26.10.2011 < копія >
25 жовтня 2011 р. Справа № 2а/0470/6767/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Кальника В.В., розглянувши у місті Дніпропетровську в порядку письмового провадження адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Патріот-Д»до відповідача 1 Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська, відповідача 2 ОСОБА_1 -начальника відділу перевірок відшкодування ПДВ управління податкового контролю юридичних осіб Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська, про встановлення відсутності компетенції, визнання протиправними дій, зобов'язання утриматися від вчинення певних дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Патріот-Д»08 червня 2011 року звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до відповідача 1 Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська, відповідача 2 ОСОБА_1 -начальника відділу перевірок відшкодування ПДВ управління податкового контролю юридичних осіб Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська, з позовними вимогами про:
- встановлення відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень -відповідача 2 по визнанню нікчемними правочинів, які були укладені ТОВ «Патріот-Д»з ПП «Агропрайд»та встановленні у результаті зазначеного відсутності як бази та і об'єкту оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток;
- визнання протиправними дій посадової особи -відповідача 2 по визнанню нікчемними правочинів, які були укладені ТОВ «Патріот-Д»з ПП «Агропрайд», а саме, угод укладених позивачем із контрагентами, зазначеними у акті перевірки від 18 квітня 2011 року №1188/23-307/34060345 (таблиця на 21 аркуші);
- зобов'язання суб'єкта владних повноважень -відповідача 1 утриматися від вчинення певних дій, а саме: розповсюджувати будь-яким чином та використовувати у роботі висновки, викладені у акті перевірки від 18 квітня 2011 року №1188/23-307/34060345 «Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Патріот-Д»з питань перевірки відомостей отриманих від особи, що мала правові відносини з ПП «Агропрайд»за жовтень 2010 року», здійснювати коригування сум податкового кредиту та податкових зобов'язань на підставі висновків акту перевірки;
- зобов'язання відповідача 1 відновити у електронній автоматизованій системі співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів податкові декларації з податку на додану вартість за жовтень 2010 року, подані ТОВ «Патріот-Д».
В обґрунтування позову зазначено, що позивач вважає висновки податкової інспекції, викладені у акті перевірки такими, що зроблені при помилковому тлумаченні діючого законодавства, без встановлення складу порушення, отже, вони є необґрунтованими та такими, що суперечать нормам податкового законодавства України, та, як наслідок, дії щодо викладення таких висновків у акті є протиправними.
У судовому засіданні 25 жовтня 2011 року судом у присутності представника позивача ухвалено здійснювати подальший розгляд справи в порядку письмового провадження з урахуванням вимог статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.
У судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримував, просив позовні вимоги задовольнити повністю.
Представник відповідача 1 та відповідача 2 у попередніх судових засіданнях проти позову заперечували, просили у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Відповідачем 1 подано до суду письмові заперечення проти позову. В обґрунтування заперечень зазначено, що відповідач вважає доводи позивача необґрунтованими та такими, що не відповідають обставинам справи та вимогам чинного законодавства; перевіркою ТОВ «Патріот-Д»не встановлено наявності розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Патріот-Д»(код ЄДРПОУ 34060345) зареєстроване Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 18 січня 2006 року за №12241020000022886. Підприємство зареєстровано як платник податку на додану вартість відповідно до свідоцтва від 26 січня 2007 року №100016305, взято на податковий облік в органах державної податкової служби 18 січня 2006 та станом на час проведення перевірки перебуває на обліку у Державній податковій інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що начальником відділу перевірок відшкодування ПДВ управління податкового контролю юридичних осіб Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська ОСОБА_1 згідно із підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, статті 79 Податкового кодексу України проведено документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Патріот-Д»(код ЄДРПОУ 34060345) з питань перевірки відомостей, отриманих від особи, що мала правові відносини з Приватним підприємством «Агропрайд»(код ЄДРПОУ 35870453) за жовтень 2010 року. За результатами перевірки складено Акт від 18 квітня 2011 року №1188/23-307/34060345.
У Акті перевірки зазначено, що перевірку проведено з відома директора позивача ОСОБА_2. Перевірка проводилась у приміщенні Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська 18 квітня 2011 року.
ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська складено та направлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Патріот-Д»лист від 15 березня 2011 року №5624/10/23-316 з проханням надати пояснення та документальне підтвердження взаємовідносин з Приватним підприємством «Агропрайд»за жовтень 2010 року, лист вручено директору підприємства ОСОБА_2
ТОВ «Патріот-Д»листом від 15 квітня 2011 року №150401 (вх. від 15 квітня 2011 року №7937/10) повідомило ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська про крадіжку документів та надало довідку Кіровського РВ ДМУ ГУМВС України від 22 березня 2011 року про факт крадіжки документів.
Фахівцями ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська складено та направлено ТОВ «Патріот-Д»лист від 18 квітня 2011 року №8899/10/23-316, згідно якого відповідачу роз'яснено положення підпункту 44.5 пункту 44 Податкового кодексу України та зазначено, що документальну перевірку ТОВ «Патріот-Д»щодо підтвердження взаємовідносин з ПП «Агропрайд»за 2010 рік буде проведено після поновлення документів, про що має бути надано заяву до податкової інспекції у встановлений законодавством термін.
Дану перевірку, за якою складено Акт від 18 квітня 2011 року №1188/23-307/34060345, у зв'язку з ненаданням після поновлення документів, податковою інспекцією проведено на підставі даних облікової справи, матеріалів отриманих від підрозділів податкової міліції, АІС «Аудит», Бест Звіт, АІС «Перелік платників податків за результатами автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України».
Актом перевірки від 18 квітня 2011 року №1188/23-307/34060345 встановлено, що згідно з поданою підприємством ТОВ «Патріот-Д»податковою декларацією з ПДВ за жовтень 2010 року встановлено: задекларовано податкових зобов'язань по податку на додану вартість у сумі 969 547,00 грн.; задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість у сумі 930 750,00 грн. У складі податкового кредиту встановлено відображення податкових накладних ТОВ «Антікор-2007»та ПП «Агропрайд». При цьому, перевіркою встановлено, що ПП «Агропрайд»формувало податковий кредит у періоді вересень, жовтень, листопад, грудень 2010 року від постачальників по яким угоди визнано нікчемними, та за висновками актів перевірок податкових інспекцій встановлені порушення статей 203, 215, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України в частині недодержання правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків. У ході перевірки податковою інспекцією не встановлено факту поставки товарів по ланцюгу ПП «Агропрайд»- ТОВ «Патріот-Д».
Невиїзною документальною перевіркою від 18 квітня 2011 року встановлено порушення ТОВ «Патріот-Д»частини 1 статті 203, статей 215, 216, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України в частині недодержання у момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.
Відповідно до підпункту 44.5 пункту 44 Податкового кодексу України у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити орган державної податкової служби за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та митний орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації.
Платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до органу державної податкової служби, митного органу.
У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків.
Як вбачається з позовної заяви та Акту перевірки ТОВ «Патріот-Д»повідомило податкову інспекцію про крадіжку документів лише 15 квітня 2011 року, що значно перевищує п'ятиденний строк. Крім того, у судовому засіданні встановлено, що до теперішнього часу документи від позивача до податкової інспекції не надходили.
Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).
Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Крім того, згідно зі статтею 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до пункту 11 частини 1 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»державна податкова служба вправі подавати позови про визнання договорів недійсними.
Проте, позиція Верховного Суду України з цього питання є такою, що органи державної податкової служби втратили право звертатися з позовами про визнання недійсними будь-яких правочинів. Зокрема, як зазначив Верховний Суд України, позовні вимоги, пред'явлені органами державної податкової служби на підставі статей 207, 208 ГКУ, про визнання недійсними договорів, укладених після 01 квітня 2004 року, судовому розгляду не підлягають, а провадження у справі належить закривати на підставі частини 1 статті 157 КАС України, оскільки відповідно до статті 228 ЦК України визнання нікчемного правочину недійсним у суді не вимагається (постанова Верховного Суду України №07/79 від 26 червня 06 2007 року та постанова Верховного Суду України №08/31 від 04 березня 2008 року).
Разом з тим, з позиції Верховного суду України випливає, що втрата органами державної податкової служби права на звернення до суду з позовами про визнання недійсними правочинів, не позбавляє їх права звертатися до суду із позовними вимогами щодо застосування конфіскаційних санкцій, передбачених статтею 208 ГКУ, які підлягають розгляду і вирішуються по суті (постанова СПуАС ВСУ №07/99 від 25 вересня 2007 року, пункт 4 оглядового листа ВАСУ від 06 липня 2009 року №982/13/13-09). В цьому аспекті слід вважати, що застосування приписів статті 208 ГК України можливе лише при встановленні судом обґрунтованості доводів податкового органу про нікчемність господарського зобов'язання (наявність складу правопорушення в діях хоча б однієї зі сторін зобов'язання (правочину, договору, угоди), що є підставою позову про застосування санкцій. З'ясування цих обставин є необхідним незалежно від того, чи закінчилися строки застосування санкцій за укладення господарських зобов'язань з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.
У відповідності до частини 2 «Нарахування податкових зобов'язань і застосування штрафних санкцій з податку на додану вартість посиланнями на нікчемність правочинів за наслідками яких сформовано податковий кредит»Довідки про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм Закону України «Про податок на додану вартість»Вищого адміністративного суду України від 15 квітня 2010 року, податковий орган не повинен звертатися з окремими позовом до адміністративного суду про визнання недійсним правочину. Натомість орган державної податкової служби має право або пред'явити позов про стягнення в дохід держави з осіб, що вчинили нікчемний правочин, отриманого ними на виконання такого правочину із застосуванням частини першої статті 208 Господарського кодексу України, або визначити платнику податків податкове зобов'язання за результатами перевірки, вказавши на нікчемність правочину в акті перевірки із посиланням на частину першу статті 207 Господарського кодексу України та статтю 228 Цивільного кодексу України.
Таким чином, висновки про нікчемність і таким чином тлумачення змісту правочинів можуть бути зроблені органами державної податкової служби самостійно під час проведення перевірок платника податків, без додаткового звернення в суди із відповідними позовами, обґрунтованість яких підлягає перевірці судом під час розгляду справи про застосування конфіскаційних санкцій, передбачених статтею 208 ГКУ або під час оскарження повідомлення-рішення, яким визначено податкове зобов'язання платнику податків за результатами такої перевірки.
Порядок дій органів ДПС при визнанні нікчемності правочинів регламентується та роз'яснюється наказами ДПА України від 22 лютого 2008 року №106 «Про організацію роботи юридичних підрозділів в органах державної податкової служби» та наказом від 18 квітня 2008 року №266 «Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів», Методичними рекомендаціями органів державної податкової служби по руйнуванню схем ухилення від оподаткування та формуванню доказової бази у справах про стягнення коштів, отриманих за нікчемними угодами, доведеними до регіональних ДПА Листом від 03 лютого 2009 року №2010/7/10-1017/256.
Метою застосування вищезазначених Методичних рекомендацій є формування належної доказової бази у справах про стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними правочинами, як засіб протидії застосуванню схем ухилення від оподаткування недобросовісними платниками, а також необхідність дослідження документообігу (аналіз усіх документів, де відображаються господарські операції), форм здійснення розрахунків, товарного потоку (дослідження фактичного руху товарів від товаровиробника по ланцюгу постачання до кінцевого споживача) для виявлення ознак нікчемності правочину.
Оскільки дані, наведені в декларації, повинні відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, то й аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Наявність же розбіжностей між сумами податкових зобов'язань та податкового кредиту з податками на додану вартість в розрізі контрагентів не є самостійною підставою для визнання правочинів нікчемними.
Товариством з обмеженою відповідальністю «Патріот-Д»не доведено фактичних правовідносин з Приватним підприємством «Агропрайд», первинних документів на підтвердження таких взаємовідносин у повному обсязі не надано, у зв'язку із чим суд доходить висновку про правильність встановлення податковою інспекцією при проведенні перевірки нікчемності правочинів, укладених ТОВ «Патріот-Д»з ПП «Агропрайд».
Крім того, судом встановлено та підтверджено доводами представника відповідача, що податкова декларація ТОВ «Патріот-Д»з податку на додану вартість за жовтень 2010 року прийнята та визнана як податкова звітність.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідачі діяли на підставі та у межах, що передбачені чинним законодавством, і тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Керуючись статтями 128, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя < (підпис) >
< Список >
< Список >
< Список >В.В. Кальник
< Текст >