16 січня 2012 року < ЧАС >м. ПолтаваСправа № 2а-1670/11435/11
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Молодецького Р.І.,
при секретарі - Лазаренко У.І.,
за участю:
представника позивача - Ричинда В.В.,
представника відповідача - Шелест Н.Н.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Інспекції державного архітекрутно-будівельного контролю в Полтавській області до Відділу державної виконавчої служби Миргородського міськрайонного управління юстиції про скасування постанови, -
30 грудня 2011 року Інспекція державного архітекрутно-будівельного контролю в Полтавській області звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділу державної виконавчої служби Миргородського міськрайонного управління юстиції про скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 03.11.2011 року ВП № 29600143.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що відповідачем протиправно відмовлено у відкритті виконавчого провадження по виконанню постанови № П-267-11 від 22.09.2011 року про накладання адміністративного стягнення у вигляді штрафу, оскільки у вказаній постанові зазначено, що постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її винесення. Зі змісту постанови вбачається, що вони була отримана порушником 22.09.2011 року, про що свідчить його підпис. Виходячи з викладеного, саме з цього часу і починається обчислення строку на оскарження даної постанови. Відповідно до статті 291 Кодексу України про адміністративні правопорушення постанова адміністративного органу у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку на оскарження цієї постанови, а саме: через 10 днів. Крім того нормами частини 2 статті 283 КУпАП не передбачено зазначення дати набрання чинності та строку пред'явлення документа до виконання. Таким чином постанова у справі про адміністративне правопорушення винесена з дотриманням вимог чинного законодавства.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив у задоволенні позову відмовити. У наданих до суду письмових запереченнях посилався на те, що 02.11.2011 року на виконання до ВДВС Миргородського міськрайонного управління юстиції надійшла постанова позивача про стягнення штрафу в сумі 680,00 грн. на користь держави. 03.11.2011 року державним виконавцем винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження на підставі п. 6 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження", а саме: вказана постанова не відповідала вимогам статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" відсутня дата набрання чинності постановою.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані позивачем документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 22.09.2011 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Полтавській області винесено постанову № П- 261-11 по справі про адміністративне правопорушення, якою накладено на громадянина ОСОБА_3 адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 680,00 грн.
22.09.2011 року постанова № П-261-11 отримана особисто ОСОБА_3, про що свідчить його підпис на вказаній постанові.
14.10.2011 року позивач звернувся до ВДВС Миргородського міськрайонного управління юстиції із заявою про прийняття постанови від 22.09.2011 року № П-267/11 про стягнення штрафу в розмірі 680,00 грн. до примусового виконання.
Відповідач своєю постановою від 03.11.2011 року відмовив у відкритті виконавчого провадження у зв'язку з тим, що виконавчий документ не відповідає вимогам статті 18 Закону України "Про виконавче провадження", а саме: відсутня дата набрання чинності постанови.
Позивач не погоджуючись з вказаною постановою оскаржив її до суду.
Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Надаючи оцінку оскаржуваній постанові суд виходить із наступного.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом України “Про виконавче провадження” від 21.04.1999 року № 606-XIV (далі -Закон № 606-XIV).
Відповідно до підпункту 6 статті 17 Закону України "Про виконавче провадження" відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи: постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.
Частиною 1 статтею 18 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові за наявності) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника за наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за наявності (для фізичних осіб - платників податків), а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо; 4) резолютивна частина рішення; 5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням; 6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Згідно частини 1 статті 25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі: 1) пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання; 2) неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 17 цього Закону, та неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом; 3) якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної (юридичної) сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання; 4) пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення; 5) якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення; 6) невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону; 7) якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів; 8) наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.
З матеріалів справи слідує, що постанова Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Полтавській області від 22.09.2011 року № П-267-11, яка є виконавчим документом, не відповідає вимогам статті 18 Закону № 606-XIV, оскільки: в ній не зазначено дату набрання рішенням чинності.
Суд зазначає, що факт не зазначення дати набрання рішенням чинності в постанові, відповідно до статті 26 Закону № 606-XIV, є підставою для винесення постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження.
Згідно вимогам статті 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який її виніс; дату розгляду справи; відомості щодо особи, щодо якої розглядається справа; опис обставин, встановлених при розгляді справи; зазначення нормативного акту, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Суд звертає увагу на те, що положенням даної статті визначено вимоги щодо постанови як до процесуального документа у справі про адміністративне правопорушення.
Державний виконавець при винесенні оскаржуваної постанови, керувався положенням статті 26 Закону України “Про виконавче провадження”, відповідно до якої з'ясовував відповідність постанови № П-267-11 по справі про адміністративне правопорушення від 22.09.2011 року як виконавчого документа вимогам статті 18 Закону України “Про виконавче провадження”.
Відповідно до зазначених вище норм, державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Миргородського міськрайонного управління юстиції правомірно винесено оскаржувану постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження за постановою Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Полтавській області від 22.09.2011 року № П-267-11, не порушуючи при цьому прав та інтересів стягувача чи боржника.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідач при винесенні спірної постанови діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом України "Про виконавче провадження", тому позовні вимоги Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Полтавській області щодо скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 03.11.2011 року не обґрунтовані та задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -
У задоволенні адміністративного позову Інспекції державного архітекрутно-будівельного контролю в Полтавській області до Відділу державної виконавчої служби Миргородського міськрайонного управління юстиції про скасування постанови, зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено 23 січня 2012 року.
Суддя Р.І. Молодецький