25.10.2011
< копія >
15 квітня 2011 р. Справа № 2а-4661/10/0470
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді -Потолової Г.В.
при секретарі -Тимцунік Ю.В.
за участю: представника позивачів -ОСОБА_1
представника відповідача -Бекірова Р.З.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом позивача-1: ОСОБА_3, позивача-2: ОСОБА_4, позивача-3: ОСОБА_5, позивача-4: ОСОБА_6 до відповідача-1: Військової прокуратури Дніпропетровського гарнізону, відповідача-2: Військової прокуратури Південного регіону України, третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Головне управління Державного казначейства України у Дніпропетровській області, третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Головне управління Державного казначейства України у Одеській області про визнання незаконними, протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди,
ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 звернулись до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідача-1: Військової прокуратури Дніпропетровського гарнізону, відповідача-2: Військової прокуратури Південного регіону України про:
- визнання незаконними дій військової прокуратури Дніпропетровського гарнізону, які виразились у витребовуванні із житлово-будівельного кооперативу «Транспортник-33»інформації про особу відносно осіб, які перебували і перебувають зареєстрованими за адресою: АДРЕСА_1, а саме: ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_3, ОСОБА_9, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6;
- визнання протиправними дій військової прокуратури Дніпропетровського гарнізону при розгляді інформаційного запиту ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_1 від 21.10.2009 р., які виразились у наданні у відповіді від 23.10.2009 р. вих.№ 2690 інформації, що не відповідає дійсності відносно ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5;
- визнання необґрунтованою відмову у наданні ОСОБА_4 інформації, зазначеної у її запиті про надання письмової інформації від 12.11.2009 р.;
- визнання протиправними дій військової прокуратури Південного регіону України при розгляді скарги ОСОБА_3, ОСОБА_4 від 18.11.2009 р., скарги ОСОБА_4 від 30.11.2009 р., які виразились у неналежному розгляді цих скарг, а також у несвоєчасній, неповній наданні інформації, а також наданні інформації, яка не відповідає дійсності;
- визнання протиправними дій військової прокуратури Південного регіону України при розгляді скарги ОСОБА_3, ОСОБА_4 від 18.11.2009 р., скарги ОСОБА_4 від 30.11.2009 р., які виразились у порушенні терміну розгляду цих звернень, передбачених ст. 20 Закону України «Про звернення громадян»;
- визнання необґрунтованою відмови військової прокуратури Дніпропетровського гарнізону від 05.02.2010 року вих. №583 у наданні інформації, запитуваної згідно запиту про надання письмової інформації від 25.01.2010 р., від імені ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_10, ОСОБА_1, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13;
- визнання незаконними дій військової прокуратури Дніпропетровського гарнізону, які виразились у самостійному, необґрунтованому віднесенні інформації до категорії відомостей з обмеженим доступом, а саме, інформації, яка міститься у книгах вихідної кореспонденції та реєстрах на відправку кореспонденції цієї прокуратури;
- визнання протиправною бездіяльності військової прокуратури Дніпропетровського гарнізону, яка виразилась у залишенні без розгляду запиту про надання письмової інформації від 25.01.2010 року відносно ОСОБА_3;
- визнання необґрунтованою відмови військової прокуратури Дніпропетровського гарнізону у наданні на запит ОСОБА_4 від 25.01.2010 р. виписок із книг вихідної кореспонденції, реєстрів на відправку поштової кореспонденції цієї прокуратури стосовно відправки відповіді на її запит про надання письмової інформації від 12.11.2009 р.;
- визнання протиправними дій військової прокуратури Дніпропетровського гарнізону, які виразились у поверненні ОСОБА_4 її скарги від 09.02.2010 року, як такої, що не відповідає вимогам ч.2 ст.5 Закону України «Про звернення громадян»;
- визнання незаконними дій військової прокуратури Південного регіону при розгляді скарг ОСОБА_3, ОСОБА_4 від 25.01.2010р., ОСОБА_4 від 09.02.2010р., які виразились у неналежному розгляді цих скарг, а також у неповному наданні інформації;
- визнання незаконними дій військової прокуратури Південного регіону України, які виразились у направленні скарг від 25.01.2010р. (від імені ОСОБА_3, ОСОБА_4), від 09.02.2010р. (від імені ОСОБА_4) для розгляду посадовій особі цієї прокуратури, дії якої оскаржувались у цих скаргах;
- визнання таким, що не відповідає вимогам постанови Кабінету Міністрів України від 14.04.1997 р. №348 «Про затвердження Інструкції з діловодства за зверненнями громадян в органах державної влади і місцевого самоврядування, об'єднаннях громадян, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності, в засобах масової інформації»діловодство за зверненнями громадян у військовій прокуратурі Дніпропетровського гарнізону, військовій прокуратурі Південного регіону;
- зобов'язання військової прокуратури Дніпропетровського гарнізону виконати запити про надання письмової інформації від 12.11.2009р. від імені ОСОБА_4, та від 25.01.2010 року від імені ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_10, ОСОБА_1, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13;
- зобов'язання військової прокуратури Дніпропетровського гарнізону надати відповідь на запит про надання письмової інформації ОСОБА_3 від 25.01.2010р.;
- зобов'язання військової прокуратури Дніпропетровського гарнізону надати ОСОБА_4 запитувані нею у зверненні від 25.01.2010р. виписки із книги вихідної кореспонденції та реєстрів на відправку поштової кореспонденції стосовно відправки відповіді на її запит про надання письмової інформації від 12.11.2009р.;
- зобов'язання військової прокуратури Дніпропетровського гарнізону всебічно, об'єктивно та своєчасно розглянути скаргу ОСОБА_4 від 09.02.2010р.;
- стягнення з військової прокуратури Дніпропетровського гарнізону -100000грн.00коп. моральної шкоди у такій пропорції: на користь ОСОБА_4 -25000грн.00коп., на користь ОСОБА_3 -25000грн. 00коп., на користь ОСОБА_6 - 25000грн. 00коп., на користь ОСОБА_5 -25000грн. 00коп.;
- стягнення з військової прокуратури Південного регіону України -100000грн. 00коп. моральної шкоди у такій пропорції: на користь ОСОБА_4 -25000грн. 00коп., на користь ОСОБА_3 -25000грн. 00коп., на користь ОСОБА_6 -25000грн. 00коп.; на користь ОСОБА_5 -25000грн. 00коп.
- стягнення з військової прокуратури Дніпропетровського гарнізону та військової прокуратури Південного регіону України судових витрат у сумі 47грн.60коп. та витрат на відправлення поштової кореспонденції у сумі 42грн.50коп.
Третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Головне управління Державного казначейства України у Дніпропетровській області; третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Головне управління Державного казначейства України у Одеській області.
На підставі розпорядження голови Дніпропетровського окружного адміністративного суду №55 від 04.06.2010р. про перерозподіл та передачу адміністративних справ, які знаходяться в провадженні судді Верби І.О. іншим суддям, справу призначено головуючому судді Потоловій1Г.В.
Ухвалою справо прийнято до провадження.
06.05.2010р. та 25.01.2011р. позивачі до матеріалів справи надали змінений адміністративний позов та заяву про зміну позовних вимог. З урахуванням останніх змін позивачі просять:
- визнати протиправним рішення військової прокуратури Дніпропетровського гарнізону щодо витребування із житлово-будівельного кооперативу «Транспортник-33»інформації про особу відносно осіб, які перебували і перебувають зареєстрованими за адресою: АДРЕСА_1, а саме: ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_3, ОСОБА_9, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, а також витребовувані копії ордера на вищевказану квартиру;
- визнати такими, що суперечать вимогам ч.2ст.32 Конституції України, ч.4 ст.23 Закону України «Про інформацію»дії військової прокуратури Дніпропетровського гарнізону щодо збирання, зберігання, використання конфіденційної інформації про особу щодо ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_7, яка перелічена у запиті цієї прокуратури від 21.09.2009р. до Житлово-будівельного кооперативу «Транспортник-33», та одержаній на цей запит відповіді;
- визнати такими, що суперечать вимогам с.8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ч.5 ст.23, ст.31 Закону України «Про інформацію»рішення, дії та бездіяльність військової прокуратури Дніпроптеровського гарнізону щодо безпідставної відмови у праві на ознайомлення з інформацією, зібраною стосовно ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_7; неповідомленні цих осіб у період збирання інформації, які відомості і з якою метою щодо них збираються; як, ким і з якою метою вони використовуються;
- визнати протиправними дії військової прокуратури Дніпропетровського гарнізону щодо надання у відповідь від 23.10.2009р. №2690 інформації, яка не відповідає дійсності, а саме, щодо проведення перевірки на підставі звернення ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5; неповідомленні про факт витребування копії ордеру на квартиру АДРЕСА_1, а також направлення відповіді від 23.10.2009р. №2690вих за адресою іншою, ніж зазначеною у інформаційному запиті від 21.10.2009р.;
- визнати необґрунтованою відмову військової прокуратури Дніпропетровського гарнізону у наданні запитуваної ОСОБА_4 інформації, зазначеної у її запиті про надання письмової інформації від 12.11.2009р. щодо надання копії звернення до цієї прокуратури від її імені та від імені ОСОБА_3. ОСОБА_5;
- визнати протиправною бездіяльність військової прокуратури Дніпропетровського гарнізону, яка виразилась у ненаправлені на адресу ОСОБА_4 відповіді на її запит про надання письмової інформації від 12.11.2009р.;
- визнати протиправною бездіяльність військової прокуратури Дніпропетровського гарнізону, яка виразилась у нероз'яснені ОСОБА_4 відповідно до вимог ст.35 Закону України «Про інформацію»порядку оскарження відмови у задоволенні її запиту про надання письмово інформації від 12.11.2009 року.
- визнати протиправними дій військової прокуратури Південного регіону України при розгляді скарги ОСОБА_3, ОСОБА_4 від 18.11.2009 року щодо оскарження дій та інформації військової прокуратури Дніпропетровського гарнізону наведеної у її листі від 23.10.2009р. №2690вих; скарги ОСОБА_4 від 30.11.2009р. щодо ненадання військовою прокуратурою Дніпропетровського гарнізону відповіді на її запит про надання письмової інформації від 12.11.2009р., які виразились у неналежному розгляді цих скарг, у несвоєчасному, неповному наданні інформації, а також наданні інформації, яка е відповідає дійсності;
- визнати протиправними дії військової прокуратури Південного регіону України при розгляді скарги ОСОБА_3, ОСОБА_4 від 18.11.2009р., щодо оскарження дій та інформації військової прокуратури Дніпропетровського гарнізону, наведеної у її листі від 23.10.2009р. №2690вих; скарги ОСОБА_4 від 30.11.2009р. щодо ненадання військовою прокуратурою Дніпропетровського гарнізону відповіді на її запит про надання письмової інформації від 12.11.2009р., які виразились у порушенні терміну розгляду цих звернень, передбачених ст..20 Закону України «Про звернення громадян»;
- визнати протиправними рішення військової прокуратури Дніпропетровського гарнізону від 05.02.2010р. №583вих про відмову у наданні усіх запитів, а також відповідей на них, які були зроблені військовою прокуратурою Дніпропетровського гарнізону 21.09.2009р. до ЖБК «Транспортник-33», адресного бюро та Дніпропетровського бюро технічної інвентаризації стосовно ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_10, ОСОБА_1, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, які запитувались цими особами згідно запиту про надання письмової інформації від 25.01.2010р.;
- визнати незаконним рішення військової прокуратури Дніпропетровського гарнізону від 05.02.2010р. №585вих, про відмову у наданні ОСОБА_4 доказів відправлення відповіді на її запит про надання письмової інформації від 12.11 2009 року, а саме, виписок із книги вихідної кореспонденції та реєстрів на відправку кореспонденції;
- визнати незаконними дії та рішення військової прокуратури Дніпропетровського гарнізону від 05.02.2010р. №585вих, які виразились у самостійному, необґрунтованому віднесенні інформації до категорії відомостей з обмеженим доступом, а саме, інформації, яка міститься у книгах вихідної кореспонденції та реєстрах на відправку кореспонденції цієї прокуратури;
- визнати протиправною бездіяльність військової прокуратури Дніпропетровського гарнізону, яка виразилась у залишенні без розгляду відносно ОСОБА_3 запиту про надання письмової інформації від 25.01.2010р. щодо надання усіх запитів, а також відповідей на них, які були зроблені військовою прокуратурою Дніпропетровського гарнізону 21.09.2009р. до ЖБК «Транспортник-33», адресного бюро технічної інвентаризації;
- визнати протиправною та необґрунтованою відмову військової прокуратури Дніпропетровського гарнізону у наданні на запит ОСОБА_4 від 25.01.2010р. виписок із книг вихідної кореспонденції, реєстрів на відправку поштової кореспонденції цієї прокуратури стосовно відправки відповіді на запит про надання письмової інвентаризації від 12.11.2009р.;
- визнати протиправним та необґрунтованим рішення військової прокуратури Дніпропетровського гарнізону від 22.02.2010р. №841вих щодо повернення ОСОБА_4 без розгляду її скарги від 09.02.2010р. стосовно оскарження дій військової прокуратури Дніпропетровського гарнізону, як такої, що не відповідає вимогам ч.2 ст.5 Закон України «Про звернення громадян»;
- визнати протиправними дії військової прокуратури Південного регіону при розгляді скарг ОСОБА_3, ОСОБА_4,. від 25.01.2010р. ОСОБА_4 від 09.02.2010р., надісланих до цієї прокуратури, щодо оскарження дій військової прокуратури Дніпропетровського, які виразились у не належному розгляді цих скарг, а також у неповному наданні інформації;
- визнати протиправною бездіяльність військової прокуратури Південного регіону України щодо неповернення ОСОБА_4 відповідно до вимог ч.6 ст.16 Закону України «Про звернення громадян»додатків до її скарги від 30.11.2009р. щодо залишення без розгляду військовою прокуратурою Дніпропетровського регіону її запиту про надання письмової інформації від 12.11.2009р.;
- визнати такими, що не відповідає вимогам постанови Кабінету Міністрів України від 14.04.1997р. №348 «Про затвердження Інструкції з діловодства за зверненнями громадян в органах державної влади і місцевого самоврядування, об'єднаннях громадян, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності, в засобах масової інформації»діловодства за зверненнями громадян у військовій прокуратурі Дніпропетровського гарнізону, військовій прокуратурі Південного регіону;
- зобов'язати військову прокуратуру Дніпропетровського гарнізону надати копію звернення від імені ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5, на яке йдеться посилання у листі цієї прокуратури від 23.10.2009р. №2690вих, і надання якої запитувалось у запиті про надання письмової інформації від 12.11.2009р. від імені ОСОБА_4;
- зобов'язати військову прокуратуру Дніпропетровського гарнізону надати усі запити, а також відповіді на них, які були зроблені військовою прокуратурою Дніпропетровського гарнізону 21.09.2009р. до ЖБК «Транспортник-33», адресного бюро та Дніпропетровського бюро технічної інвентаризації стосовно нас, надання яких запитувалось у запиті про надання письмової інформації від 25.01.2010р. від імені ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_10, ОСОБА_1, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13;
- зобов'язати військову прокуратуру Дніпропетровського гарнізону надати відповідь ОСОБА_3 на запит про надання письмової інформації від 25.01.2010 р., щодо надання усіх запитів, а також відповідей на них, які були зроблені військовою прокуратурою Дніпропетровського гарнізону 21.09.2009р. до ЖБК «Транспортник -33», адресного бюро та Дніпропетровського бюро технічної інвентаризації;
- зобов'язати військову прокуратуру Дніпропетровського гарнізону надати ОСОБА_4 запитувані нею у зверненні від 25.01.2010р. виписки із книги вихідної кореспонденції та реєстрів на відправку поштової кореспонденції стосовно відправки відповіді на її запит про надання письмової інформації від 12.11.2009 р., щодо надання копії звернення від її імені та від імені ОСОБА_3, ОСОБА_5 до цієї прокуратури;
- зобов'язати військову прокуратуру Дніпропетровського гарнізону у відповідності до вимог Закону України «Про звернення громадян»розглянути скаргу ОСОБА_4 від 09.02.2010р. щодо оскарження дій цієї прокуратури;
- стягнути з військової прокуратури Дніпропетровського гарнізону та військової прокуратури Південного регіону України відшкодування моральної шкоди у сумі 200000грн.00коп. а саме:
- з Військової прокуратури Дніпропетровського гарнізону -100000грн. 00коп. моральної шкоди у такій пропорції: на користь ОСОБА_4 -25000грн. 00коп., на користь ОСОБА_3 -25000грн. 00коп., на користь ОСОБА_6 -25000грн.00коп., на користь ОСОБА_5 -25000грн. 00коп.;
- з військової прокуратури Південного регіону України -100000грн. 00коп. моральної шкоди у такій пропорції: на користь ОСОБА_4 -25000грн. 00коп., на користь ОСОБА_3 -25000грн.00коп., на користь ОСОБА_6 -25000грн.00коп., на користь ОСОБА_5 -25000грн. 00коп.;
- стягнути з військової прокуратури Дніпропетровського гарнізону та військової прокуратури Південного регіону України судових витрат у сумі 47грн.60коп. та витрат на відправлення поштової кореспонденції у сумі 42грн.50коп.;
- винести окрему ухвалу щодо відповідачів та надіслати її на ім'я Генерального прокурора України;
- витребувати у військової прокуратури Дніпропетровського гарнізону, військової прокуратури Південного регіону:
1) усі звернення, інформаційні запити, запити про надання письмової інформації, які надходили на їх адресу від імені ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_5 протягом 2009-2010років;
2) оригінали книг вихідної кореспонденції та реєстрів (книг) на відправку поштової кореспонденції за жовтень 2009 -лютий 2010 років включно;
3) докази відправки військовою прокуратурою Дніпропетровського гарнізону відповіді на запит про надання письмової інформації від 12.11.2009р., від військової прокуратури Південного регіону -докази часу відправлення відповіді від 28.12.2009р. № 4813/2/8;
4) матеріали перевірок за результатами розгляду усіх звернень, запитів про надання інформації тощо.
В обґрунтування позовних вимог позивачі посилаються на те, що посадовими особами військової прокуратури Південного регіону України з порушенням термінів, встановлених Законом України «Про звернення громадян», розглянуті звернення позивачів від 18.11.2009р. та від 30.11.2009р., а також у відповідях на вищевказані звернення та на звернення від 12.01.2010р., від 25.01.2010р., від 09.02.2010р. викладено неповну та недостовірну інформацію, чим заподіяно їй моральну шкоду.
Представник позивачів, що з'явилась у судове засідання надала пояснення аналогічні доводам викладеним у позовній заяві та просила задовольнити позовні вимоги з врахуванням зміненого позову в повному обсязі.
Представник відповідачів у судовому засіданні проти позовних вимог заперечує, посилається на законодавчі підстави своїх дій, діяльність в межах закону та наданих повноважень та просить в задоволенні позовних вимог відмовити.
Представник третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів, у судове засідання не з'явився, до матеріалів справи надав заперечення проти позову. В обґрунтування заперечень зазначає, що органи Державного казначейства не уособлюють собою державу та не відповідають по її зобов'язаннях, тому відсутні законі підстави притягнення Головного управління Державного казначейства України в Дніпропетровській області в якості третьої особи у справі щодо визнання незаконними дії та стягнення моральної шкоди.
Суд, заслухавши пояснення представника позивачів та представника відповідачів, розглянувши подані документи і матеріали, вивчивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає за необхідне у задоволенні позовних вимог відмовити з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, у жовтні 2009 року позивачам стало відомо про витребування військовою прокуратурою Дніпропетровського гарнізону (далі -відповідач-1) з правління житлово-будівельного кооперативу «Транспортник-33»відомостей щодо місця проживання позивачів, а також витребування копії ордера на квартиру АДРЕСА_1, де вони мешкають.
З метою з'ясування достовірності зазначеного, позивачі 21.10.2009р. звернулися із інформаційним запитом до військової прокуратури Дніпропетровського гарнізону, на який отримали відповідь від 23.10.2009р. №2690, що дійсно відповідачем-1 з ЖБК №33 «Транспортник»витребувано інформацію щодо осіб, які перебували і перебувають зареєстрованими за адресою: АДРЕСА_1. витребування інформації відповідачем-1 мотивовано необхідністю повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи при проведенні перевірки за зверненням позивачів. Хоча, як зазначають позивачі, ніякого звернення щодо цього питання не існує.
18.11.2009р. та 30.11.2009р. ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулась зі скаргою до військової прокуратури Південного регіону України щодо нібито незаконного витребування у серпні 2009 року військовою прокуратурою Дніпропетровського гарнізону інформації стосовно ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з житлово-будівельного кооперативу «Транспортник-33», а також щодо ненадання відповіді на запит від 12.11.2009р.
Також, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 25.01.2010р. звернулись зі скаргою до відповідача-1 та ОСОБА_4 звернулася 12.01.2010р. та 09.02.2010р. із скаргами щодо законності витребування військовою прокуратурою Дніпропетровського гарнізону інформації стосовно заявників з житлово-будівельного кооперативу «Транспортник-33», щодо своєчасності направлення відповідей на попередні звернення та надання підтверджуючих це документів, та щодо відмови військової прокуратури Дніпропетровського гарнізону у отриманні заявниками документів, які містять особисту інформацію.
Позивачі стверджують, що на їх скарги від 18.11.2009р. та від 30.11.2009р. надана відповідь від 28.12.2009р. №4813/2/8 (а.с.174), тобто із порушенням термінів їх розгляду, а по суті скарги не розглядались, не витребовувались і не вивчались ніякі матеріали, висновки, наведені у відповіді ґрунтуються на неперевірених фактах.
Стосовно скарг позивачів від 12.01.2010р., від 25.01.2010р. та від 09.02.2010р., зазначають, що на ці три звернення відповідачем-2 надана відповідь від 19.02.2010р. №845/2/8 (а.с.182), яка містить неповну інформацію.
Крім того, позивач вважає, що з вини відповідачів переписка з якими тривала з жовтня 2009 року по кінець лютого 2010 року, однак до часу звернення позивача до суду відповідачами не виконані вимоги ст.ст. 276, ч.5 ст.277 Цивільного кодексу України, і їх порушені права ніяким чином не поновлені. В результаті чого, на думку позивачів їм спричинено значної моральної шкоди протиправними діями і бездіяльністю відповідачів, які виразились у: незаконному витребуванні щодо позивачів інформації, яка є конфіденційною; з'ясуванні даних про особу громадянина, які не стосуються звернення; збиранні з порушенням вимог чинного законодавства конфіденційної інформації щодо нас та членів нашої родини; необґрунтованій відмові у наданні запитуваної інформації; наданні інформації, що не відповідає дійсності; несвоєчасному наданні інформації; навмисному приховуванні інформації; необґрунтованому віднесенні інформації до категорії відомостей з обмеженим доступом; направленні скарг для розгляду тим посадовим особам, дії яких оскаржувались.
Не погоджуючись з діями відповідачів, та посилаючись на бездіяльність останніх, позивачі звернулися за захистом своїх прав, свобод та інтересів до суду.
У додаткових пояснення на заперечення відповідача позивачі стверджують, що посадовими особами відповідачів відповіді на скарги надані несвоєчасно, містять інформацію, яка не відповідає дійсності, також не надана інформація на всі поставлені питання.
Викладені позивачами обставини підтверджуються матеріалами справи та поясненнями представника у судовому засіданні.
Відповідач-2 у запереченнях на позов посилається на законодавчі підстави своїх дій, діяльність в межах закону та наданих повноважень. Обґрунтовуючи заперечення стверджує, що на звернення позивачів від 18.11.2009р. та від 30.11.2009р. надана 28.12.2009р. за вих. №4813/2/8, у межах 30-ти денного терміну, встановленого Законом України «Про звернення громадян», заявникам відповідь та спрямована до 44 відділення зв'язку м.Одеси, що підтверджено записом у книзі реєстрації вихідної кореспонденції та у реєстрі.
Також, відповідач-2 зазначає, що під час розгляду звернень позивачів були витребувані з військової прокуратури Дніпропетровського гарнізону та вивчені матеріали прокурорських перевірок за зверненнями громадян ОСОБА_1 та ОСОБА_10, які раніше звертались до військової прокуратури Дніпропетровського гарнізону зі зверненнями із житлових питань. Таким чином відповідачем-2 було встановлено, що із ЖБК «Транспортник-33»військовою прокуратурою Дніпропетровського гарнізону, в межах повноважень, наданих ст.20 Закону України «Про прокуратуру», з метою об'єктивного і всебічного дослідження питань, порушених у зверненнях ОСОБА_1 та ОСОБА_10, витребовувалась інформація щодо забезпеченості їх житловою площею і ЖБК «Транспортник-33»було надано інформацію щодо всіх осіб, зареєстрованих на одній житловій площі із ОСОБА_1 та ОСОБА_10, в тому числі щодо їх родичів -ОСОБА_3 та ОСОБА_4
Крім того, відповідач звертає увагу, що відповідь на запит ОСОБА_4 від 12.11.2009р. надано військовою прокуратурою Дніпропетровського гарнізону 23.11.2009р. за №3035-вих, про що свідчили записи у книзі реєстрації вихідної кореспонденції та у реєстрі.
Також, 19.02.2010р. військовою прокуратурою Південного регіону України за вих.№845/2/8 заявникам було надано мотивовану відповідь з наданням роз'яснень на всі доводи, викладені у вищезазначених зверненнях.
Таким чином, відповідач зазначає, що всі звернення позивачів, були розглянуті та на них надані належні відповіді в передбачені законодавством строки відповідно до компетенції державних органів, яким вони були адресовані.
Дослідивши матеріали справи та надані у судовому засіданні докази, заслухавши пояснення позивача та представників відповідача та третьої особи, суд виходить з наступного.
Згідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про звернення громадян»громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Частиною 1 ст.3 Закону України «Про звернення громадян»передбачено, що під зверненням громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
У статті 19 Закону України «Про звернення громадян»зазначено, що органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані, зокрема, письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.20 Закону України «Про звернення громадян», звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів. На обґрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну.
Частиною 2 статті 8 Закону України «Про звернення громадян»передбачено, що не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті, а також ті звернення, терміни розгляду яких передбачено статтею 17 цього Закону, та звернення осіб, визнаних судом недієздатними.
Рішення про припинення розгляду такого звернення приймає керівник органу, про що повідомляється особі, яка подала звернення.
Закон України «Про інформацію»закріплює право громадян України на інформацію, закладає правові основи інформаційної діяльності. Під інформацією цей Закон розуміє документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі.
Відповідно до статті 9 Закону України «Про інформацію»всі громадяни України, юридичні особи і державні органи мають право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення та зберігання відомостей, необхідних їм для реалізації ними своїх прав, свобод і законних інтересів, здійснення завдань і функцій.
Реалізація права на інформацію громадянами, юридичними особами і державою не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
Кожному громадянину забезпечується вільний доступ до інформації, яка стосується його особисто, крім випадків, передбачених законами України.
Як встановлено статтею 32 Закону України «Про інформацію»особа може реалізувати своє право на інформацію шляхом звернення з інформаційним запитом щодо доступу до офіційних документів або із запитом щодо надання письмової або усної інформації.
При цьому під інформаційним запитом щодо надання письмової або усної інформації у цьому Законі розуміється звернення з вимогою надати письмову або усну інформацію про діяльність органів законодавчої, виконавчої та судової влади України, їх посадових осіб з окремих питань (частина 3 статті 32 Закону).
Отже, при розгляді даної справи, суд виходить з наступного.
У судовому засіданні не знайшли підтвердження факти бездіяльності відповідача стосовно скарг позивачів від 18.11.2009 р., 30.11.2009р., 12.01.2010р., 25.01.2010р., 09.02.2010р., а також запиту від 25.01.2010р.
Так, на скарги позивачів від 18.11.2009 р., 30.11.2009р. відповідачем-2, з урахуванням дати надходження, надано відповідь за № 4813/2/8 від 28.12.2009 р. (а.с.25, 174), тобто вчасно, відповідно до Законів України «Про звернення громадян», «Про інформацію».
На скарги позивачів від 12.01.2010 р., 25.01.2010р., 09.02.2010р. відповідачем-2, з урахуванням дати надходження, надано відповідь за №845/2/8 від 19.02.2010р. (а.с.182), тобто вчасно, відповідно до Законів України «Про звернення громадян», «Про інформацію».
Крім того, у судовому засіданні знайшли підтвердження обставини стосовно звернення від 10.09.2009 р. -що відповідно до ст.8 Закону України «Про звернення громадян»не підлягають розгляду повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті.
Стосовно запитів позивачів від 21.10.2009р., 12.11.2009р. та від 25.01.2010р. відповідачем-2, з урахуванням дати надходження, надано відповіді за №2690вих від 23.10.2009р. (а.с.20), за №3035вих від 23.11.2009р. (а.с.33), за №583вих від 05.02.2010р. (а.с.35), тобто вчасно, відповідно до Законів України «Про звернення громадян», «Про інформацію».
Згідно пояснень відповідача-2 в військовій прокуратурі України діяльність щодо розгляду звернень громадян здійснюється відповідно до вимог Конституції України, Законів України "Про звернення громадян", «Про інформацію», "Про прокуратуру", Указів Президента України від 19 березня 1997 року № 241 "Про заходи щодо забезпечення конституційних прав громадян на звернення", від 13 серпня 2002 року № 700 "Про додаткові заходи щодо забезпечення реалізації громадянами конституційного права на звернення", від 14 квітня 2004 року № 434 "Про невідкладні заходи з удосконалення організації прийому громадян органами державної влади, органами місцевого самоврядування та посадовими і службовими особами цих органів", постанов Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997 року № 348 "Про затвердження Інструкції з діловодства за зверненнями громадян в органах державної влади і місцевого самоврядування, об'єднаннях громадян, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності, в засобах масової інформації", від 17 жовтня 1997 року № 1153 "Про затвердження Примірної інструкції з діловодства у міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади".
Суд погоджується з поясненнями представника відповідачів, що зазначеними нормативними документами передбачено лише надання (надіслання) відповіді на скаргу, звернення, запит тощо, але не передбачено надіслання відповіді рекомендованою чи рекомендованою з повідомленням поштою.
Крім того, суд звертає увагу, що аналізуючи заявлені позовні вимоги, вбачається, що вони заявлені позивачами ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, але стосуються лише питання щодо житлових умов чоловіка ОСОБА_1, а саме -ОСОБА_10, а не їх особистих питань.
Щодо вимог позивача про відшкодування відповідачем моральної шкоди у сумі двісті тисяч гривень, суд виходить з наступного.
Постановою Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», моральній (немайновій) шкоді надано дефініцію, відповідно до якої під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Моральна шкода: може полягати у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством та судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
Крім того, з метою з'ясування наявності підстав для відшкодування моральної шкоди необхідно встановити наступні елементи: вину державного органу, наявність моральної шкоди та причинно-слідчий зв'язок між незаконними діями державного органу та завданою моральною шкодою.
Позивачі доказів на підтвердження заявленої суми моральної шкоди до матеріалів справи не надали. Таким чином, вимога щодо стягнення з військової прокуратури Дніпропетровського гарнізону, військової прокуратури Південного регіону України суми моральної шкоди є безпідставною.
З урахуванням вищевикладеного, вимоги позивача не підлягають задоволенню.
Стаття 19 Конституції України зобов'язує органи державної влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України, є принцип законності, який відповідно до ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, полягає в наступному, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч.2 ст.11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою і може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Приймаючи до уваги викладене, враховуючи доведення відповідачами своєчасного направлення позивачам відповідей, суд вважає за необхідне у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.11, 94, 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд,
У задоволенні адміністративного позову позивача-1: ОСОБА_3, позивача-2: ОСОБА_4, позивача-3: ОСОБА_5, позивача-4: ОСОБА_6 до відповідача-1: Військової прокуратури Дніпропетровського гарнізону, відповідача-2: Військової прокуратури Південного регіону України, третя особа-1: Головне управління Державного казначейства України у Дніпропетровській області, третя особа-2: Головне управління Державного казначейства України у Одеській області про визнання незаконними, протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди - відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження -з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання копії постанови, виготовленої у повному обсязі.
Текст постанови у повному обсязі виготовлений 20.04.2011 р.
Суддя Г.В. Потолова