"12" січня 2012 р. Справа № 5023/7873/11
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Сіверін В. І., суддя Терещенко О.І., суддя Медуниця О.Є.
прокурора - Гавриленко О.В.,посвідчення № 173 від 23.08.2007 р.
позивача - ОСОБА_1, довіреність № 08-11/124/2-12 від 04.01.2012 р.
першого відповідача - ОСОБА_2, довіреність № 3 від 16.11.2011 р., ОСОБА_3., довіреність № 4 від 28.09.2011 р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу прокурора міста Харкова (вх. № 5245) на рішення господарського суду Харківської області від 16.11.11 року у справі № 5023/7873/11
за позовом прокурора м. Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради, м. Харків,
до
1) товариства з обмеженою відповідальністю "Околиця", м. Харків,
2) Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, м. Харків,
визнання недійсним договору купівлі-продажу № 1936-В-С від 20.04.2001 р.,
Прокурор м. Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою: про визнання недійсним договору № 1936-В-С від 20.04.2001 року купівлі-продажу нежитлових приміщень 1-го поверху №№ 25-29, 30-36, 37, 66-71, VI загальною площею 415,1 кв. м в будинку літ. «А-2»по вул. Академіка Павлова, 152, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю "Околиця" (перший відповідач) та Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (другий відповідач).
Прокурор просив також застосувати наслідки недійсності правочину та зобов'язати першого відповідача повернути другому відповідачеві все отримане за договором № 1936-В-С від 20.04.2001 року купівлі-продажу майно: нежитлові приміщення 1-го поверху №№ 25-29, 30-36, 37, 66-71, VI загальною площею 415,1 кв. м в будинку літ. «А-2»по вул. Академіка Павлова, 152. В порядку статті 49 Господарського процесуального кодексу України просив покласти судові витрати на відповідачів.
Рішенням господарського суду Харківської області від 16.11.2011р. у справі № 5023/7873/11 (суддя Прохоров С.А.) у задоволенні позову прокурора м. Харкова відмовлено повністю.
Прокурор з цим рішенням не погодився, вважає його прийнятим з невірним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, просить оскаржуване ним рішення скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позовної заяви.
Представник позивача у відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні підтримує апеляційну скаргу прокурора.
Перший відповідач у відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечує, вважає оскаржуване рішення прийнятим при всебічному, повному та об"єктивному дослідженні матеріалів справи в їх сукупності, вірній юридичній оцінці обставин справи, відповідності вимогам закону та обставинам справи.
Другий відповідач представника для участі в судове засідання не направив, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.
Враховуючи належне повідомлення другого відповідача про час та місце судового засідання, а також те, що розгляд справи вже відкладався ухвалою суду від 21.12.2011 р., справа розглядається за відсутності представника другого відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та відзивів на неї, вислухавши пояснення прокурора, представників позивача та першого відповідача, перевіривши повноту встановлення місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
20 квітня 2001 року між другим відповідачем -Управлінням комунального майна та приватизації Харківської міської ради, продавцем, та першим відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Околиця", покупцем, було укладено договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого продавець продав, а покупець купив нежитлові приміщення 1-го поверху №№ 25-29, 30-36, 37, 66-71, VI в літ. "А-2", загальною площею 415,1 кв.м. по вул. Академіка Павлова, 152 у м. Харкові, орендовані ТОВ "Околиця" згідно з договором оренди №594 від 24.03.1999 року.
Цей договір укладено на підставі Рішення 7 сесії Харківської міської ради 23 скликання "Про Програму приватизації об'єктів комунальної власності м. Харкова" від 12.03.1999 року та рішення 19 сесії Харківської міської ради 23 скликання "Про внесення доповнень до Програми приватизації об'єктів комунальної області м. Харкова" від 27.12.2000 року, якими передбачено приватизацію шляхом викупу ТОВ "Околиця" двоповерхової окремо розташованої нежитлової будівлі, загальною площею 3059,40 кв.м., що розташована за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова,152.
Прокурор та позивач просять визнати зазначений договір недійсним, посилаючись в обгрунтування позову на те, що в порушення вимог частини 1 статті 11 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», відповідно до якої викуп застосовується щодо об'єктів малої приватизації, включених до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу, ТОВ «Околиця»не виконано пункт 139 додатку до рішення 19 сесії Харківської міської ради 23 скликання «Про внесення доповнень до «Програми приватизації об'єктів комунальної власності м. Харкова»від 27.12.2000 року, оскільки ним здійснено викуп лише частини нежитлових приміщень 1-го поверху №№ 25-29, 30-36, 37, 66-71, VI, загальною площею 415,1 кв. м., які входять до складу будівлі літ "А-2" по вул. Ак. Павлова,152 в м. Харкові загальною площею 3059,40 кв.м., яку в цілому було включено до переліку об"єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу. Окрім цього прокурор та позивач вказують на те, що внаслідок укладення спірного договору щодо частини нежитлових приміщень відбулось суттєве зниження ціни об"єкту приватизації, оскільки експертна оцінка була проведена щодо нежитлових приміщень першого поверху, загальною площею 415,1 кв.м., без врахування того факту, що приватизації підлягала будівля в цілому і вартість об"єкту приватизації повинна бути визначена, виходячи із вартості будівлі в цілому.
Перший відповідач в обгрунтування своїх заперечень проти позову посилається зокрема на те, що при укладенні договору №1936-В-С від 20.04.2001 року купівлі-продажу нежитлових приміщень 1-го поверху №№25-29, 30-36, 37, 66-71, VI загальною площею 415,1 кв.м. в будинку літ. «А-2», який розташований за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, 152, не було порушено вимог Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», а також пункту 139 додатку до рішення 19 сесії Харківської міської ради 23 скликання «Про внесення доповнень до «Програми приватизації об'єктів комунальної власності м. Харкова»від 27.12.2000 року, оскільки вказані норми не містять імперативної заборони здійснювати приватизацію шляхом викупу частинами.Окрім цього перший відповідач зазначає, що укладенням спірного договору від 20.04.2001 року збитків місцевому бюджету м. Харкова не завдано, оскільки розмір майна, яке підлягало приватизації визначено другим відповідачем, оцінку проведено компанією, яку визначив другий відповідач, а звіт про хід приватизації об'єктів комунальної власності міста Харкова за перше півріччя 2001 року затверджено рішенням позивача від 20.06.2001 року та окрім цього рішенням господарського суду Харківської області від 27.01.2011 року у справі №42/344-10 (н.р. 57/52-10) встановлено факт відсутності порушення вимог Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), при здійсненні викупу частини нежитлових приміщень ресторану «Околиця», який відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України не повтребує повторного доказування при розгляді даної справи.
Згідно з п.1 статті 11 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" викуп застосовується щодо об'єктів малої приватизації, включених до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу.
Відповідно до абз.1 ч.1 ст.8 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" з моменту прийняття рішення про приватизацію підприємства здійснюється його підготовка до приватизації.
Відповідно до ч.2 статті 8 зазначеного Закону строк підготовки об'єкта малої приватизації до продажу не повинен перевищувати двох місяців з дня прийняття рішення про включення його до відповідного переліку об'єктів, що підлягають приватизації.
Статтею 23 Закону визначено, що після підготовки об'єкта до приватизації між покупцем та уповноваженим представником відповідного органу приватизації укладається договір купівлі-продажу цього об'єкта та складається акт приймання-передачі зазначеного майна.
Рішенням Харківської міської ради від 12.03.1999 року "Про Програму приватизації об'єктів комунальної власності м. Харкова" було визначено: провести за рахунок коштів орендарів експертну оцінку нежитлових приміщень, зазначених у Додатку №1 до Програми приватизації об'єктів комунальної власності м. Харкова; у встановленому законодавством порядку укласти договори купівлі-продажу на об'єкти, що знаходяться в комунальній власності м. Харкова та підлягають відчуженню.
Пунктом 139 додатку до рішення 19 сесії Харківської міської ради 23 скликання "Про внесення доповнень до "Програми приватизації об'єктів комунальної власності м. Харкова" від 27.12.2000р. передбачена приватизація шляхом викупу ТОВ "Околиця" двоповерхової окремо розташованої нежитлової будівлі загальною площею 3059,40 кв.м.
Як правильно встановлено місцевим господарським судом, з матеріалів справи вбачається, що першим відповідачем до другого відповідача відповідно до статті 7 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств" (малу приватизацію)" було направлено звернення про надання дозволу на проведення приватизації орендованої ним будівлі, на підставі Договору №594 від 24.03.1999 року, загальною площею 3059,4 кв.м., розташованої за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, 152.
26 січня 2001 року перший відповідач звернувся до другого відповідача з листом, в якому просив здійснити викуп частини орендованого приміщення, загальною площею 415,1 кв.м., розташованого за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, 152, що свідчить про ту обставину, що компанія висловила намір здійснити приватизацію шляхом викупу частини орендованих нежитлових приміщень, загальною площею 415,1 кв.м.
Наказом Управління комунального майна та приватизації №192 від 31.01.2001 року вказану заяву ТОВ «Околиця»на приватизацію орендованих нежитлових приміщень, загальною площею 415,1 кв.м. було зареєстровано; у відповідності до статтей 8, 12 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств" (малу приватизацію)" в процесі підготовки об"єкта до приватизації доручено фірмі-експерту ПП «Агенція по нерухомості «Вектор»провести експертну оцінку вартості нежитлових приміщень з метою їх подальшої приватизації шляхом викупу; відповідальність за результати експертної оцінки покладено на керівника ПП «Агенція по нерухомості «Вектор»- Артюх М.С.
Розмір майна, яке підлягає приватизації та призначення компанії, що буде проводити оцінку об"єкту приватизації в процессі її підготовки, відповідно до статті 8 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств" (малу приватизацію)", було визначено саме другим відповідачем, який є органом приватизації.
Висновки ПП «Агенція по нерухомості «Вектор»про вартість об'єкту експертної оцінки -нежитлових приміщень, загальною площею 415,1 кв.м., в розмірі 71 200 грн. як це передбачено статтею 9 України "Про приватизацію невеликих державних підприємств" (малу приватизацію)" затверджено наказом органу приватизації - Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради №549 від 13.03.2001 року.
У пункті 2.1. спірного договору зазначено, що вартість об'єкту купівлі-продажу, зафіксована в висновках експерта про вартість інвентарного об'єкта (Додаток №1 до цього договору), затверджених наказом начальника Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради від 13.03.2001 року за №549 і складає 71 200 грн. (сімдесят одна тисяча) гривень, що є ціною продажу, нежитлових приміщень, вказаних в п.1.1. договору.
19.04.2001 року другим відповідачем -Управлінням комунального майна та приватизації Харківської міської ради винесено розпорядження №450 про укладення спірного договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, розташованого за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, 152, загальною площею 415,1 кв.м., а отже саме другим відповідачем, який є органом приватизації визначено площу нежитлових приміщень, що підлягали приватизації шляхом відчуження.
Рішенням Харківської міської ради 22 сесії 23 скликання від 20.06.2001 року «Про звіт управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради «Про хід приватизації об'єктів комунальної власності м. Харкова»затверджено звіт начальника управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради Поливаного А.П. про хід приватизації об'єктів комунальної власності м. Харкова за перше півріччя 2001 року. При цьому, як вірно зазначено місцевим господарським судом, жодних зауважень в частині розміру майна, яке підлягало приватизації -нежитлові приміщення, загальною площею 415,1 кв.м., розташовані по вул. Академіка Павлова, 152, визначеного саме другим відповідачем та висновку про вартість об'єкту, що підлягав відчуженню у розмірі 71 200 грн., який також був затверджений другм відповідачем відповідно до вимог Закону з боку позивача, який згідно зі своїми функціями та завданнями, передбаченими Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні»визначає доцільність, порядок та умови приватизації об'єктів права комунальної власності, не надходило.
Зважаючи на наведені обставини, посилання прокурора в апеляційній скарзі на те, що зважаючи на те, що ініціатива щодо викупу частини нежитлових приміщень будівлі виходила від покупця, позивачем та другим відповідачем не визначався склад та перелік майна є необгрунтованими.
Відповідно до п.3 статті 2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, будівлі (споруди,приміщення) приватизуються разом з розташованими в них об'єктами приватизації, крім випадків відмови покупця від приватизації будівлі (споруди, приміщення), в якій розташований об'єкт, що приватизується шляхом викупу, або якщо на це немає прямої заборони відповідно Фонду державного майна України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи місцевої Ради відповідного рівня.
Не можуть бути об'єктами малої приватизації будівлі (споруди, приміщення) або їх окремі частини, які становлять національну, культурну та історичну цінність і перебувають під охороною держави.
За наявності заборони на приватизацію будівлі (споруди, приміщення), в якій розташований об'єкт приватизації, або у разі відмови покупця від приватизації будівлі (споруди, приміщення), в якій розташований об'єкт, що приватизується шляхом викупу, зазначені будівлі (споруди, приміщення) передаються у встановленому порядку власникам приватизованих об'єктів в оренду на строк не менш як десять років.
Як правильно послався місцевий господарський суд, з аналізу даної норми закону вбачається, що законодавець розрізняє складові, які входять до об'єкту приватизації, а саме: об'єктом приватизації, в даному випадку, є ресторан "Околиця", який складається з майна ресторану та будівлі, в якій він знаходиться.
Крім того, відповідно до п.1 ст.14 Закону України "Про приватизацію державного майна", комісія з приватизації складає проект приватизації об'єкта.
Відповідно до п.2 вказаної статті, проект плану приватизації повинен передбачати строки та способи приватизації, початкову вартість об'єкта приватизації, рекомендовані форми платежу та ін.
Зважаючи на ці норми місцевий господарський суд обгрунтовано відхилив як необгрунтовані посилання позивача, на те, що укладення між Управлінням комунального майна та приватизації Харківської міської ради та ТОВ «Околиця»спірного договору купівлі-продажу частини нежитлових приміщень, що знаходяться в будівлі літ. «А-2»по вул. Академіка Павлова, 152 у м. Харкові, суперечить п.3 ст.2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".
Прокурор безпідставно посилається в апеляційній скарзі на те, що місцевим господарським судо необгрунтовано застосовано до спірних правовідносин Закон України "Про приватизацію державного майна", який на його думку не регулю єправовідносини, пов"язані із приватизацією комунального майна.
Відповідно до ч. 4 статті 3 Закону України "Про приватизацію державного майна", відчуження майна, що є у комунальній власності, регулюється положеннями цього Закону, інших законів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування.
Як правильно послався місцевий господарський суд, матеріали справи не містять доказів на підтвердження посилання позивача в частині укладення спірного договору щодо об'єкту, який на час укладення договору не було включено до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу та який, на думку позивача, не був предметом орендних правовідносин між відповідачами, тоді як з договору оренди №594 від 24.03.1999 року, укладеного між Управлінням комунального майна та приватизації Харківської міської ради та ТОВ «Околиця»вбачається, що предметом оренди було нежитлове приміщення загальною площею 3 059,4 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, 152 Літ. «А п».
Відповідно до абзацу 2 ч.1 ст. 2 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)»від 06.03.1992 року об'єктом малої приватизації є окреме індивідуально визначене майно, яке враховуючи предмет договору оренди №594 від 24.03.1999 року й було визначено п.139 рішення 19 сесії Харківської міської ради 23 скликання «Про внесення доповнень до «Програми приватизації об'єктів комунальної власності м. Харкова»від 27.12.2000 року.
Оскільки за договором оренди №594 від 24.03.1999 року ТОВ «Околиця»у користування передавалось саме нежитлове приміщення загальною площею 3 059,4 кв.м., то у відповідності до вимог абзацу 2 ч.1 ст.11 «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)»та на виконання п.139 рішення 19 сесії Харківської міської ради 23 скликання «Про внесення доповнень до «Програми приватизації об'єктів комунальної власності м. Харкова»від 27.12.2000 року було укладено спірний договір, відповідно до якого приватизації шляхом викупу підлягали нежитлові приміщення 1-го поверху №№ 25-29, 30-36, 37, 66-71, VI в літ. "А-2", загальною площею 415,1 кв.м. по вул. Академіка Павлова, 152 у м. Харкові.
При цьому колегія суддів зазначає, що Закон України "Про приватизацію державного майна " та Закон України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», які регулюють відносини, що стосуються предмету спору у даній справі не містять норм, які б встановлювали заборону здійснювати приватизацію об"єктів комунальної власності шляхом їх викупу частинами (поетапно).
Також місцевий господарський суд обгрунтовано відхилив доводи позивача та прокурора стосовно втрат місцевого бюджету м. Харкова, внаслідок укладення спірного договору, пославшись на те що позивачем та прокурором не надано доказів проведення відповідної експертної оцінки на підтвердження визначеної в п.139 Переліку нежитлових приміщень, які підлягають приватизації, передбачуваної експертної оцінки в розмірі 1 009 602,00 грн.
Згідно зі статтею 48 Цивільного кодексу УРСР від 18.07.1963 року недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, однак, зважаючи на наведене, при укладенні спірного договору не було порушено вимог діючого на момент її укладення законодавства.
Окрім цього, рішенням господарського суду Харківської області від 27.01.2011 року у справі №42/344-10 (н.р. 57/52-10) факт відсутності порушення вимог Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), при здійсненні викупу частини нежитлових приміщень ресторану «Околиця». Зазначений факт відповідно до ч.2 ст.35 Господарського процесуального кодексу України не потребує повторного доведення при розгляді даної справи.
Вихоядчи з викладеного, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що договір №1936-В-С від 20.04.2001 року купівлі-продажу нежитлових приміщень 1-го поверху №№ 25-29, 30-36, 37, 66-71, VI, загальною площею 415,1 кв.м. в будинку літ. «А-2», який розташований за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, 152, укладений між відповідачами відповідає вимогам Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", а експертна вартість нежитлових приміщень, що відчужуються, визначена у відповідності з Методикою оцінки вартості майна під час приватизації, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України №1554 від 12.10.2000 року, а тому підстав для визнання його недійсним не вбачається.
Окрім цього місцевий господарський суд в якості підстави для відмови в позові також правомірно застосував у даній справі позовну давність на підставі заяви першого відповідача від 12.10.2011 року, обгрунтовано пославшись на наступне.
Згідно з частинами 2 - 4 статті 267 Цивільного кодексу України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності, яка застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявила сторона у спорі, є підставою для відмови у позові.
Відповідно до положень статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно статті 71 Цивільного кодексу України від 18.07.1963 року (який діяв на час укладення спірного договору) загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.
Відповідно до пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України правила цього Кодексу про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, установлений законодавством, що діяло раніше, не закінчився до набрання чинності зазначеним Кодексом.
Згідно з пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, до позовів про визнання заперечуваного правочину недійсним і про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, право на пред'явлення якого виникло до 1 січня 2004 року, застосовується позовна давність, встановлена для відповідних позовів законодавством, що діяло раніше.
Відповідно до статті 76 ЦК УРСР від 18.07.1963 року перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Винятки з цього правила, а також підстави зупинення і перериву перебігу строків позовної давності встановлюються законодавством Союзу РСР і статтями 78 і 79 цього Кодексу.
Згідно з частиною 4 статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Позивачем 20.06.2001 року затверджено звіт другго відповідача про хід приватизації об'єктів комунальної власності м. Харкова за перше півріччя 2001 року, в рамках якої було укладено спірний договір, а тому з 20.06.2001 року позивач дізнався про укладення договору купівлі-продажу №1936-В-С від 20.04.2001 року, а отже з цієї дати у Харківської міської ради виникло право на позов.
В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження проведення перевірки прокуратурою міста Харкова, на яку посилався прокурор, й в ході якої було ніби встановлено невідповідність вимогам наведених вище рішень Харківської міської ради та положенням Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" спірного договору.
Таким чином, станом на момент подання позовної заяви 22.09.2011 року сплинула позовна давність, встановлена ст.71 Цивільного кодексу України від 18.07.1963 року (який діяв на час укладення спірного договору) в три роки.
Виходячи з наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги прокурора не знайшли свого підтвердження, у зв"язку з чим підстави для зміни чи скасування оскаржуваного рішення відсутні, тому його слід залишити без змін.
Керуючись статтею 99, п. 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 16 листопада 2011 року у справі № 5023/7873/11 залишити без змін.
Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий суддя (підпис) Сіверін В. І.
Суддя (підпис) Терещенко О.І.
Суддя (підпис) Медуниця О.Є.
Повний текст постанови підписано 17.01.2012 р.
Згідно з оригіналом
Секретар суду Скорописова Н.І.
20.01.2012 р.