пункти 5.4, 6.2 договору);
- орендар зобов'язується застрахувати орендоване майно не менше ніж на його балансову вартість на користь балансоутримувача (пункт 5.5 Договору);
- договір укладено строком на 1 рік з 25.08.2005р. до 24.08.2006р., у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, Договір вважається продовженим на тих самих умовах, які були передбачені Договором (пункти 10.1, 10.6 Договору);
- майно вважається поверненим Балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі (пункт 2.4 Договору);
- у разі припинення або розірвання Договору поліпшення орендованого майна, здійснені Орендарем за рахунок власних коштів, які можна відокремити від орендованого майна не завдаючи йому шкоди, визнаються власністю орендаря, а невідокремлювані поліпшення -власністю орендодавця. Питання компенсації збільшення вартості орендованого майна в результаті невідокремлюваних поліпшень вирішується відповідно до умов Договору та чинного законодавства (пункт 10.5 Договору).
- за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України. (пункт 9.1 Договору).
31.08.2009р. сторони підписали додаткову угоду №2 до договору оренди від 25.08.2005р. № 215-А, якою встановили строк дії договору 2 роки з 26.08.2009р. по 25.08.2011 року.
Відповідно до частини 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно приписів статей 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частин 1, 3 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності, строки внесення орендної плати визначаються у договорі.
За таких обставин укладення між сторонами договору оренди було спрямоване на отримання відповідачем права на користування нежитловими приміщеннями КЗПМ площею 454 кв.м., що в свою чергу породжує обов'язок ТОВ «ТД «Українські порошкові матеріали»сплачувати плату за користування орендованим державним майном.
Як твердить позивач, не заперечує відповідач, і як вбачається з даних зведеного облікового регістру надходження орендної плати по договору оренди від 25.08.2005р. № 215-А, станом на 06.01.2012р. ТОВ «ТД «Українські порошкові матеріали»свої зобов'язання по сплаті орендної плати виконувало неналежним чином. Станом на 26.06.2011р. за відповідачем рахувалась недоїмка в сумі 5608,79 грн. Платіжним дорученням від 01.07.2011р. відповідач сплатив орендну плату в сумі 3457,66 грн., платіжним дорученням від 05.08.2011р. відповідач сплатив орендну плату в сумі 3470,38 грн.
Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до пункту 3 Положення Мінфіну від 24.05.1995р. №88 «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку»(із змінами і доповненнями) облікові регістри -це носії спеціального формату (паперові, електронні) у вигляді відомостей, ордерів, книг, машинограм тощо, призначені для хронологічного, систематичного або комбінованого нагромадження, групування та узагальнення інформації з первинних документів, що прийняті до обліку. Інформація до облікових регістрів переноситься після перевірки первинних документів за формою і змістом. Інформація про господарські операції підприємства, установи за звітний період з облікових регістрів переноситься у згрупованому вигляді до бухгалтерських звітів.
Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. За таких обставин судом може бути прийнятий в якості доказу стану оплати орендної плати складений позивачем та поданий до позову зведений обліковий регістр надходження орендної плати по договору оренди від 25.08.2005р. № 215-А, станом на 06.01.2012р.
Відповідно до пункту 10.6 Договору орендодавець листами від 02.09.2011р. № 13-14-2194, від 21.10.2011р. № 13-14-2790 повідомляв орендаря про відсутність наміру продовжувати Договір оренди на новий термін.
25.08.2011р. Договір припинив свою дію у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено. Відповідно до ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Відповідно до частини 1 ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.
Як свідчить Акт приймання-передачі майна (копія залучена до матеріалів справи), 26.12.2011р. відповідач у відповідності до пункту 2.4 Договору передав балансоутримувачу -КЗПМ орендоване майно -виробничі приміщення в будівлі цеху №2 (гараж електрокарів та акумуляторна) загальною площею 454 кв.м.
За таких обставин, судом встановлено, що заборгованість відповідача до бюджету по орендній платі (виходячи з розрахунку 70% від загальної суми орендної плати, що належить до стягнення) станом на момент припинення договору оренди 25.08.2011р. складає 5769,18 грн.:
Період
(пункт 10.1 Договору)Строк оплати (пункт 3.3 Договору)Нараховано до сплати до бюджету, грн. (пункти 3.1, 3.2, 3.3 Договору)Сплачено, грн. Недоїмка, грн.
на 26.06.2011р. 5608,79 грн.
3457,662151,13
26.06 - 25.07.2011р.05.08.2011р.3551,32 грн.3470,382232,07
26.07 -25.08.2011р.05.09.2011р.3537,11 грн.5769,18
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно з п. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідач відзиву на позов не подав, доказів сплати орендної плати за вказаний період не надав, доводи позивача не спростував.
Таким чином, судом встановлено факт порушення відповідачем свого зобов'язання щодо вчасної сплати орендної плати, і заборгованість відповідача по сплаті орендної плати становить 5769,18 грн.
Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно зі статтею 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється в письмовій формі.
Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов'язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій -неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 ст. 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів. Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 3.5 Договору встановлено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації та стягується до бюджету та балансоутримувачу з врахуванням пені в розмірі 0,5% від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожен день прострочення, включаючи день оплати.
Відповідно до ч. 6 статті 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Згідно з ч. 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Стаття 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Преамбула Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»визначає, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності. Дія цього Закону не поширюється на порядок нарахування та сплати пені, штрафних та фінансових санкцій за несвоєчасну сплату податків, податкового кредиту та інших платежів до бюджетів усіх рівнів і позабюджетних фондів, передбачених чинним законодавством України, а також на відносини, що стосуються відповідальності суб'єктів переказу грошей через платіжні системи.
Таким чином договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», який є спеціальним з питань регулювання відносин щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, і має пріоритетне застосування щодо зазначених правовідносин сторін у справі.
В зазначеному законі прямо вказано про те, що розмір пені не може перевищувати подвійну облікову ставку НБУ, а відповідно до абзацу другого частини 3 ст. 6 ЦК України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це.
Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.
Таку ж позицію підтримує і Верховний суд України (постанова ВСУ від 24.10.2011р. у справі № 25/187)
Постановою правління НБУ від 09.08.2010р. №377 «Про регулювання грошово-кредитного ринку»розмір облікової ставки НБУ встановлений на рівні 7,75% (0,0212% на день). Отже враховуючи:
- наявність у відповідача боргового зобов'язання перед позивачем;
- строк та порядок оплати орендної плати, передбачені договором оренди № 269 індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності від 31.01.2006р.;
- відповідальність за порушення грошового зобов'язання, передбачену пунктом 3.5 Договору та ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»;
- розмір облікової ставки НБУ 7,75 % визначений Постановою НБУ від 09.08.2010р. № 377;
- належна до стягнення пеня на день подання заяви про уточнення позовних вимог від 06.01.2012р. № 01-16-40 складає 376,98 грн., виходячи з наступного розрахунку, який враховує порядок та строки внесення орендної плати, порядок нарахування пені, передбачений ст. 232 ГПК України:
Період
(пункт 10.1 Договору)Строк оплати (пункт 3.3 Договору)Нараховано до сплати до бюджету, грн. (пункти 3.1, 3.2, 3.3 Договору)Сплачено, грн.Недоїмка, грн.Кількість днів простроченняПеня, грн.
на 26.06.2011р. 5608,79614,29
01.07.2011р.3457,662151,133531,97
26.06 - 25.07.2011р.05.08.2011р.3551,32 грн.3470,382232,073129,38
26.07 -25.08.2011р.05.09.2011р.3537,11 грн.5769,18123301,34
Договором оренди № 215-А індивідуально визначеного майна (обладнання), що належить до державної власності від 25.08.2005р. не передбачено оплату орендної плати за період позадоговірного користування орендованим майном після закінчення строку договору 25.08.2011р. по день повернення орендованого майна балансоутримувачу. Однак, пунктом 9.1 Договору сторони передбачили, що за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.
Частиною 2 ст. 785 ЦК України передбачено, що якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
За таких обставин позивач не позбавлений права вимагати від відповідача сплати неустойки за період з 26.08.2011р. по 26.12.2011р. у сумі подвійного розміру належної до сплати орендної плати, однак, таки вимога позивачем не заявлялась і судом не розглядається.
Ухвалою від 22.03.2010р. господарським судом Київської області порушено провадження у справі № Б3/061-10 за заявою ПАТ «Акціонерний комерційний банк «Київ»про банкрутство ТОВ «ТД «Українські порошкові матеріали».
Постановою господарського суду Київської області від 09.02.2011р. у справі № Б3/061-10 відповідача -ТОВ «ТД «Українські порошкові матеріали»визнано банкрутом та відкрито відносно нього ліквідаційну процедуру.
Законодавство не містить приписів про заборону на прийняття судом позовної заяви до боржника, щодо якого порушено справу про банкрутство.
Як вбачається з матеріалів справи, заявлена до стягнення позивачем заборгованість з орендної плати та пені виникла у відповідача після порушення справи про його банкрутство 22.03.2010р. (поточні кредиторські вимоги).
Згідно до частини 3 ст. 25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», пункту 11.5 Рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 04.06.2004р. № 04-5/1193 «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»відомості про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури підлягають опублікуванню ліквідатором в офіційному друкованому органі. З моменту публікації відомостей про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури поточні кредитори, вимоги яких виникли після порушення провадження у справі про банкрутство (у процедурах розпорядження майном, санації та ліквідації), зобов'язані заявити їх ліквідатору та до господарського суду протягом строку ліквідаційної процедури. Розгляд таких вимог здійснюється за аналогією з порядком розгляду вимог конкурсних кредиторів.
За таких обставин законом передбачений інший порядок розгляду та задоволення вимог до банкрута, які виникли після порушення справи про банкрутство, і ці вимоги не підлягають розгляду господарським судом в позовному провадженні, відповідно позов Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області задоволенню не підлягає.
Суд звертає увагу позивача на те, що він не позбавлений права звернутися з відповідними поточними кредиторськими вимогами до банкрута -ТОВ «ТД «Українські порошкові матеріали»протягом ліквідаційної процедури в межах провадження справи про банкрутство № Б3/061-10.
На підставі викладеного та керуючись частинами 1 та 2 ст. 1, частинами 1, 3 ст. 19, частиною 1 ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»,частиною 3 ст. 6, ст.ст. 11, частиною 1 ст. 509, ст.ст. 525, 526, частиною 1 ст. 546, ст.ст. 547, 610, пунктом 2 ст. 614, ст. 629, частиною 1 ст. 759, частиною 1 ст. 761, частиною 1 ст. 762, ст. 785 ЦК України, , ст. 230, частинами 4, 6 ст. 231, частиною 6 ст. 232, частиною 2 ст. 343 ГК України, частиною 3 ст. 25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», пунктом 11.5 Рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 04.06.2004р. № 04-5/1193 «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», пунктом 3 Положення Мінфіну від 24.05.1995р. №88 «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», ст.ст. 22, 32, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В позові Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Київській області, м. Київ до товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Українські порошкові матеріали»відмовити повністю.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.
Суддя О.В. Конюх
Повний текст рішення підписано 02.02.2012р.