24.10.2011 < копія >
19 жовтня 2011 р. Справа № 2а/0470/11290/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Головко О.В.
при секретарі судового засідання Кваші Н.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
позов Управління Пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
про стягнення заборгованості, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду 08 вересня 2011 надійшов адміністративний позов Управління Пенсійного фонду в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська, в якому позивач просить стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) заборгованість зі плати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у сумі 1738,80 грн.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що ФОП ОСОБА_1 зареєстрована як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, проте не виконує свої зобов'язання згідно з законодавством України та відповідно до довідки-розрахунку станом на 14.07.2011 має заборгованість зі сплати страхових внесків за 2010 рік в сумі 1738,80 грн.
Відповідач позов не визнала, в судовому засіданні зазначила, що доводи позивача є безпідставними та такими, що не відповідають дійсності, оскільки ФОП ОСОБА_1 на обліку в органах ПФУ як платник страхових внесків не перебуває, звіти до УПФУ нею не подавались та не підписувалися. Також відповідач зазначила, що вона щомісячно сплачує суму патенту, з якого відраховуються внески до Пенсійного фонду України.
Дослідивши чинне законодавство та матеріали справи, заслухавши доводи представника позивача та відповідача суд встановив наступне.
ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець Виконавчим комітетом Амур-Нижньодніпровської районної ради м. Дніпропетровська 17 березня 1997 року (ідентифікаційний код НОМЕР_1).
Відповідачем 19 вересня 2011 року до суду була подана заява, в якій ФОП ОСОБА_1 зазначила, що на обліку в органах ПФУ як платник страхових внесків вона не перебуває, звіти до УПФУ не подавала та не підписувала.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»страхові внески -кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Частиною 1 статті 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»встановлено, що страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Крім того, згідно з п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»платниками є, зокрема, фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
При цьому, частиною 4 статті 4 вказаного закону передбачено, що особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідачем в судовому засіданні зазначено, матеріалами справи підтверджено, що ФОП ОСОБА_1 є ветераном праці та отримує пенсію. Також судом встановлено, що відповідач не має найманих працівників.
Позивач не надав докази того, що ФОП ОСОБА_1 подавала до органів Пенсійного фонду України заяву про взяття на облік як платника страхових внесків.
Також суд зазначає, що згідно з ч. 2 ст. 20 вказаного закону встановлено, що обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5-7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Відповідно до п. 2.1 та 2.2 Постанови Пенсійного фонду України «Про порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»№ 22-2 від 08.10.2010, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 1 листопада 2010 року за № 1014/18309, звіт до органів Пенсійного фонду подається особисто фізичною особою, страхувальником або відповідальною особою фізичної особи або страхувальника на паперових носіях за місцем взяття на облік в органах Пенсійного фонду.
В судовому засіданні відповідач зазначила, що звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за 2010 рік до органів Пенсійного фонду України нею не подавався та не підписувався. Також ОСОБА_1 зазначила, що вона не має будь-якої довіреної особи, яка могла б подати такий звіт від її імені.
В судовому засіданні судом також звірено підпис ОСОБА_1 з підписом, зазначеним у звіті, за наслідками чого встановлена їх невідповідність.
Крім того, представник позивача подав уточнення адміністративного позову (в частині обґрунтування позову), в яких зазначив, що пунктом 2 Закону України «Про внесення змін до законів України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від 08.07.2010 № 2461-VI встановлено наступне: «підпункт 4 пункту 8 розділу ХV «Прикінцеві положення»Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»викласти в такій редакції: «4) фізичні особи-суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному законом. Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована о Пенсійного фонду України повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу прибутку), загального оподаткованого доходу, з якої сплачуються страхові внески».
Надаючи оцінку таким доводам суд зауважує, що посилання відповідача на вимоги п. 2 зазначеного закону є необґрунтованими, оскільки відповідно до Закону «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»N 2464-VI від 08.07.2010 вказаний пункт втратив чинність.
Частиною 1 статті 71 Кодекс адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Враховуючи сукупність викладених обставин суд доходить висновку про недоведеність з боку позивача наявності у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у зв'язку з чим позов не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 160, 162, 163 КАС України суд, -
У задоволенні адміністративного позову Управління Пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити повністю.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Постанова суду може бути оскаржена протягом десяти днів з дня отримання повного тексту постанови шляхом подачі апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції з одночасним її направленням до суду апеляційної інстанції.
Повний текст постанови складений 24 жовтня 2011 року.
Суддя < (підпис) >
< Список >
< Список >
< Список >О.В. Головко
< Текст >