03.11.2011 < копія >
27 жовтня 2011 р. Справа № 2а/0470/9372/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Парненко В.С.
при секретарі Орлові О.В.
за участю:
представник позивача Данилов А.В.
представник відповідача Коваленко В.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Промтехсінтез»до Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001731542 від 07.06.2011 року, -
У липні 2011 року ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Промтехсінтез» (надалі - Позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області (надалі - Відповідач), в якому просить визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001731542 від 07.06.2011 року.
Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що на думку позивача висновки, що були зроблені в акті перевірки від 07.06.11р. № 137/152/32964496 є неправомірними та такими, що не ґрунтуються на вимогах закону, а податкове повідомлення-рішення №0001731542 від 07.06.2011 року, винесене на підставі незаконного Акту перевірки, прийняте з порушенням вимог чинного законодавства та підлягає скасуванню.
Представник Позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив позов задовольнити.
Представник Відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, надав до суду заперечення на адміністративний позов, в якому зазначив, що оскаржуване Позивачем рішення винесене в межах та у відповідності до вимог чинного законодавства України, у задоволенні позову просив відмовити.
Розглянувши подані документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Як вбачається з наявних матеріалів справи, Позивач перебуває на податковому обліку в Дніпропетровській міжрайонній державній податковій інспекції.
Судом встановлено, що Головним держподатревізор-інспектором відділу адміністрування ПДВ управління оподаткування юридичних осіб Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Шереметьевою І.В., на підставі п. 200.10 статті 200 розділу V Податкового кодексу України, в порядку, який передбачено ст. 76 p. II Податкового кодексу України було проведено перевірку податкової звітності «ТОВ «НВП Промтехсінтез» з податку на додану вартість за квітень 2011р.
За результатами перевірки складено Акт про результати камеральної перевірки даних задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість від 07.06.2011р. № 137/152/32964496 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.06.2011 №0001731542, яким донараховано зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 3598,00 грн.
Пунктом 75.1.1 ст. 75 Податкового кодексу України визначено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.
Відповідно до п.76.1 ст.76 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення.
Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.
Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.
Що стосується виявлених перевіркою порушень податкового законодавства суд вважає за необхідне зазначити наступне.
У «Висновку» Акту про результати камеральної перевірки даних задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість від 07.06.2011р. № 137/152/32964496 визначено, що ТОВ «НВП «Промтехсінтез» в порушення абз.3 п.п. 198.6 ст. Податкового кодексу України неправомірно відображено в уточнюючому розрахунку з ПДВ за лютий 2010 року від 12.04.2011 року ВМД понад 365 днів у сумі 3598 грн. (згідно АРМ «Митниця» ВМД від 08.02.2010 року та 19.02.2010р.) внаслідок чого завищено значення рядку 21.1 декларації з ПДВ за квітень 2011 року-залишок від'ємного значення попереднього значення попереднього звітного (податкового) періоду і як результат не донарахований податок на додану вартість у розмірі 3598 грн.».
Підпунктом 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пп. 7.4.5. п.7.4 ст. 7 цього Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6. цього пункту).
Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.
При цьому згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Частиною 2 цієї статті визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно з п. 2.1., 2.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).
Разом з тим, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, норми якого вступили в дію з 01.01.2011 року, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.
Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.
Згідно п. 187.1 ст.187 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-V «Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій що сталася раніше: ...б)дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів- дата оформлення митної декларації оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетин; митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг-дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.»
Як зазначає представник позивача, фактично, згідно вантажних митних декларацій, в лютому 2010 року у ТОВ «НВП «Промтехсінтез» при ввезені товарів на митну територію України за наступними ВМД: № 110000013/2010/302554 від 08.02.2010р., № 110000012/2010/201276 від 08.02.2010р. та № 110000012/2010/201757 виникли податкові зобов'язання відповідно в сумі 22689,10 грн., 3691,58 грн. та 3967,86 грн.
Отже, у зв'язку зі сплатою ПДВ при розмитненні товару, в лютому 2010 року у ТОВ «НВП «Промтехсінтез» виникло право на податковий кредит в сумі 30348,54 грн.
Таким чином, податковий кредит ТОВ «НВП «Промтехсінтез» формувався на підставі сплати ПДВ згідно вантажних митних декларацій. А саме, на підставі ч.2 п.198.2 Податкового кодексу України, згідно якої для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу.
Судом встановлено, що ТОВ «НВП «Промтехсінтез» в уточнюючому розрахунку з ПДВ за лютий 2010 року від 12.04.2011 року було віднесено до податкового кредиту 3598 грн. згідно ВМД № 110000013/2010/302554 від 08.02.10р. з наступних підстав:
У звязку з вимогою Дніпропетровської МДПІ надавати Декларацію по ПДВ лише з наявним податковим навантаженням та відмовою у прийнятті Декларацій по ПДВ з від'ємним значенням, ТОВ «НВП «Промтехсінтез» з метою нарахування та сплати ПДВ за лютий 2010 року включило до податкового кредиту у лютому 2010 року по стр. 12.1 Декларації з ПДВ, ПДВ сплачений митним органам за лише за двома з трьох ВМД: № 110000012/2010/201276 від 08.02.2010р. - 3691,58 грн. та № 110000012/2010/201757 - 3967,58 грн. на загальну суму 7 659,00 грн.
В подальшому ПДВ сплачений митним органам за ВМД № 110000013/2010/302554 від 08.02.10р. було включено до податкового кредиту шляхом подання наступних уточнюючих розрахунків:
- Додаток 1 до податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2010р. в сумі 5586.00 ПДВ:
- Додаток 1 до податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2010р. в сумі 13504,76 ПДВ.
Таким чином, станом на 20.06.2010р. по строку подання декларації з ПДВ за травень 2010р. ТОВ НВП «Промтехсінтез» з суми 22689,10 грн. ПДВ сплачений митним органам по ВМД № 110000013/2010/302554 від 08.02.10р. віднесло до податкового кредиту ПДВ лише в сумі 19090,76 грн. (5586,00+13504,76).
Залишок суми ПДВ сплаченого по ВМД № 110000013/2010/302554 від 08.02.10р. в сумі 3598,46 грн. (22 689,10-19090,76) ТОВ «НВП «Промтехсінтез» віднесло до податкового кредиту шляхом подання «Уточнюючого розрахунку податкових зобовязань з податку на додану вартість у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок» у квітні 2011 року.
Суд зазначає, що віднесення позивачем залишку суми ПДВ сплаченого по ВМД до податкового кредиту шляхом подання «Уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок» у 2011 року відбулося на підставі п. 50.1. Податкового кодексу України, який вказує, що «у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім митної декларації або обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку, тобто не пізніше закінчення 1095 дня».
Водночас ч.3 п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України передбачає, що у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.
Конституційний Суд України у своєму рішенні №1-рп/99 від 09.02.1999 року у справі №1-7/99 за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів), вказав, що положення частини першої статті 58 Конституції України про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи). Що ж стосується юридичних осіб, то в мотивувальній частині вказаного рішення зазначено, що надання зворотної дії в часі нормативно-правовим актам, які зачіпають права юридичних осіб, може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.
Згідно з пунктом 1 розділу XIX Прикінцеві положення Податкового кодексу України, він набирає чинності з 01.01.2011 року, крім деяких положень, які набирають чинності ще пізніше. Норми про поширення правил ч.3 п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України на правовідносини, що виникли чи існували до набрання чинності Податковим кодексом України ні в прикінцевих, ні в перехідних, ні в жодних інших положеннях цього Кодексу не передбачені. Таким чином, в нашому випадку перебіг строку (365 календарних днів) слід рахувати тільки після 01.01.2011 року.
Суд вважає за необхідне також зазначити, що відповідні відносини у сфері оподаткування регулюються підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України. Указана норма встановлює презумпцію правомірності рішень платника податку в тому, що в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків.
Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми, відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.
Враховуючи вищезазначене, суд прийшов до висновку, що ТОВ «НВП «Промтехсінтез» правомірно реалізував своє право на податковий кредит шляхом використання ВМД та включення до складу податкового кредиту у наступних звітних періодах на підставі документального підтвердження затримки такого отримання, а податковий орган не довів факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.
Крім того, на другій сторінці Акту про результати камеральної перевірки задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість від 07.06.2011р. № 137/152/32964496 зазначено: згідно з наявною в базах даних інформацією до платника було застосовано штраф:
Директора та головного бухгалтера ТОВ «НВП «Промтехсінтез» 07.06.2011 року засобом телефонного зв'язку було запрошено до відділу адміністрування ПДВ управління оподаткування юридичних осіб Дніпропетровської МДПІ.
Позивач стверджує, що того ж дня 07.06.2011 року, директору та головному бухгалтеру підприємства було вручено Акт про результати камеральної перевірки даних задекларованих у податковій звітності з додатку на додану вартість від 07.06.2011р. № 137/152/32964496 та запропоновано підписати протокол про адміністративне порушення.
Директор ТОВ «НВП «Промтехсінтез», повідомив начальника відділу адміністрування ПДВ управління оподаткування юридичних осіб Дніпропетровської МДПІ, про незгоду з висновком викладеним в акті перевірки, і про те, що у встановлений законодавством термін відповідно до п.86.7, p. II Податкового кодексу України «У разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи тактами та даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки)».
ТОВ «НВП «Промтехсінтез» 10.06.2011р. відповідно до п.86.7 p. II Податкового кодексу надало на адресу Дніпропетровської МДПІ заперечення.
17.06.2011р. Дніпропетровська МДПІ надала на адресу ТОВ «НВП «Промтехсінтез» лист від 15.06.2011р. № 13343/10/15-244, згідно з яким заперечення до Акту перевірки залишилися без задоволення.
20.06.2011 року ТОВ «НВП «Промтехсінтез» було подано скаргу до ДПА у Дніпропетровській області, яку було залишено без розгляду Рішенням від 24.06.2011 №19080/10/25-008 в зв'язку з тим, що ТОВ «НВП «Промтехсінтез» пропущено десятиденний термін з дня отримання повідомлення-рішення, та податкове зобов'язання є узгоженим.
30.06.2011 ТОВ «НВП «Промтехсінтез» було подано скаргу до ДПА України. Рішенням ДПА України від 19.07.11 №13037/6/25-0115 скаргу було залишено без розгляду, рішення ДПА у Дніпропетровській області - без змін.
При розгляді первинної скарги позивача ДПА у Дніпропетровській області підтвердила факт отримання посадовими особами ТОВ «НВП «Промтехсінтез» податкового повідомлення-рішення Дніпропетровської МДПІ від 07.06.11р № 0001731542 в той же день, тобто 07 червня 2011 року.
Суд зазначає, що згідно п.86.8 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.
Отже, посадові особи Дніпропетровської МДПІ Дніпропетровської області, прийнявши податкове повідомлення-рішення в день складання Акту перевірки без урахування заперечень ТОВ НВП «Промтехсінтез», порушили пряму норму Податкового кодексу України зазначену в п.86.8 ст.86 та позбавили ТОВ «НВП «Промтехсінтез» можливості захищати свої права та інтереси.
Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що дії податкового органу є неправомірними, а факти, що були встановленні у акті перевірки від 07.06.11р. №137/152/32964496 незаконними, та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Керуючись статтями 160-163, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Промтехсінтез» до Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001731542 від 07.06.2011 року, - задовольнити.
Визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001731542 від 07.06.2011 року, винесене Дніпропетровською міжрайонною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, визначені ст. 186 КАС України та набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.
Постанова в повному обсязі виготовлена 31 жовтня 2011 року.
Суддя < (підпис) >
< Список >
< Список >
< Список >В.С. Парненко
< Текст >