03.11.2011 < копія >
20 жовтня 2011 р. Справа № 2а/0470/8169/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Парненко В.С.
при секретарі Кравці Є.С.
за участю:
представник позивача Шестерня Н.О.
представник відповідача Дубов Д.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «СВС Груп» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська про визнання протиправними дій,-
У липні 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю «СВС Груп» (надалі - Позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська (надалі - Відповідач), в якому просить:
- встановити відсутність компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська по визнанню правочинів нікчемними, які були укладені ТОВ «СВС Груп» в березні 2011 року з контрагентами, перелік яких наведений в акті перевірки №1422/23-3/34916748 від 14.06.2011 року, а саме:
- визнати протиправними дії суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська по визнанню правочинів нікчемними, які були укладені ТОВ «СВС Груп» в березні 2011 року з контрагентами, перелік яких наведений в акті перевірки №1422/23-3/34916748 від 14.06.2011 року.
Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що позапланова невиїзна перевірка, в результаті якої було складено акт від 14 червня 2011 року за № 1422/23-3/34916748 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово - господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ «СВС Груп» за березень 2011 року», була проведена посадовими особами Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська з порушенням вимог чинного законодавства та з перевищенням меж компетенції даного перевіряючого органу, а дії посадових осіб ДПІ Бабушкінського р-ну м. Дніпропетровська, які полягають у проведенні документальної невиїзної позапланової перевірки, в результаті якої було складено акт від 14 червня 2011 року за № 1422/23-3/34916748 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово -господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ «СВС Груп» за березень 2011 року та дії щодо визнання правочинів, укладених ТОВ «СВС Груп» з контрагентами за березень 2011р., такими, що порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчиненими удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб, такими, що мають ознаки нікчемності та є нікчемними в силу припису закону, - протиправними.
Представник Позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив позов задовольнити.
Представник Відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, надав до суду заперечення на адміністративний позов, в якому зазначив, що оскаржуване Позивачем рішення винесене в межах та у відповідності до вимог чинного законодавства України, у задоволенні позову просив відмовити.
Розглянувши подані документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Як вбачається з наявних матеріалів справи, Позивач зареєстрований Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 20.02.2007 року та перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська.
Відповідно до пп. 78.1.4 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності виявлення недостовірностї даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.
Згідно п.79.1, 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом. Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
З матеріалів справи вбачається, що на підставі довідки від 30.04.10 за № 0060/10/04-039, згідно з наказом про здійснення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «СВС Груп» (код за ЄДРПОУ 34916748) від 25.05.11 за № 982 відповідно до підпункту 78.1.2 пункту 78.1 статті 78 та відповідно до підпункту 79.1, пункту 79.2 статті 79 Податкового Кодексу України від 02.12.10 за № 2755-VІ, заступником начальника відділу перевірок ризикових операцій управління податкового контрою юридичних осіб Лісуновою К.П., проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фінансово - господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України товариства з обмеженою відповідальністю «СВС Груп» код за ЄДРПОУ 34916748 за березень 2011 року. За результатами перевірки складено акт від 14 червня 2011 року за № 1422/23-3/34916748 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово - господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ «СВС Груп» за березень 2011 року» (далі Акт перевірки).
Пунктом 79.2 ст.79 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI передбачено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.
В судовому засіданні відповідач надав копію наказу про здійснення документальної позапланової невиїзної перевірки від 25.05.11 за № 982 з повідомленням «про призначення перевірки», отриманим директором ТОВ «СВС Груп» ОСОБА_4 0l.06.ll року нарочно, однак представник відповідача не зміг підтвердити зазначену копію оригіналом на вимогу суду.
Стаття 75 ПК України передбачає такі види перевірок - камеральні, документальні та фактичні. У результаті кожного з цих видів перевірок можливо встановити тільки чітко визначені обставини на підставі визначених документів. Цією нормою визначено, що документальна перевірка проводиться на підставі проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Таким чином, оскільки дана перевірка була проведена у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків фактично вона є камеральною, (пп. 75.1.1 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI).
Відповідно до Акту перевірки службовою запискою від 01.06.11 за № 3531/77/26-405 наданою працівниками ВПМ ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська повідомлено, що оперативними співробітниками ВПМ ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська в ході оперативного відпрацювання підприємств «Податкових ям» ТОВ «СВС Груп» була здійснена наступна робота: здійснений вихід за юридичною адресою підприємства: м. Дніпропетровськ, ж/м Тополь-5уд.18, корп.1 кв.28 в ході якого, факт знаходження підприємства за вказаною адресою встановлений не був.
В цьому ж Акті перевірки вказано, що за юридичною адресою підприємства відсутні первинні та бухгалтерські документи: договори, накладні, товарно-транспортні накладні, податкові накладні, реєстри отриманих та виданих податкових накладних, банківські виписки та будь-які інші первинні бухгалтерські документи, регістри бухгалтерського обліку, що засвідчують здійснення господарської діяльності позивачем.
Суд вважає такий висновок необґрунтованим за таких обставин.
Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. № 996-ХІУ, із змінами та доповненнями, зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.
Виходячи зі змісту пункту 2 статті 3 цього ж Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.
Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення. статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. № 996-ХІУ, із змінами та доповненнями, встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені піл час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 р. за № 168/704 первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Відповідно до пунктів 2.15, п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.
Як вбачається, Акт перевірки не містить жодного посилання відповідача на встановлення порушень позивачем вимог вищевказаних норм.
Лише зазначення, без відповідних доказів, про відсутність трудових ресурсів, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності тощо, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності як позивачем, так і його контрагентами - є тільки припущенням.
Крім того, дане твердження суд вважає недоведеним, оскільки невиїзна документальна перевірка фінансово - господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ «СВС Груп» за березень 2011 року проводилася у приміщенні органу ДПС на підставі поданої податкової декларації без виїзду за місцезнаходженням позивача, що свідчить про необґрунтованість висновків відповідача.
Актом перевірки було визнано правочини, укладені ТОВ «СВС Груп» з контрагентами:
за березень 2011р., такими, що порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчиненими удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб, такими, що мають ознаки нікчемності та є нікчемними в силу припису закону.
Відповідно до Пленуму Верховного суду України від 06 листопада 2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» встановлений перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК:
1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;
2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.
Акт перевірки не тільки не містить таких посилань, а й не доводить умислу ТОВ «СВС Груп» щодо порушення публічного порядку, не містить посилання і на те, в чому таке порушення полягає.
Згідно частин 2, 3 статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний дравочин). Визнання правочину недійсним судом не вимагається лише у тому випадку, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).
Згідно статті 228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Недійсними правочини можуть вважатися лише за умови доведеності фактів, що свідчать про нікчемність даного правочину. Укладені між відповідачами правочини відповідають обов'язковим загальним вимогам, що передбачені статтею 203 Цивільного Кодексу України, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Оскільки при укладенні договорів не порушено жодної з перелічених умов, такий правочин не може тягнути за собою його недійсність.
Як вбачається із змісту Акту перевірки висновок відповідача про нікчемність правочину є необгрунтованим, оскільки ним не наведено жодної підстави та не надано належних доказів вважати укладені позивачем угоди - нікчемними правочинами.
Відповідно до частин 1, 5 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Жодний із правочинів зазначений в Акті перевірки до теперішнього часу не визнаний недійсним у судовому порядку. Згідно статті 216 ЦК України до моменту визнання правочину недійсним або нікчемним правові наслідки, а саме те, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю - не настають.
Враховуючи вищенаведене, викладені відповідачем в Акті перевірки висновки про відсутності у позивача об'єктів, які підпадають під визначення статей 3, 4, 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.94 р. № 334/94-ВР (надалі -Закон № 334/94-ВР) із змінами та доповненнями та визнання даних, відображених у деклараціях за перевіряємий період недійсними - не відповідають вимогам статей 215, 216 ЦК України. Посилання відповідача на частини 1, 5 статтю 203, статтю 215, частину 1 статті 216 є безпідставними, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.
Інших підстав визнання правочину нікчемним діюче законодавство не передбачає.
В акті перевірки від 14 червня 2011 року не міститься будь-якого документального підтвердження стосовно фінансово-господарських взаємовідносин позивача по взаєморозрахункам з контрагенами, які мали місце в березні 2011 року, висновки перевірки ґрунтуються лише на фактах без дослідження документів первинного бухгалтерського та податкового обліку. Недійсність правочинів між позивачем та контрагентами не визнана в судовому порядку, у зв'язку з чим, факти, викладені в акті перевірки, не можуть бути належними доказами наявності порушень позивачем вимог ст.ст. 203, 215, 228 ЦК України відносно того, що укладені ним у березні 2011 року угоди з контрагентами не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, та є підставою для визнання таких угод недійсними.
Крім того, керуючись Листом Вищого Адміністративного Суду України від 02.06.2011р. №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини.
1. Рух активів у процесі здійснення господарської операції.
2. Установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції.
3. Установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.
При дослідженні наданих первинних документів, судом встановлено, що у товариства було орендовані нежитлові приміщення, які використовувалися як складське приміщення та для розміщення органу управління підприємства, бетонний виробничий майданчик та орендоване обладнання для ведення господарської діяльності відповідно до наданих договорів оренди приміщень (том 1 а.с. 60-62, 85-87, том 2 а.с. 133-136, 137-139), представником відповідача наявність необхідних умов для ведення господарської діяльності в повному обсязі не спростована.
Позивачем підтверджений рух активів між ТОВ «СВС Груп» та контрагентами, оскільки суду надані всі первинні документи товариства, а саме: податкові накладні, картки рахунку по кожному контрагенту за березень 2011 року, договори підряду та субпідряду, договори на ремонтні роботи, договори поставки, договори про виконання робіт, договори про надання сервісних послуг, договори оренди, акти приймання-передачі, акти приймання виконаних робіт тощо (том 1 а.с. 60-62, 85-225, том 2 а.с. 1-225, том 3 а.с. 1-225, том 4 а.с. 1-225, том 5 а.с 1-225, том 6 а.с. 1-97 ).
Судом підтверджена спеціальна податкова правосуб'єктність учасників господарської операції, а саме встановлено, що ТОВ «СВС Груп» зареєстроване як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідних господарських операцій.
Крім того, Державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська не надано суду належних та обґрунтованих доказів, які б пітверджували відсутність господарської мети при вчиненні відповідних дій ТОВ «СВС Груп» з іншими контрагентами.
Враховуючи, що визнаний відповідачем правочини між позивачем та контрагентами на думку відподача є нікчемними, суд зазначає, що оскільки правочини з якого виникло господарське зобов'язання укладені юридичними особами, проявом вини юридичної особи у договірних відносинах є виключно винні дії уповноважених органів та посадових осіб. Органи юридичних осіб формуються з фізичних осіб, а вина визначається як психічне ставлення особи до скоєного протиправного діяння та його наслідків. Отже за змістом ст. 92 ЦК України доведення умислу у діях юридичної особи можливе через доведення умислу у діях фізичних осіб, які діяли від імені юридичної особи.
Судом не встановлений умисел посадових осіб ТОВ «СВС Груп» та інших контрагентів щодо укладення правочину, а також суперечливість правочинів інтересам держави та суспільства, що є необхідною умовою для визнання недійсним правочину.
Суд зазначає, що зміст спірних договорів не суперечить актам цивільного законодавства. Судом не встановлено фактів, які свідчили б про те, що зміст договорів не відповідає дійсним намірам сторін і, що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначених договорів також вказаних доказів у відповідності до вимог ст. 71 КАС України не надано на вимогу суду і відповідачем.
Виходячи з вище викладеного, суд приходить до висновку, що відповідачем не наведено та не надано доказів наявності підстав, з якими закон пов'язує настання наслідків нікчемності угод передбачених ст. 215 ЦК України, а тому суд не може погодиться з висновком відповідача, що правочини укладені між позивачем та іншими контрагентами є нікчемними та суперечить інтересам держави та суспільства.
Що стосується вимоги Позивача про визнання відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська по визнанню правочинів нікчемними, які були укладені ТОВ «СВС Груп» в березні 2011 року з контрагентами, перелік яких наведений в акті перевірки №1422/23-3/34916748 від 14.06.2011 року, то суд вважає за необхідне відмовити в даній частині позовних вимог посилаючись на наступне.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: (…) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.
Згідно п. 6 ч. 4 ст. 105 КАС України адміністративний позов може містити вимоги про: (…) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.
Під компетенційними спорами розуміються спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління (публічної адміністрації), у тому числі делегованих повноважень. Особливістю таких спорів є те, що сторонами у них - як позивачем, так і відповідачем - є суб'єкти владних повноважень.
Суд вважає, ця вимога може бути поєднана з оскарженням рішення чи дії, якими один орган втрутився в компетенцію іншого або спосіб захисту при оскарженні рішень чи дій суб'єкта владних повноважень фізичною і юридичною особою, що було б підставою для скасування рішення, визнання дій протиправними але не встановлювати на вимогу позову. наявність або відсутність компетенції за зверненням фізичних або юридичних осіб.
Таким чином вимоги позову щодо визнання наявність чи відсутність компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень, це спосіб захисту у компетенційних спорах, тобто спорах між суб'єктами владних повноважень щодо реалізації компетенції у сфері управління та в межах заявленого позову не підлягає задоволенню.
Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд прийшов до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які підтверджуються достатніми доказами, які свідчать про обґрунтованість позовних вимог в частині визнання протиправними дії суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська по визнанню правочинів нікчемними, які були укладені ТОВ «СВС Груп» в березні 2011 року з контрагентами, перелік яких наведений в акті перевірки №1422/23-3/34916748 від 14.06.2011 року.
Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Керуючись статтями 160-163, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «СВС Груп» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська про визнання протиправними дій - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська по визнанню правочинів нікчемними, які були укладені ТОВ «СВС Груп» в березні 2011 року з контрагентами, перелік яких наведений в акті перевірки №1422/23-3/34916748 від 14.06.2011 року.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, визначені ст. 186 КАС України та набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.
Постанова в повному обсязі виготовлена 21 жовтня 2011 року.
Суддя < (підпис) >
< Список >
< Список >
< Список >В.С. Парненко
< Текст >