13 січня 2012 р. Справа № 2а/0270/4732/11
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Комара Павла Анатолійовича,
Суддів: Поліщук Ірини Миколаївни
Дончика Віталія Володимировича
при секретарі судового засідання: Шаргало Валентині Анатоліївні
за участю:
Позивача : ОСОБА_1
Представника позивачів : ОСОБА_2
Представника відповідача: ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи:
за позовом: ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6
до: ВГІРФО УМВС України у Вінницькій області
про: визнання неправомірними дій
19 жовтня 2011 року до Вінницького окружного адміністративного суду звернулись ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 з позовом до ВГІРФО УМВС України у Вінницькій області про визнання неправомірними дій.
Обгрунтовуючи позовні вимоги позивачі зазначили, що відповідачем було необгрунтовано відмовлено в продовженні терміну перебування ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 в Україні, а тому рішення про відмову в продовженні перебування ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 в Україні є протиправним та підлягає скасуванню.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 08 листопада 2011 року відкрито провадження по даній справі.
У судовому засіданні позивач та представник позивачів позов підтримали повністю та, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, просили суд задовольнити позовні вимоги.
Представник Відповідача в судовому засіданні не погодилась із заявленими позовними вимогами з підстав викладених у своїх письмових запереченнях, зазначивши, що Відповідач, приймаючи оскаржувані рішення, діяв згідно із нормами чинного законодавства, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, а тому адміністративний позов не підлягає задоволенню.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення осіб, що беруть участь у справі, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 є повнорідними родичами громадянина України ОСОБА_2 та 24 березня 2011 року приїхали в Україну по запрошенню громадянина України ОСОБА_1.
У зв'язку із тим, що термін дії віз, запрошених осіб, дійсний до 12 квітня 2011 року, позивачі звернулись до ВГІРФО УМВС України у Вінницькій області з клопотанням про продовження перебування ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 в Україні з 12 квітня 2011 року по 09 липня 2011 року, яке було задоволено.
В червні 2011 року ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 звернулись до ВГІРФО УМВС України у Вінницькій області з заявами про надання їм дозволу на імміграцію в Україну, як повнорідним родичам громадянина України. У зв'язку з тим, що розглядались вказані заяви про надання їм дозволу на імміграцію в Україну відповідачем продовжено термін перебування вказаних осіб в Україні з 09.07.2011 року по 09.10.2011 року.
Судом встановлено, що продовженню терміну перебування вказаних осіб передували всі необхідні перевірки, однак жодних порушень не було виявлено.
04 жовтня 2011 року позивачі в черговий раз подали відповідачу заяву про продовження терміну перебування в Україні, у зв'язку із розглядом їх заяв про отримання дозволу на імміграцію в Україну, як родичів першої ступені громадянина України.
07.10.2011 року начальником сектору протидії нелегальній міграції та імміграційної роботи ВГІРФО УМВС України у Вінницькій області винесено висновок про відмову в наданні дозволу на імміграцію в Україні особам без громадянства ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6. Даний висновок мотивовано тим, що особи без громадянства ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 не проживають за місцем реєстрації, що свідчить про сповіщення завідомо неправдивих відомостей.
12 жовтня 2011 року Позивачами отримані листи-повідомлення, за підписом в.о. начальника ВГІРФО УМВС України у Вінницькій області від 07.10.2011 року № 26/6294, № 26/6295, № 26 /6296 про відмову в продовженні терміну перебування ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 в Україні.
Визначаючись щодо заявленого позову суд виходив з наступного.
Умови і порядок продовження терміну перебування в Україні іноземців та осіб без громадянства, які виявили бажання продовжити термін свого перебування в Україні визначені Порядком розгляду звернень щодо продовження терміну перебування в Україні іноземців та осіб без громадянства, затвердженої наказом МВС України від 23.08.2011р. N 601 (далі -Порядок).
Відповідно до п.2.1 Порядку для продовження терміну перебування письмові звернення іноземців чи осіб без громадянства та приймаючої їх сторони не раніше ніж за десять та не пізніше ніж за три робочі дні до закінчення терміну дії реєстрації подаються за місцем проживання цих осіб до територіальних органів чи підрозділів Державного департаменту у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб МВС України (далі - Департамент).
Згідно із п.2.7 Порядку термін перебування продовжується на весь період існування підстав, зазначених у заяві, але при цьому час перебування в Україні іноземця чи особи без громадянства не повинен перевищувати 180 днів з дати останнього в'їзду.
Питання щодо продовження терміну перебування понад зазначений строк розглядається директором (або його заступниками) Департаменту, щодо всіх іноземців та осіб без громадянства, які перебувають на території України, а також начальниками (або їх заступниками) територіальних органів Департаменту в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі - стосовно іноземців та осіб без громадянства, які перебувають на території адміністративного обслуговування, щодо іноземців та осіб без громадянства, які:
навчаються в навчальних закладах України;
подали заяву про отримання дозволу на імміграцію;
мають статус закордонного українця, а також їх подружжя та діти у разі спільного в'їзду та перебування на території України;
мають родинні відносини з громадянином України або іноземцем чи особою без громадянства, що має посвідку на тимчасове або постійне проживання.
Як закріплено в п. 2.5 Порядку у разі якщо приймаючою стороною є фізична особа, для продовження терміну перебування іноземців та осіб без громадянства подаються такі документи:
- заява приймаючої сторони - фізичної особи про продовження терміну перебування в Україні іноземцю чи особі без громадянства (за формою згідно з додатком 1), у якій зазначаються обґрунтовані підстави для продовження терміну перебування, що подається особисто фізичною особою. Заява приймаючої сторони - фізичної особи про продовження терміну перебування в Україні іноземцю чи особі без громадянства не подається у разі продовження терміну перебування в Україні іноземців чи осіб без громадянства, які мають статус закордонного українця та власне житло в Україні, а також їх подружжя та дітей у разі спільного в'їзду і перебування;
- заява про продовження терміну перебування в Україні (за формою згідно з додатком 2), яка подається іноземцем чи особою без громадянства особисто або приймаючою фізичною особою;
- паспортний документ іноземця чи особи без громадянства і копії сторінок з особистими даними та сторінок з візою (за наявності) і відміткою про реєстрацію та/або копію імміграційної картки (за наявності);
- переклад сторінок паспортного документа з особистими даними іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства, українською мовою, засвідчений у встановленому законодавством порядку;
- паспортний документ приймаючої сторони - фізичної особи (після пред'явлення повертається) та його копія, засвідчена підписом власника;
- копія посвідки на постійне чи тимчасове проживання або іншого документа, що підтверджує законність перебування на території України (якщо приймаючою стороною є іноземець чи особа без громадянства), засвідчена підписом власника;
- документ про право власності (свідоцтво про державну реєстрацію права власності) на житло, яке надається іноземцю чи особі без громадянства для подальшого перебування (після пред'явлення повертається), та його копія. У разі якщо житло не належить приймаючій стороні, заява приймаючої сторони - фізичної особи про продовження терміну перебування в Україні іноземцю чи особі без громадянства погоджується з власником (співвласниками) чи уповноваженою ним (ними) особою, згода якого (яких) підтверджується особисто або шляхом подання заяви, засвідченої у встановленому законодавством порядку. Якщо житло перебуває у державній або комунальній власності, замість документа про право власності подається довідка, видана житловим органом, про всіх повнолітніх осіб, зареєстрованих за вказаною адресою, та їх письмова згода на перебування за вказаною адресою іноземця чи особи без громадянства, що підтверджується цими особами особисто або шляхом подання заяви, засвідченої у встановленому законодавством порядку;
- 4 фотокартки іноземця чи особи без громадянства розміром 3,5 х 4,5 см;
- квитанція про сплату державного мита за продовження терміну перебування.
Як встановлено судом під час судового розгляду та не заперечувалось представником відповідача, ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 04 жовтня 2011 року звернулись до відповідача із заявами про продовження терміну перебування в Україні у відповідності із вказаними положеннями Порядку.
Після розгляду їх заяв 07 жовтня 2011 року відповідачем прийнято висновок про відмову у наданні Позивачам дозволу на імміграцію на підставі підпункту 3 пункту 5.1 Порядку, а саме в зв'язку із зазначенням ними у заявах про продовження терміну перебування в Україні свідомо неправдивих відомостей. Свою позицію Відповідач обґрунтовує тим, що у заявах ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 як місце їх проживання зазначили адресу приймаючої сторони - ОСОБА_1 за якою вони, відповідно до їх проїзних документів зареєстровані. При здійсненні перевірки повідомлених позивачами відомостей дільничним інспектором та працівниками відповідача здійснено виїзд за зазначеною у заявах позивачів адресою та встановлено відсутність даних осіб за нею. Про це, на думку Відповідача, свідчать відповідні рапорти, які містяться в матеріалах справи. Тому з огляду на вищевикладені обставини, відповідач вважає, що позивачі повідомили у своїх заявах завідомо неправдиві відомості, а саме -місце їх проживання.
З такою позицією Відповідача суд не може погодитись виходячи з наступного.
Як пояснили в судовому засіданні позивачі та представник позивачів та не спростувала представник Відповідача, Позивачі дійсно постійно не знаходяться за адресою, зазначеною ними у заявах. Вони періодично проживали у своїх родичів, їздили на екскурсії до інших міст України.
Згідно з преамбулою Закону України “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні” від 11 грудня 2003 року N 1382-IV (далі -Закон №1382) цей Закон відповідно до Конституції України регулює відносини, пов'язані зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні, що гарантуються Конституцією України і закріплені Загальною декларацією прав людини, Міжнародним пактом про громадянські та політичні права, Конвенцією про захист прав людини та основних свобод і протоколами до неї, іншими міжнародними актами, а також визначає порядок реалізації свободи пересування та вільного вибору місця проживання і встановлює випадки їх обмеження.
Статтею 1 зазначеного вище Закону визначено, що дія цього Закону поширюється на громадян України, а також на іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, відповідно до їх прав та свобод, передбачених Конституцією, Законами чи міжнародними договорами України.
Згідно зі статтею 2 Закону №1382 громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом. Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Частиною 1 статті 3 Закону №1382 визначено, що місце проживання - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік, а місце перебування - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік.
Частиною 1 статті 1 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” від 21 травня 1997 року N 280/97-ВР адміністративно-територіальна одиниця - область, район, місто, район у місті, селище, село.
Також частиною 1 статті 3 Закону №1382 визначено, що свобода пересування - право громадянина України, а також іноземця та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, вільно та безперешкодно за своїм бажанням переміщатися по території України у будь-якому напрямку, у будь-який спосіб, у будь-який час, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
З аналізу наведених вище норм вбачається, що місцем проживання Позивачів є адміністративно-територіальна одиниця, на території якої вони проживають більше 6 місяців на рік, тобто місто Вінниця. Під час судового розгляду представником Відповідача не доведено визначеними КАС України засобами доказування, що Позивачі проживали більше шести місяців на території іншої адміністративно - територіальної одиниці чи не проживали у місті Вінниці на протязі строку, більшого за 6 місяців.
Суд критично оцінює посилання представника Відповідача на статтю 6 Закону України “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні” як на обґрунтування наявності обов'язку Позивачів у разі зміни місця проживання, здійснити його реєстрацію або у разі відсутності за місцем проживання більше місяця здійснити реєстрацію їх місця перебування виходячи з наступного.
Так, частиною 6 статті 6 Закону №1382 визначено, що особи, які перебувають більше одного місяця за межами адміністративно-територіальної одиниці, в якій зареєстроване їх місце проживання, і які мають невиконані майнові зобов'язання, накладені в адміністративному порядку чи за рішенням суду, або призиваються на дійсну військову службу і не мають відстрочки, або беруть участь у судовому процесі в будь-якій якості, зобов'язані зареєструвати місце перебування. На думку суду, дана норма на Позивачів не поширюється. Крім того, Відповідачем на момент прийняття оскаржуваного рішення не встановлено факту перебування Позивачів більше одного місяця за межами адміністративно-територіальної одиниці.
Крім того, суд звертає увагу на положення п.3.3 Порядку, відповідно до якого працівник територіального органу чи підрозділу Департаменту при надходженні заяви про продовження терміну перебування в Україні вивчає обґрунтованість наведених підстав стосовно необхідності продовження терміну перебування, перевіряє дійсність поданих документів, своєчасність їх подання, наявність відміток про реєстрацію (відмітки органів охорони державного кордону "В'їзд" ("Виїзд") або документа, що підтверджує законність перебування іноземця, особи без громадянства в Україні) чи продовження терміну перебування, звіряє відомості про іноземців чи осіб без громадянства, указані в їх паспортних документах, з даними, що містяться в цих зверненнях, з'ясовує законність перебування іноземців та осіб без громадянства в державі та відсутність відомостей, що перешкоджають подальшому перебуванню цих осіб в Україні.
Судом встановлено, що позивачі раніше звертались до відповідача із клопотаннями про продовження терміну перебування в Україні, які були задоволені, а тому виникає сумнів у об'єктивності та повноті проведеної перевірки документів позивачів.
Частиною 3 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Як вбачається з матеріалів справи, висновок Відповідача щодо повідомлення Позивачами у своїх заявах завідомо неправдивих даних про їх місце проживання ґрунтується на рапортах дільничного інспектора Царука П.М. від 26.09.2011 року, начальника сектору протидії нелегальній міграції та імміграційної роботи ВГІРФО УМВС України у Вінницькій області Сидорука В.П. від 17.11.2011 року, старшого інспектора СГІРФО Ленінського РВ ВМУ УМВС України у Вінницькій області Горбенка К.В. від 06.10.2011 року, начальника СГІРФО Ленінського РВ ВМУ УМВС України у Вінницькій області Прудиуса І.В. від 06.10.2011 року. Відповідно до рапорту дільничного інспектора за адресою вказаною як місце проживання Позивачів, взагалі ніхто не проживає. Що стосується рапортів від 06.10.2011 р., то в ньому працівники СГІРФО Ленінського РВ ВМУ УМВС України у Вінницькій області встановили, що особи без громадянства в даній квартирі не проживають та зазначено, що дана обставина встановлена відповідно до пояснень сусідів, які від надання письмових пояснень відмовились. На думку суду, зазначені рапорти як підстава для прийняття оскаржуваного рішення не можуть однозначно свідчити про встановлені в них обставини. Крім того, відповідальними працівниками не здійснено опитування осіб, які проживають у квартирі, зазначеній у заявах Позивачів як місце їх проживання та не зазначено причини неможливості здійснення такого опитування, Відповідачем не здійснено інших заходів, які б слугували прийняттю обґрунтованого, добросовісного, розсудливого рішення з дотриманням принципу рівності перед законом, яке б запобігало несправедливій дискримінації.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам, які встановлених частиною 3 статті 2 КАС України, а тому наявні підстави для визнання його протиправним та скасування.
В прохальній частині позовної заяви позивачі просять суд зобов'язати ВГІРФО УМВС України у Вінницькій області продовжити термін перебування ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 в Україні з 09.10.2011 року по 07.01.2012 року.
Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні даної вимоги з огляду на наступне.
Питання про продовження (відмову в продовженні) терміну перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні оформлюється рішенням відповідного органу державної влади. Повноваження приймати дані рішення має виключно державний орган, до компетенції якого віднесено вирішення даних питань, в даному випадку - ВГІРФО УМВС України у Вінницькій області.
Суд не може підміняти державний орган, приймаючи замість нього рішення, яке б відповідало закону або давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого державного органу.
Натомість, з метою забезпечення повного захисту прав та інтересів позивача, керуючись положеннями частини 2 статті 11 КАС України, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов'язати ВГІРФО УМВС України у Вінницькій області поновити розгляд заяв ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про продовження терміну перебування в Україні.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
В той же час згідно ч. 2 ст. 71 цього Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
З обставин адміністративної справи, встановлених судом, вбачається, що Відповідачем не доведено правомірність оскаржуваного рішення, відтак позовні вимоги знайшли своє підтвердження під час розгляду справи.
Відповідно до частини 3 статті 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог. В зв'язку із тим, що суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову, судові витрати підлягають відшкодуванню пропорційно до задоволених вимог.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення ВГІРФО УМВС України у Вінницькій області про відмову в продовженні терміну перебування ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в Україні.
Зобов'язати ВГІРФО УМВС України у Вінницькій області поновити розгляд заяв ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про продовження терміну перебування ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в Україні.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору в сумі 1,70 грн. (одна гривня сімдесят копійок).
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Головуючий суддя Комар Павло Анатолійович
Судді Поліщук Ірина Миколаївна
Дончик Віталій Володимирович
13.01.2012