вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013
Іменем України
30 червня 2011 р. Справа №2а-4328/11/0170/9
(16:41)
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Гаманка Є.О., при секретарі Павленко Н.О., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в АР Крим
Київського РВ Сімферопольського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в АР Крим
про визнання неправомірним наказу та стягнення, спонукання до виконання певних дій,
Представники сторін:
позивач, ОСОБА_1, , паспорт НОМЕР_1 виданий Центральним РВ Сімферопольського МУГУ МВС України в Криму 11 травня 2004 р.;
представник позивача, ОСОБА_2, , договір № 02/06062011 від 06.06.11 р.;
від відповідачів, не з'явилися
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в АР Крим про визнання наказу про звільнення з міліції від 14.03.2011р. за №94 о/с, затвердженого Міністерством внутрішніх справ України головного управління МВС України в АРК неправомірним; відновлення позивача на службі в міліції в якості старшого лейтенанта міліції слідчого відділу розслідування злочинів, скоєних дітьми, слідчого відділу Київського районного відділу Сімферопольського міського управління 14.03.11р.; стягнення з відповідача втраченого грошового утримання за весь період.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем 14.03.2011р. приблизно о 12:00 годині було подано рапорт про звільнення за власним бажанням. Підставою для подання цього рапорту стало те, що позивача було включено до складу слідчо-оперативної групи, яка здійснювала виїзд на подвійне вбивство, яке за останній тиждень було друге, а вдома у позивача хворіли діти. Позивач зазначає, що для неї вищенаведені обставини стали великим навантаженням, у зв'язку із чим позивач звернулася до керівника з проханням надати відпустку. Відпустку позивачу надано не було, через що вона розхвилювалася, що спричинило конфліктну ситуацію на роботі та стало підставою для надання рапорту про звільнення. Позивач зазначає, що у той же день позивач заспокоїлася та о 16-ої годині відкликала свій рапорт про звільнення. Позивач була впевнена, що її рапорт відкликано, у зв'язку із чим вона щоденно виходила на роботу доки 21.03.2011р. вона дізналася, що звільнена з 14.03.11р., ознайомившись з наказом про звільнення, в якому позивачем зроблено відмітку про те, що позивач не згодна з наказом про звільнення.
У судове засідання, що відбулося 07.06.11р., позивач надав заяву про уточнення позовних вимог, у якій повідомляє суду, що відмовляється від вимоги, щодо стягнення з відповідача втраченого грошового утримання за весь період.
Відповідачем1 у судове засідання, що відбулося 07.06.11р., надані письмові заперечення на позов, у яких відповідач повідомляє суду, що позовні вимоги не визнає, та просить суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
У судове засідання, що відбулося 23.06.11р., позивач надав клопотання про уточнення позовних вимог, де просив суд зобов'язати Київський РВ Сімферопольського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в АР Крим виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 14.03.2011 року по час прийняття рішення у справі, у зв'язку із чим просив суд залучити до участі у справі у якості другого відповідача Київський РВ Сімферопольського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України.
Ухвалою суду від 23.06.11р. до участі у справі як відповідача залучено Київський РВ Сімферопольського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в АР Крим.
У засіданні суду, що відбулося 30.06.11р., позивач наполягав на задоволенні позовних вимог.
Відповідачі явку представників не забезпечили, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Від відповідача 2 надійшли заперечення на позов та клопотання про розгляд справи у відсутність його представника.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, надані сторонами, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
На підставі наказу ГУ МВС України в АРК №321 о/с від 06.11.2009р. старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 було призначено слідчим відділення розслідування злочинів, скоєних дітьми, слідчого відділу Київського районного відділу Сімферопольського міського управління та звільнено її від посади слідчого відділення Сімферопольського районного відділу (а.с.17).
Судом з'ясовано, що позивач у період з 06.11.2009р. по 14.03.11р. працювала слідчим відділення розслідування злочинів, скоєних дітьми, слідчого відділу Київського районного відділу Сімферопольського міського управління, про що свідчить копія трудової книжки та послужний список позивача (а.с.7-8).
14.03.2011 року позивач звернулася до заступника Міністра - начальника ГУМВС України в АР Крим генерал-майора міліції Просолова О.А. з рапортом про звільнення з органів внутрішніх справ з 14 березня 2011 року за п. 64 «Ж» (за власним бажанням) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1991 № 114 (далі - Положення) (а.с.9).
У наведеному рапорті зазначено, що з п. 68 Положення позивач ознайомлена, наполягає на звільненні до закінчення передбаченого тримісячного терміну, від проходження ВЛК відмовляється, питання про звільнення просить розглянути без її присутності на засіданні кадрової комісії Головного управління.
Того ж дня, 14 березня 2011 року, рапорт був завізований заступником начальника Головного управління - начальником слідчого управління ГУМВ України в АР Крим полковником міліції Гончаровим О.М, з резолюцією «клопочу по суті рапорту» та заступником Міністра - начальником ГУМВС України в АР Крим генерал-майором міліції Просоловим О.А. з резолюцією «до наказу».
У той же день, 14 березня 2011 р. заступником начальника відділу - начальником слідчого відділу Київського РВ Сімферопольського МУ майором міліції Плешко О.І. був складений атестаційний лист на старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1, з яким позивач була ознайомлена під підпис.
Відповідно до висновків атестаційної комісії від 14.03.2011р. позивач займаній посаді відповідає та підлягає звільненню з органів внутрішніх справ за власним бажанням на підставі наданого рапорту (а.с.38-39).
До матеріалів справи долучено подання до звільнення з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил України за п. 64 «Ж» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1, слідчого слідчого відділу Київського районного відділу Сімферопольського міського управління ГУ МВС України в АР Крим (а.с.29-31).
У вищенаведеному поданні зазначено, що заступником начальника відділу з кадрового забезпечення Київського РВ Сімферопольського МУ майором міліції Гуляєвою О.О. та заступником начальника відділу - начальником слідчого відділу Київського РВ Сімферопольського МУ майором міліції Плешко О.І. з ОСОБА_1 були проведені бесіди з приводу звільнення, проте остання на своєму звільненні наполягала, пояснюючи своє рішення відсутністю бажання та сенсу продовжувати далі службу. Також зазначено, що керівництвом Київського РВ СМУ була проведена певна робота підбору кандидата на службу та продовження його служби в органах внутрішніх справ України.
Суд звертає увагу на те, що у поданні не зазначено дати підписання подання начальником Київського РВ СМУ ГУ МВС України в АРК, підписання висновків старших начальників, а зазначено тільки дату підписання рішення за поданням - 14.03.11р.
Наказом ГУ МВС України в АРК від 14.03.2011 № 94 о/с позивача звільнено з органів внутрішніх справ за п.64 "ж" Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою КМ України від 29.07.1991р. №114, за власним бажанням (а.с.5).
Суд зазначає, що позивача було повідомлено про існування вищенаведеного наказу тільки 21.03.11р., що підтверджується матеріалами справи.
До матеріалів справи долучено лист від 14.03.11р. №49/1-3167, у якому позивача повідомляється, що наказом ГУ МВС України в АРК №94 о/с від 14.03.11р. позивача звільнено з органів внутрішніх справ за п. 64 «ж» (за власним бажанням), та повідомлено, що позивачу необхідно прибути до сектору кадрового забезпечення Київського РВ Сімферопольського МУ ГУ МВС України в АРК для отримання трудової книжки та ознайомлення з наказом (а.с.25). Проте під час розгляду справи відповідачем 1 не надано доказів надіслання наведеного листа позивачу або доказів вручення (ознайомлення під підпис).
Судом з'ясовано, що рапортом від 14.03.2011р. позивач відкликав попередній рапорт про звільнення, який був 18.11.2011р. отриманий відповідачем, що не заперечується сторонами.
18.03.11р. позивач звернувся до відповідача 1 з заявою, у якій просив повідомити про результати розгляду рапорту про відкликання рапорту про звільнення. Вищенаведена заява надійшла до відповідача1 22.03.11р. (а.с.21).
01.04.11р. відповідачем1 було складено висновок за результатами розгляду звернення ОСОБА_1, колишнього слідчого відділення розслідування злочинів, скоєних дітьми слідчого відділу Київського РВ Сімферопольського МУ ГУ МВС України в АРК, щодо незгоди із звільненням з органів внутрішніх справ за власним бажанням (а.с.23-24). У наведеному висновку зазначено, що розгляд звернення позивача з проханням не розглядати поданий нею раніше рапорт про звільнення та залишення її в попередній посаді закінчений; звільнення проведено у суворій відповідності до вимог чинного законодавства; правові підстави для скасування наказу Головного управління МВСУкраїни в Автономній Республіці Крим від 14.03.2011 № 94 о/с відсутні.
До матеріалів справи долучено лист від 05.04.11р. №1795/дз, у якому позивача повідомляється, що наказом ГУ МВС України в АРК №94 о/с від 14.03.11р. позивача звільнено з органів внутрішніх справ за п. 64 «ж» (за власним бажанням), та повідомлено, що рапорт з проханням не розглядати раніше поданий рапорт про звільнення надійшов 18.03.2011р. після дати звільнення, тому відсутні підстави для скасування наказу. У листі позивача додатково повідомлено, що у зв'язку з реорганізацією структури МВС України, яка відбувається у теперішній час, прийом знов на службу в органи внутрішніх справ осіб з числа колишніх працівників органів внутрішніх справ тимчасово обмежений з 10.02.2011р. (а.с.22). Проте під час розгляду справи відповідачем 1 не надано доказів надіслання наведеного листа позивачу або доказів вручення (ознайомлення під підпис).
З приводу спірних правовідносин суд зазначає наступне.
Правовідносини, пов'язані з проходженням та звільненням з публічної служби в органах внутрішніх справ, регулюються законодавством у сфері проходження служби, а саме Законом України "Про міліцію", Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 р. №114 (далі за тестом Положення №114), Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ та іншими.
За Конституцією України державна служба, до якої відноситься і служба в органах внутрішніх справ, є єдиною за своїми основами (пункт 12 частини першої статті 92). Законодавство України стосовно державної служби, визначаючи загальні засади діяльності та статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті, спрямоване на підвищення ефективності державної служби, добір компетентних і відданих справі кадрів, що досягається у тому числі і окремими заходами, а саме - встановленням додаткових, крім передбачених законами, процедур відбору громадян на державну службу та вимог, які висуваються до них, шляхів просування по службі, умов оплати праці державних службовців, підвищений рівень їх відповідальності у разі порушення дисципліни тощо.
Згідно ст.1 Закону України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" від 22 лютого 2006 року N 3460-IV, службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України. Підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.
Відповідно до ст. 7 Закону України "Про дисциплінарний статут органів внутрішніх справ" від 22.02.2006 року, кожна особа рядового і начальницького складу зобов'язана дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників.
Згідно пункту 5 Положення №114, особи рядового і молодшого начальницького складу в органах внутрішніх справ перебувають: чоловіки - до 45-річного віку, жінки - до 40-річного віку. При необхідності та за згодою цих осіб, за умови їх придатності до служби, строк служби може бути продовжено їм до п'яти років начальниками, яким надано право призначати на посади рядового і молодшого начальницького складу.
Пунктом 7 та 8 Положення №114 передбачено, що особи середнього начальницького складу (до якого відноситься позивач) перебувають на службі в органах внутрішніх справ до 45 років, після досягнення якого підлягають звільненню в запас з постановкою на військовий облік або у відставку. При необхідності на службі в органах внутрішніх справ можуть бути залишені на строк до п'яти років. У виняткових випадках строк служби в органах внутрішніх справ може бути продовжено, з урахуванням стану здоров'я, повторно до 5 років, а окремим із них, які мають вчену ступінь або вчене звання, - до 10 років.
Відповідно до п.10 Положення №114, особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ користуються всіма соціально-економічними, політичними та особистими правами і свободами, виконують усі обов'язки громадян, передбачені Конституцією УРСР та іншими законодавчими актами, а їх права, обов'язки і відповідальність, що випливають з умов служби, визначаються законодавством, присягою, статутами органів внутрішніх справ і цим Положенням.
Згідно п. 64 "ж" Положення №114, особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік), зокрема, за власним бажанням - при наявності поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов'язків.
Пунктом 68 Положення №114 передбачено, що особи рядового і начальницького складу, які виявили бажання звільнитися зі служби за особистим проханням, попереджають прямого начальника органу внутрішніх справ про прийняте ними рішення не пізніш як за три місяці до дня звільнення, про що подають рапорт за командою.
Суд зазначає, що Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991р. №114, не врегульоване питання щодо можливості відкликання працівником рапорту про звільнення за власним бажання під час розгляду рапорту та прийняття керівництвом рішення про його звільнення зі служби.
За таких підстав, суд вважає, що в даних правовідносинах, пов'язаних із проходженням особою публічної служби та її припиненням, можливе застосування окремих норм трудового законодавства.
Відповідно до ст.38 Кодексу законів про працю України (далі за текстом КЗпП України), працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.
Відповідно до абз.2 п.12 Постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 06.11.1992р. "Про практику розгляду судами трудових спорів", працівник, який попередив власника або уповноважений ним орган про розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, вправі до закінчення строку попередження відкликати свою заяву і звільнення в цьому випадку не проводиться, якщо на його місце не запрошена особа в порядку переведення з іншого підприємства, установи, організації (ч.4 ст.24 КЗпП України).
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд, оцінюючи правомірність дій відповідачів, як суб'єктів владних повноважень, керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.
Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Судом під час розгляду справи з'ясовано, що позивач за період служби в органах внутрішніх справ та на займаній посаді зарекомендувала себе як грамотний фахівець, принциповий працівник. У поданні до звільнення зазначено, що позивач до виконання службових обов'язків відноситься сумлінно. Вимоглива до себе та оточуючих. Накази та інші нормативні акти, які регламентують діяльність органів внутрішніх справ знає і вміло керується ними у повсякденній діяльності. Добре знає правила ведення службової документації. Прагне до позитивних результатів у роботі. Свою роботу будує на тісній взаємодії з іншими підрозділами. Постійно стежить за змінами в діючому кримінально - процесуальному законодавстві. При вирішенні службових питань виявляє необхідну принциповість, наполегливість. Приділяє значну увагу питанням злагодженості і чіткості роботи. З січня до березня поточного року у неї в проваджені знаходилось 66 кримінальних справ, з них передано за підслідністю - 8 кримінальних справ, призупинено згідно п.3 ст. 206 КПК України - 2 кримінальних справ. Свої недоліки ОСОБА_1 намагається усунути своєчасно. На критику з боку керівництва реагує правильно, вчасно усуває відзначені недоліки. Постійно удосконалює свій професійний рівень. Правила застосування та поводження з табельною вогнепальною зброєю та спеціальними засобами знає.
Крім того, до матеріалів справи долучено службову характеристику на позивача за підписом начальника СВ Київського РВ СМУ ГУ МВС України в АРК майора міліції Плешко О.І., у якій зазначено, що позивач за період служби з 01.2008р. по 03.2011р. зарекомендувала себе з позитивної сторони, як працелюбний, старанний працівник (а.с.27).
Суд вважає за необхідне зазначити, що позивач є матерію одиночкою, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, що підтверджується матеріалами справи (а.с.14-16).
До матеріалів справи долучений колективний лист з підписами колективу Слідчого відділу Київського РВ Сімферопольського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в АР Крим у якому зазначено, що 14.03.11р. позивач звернулася до керівництва СВ Київського РВ СМУ ГУ МВС України в АРК про надання їй відпустки у зв'язку із хворобою дітей, але їй було відмовлено. Позивач знаходячись в емоційному стані необдумано написала рапорт про звільнення за власним бажанням, який керівництво СВ Київського РВ СМУ ГУ МВС України в АРК не підписало, після чого позивач подала рапорт в СУ ГУ МВС України в АРК.
У Колективному зверненні зазначено, що позивач у той же день обдумавши неправильно прийняте рішення, яке було прийнято в емоційному стані відкликала рапорт про звільнення та продовжила виконувати свої функціональні обов'язки до 21.03.11р., тобто до дня з якого позивач дізналася про звільнення, про що її повідомлено відділом кадрів Київського РВ Сімферопольського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в АР Крим.
Під час розгляду справи судом з'ясовано, що в період часу з 14.03.2011р. по 21.03.2011р. позивач щоденно находилася на своєму робочому місці, відвідувала планерки, вела журнал щоденного планування, виконувала слідчі дії, що підтверджується матеріалами справи та показаннями свідка - заступника начальника СВ КРВ СМУ ГУ МВС України в АРК Семенец А.С.
Суд звертає увагу на те, що на місце з якого позивача було звільнено не запрошено іншого робітника.
Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд вважає неспроможним посилання відповідача 1, як на підставу для відмови у позові на те, що Положенням не передбачено подання рапорту про відзив рапорту про звільнення та, що позивач сам зазначив датою звільнення 14.03.2011р., тому, що наведене не позбавляє позивача права на відкликання своєї заяви про звільнення на підставі ст. 38 КЗпП України.
Що стосується послання відповідача 1 на те, що позивач могла особисто подати рапорт до канцелярії райвідділу або ГУ, суд зазначає, що це є правом позивача, тому не може бути прийнято за підставу для відмови у позові.
Таким чином, виходячи з вищенаведених правових норм та досліджених обставин, суд вважає, що відповідачем 1 не доведений факт правомірності прийняття спірного наказу.
Суд вважає необхідним зазначити, що згідно п.24 Положення №114, у разі незаконного звільнення або переведення на іншу роботу особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній роботі (посаді).
У разі поновлення на роботі (посаді) орган, який розглядає трудовий спір, одночасно вирішує питання про виплату особі рядового і начальницького складу середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.
Згідно ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України постанови суду про поновлення на посаді та присудження виплати заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць у відносинах публічної служби виконуються негайно.
Згідно з п.1 ч.2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.
З наведеного слідує, що скасування рішення суб'єкта владних повноважень є наслідок визнання цього рішення протиправним.
Позивач, з урахуванням уточнених позовних вимог просить суд визнати спірний наказ неправомірним. В свою чергу, частиною 2 ст.11 КАС України передбачено право суду вийти за межі позовних вимог, тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Враховуючи необхідність повного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає необхідним вийти за межі позовних вимог та визнати протиправним та скасувати спірний наказ, поновити позивача в органах внутрішніх справ на попередній посаді, зобов'язати відповідача 2 виплатити позивачу середній заробіток за час вимушеного прогулу з 14.03.2011 року по 30.06.2011 року.
У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови, постанова складена у повному обсязі 30.06.11 року.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 158-163, ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління МВС України в АРК №94 о/с від 14.03.11р. “По особовому складу” в частині звільнення старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 (М-051594), слідчого відділення розслідування злочинів, скоєних дітьми, слідчого відділу Київського районного відділу Сімферопольського міського управління, 14.03.2011р.
3. Поновити ОСОБА_1 в органах внутрішніх справ на посаді слідчого відділення розслідування злочинів, скоєних дітьми, слідчого відділу Київського районного відділу Сімферопольського міського управління з 14.03.2011року.
4. Зобов'язати Київський РВ Сімферопольського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в АР Крим виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 14.03.2011 року по 30.06.2011 року.
5. Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 3,40грн.
Постанова підлягає негайному виконанню в частині поновлення ОСОБА_1 в органах внутрішніх справ на посаді слідчого відділення розслідування злочинів, скоєних дітьми, слідчого відділу Київського районного відділу Сімферопольського міського управління з 14.03.2011року та зобов'язання виплатити середній заробіток за один місяць.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Гаманко Є.О.