24.10.2011 < копія >
20 жовтня 2011 р. Справа № 2а/0470/10337/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіКоблової О. Д. < Текст >
при секретаріТуранській С.О.
за участю:
прокурора Денисенко Д.В. < Текст >
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Криворізького транспортного прокурора в інтересах держави в особі Головної державної інспекції на автомобільному транспорті до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, третя особа: Територіальне управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Дніпропетровській області про стягнення адміністративно-господарського штрафу,-
Криворізький транспортний прокурор звернувся з адміністративним позовом в інтересах держави в особі Головної державної інспекції на автомобільному транспорті до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, третя особа: Територіальне управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Дніпропетровській області та просить стягнути з відповідача адміністративно-господарський штраф за порушення вимог чинного законодавства України «Про автомобільний транспорт» застосований до відповідача згідно з постановою про застосування фінансових санкцій № 128090 від 28.04.2011 року в сумі 510,00 грн.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 03.03.2011 року було проведено рейдову перевірку, під час якої було встановлено факт надання відповідачем послуг з пасажирських перевезень без оформлення ліцензійної картки, чим порушено ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт». За зазначене порушення, на підставі складеного акту від 03.03.2011 року постановою про застосування фінансових санкцій № 128090 від 28.04.2011 року до відповідача були застосовані фінансові санкції в сумі 510,00 грн. згідно абз. 4 ч.1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». В добровільному порядку, відповідач не сплатив штрафу, у зв'язку з чим прокурор просить стягнути його у судовому порядку.
Прокурор позовні вимоги у судовому засіданні підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.
Позивач, відповідач та третя особа в судове засідання не з'явилися, причину неявки суду не повідомили, з клопотаннями про відкладення розгляду справи або розгляд справи за їх відсутності не звернулись, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином відповідно до вимог ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України, про що свідчать наявні в матеріалах справи поштові повідомлення та розписки сторін.
Відповідач наданим йому правом згідно до вимог ст. 49, 51 Кодексу адміністративного судочинства України на участь у судовому засіданні не скористався, письмових заперечень на позов, на вимогу суду, не надав.
У відповідності до вимог ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі повторного неприбуття відповідача, який не є суб'єктом владних повноважень, належним чином повідомленого про час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступних підстав.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» центральний орган виконавчої влади з питань автомобільного транспорту забезпечує проведення державної політики на автомобільному транспорті через урядові органи державного управління на автомобільному транспорті, службу міжнародних автомобільних перевезень та місцеві органи виконавчої влади і органи місцевого самоврядування. У складі центрального органу виконавчої влади з питань автомобільного транспорту функціонують: урядовий орган державного управління з питань регулювання діяльності автомобільного транспорту; урядовий орган державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті. Урядовий орган державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті здійснює: державний контроль за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів законодавчо регульованої сфери, що визначають організацію перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.
Згідно з п.1 «Положення про Головну державну інспекцію на автомобільному транспорті», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2004 року №1190 Головна державна інспекція на автомобільному транспорті (скорочено Головавтотрансінспекція, ГДІАТ) є урядовим органом державного управління, що діє у складі міністерства транспорту і зв'язку України і йому підпорядковується
Пунктом 4 «Положення про Головну державну інспекцію на автомобільному транспорті», передбачено, що Головавтотрансінспекція, як урядовий орган державного управління, відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту загального користування, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів, що регулюють організацію перевезення пасажирів і вантажів.
Згідно вимог пункту 8 цього ж Положення № 1190, Міністерство транспорту та зв'язку України наказом від 14.12.2005 року № 888 затвердило Положення про територіальні органи Головної державної інспекції на автомобільному транспорті, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 28.12.2005 року за № 1573/11853. Наказом начальника ГДІАТ- Головного державного інспектора на автомобільному транспорті від 28.02.2005 року за №1 утворено територіальний орган Головавтотрансінспекції у Дніпропетровській області (далі - територіальне управління), який є територіальним структурним підрозділом Головавтотрансінспекції без права юридичної особи.
Пунктом 4 Положення № 1190 визначено, що основними завданнями територіальних управлінь Головавтотрансінспекції у відповідному регіоні визначено здійснення державного контролю за дотриманням суб'єктами господарювання усіх форм власності вимог нормативно-правових актів, стандартів і норм перевезення вантажів і пасажирів автомобільним транспортом загального користування, а пунктом 5 - що територіальні управління Головавтотрансінспекції відповідно до покладених на них завдань здійснюють державний контроль за суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту загального користування.
Постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006 року затверджено Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті (далі Порядок), згідно якого державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.
Відповідно до п.12 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті рейдова перевірка додержання суб'єктом господарювання вимог законодавства та інших нормативно-правових актів щодо забезпечення безпеки перевезень автомобільним транспортом здійснюється на підставі щотижневого графіка.
Згідно пункту 15 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, під час проведення рейдової перевірки перевіряється: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; наявність у документах водія відмітки про проходження ним медичного огляду та проведення перевірки технічного стану транспортного засобу перед виїздом на маршрут; відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні.
Судом встановлено, що 03.03.2011 року державними інспекторами територіального управління Головавтотрансінспекції у Дніпропетровській області Мальованим С.І. та Біловолом Ю.М. було проведено рейдову перевірку, під час якої було встановлено факт надання відповідачем послуг з пасажирських перевезень без оформлення ліцензійної картки, чим порушено ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», про що складено акт № 215881 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 03.03.2011 року, копія якого наявна в матеріалах справи.
Статтею 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контрольна автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення. Документи для регулярних пасажирських перевезень: для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України; для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України.
Згідно з абзацом 4 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» експлуатацію легкового автомобіля, облаштованого як таксі, без наявності ліцензійної картки, чим порушено вимоги ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» тягне за собою накладення штрафу у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто у розмірі 510 грн.
Відповідно до п.25-27 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року № 1567, справа про порушення розглядається посадовою особою органу державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення не пізніше 2-х місяців з дня його виявлення, у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання, але його неявка не перешкоджає розгляду справи. За наявності підстав, керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування фінансових санкцій.
Так, на виконання вказаного вище Порядку № 1567, 28.04.2011 року начальником територіального управління Головавтотрансінспекції в Дніпропетровській області Бузяков Р.М. за результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт відносно ОСОБА_4 було прийнято постанову про застосування фінансових санкцій № 128090 згідно до якої за порушення, передбачене абзацом 4 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», до відповідача застосовано фінансові санкції в сумі 510 грн.
Пунктом 29 вищенаведеного Порядку № 1567 передбачено, що копія постанови про застосування фінансових санкцій у триденний термін з моменту її винесення направляється рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення суб'єкту підприємницької діяльності відносно якої застосовано штрафні санкції, а згідно до вимог п. 28 цього ж Порядку відповідач зобов'язаний сплатити зазначену штрафну санкцію протягом п'ятнадцяти днів після отримання копії постанови про застосування фінансової санкції до Державного бюджету України.
Як вбачається з наявною в матеріалах справи копії поштового відправлення, відповідач отримав копію постанови про застосування штрафної санкції від 28.04.2011 року - 11.05.2011 року, однак у встановлений вищевказаним Порядком № 1567 термін штрафні санкції не сплатив.
У судове засідання відповідач на неодноразові виклики не з'явився, заперечень на вимогу суду не надав, а також не надано і доказів оскарження вищезазначеної постанови від 28.04.2011 року у встановленому порядку та визнання її недійсною.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Статтями 7, 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені принципи здійснення правосуддя в адміністративних судах, зокрема, верховенство права, законність, рівність усіх учасників процесу перед законом і судом. Суд при вирішенні справи керується принципом законності відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України.
Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що постанова про застосування фінансових санкцій № 128090 від 28.04.2011 року відносно ОСОБА_4 начальником територіального управління Головавтотрансінспекції у Дніпропетровській області прийнята з дотриманням вимог чинного законодавства України, а отже позовні вимоги прокурора щодо стягнення з відповідача фінансових санкцій у розмірі 510,00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, у яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати з відповідача не стягуються.
Керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Криворізького транспортного прокурора в інтересах держави в особі Головної державної інспекції на автомобільному транспорті до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, третя особа: Територіальне управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Дніпропетровській області про стягнення адміністративно-господарського штрафу - задовольнити повністю.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до державного бюджету України (р/р 31112106700019, МФО 805012, ЗКПО 24230992, код штрафу 21081100, УДКУ у Дніпропетровській області) адміністративно-господарський штраф за порушення вимог чинного законодавства України про автомобільний транспорт по постанові про накладення фінансових санкцій № 128090 від 28.04.2011 року в сумі 510,00 грн. (п'ятсот десять грн. 00 коп.).
Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження -з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання копії постанови, виготовленої у повному обсязі.
Повний текст постанови складений 24 жовтня 2011 року.
Суддя < (підпис) >
< Список >
< Список >
< Список >О. Д. Коблова
< Текст >