"16" січня 2012 р. Справа № 5021/1956/2011
Колегія суддів у складі:
головуючого судді - Могилєвкіна Ю.О., суддів - Пушай В.І., Плужник О.В.
при секретарі - Казаковій О.В.
за участю представників сторін:
позивача -Пилипенко С.І.
1-го відповідача -Приходько Д.В., Демиденко В.М.
2-го відповідача - не з'явився
3-го відповідача - Павлюченко А.М.
4-го відповідача - Кордюк В.П.
розглянувши апеляційну скаргу 1-го відповідача (вх. № 5162С/3-9) на рішення господарського суду Сумської області від 09.11.11 у справі № 5021/1956/2011
за позовом - Сумська обласна організація "СОВЕАФ" (Спілка ветеранів Афганістану), м. Суми
до 1) ТОВ "Сумитеплоенерго", м. Суми;
2) Управління житлової політики комунального господарства та благоустрою Сумської міської ради, м. Суми;
3) ТОВ "Керуюча компанія "Коменерго-Суми", м. Суми;
4) Комунальне підприємство "Сумижитло" Сумської міської ради, м. Суми
про стягнення 81 495,64 грн., -
встановила:
У серпні 2011 р. позивач звернувся до господарського суду Сумської області з позовом про стягнення з ТОВ «Сумитеплоенерго»на свою користь суми завданих матеріальних збитків у розмірі 61495,64 грн. та моральної шкоди у сумі 20000 грн.
Рішенням господарського суду Сумської області від 09.11.11 року по справі № 5021/1956/2011 (головуючий-суддя -Соп'яненко О.Ю., судді - Моїсеєнко В.М., Лущик М.С.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Сумитеплоенерго»на користь Сумської обласної організації "СОВЕАФ" (Спілка ветеранів Афганістану) 61492,64 грн. матеріальної шкоди. Стягнуто з ТОВ «Сумитеплоенерго»в доход державного бюджету 611,22 грн. витрат по сплаті державного мита та 117,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позовних вимог - відмовлено. В частині вимог до Управління житлової політики комунального господарства та благоустрою Сумської міської ради, ТОВ "Керуюча компанія "Коменерго-Суми", комунальне підприємство "Сумижитло" Сумської міської ради - припинено на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України.
Рішення мотивоване з тих підстав, що вимоги позивача є правомірними, обґрунтованими і підлягають частковому задоволенню, шляхом стягнення з 1-го відповідача на користь позивача 61492,64 грн. матеріальної шкоди.
1-й відповідач - ТОВ "Сумитеплоенерго" з рішенням суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування своєї скарги 1-й відповідач посилається на те, що суд першої інстанції безпідставно і в порушення норм права визнав його належним відповідачем по справі і припинив провадження у справі відносно інших відповідачів.
Як зазначає 1-й відповідач у своїй скарзі, рішенням Сумської міської ради № 3160-МР від 25.11.2009 затверджене Положення про Управління житлової політики, комунального господарства та благоустрою Сумської міської ради, у відповідності до п.2.1.40 якого, зазначене Управління визначене балансоутримувачем житлового фонду комунальної власності м. Суми, якому передано з господарського відання житлово-експлуатаційних підприємств комунальної власності територіальної громади м. Суми на баланс житловий фонд міста.
Згідно статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.
Відповідно до пункту 4 статті 19, статті 24 цього ж Закону до обов'язків балансоутримувача належить забезпечення належної експлуатації та утримання майна, що перебуває на його балансі, а також забезпечення умов для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів, відповідно до встановлених стандартів, нормативів, норм і правил. Балансоутримувач залежно від цивільно-правових угод може бути споживачем, виконавцем або виробником.
Статтею 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до обов'язків виконавця віднесено зокрема здійснення контролю за технічним станом інженерного обладнання будинків, квартир, приміщень, своєчасно проводити підготовку жилого будинку і його технічного обладнання до експлуатації в осінньо-зимовий період, утримувати в належному технічному стані, здійснювати технічне обслуговування та ремонт внутрішньобудинкових мереж, вживати заходів щодо ліквідації аварійних ситуацій.
Законом України «Про житлово - комунальні послуги»визначено, що виконавцем послуг є суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору (ст.1)
За результатами конкурсу, рішенням ВК СМР від 25.09.2008 № 478 «Про затвердження результатів конкурсу та відбору підприємств з надання послуг по утриманню житлових будинків, споруд і прибудинкових територій, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Суми»визнано переможцем конкурсу по конкурентній пропозиції № 1 - ТОВ «КК «Коменерго - Суми», тобто виконавцем житлово-комунальних послуг і з яким було укладено договір на надання комунального замовлення на послуги з утримання будинків і споруд від 05.12.2008 № 178/1 ( сторони договору Відповідач - 2 та Відповідач - 3).
Зазначеним договором сторони встановили права та обов'язки сторін та порядок відшкодування завданих збитків.
Крім того між Відповідачем -1 та Відповідачем - 3 було укладено субпідрядний договір на утримання внутрішньо будинкових мереж № 94 від 01.03.2010 р. Відповідно до умов цього договору ТОВ «Сумитеплоенерго», як субпідрядник зобов'язувалось здійснювати утримання, технічне обслуговування та поточний ремонт внутрішньобудинкових мереж центрального опалення, постачання гарячої та холодної води, а Відповідач - 3 зобов'язалось відшкодувати витрати, понесені ним на ці роботи.
Протягом дії даного договору № 94, ТОВ «Сумитеплоенерго» (1-й відповідач) сумлінно виконувало свої обов'язки, про що свідчать підписані акти виконаних робіт, котрі підписані з боку Відповідача - 3 без зауважень.
Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженими наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27 червня 2008 р. N 190, на балансоутримувача покладено обов'язок відповідати за стан водопровідних мереж, які проходять у технічних підвалах, а саме: у разі використання приміщень складів, підвалів для господарської діяльності в них мають бути виконані усі роботи з гідроізоляції, передбачені діючими будівельними нормами ( п. 15.4.), а пунктом 1.6. визначається, що «За стан водопровідних мереж, які проходять у технічних підвалах і до яких приєднані внутрішньо будинкові мережі, є відповідальними підприємства та організації, у яких вони перебувають на балансі».
Однак, суд першої інстанції визначивши відповідальним Відповідача - 1 за нанесення шкоди Позивачу, неповно з'ясував обставини справи і не дослідив наявні в матеріалах справи докази щодо відповідальності Відповідача-2, як балансоутримувача будинку, який зобов'язаний забезпечити належну експлуатацію та утримання майна, що перебуває на його балансі та відповідальності Відповідача -3, виконавця послуг з утримання внутрішньобудинкових мереж, яка передбачена ст. 838 ЦК України, Порядком визначення виконавця та п. 2.3.5 договору на надання комунального замовлення на послуги з утримання будинків і споруд від 05.12.2008 № 178/1, що призвело до прийняття необґрунтованого рішення.
Крім того, як зазначає 1-й відповідач з Акту від 23/06/2011 року, складеного працівниками ТОВ «Сумитеплоенерго»та представника Позивача Пилипенко СІ. слідує, що прорив труби стався в цоколі житлового будинку № 2 по вул. .Антонова м. Суми, виток води стався на внутрішню сторону будинку, і в подальшому вода проникала в приміщення через стіни підвального приміщення.
Пунктом 6.3.59. Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж, затверджених Наказом Міністерства палива та енергетики України від 14 лютого 2007 року N 71 передбачається, що для перевірки міцності і щільності трубопроводів, запірної і регулювальної арматури після ремонту до початку опалювального періоду теплова мережа підлягає гідравлічним випробуванням на міцність і щільність відповідно до вимог НПАОП 0.00-1.11.
На виконання вищевказаних Правил технічної експлуатації, а також розпорядження міського голови м. Суми від 12.05.2011 р.№ 359-Р 1-м відповідачем були проведені випробування підвищеним тиском теплових мереж. Результати випробувань оформлені відповідним Актом від 23.06.2011 р. Таким чином, проводячи випробування на міцність і щільність теплової мережі, 1-й відповідач правомірно діяв у межах своїх повноважень.
В акті від 23.06.2011 р. обстеження системи централізованого теплопостачання об'єкту не встановлено причини пориву трубопроводу внутрішньобудинкових мереж, тому, на думку 1-го відповідача, позивач не довів вини 1-го відповідача в заподіянні шкоди відповідно до вимог ст. 1166 ЦК України.
Також, 1-й відповідач не погодився з висновками судової експертизи щодо розміру завданої шкоди та припиненням судом першої інстанції провадження у справі в частині вимог Позивача до Відповідачів 2,3,4 на підставі заяви про відмову від позову до зазначених відповідачів.
Управління житлової політики комунального господарства та благоустрою Сумської міської ради, ТОВ "Керуюча компанія "Коменерго-Суми" та Комунальне підприємство "Сумижитло" Сумської міської ради: 2 - й , 3 -й та 4 -й відповідачі надали відзиви на апеляційну скаргу в яких зазначають, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим і просять залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Судова колегія, в межах вимог передбачених ст.101 ГПК України, повторно розглянувши справу та перевіривши повноту, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку про залишення рішення господарського суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом першої інстанції 21.08.1997 року між Сумської обласною організацією «СОВЕАФ»та Управлінням комунального майна та приватизації Сумської міської ради був укладений договір № ФМ-441, відповідно до умов якого позивачу надано в оренду приміщення площею 94,4 кв. м., яке знаходиться за адресою: будинок № 2 по вул. Антонова, м. Суми.
Як свідчать матеріали справи, під час проведення гідравлічних випробувань теплових мереж 15 червня 2011 року внаслідок пориву трубопроводів теплопостачання, розташованих в цоколі житлового приміщення площею 94,4 кв. м., яке знаходиться за адресою: будинок № 2 по вул. Антонова, м. Суми, стався витік теплоносія, внаслідок чого було залито офісне приміщення позивача та пошкоджено його майно, що підтверджується актом обстеження від 23.06.2011 року, складеним представниками позивача та відповідача -1.
Обґрунтовуючи свій позов, позивач зазначає, що через затікання у приміщення гарячої води йому завдана наступна шкода:
- пошкоджено оздоблення стін та підлога: деформовані пластикові панелі на рівень залиття водою, деформовані лінолеум, плінтуси, дерев'яні дошки облицювання, відбулося відставання шпалер від основи, деформовані та розшарувалися дверні полотна;
- пошкоджені офісні меблі, оргтехніка, побутова техніка.
Згідно висновку експертного будівельно -технічного дослідження № 27, складеного 11.07.2011 року судовим експертом Меніним А.І. (Свідоцтво Міністерства юстиції України № видано 29.09.2006 р.) розмір матеріальної шкоди внаслідок залиття нежитлового приміщення, розташованого за адресою: будинок № 2 по вул. Антонова, м. Суми, становить 37 426 грн. 00 коп. За виконання робіт із складення висновку позивачем сплачено 1000 грн. 00 коп.
Відповідно до Висновку експертного товарознавчого дослідження № 3917, складеного Сумським відділенням при Харківському науково -дослідному інституті судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса 11.08.2011 року, яким розмір збитків, завданих майну позивача, складає 22 335 грн. 00 коп., за виконання робіт із складання висновку позивачем було сплачено 734 грн. 64 коп.
Розмір завданих Позивачу збитків, встановлених експертними висновками, відповідачами у встановленому законодавству порядку не оскаржений.
Як правомірно зазначає 1-й відповідач у своїй скарзі згідно ст. 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", до обов'язків виконавця віднесено зокрема здійснення контролю за технічним станом інженерного обладнання будинків, квартир, приміщень, своєчасно проводити підготовку жилого будинку і його технічного обладнання до експлуатації в осінньо-зимовий період, утримувати в належному технічному стані, своєчасно здійснювати технічне обслуговування та ремонт внутрішньо будинкових мереж, вживати заходів щодо ліквідації аварійних ситуацій.
Законом України «Про житлово - комунальні послуги»визначено, що виконавцем послуг є суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору (ст.1)
Також суд першої інстанції обґрунтовано зазначив у своєму рішенні, що відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Як свідчать матеріали справи, 01.03.2010 року між ТОВ «КК «Коменерго-Суми»та ТОВ «Сумитеплоенерго»був укладений договір №94, відповідно до умов якого ТОВ «Сумитеплоенерго»зобов'язалося здійснювати утримання, технічне обслуговування та поточний ремонт саме внутрішньобудинкових систем централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення будівель і споруд, що перебувають на обслуговуванні ТОВ «КК «Коменерго-Суми», а ТОВ «КК «Коменерго-Суми»зобов'язався відшкодувати виконавцю витрати, понесені ним на утримання, технічне обслуговування та ремонт внутрішньобудинкових систем в межах затвердженого органом місцевого самоврядування тарифу (п. 1.1 договору).
Умовами даного договору також передбачено, що ТОВ «Сумитеплоенерго»(1-й відповідач) зобов'язаний підтримувати в належному технічному стані теплове обладнання і внутрішньобудинкові системи опалення, холодного та гарячого водопостачання і водовідведення будинків та споруд; виконувати поточний ремонт та технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем опалення, холодного та гарячого водопостачання і водовідведення будинків та споруд в разі виявлення фактів їх технічної несправності здійснити поточний ремонт або заміну; своєчасно вживати заходів щодо усунення аварійних ситуацій на внутрішньобудинкових мережах централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення тощо (п. 2.1 Договору).
Тобто між сторонами був укладений прямий, а не субпідрядний договір, згідно якого ТОВ «Сумитеплоенерго»(1-й відповідач), як виконавець, зобов'язався виконувати відповідні роботи та підтримувати в належному технічному стані теплове обладнання і внутрішньобудинкові системи опалення, холодного та гарячого водопостачання і водовідведення будинків та споруд.
Додатковими угодами № 4 від 01.06.2010 р., № 5 від 30.06.2010 р., № 6 від 30.07.2010 р., № 7 від 31.08.2010 р., № 8 від 30.09.2010 р., № 9 від 31.10.2010 р., № 10 від 30.11.2010 р., № 11 від 31.12.2010 р., № 12 від 31.01.2011 р., № 15 від 30.04.2011 р. та № 16 від 31.05.2011 р. строк дії договору № 94 від 01.03.2010 р. був продовжений до 30 червня 2011 р.
Зазначений договір на момент завдання Позивачу шкоди (збитків) не був розірваний, або визнаний недійсним у вставленому законодавством порядку.
Відповідно до п. 4.4. договору сторони узгодили, що виконавець (відповідач -1) несе повну відповідальність за утримання, технічне обслуговування, поточний ремонт внутрішньобудинкових систем опалення, холодного та гарячого водопостачання і водовідведення, а також за своєчасне усунення аварійних ситуацій на цих мережах.
За таких обставин судова колегія вважає, що суд першої інстанції правомірно визнав, що належним відповідачем по справі є ТОВ «Сумитеплоенерго»(1-й відповідач), та припинив провадження у справі відносно інших відповідачів, тобто Управління житлової політики комунального господарства та благоустрою Сумської міської ради, ТОВ "Керуюча компанія "Коменерго-Суми" та Комунального підприємства "Сумижитло" Сумської міської ради на підставі заяви про відмову від позову до зазначених відповідачів.
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що згідно з ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Правові підстави відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди визначені ст. 22 ЦК України.
Особа, якій завдано збитки у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо) (ч. 4 ст. 22 ЦК України).
Згідно з ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Відповідно до ч. 1 ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Згідно з ч. 2 ст. 224 ГК України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Наявність заподіяної позивачу шкоди підтверджена Актом обстеження системи централізованого теплопостачання об'єкту від 23.06.2011 р., складеного представниками ТОВ «Сумитеплоенерго»та позивача, висновками експертного будівельно -технічного дослідження № 27 від 11.07.2011 року та експертного товарознавчого дослідження № 3917 від 11.08.2011 року, у яких крім визначення розміру заподіяних збитків наведений опис пошкоджень майна та приміщення.
Згідно зі ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства та додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів, тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.
Відповідно до ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Суд першої інстанції правомірно погодився з розміром шкоди, визначеної позивачем на підставі замовлених ним досліджень (Висновки експертного будівельно -технічного дослідження № 27 від 11.07.2011 року та експертного товарознавчого дослідження № 3917 від 11.08.2011 року), зокрема, за пошкодження приміщення -37 426,00 грн., за пошкодження майна (меблі, комп'ютерна техніка, холодильник) -22 335,00 грн. Також, до шкоди, яка підлягає відшкодуванню позивачу, суд включає і витрати позивача, понесені на оплату виконання експертних досліджень (згідно товарного чеку від 15.06.2011 р. позивачем сплачено 1000 грн., квитанцією № 23 від 03.08.2011 р. сплачено 731,64 грн.), оскільки вони є додатковими витратами в розумінні приписів ст. 225 ГК України.
Таким чином, розмір завданої позивачеві матеріальної шкоди становить 61 492 грн. 64 коп.
Прорив трубопроводів теплопостачання, розташованих в цоколі житлового будинку № 2 по вул. Антонова, витік теплоносія та залиття приміщення, яке орендується позивачем, сталися з вини відповідача -ТОВ «Сумитеплоенерго».
Відповідач -1 не довів суду та не підтвердив належними доказами відсутність своєї вини у тому, що сталося, залиття приміщення позивача внаслідок аварійної ситуації.
Тому суд першої інстанції правомірно визнав, що між протиправними діями відповідача -1 та їх наслідками, що є предметом даного спору, існує безпосередній причинно-наслідковий зв'язок.
Крім того, позивачем заявлено до стягнення 20 000 грн. 00 коп. моральної шкоди.
В обґрунтування даної вимоги позивач вказує на те, що в результаті залиття приміщення стали непридатними статутні документи організації, бухгалтерські документи, знешкоджена бібліотека тощо.
У відповідності зі статтею 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Згідно з ч.1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявністю її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Для настання цивільно-правової відповідальності відповідача за заподіяння моральної шкоди позивачеві необхідно встановити наявність усієї сукупності згаданих ознак складу цивільного правопорушення (протиправність діяння, факт заподіяння моральної шкоди, причинний зв'язок між протиправним діянням і моральною шкодою, вина заподіювача шкоди). Відсутність хоча б однієї з цих ознак виключає настання відповідальності.
Проте, позивач не довів суду факту заподіяння відповідачем моральної шкоди Сумській обласній організації «СОВЕАФ»взагалі та зокрема у визначеному ним розмірі -20 000 грн. 00 коп., тому суд першої інстанції обґрунтовано визнав, що вимоги позивача в цій частині не підлягають задоволенню.
На підставі вищевикладеного, рішення господарського суду Сумської області від 09.11.11 у справі № 5021/1956/2011 прийнято з урахуванням фактичних обставин справи та діючого законодавства, без порушень норм матеріального та процесуального права, тому підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
Таким чином, керуючись ст.ст. 218, 224, 225 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 22, 1166, 1167, 1192 Цивільного Кодексу України, ст.ст. 33, 49, 99,101, п.1 ст.103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія,
постановила:
Рішення господарського суду Сумської області від 09.11.11 у справі № 5021/1956/2011 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.
судді Пушай В.І.
Плужник О.В.
Повний текст постанови підписаний 20.01.2012 року