"16" січня 2012 р. Справа № 5019/1509/11
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пуль О.А., суддя Білоусова Я.О. , суддя Лакіза В.В.
при секретарі Деркач Ю.О.
за участю представників сторін:
першого позивача -не з'явився,
другого позивача -не з'явився,
третього позивача -не з'явився,
відповідача - ОСОБА_1 (дов. б/н від 02.08.2011р.),
прокурора- Пилипенко О. Г.(посвідчення №17 від 11.01.2011р.),
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу заступника прокурора Рівненської області (вх. №5274 Х/2-7) на рішення господарського суду Харківської області від 06.10.11р. у справі № 5019/1509/11
за позовом Заступника прокурора Рівненської області в інтересах держави в особі:
1) Фонду державного майна України, м.Київ,
2) Відкритого акціонерного товариства "Рівненський завод тракторних агрегатів", м.Рівне,
3) Закритого акціонерного товариства "Завод "Технопривод", с.Городок,
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Опціон", м.Харків,
про стягнення коштів у розмірі 426000,00 грн.,
Рішенням господарського суду Харківської області від 06.10.2011р. (суддя Жельне С.Ч.) в позові заступника прокурора Рівненської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до ТОВ "Компанія Опціон" про стягнення 426000,00 грн. відмовлено. Позов заступника прокурора Рівненської області в інтересах держави в особі ВАТ "Рівненський завод тракторних агрегатів" до ТОВ "Компанія Опціон" про стягнення 426000,00 грн. залишено без розгляду. Позов заступника прокурора Рівненської області в інтересах держави в особі ЗАТ "Завод Технопривод" до ТОВ "Компанія Опціон" про стягнення 426000,00 грн. залишено без розгляду.
Прокуратура Рівненської області з рішенням місцевого господарського суду не погодилась та звернулась до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Скаргу обґрунтовує, зокрема, тим, що ЗАТ «Завод «Технопривод»має стратегічне значення для відновлення потужностей ВАТ «РЗТА», яке є власником 95,45% його акцій, і зокрема, для ефективного виконання завдань Фонду державного майна щодо управління корпоративними правами держави у ВАТ «РЗТА»та подальшої ефективної приватизації даного товариства, у зв'язку з чим, інтереси ЗАТ «Завод «Технопривод»та держави в особі Фонду державного майна України повністю збігаються. Таким чином, фактичним позивачем у даній справі є Фонд державного майна України, а ВАТ «РЗТА»і ЗАТ «Завод «Технопривод» є особами чиї інтереси збігаються з останнім, а також в діяльності яких держава вбачає свої інтереси.
Прокурор у судовому засіданні підтримує апеляційну скаргу та просить рішення суду першої інстанції скасувати.
Представник відповідача у судовому засіданні та у запереченнях на апеляційну скаргу (вх. №12497 від 22.12.2011р.) проти апеляційної скарги заперечує та просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду- без змін. Посилається, зокрема, на те, що підписуючи позовну заяву у цій справі заступник прокурора Рівненської області порушив відносини представництва, оскільки відповідно до закону (ст.2 ГПК України), він наділяється правом на звернення до суду за захистом інтересів держави (в т.ч. правом підпису позовної заяви) лише за умов: наявності порушення інтересів держави; наявності належного обґрунтування необхідності їх захисту; правильного визначення органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Також, посилається на те, що обґрунтовуючи необхідність звернення до суду неможливістю подальшої ефективної приватизації ВАТ «РЗТА», прокурор не вказав жодної норми законодавства, яка б регулювала відносини приватизації. При цьому ФДМУ не будучи стороною спірного договору -не є учасником спірних правовідносин, а тому не є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у цих правовідносинах. Те ж саме стосується й інших позивачів: держава не уповноважувала і не могла ні у якій спосіб уповноважувати ВАТ «РЗТА»та ЗАТ «Завод «Технопривод»на укладання спірного договору, оскільки за приписами ч.5 ст.19 ГК України, втручання у господарську діяльність суб'єктів господарювання з боку органів державної влади, їх посадових осіб- забороняється. До того, ж ці два підприємства не є органами державної влади або органами місцевого самоврядування, а є самостійними суб'єктами господарювання.
Третій позивач у судове засідання не з'явився, але у поясненнях (вх. №335 від 16.01.2012р.) підтримує апеляційну скаргу заступника прокурора та просить суд її задовольнити у повному обсязі. Також зауважує, що фактичним позивачем у даній справі є Фонд державного майна України, а ВАТ «РЗТА»і ЗАТ «Завод «Технопривод»є особами чиї інтереси збігаються з останнім, а також в діяльності яких держава вбачає свої інтереси.
Представники першого та другого позивачів у судове засідання не з'явились, про причини не з'явлення суд не повідомили, хоча були належним чином повідомлені про час і місце слухання справи ухвалами суду від 09.12.2011р. та від 15.12.2011р.
В ухвалі суду від 09.12.2011р. зазначено, що у разі не з'явлення представників у судове засідання та не надання витребуваних судом документів, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами та за відсутністю представників сторін. Таким чином, враховуючи належне повідомлення сторін, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача, дослідивши наявні докази по справі, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила.
В липні 2011р. заступник прокурора Рівненської області звернувся до суду в інтересах держави в особі Фонду державного майна України, Відкритого акціонерного товариства «Рівненський завод тракторних агрегатів»та Закритого акціонерного товариства «Завод «Технопривод»з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Опціон»про стягнення з відповідача на користь Закритого акціонерного товариства «Завод «Технопривод»борг за договором купівлі-продажу цінних паперів в сумі 426 000,00 грн.
Позов обґрунтовано тим, що станом на сьогоднішній день Фонд державного майна України є органом управління частки 36,7% акцій статутного капіталу ВАТ «Рівненський завод тракторних агрегатів», що знаходиться у державній власності. Крім того, органом управління частки 25% плюс однієї акції статутного капіталу ВАТ «РТЗА», що знаходиться у державній власності є лізингова компанія «Украгромашінвест». Таким чином, державна частка у статутному капіталі ВАТ «РТЗА»складає 61,7% плюс одна акція. Станом на сьогоднішній день ВАТ «Рівненський завод тракторних агрегатів»володіє акціями ЗАТ «Завод «Технопривод»в розмірі 95,45%. Тому, порушення інтересів ЗАТ «Завод «Технопривод»негативно відображається на господарській діяльності ВАТ «Рівненський завод тракторних агрегатів», що в свою чергу впливає на можливість подальшої ефективної приватизації ВАТ «Рівненський завод тракторних агрегатів», що порушує інтереси Фонду державного майна України, як державного органу, який володіє 36,7% акцій статутного капіталу ВАТ «Рівненський завод тракторних агрегатів»та здійснює державну політику у сфері приватизації державного майна.
20.03.2008р. між ЗАТ «Завод «Технопривод», продавцем, та ТОВ «Компанія «Опціон», покупцем, укладено договір № Б-807Ю купівлі-продажу цінних паперів, згідно з яким продавець зобов'язався передати покупцю, а покупець прийняти та оплатити у строк до 31.12.2008р. цінні папери -433 штуки іменних інвестиційних сертифікатів Закритого недиверсифікованого венчурного пайового інвестиційного фонду «Лідер»Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Форвард»в сумі 994 000,00 грн.
Як зазначено в позовній заяві, свої зобов'язання за договором ЗАТ «Завод «Технопривод»виконало в повному обсязі, однак, ТОВ «Компанія «Опціон»свої зобов'язання виконало не належним чином, за цінні папери розрахувалось лише частково в сумі 568 000,00 грн., внаслідок чого у ТОВ «Компанія «Опціон»виник борг перед ЗАТ «Завод «Технопривод»в сумі 426 000,00 грн.
Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, правильність застосування місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм процесуального та матеріального права приходить до висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно зазначено судом першої інстанції, Фонд державного майна України та ВАТ «Рівненський завод тракторних агрегатів»не є сторонами договору купівлі-продажу № Б-807Ю від 20.03.2008р. і цей договір не породжує для цих осіб ніяких прав та обов'язків щодо продавця та покупця. Особою, чиї інтереси можуть бути порушеними у зв'язку з неналежним виконанням умов договору можуть бути лише сторони цього договору - ЗАТ «Завод «Технопривод»та ТОВ «Компанія «Опціон».
Колегія суддів зазначає, що заступником прокурора Рівненської області в інтересах держави в особі ЗАТ «Завод «Технопривод»фактично подано позов в інтересах самостійного суб'єкта господарювання, а не в інтересах держави.
Так, як вбачається зі статуту ЗАТ «Завод «Технопривод», останнє є підприємством, яке створене на базі майна його засновників та акціонерів. Згідно довідки реєстроутримувача ЗАТ «Завод «Технопривод»- ТОВ «Емітент-Сервіс», державна частка в статутному фонді (капіталі) ЗАТ «Завод «Технопривод»- відсутня. Тому, держава, в особі своїх повноважних органів, не наділена правами щодо управління ЗАТ «Завод «Технопривод».
Відповідно до п. 7.1.1. Статуту ЗАТ «Завод «Технопривод»майно товариства утворюється за рахунок доходів від реалізації продукції, робіт, послуг та здійснення іншої виробничо-господарської діяльності.
Відповідно до п. 2.4. Статуту товариство є власником належного йому майна. Товариство, у відповідності до законодавства, володіє користується і розпоряджається майном, що є у його власності.
Як вірно зазначено судом першої інстанції, майно, яке є предметом договору купівлі-продажу, - 433 штуки іменних інвестиційних сертифікатів, не є державною власністю, а є власністю ЗАТ «Завод «Технопривод». Те ж саме стосується і коштів, які ЗАТ «Завод «Технопривод»мало отримати за договором купівлі-продажу.
Відповідно до п. 2.3. Статуту ЗАТ «Завод «Технопривод»товариство здійснює підприємницьку діяльність, що не суперечить законодавству України.
Відповідно до п. 3.1. Статуту товариство створене з метою здійснення виробничої, торгівельної, інвестиційної та іншого роду господарської діяльності з метою підвищення ефективності виробництва та реалізації продукції виробничо-технічного призначення та інших виробів і отримання прибутку в інтересах акціонерів.
Таким чином, ЗАТ «Завод «Технопривод»виступає самостійним суб'єктом господарювання та не є органом державної влади або місцевого самоврядування.
Оскільки предмет договору купівлі-продажу -іменні інвестиційні сертифікати, не є державним майном, кошти, які ЗАТ «Завод «Технопривод»мало отримати за цим договором, не є коштами державного бюджету, і при цьому держава, в особі своїх повноважних органів, не наділена правами щодо управління ЗАТ «Завод «Технопривод», тому доводи, викладені в позовній заяві та апеляційній скарзі стосовно того, що укладеним договором купівлі-продажу та в процесі його виконання порушуються інтереси держави є необґрунтованими.
Пунктом 2 статті 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом. Відповідно до частини другої статті 36-1 Закону України "Про прокуратуру" підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.
За приписами частин першої, другої статті 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
У рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 р. № 3-рп/99 у справі № 1-1/99 (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) зазначено, що прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних чи інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. При цьому інтереси держави можуть збігатися повністю, частково, або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
Обґрунтовуючи порушення інтересів держави неможливістю подальшої ефективної приватизації ВАТ «Рівненський завод тракторних агрегатів», заступник прокурора Рівненської області при цьому не посилається на жодну норму законодавства про приватизацію.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про акціонерні товариства»акціонерне товариство не відповідає за зобов'язаннями акціонерів, а акціонери не відповідають за зобов'язаннями товариства.
З огляду на вказане, господарські зобов'язання ЗАТ «Завод «Технопривод»ніяким чином не можуть відображатись на господарській діяльності ВАТ «Рівненський завод тракторних агрегатів».
Аналіз наведених законодавчих приписів дає підстави для висновку про те, що прокурор може бути представником сторони у справі тільки у випадку, коли цією стороною у справі є орган державної влади або орган місцевого самоврядування, які наділені повноваженнями виконавчої влади.
Серед трьох позивачів, вказаних заступником прокурора Рівненської області в позовній заяві, таким ознакам відповідає лише Фонд державного майна України.
Відтак можна дійти висновку, що передбачені законом підстави для здійснення прокурором представництва інтересів держави в особі ВАТ «РЗТА»та ЗАТ «Завод «Технопривод»у спірних правовідносинах відсутні.
Аналогічну правову позицію викладено також у постанові Верховного Суду України від 22.02.2005 у справі № 33/120-04.
У пункті 3 роз'яснення Вищого господарського суду України від 22.05.2002 № 04-5/570 "Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам" зазначено, що господарський суд повинен оцінювати правильність визначення прокурором органу, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретних функцій у правовідносинах, пов'язаних із захистом інтересів держави. Якщо господарський суд помилково порушив справу за позовом прокурора чи його заступника, в якій неправильно визначено позивача за вимогами про захист інтересів держави, такий позов підлягає залишенню без розгляду відповідно до пункту 1 частини першої статті 81 ГПК.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо відмови у задоволенні позову заступника прокурора Рівненської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України у зв'язку із відсутністю у Фонду державного майна України порушеного права та правомірно залишив без розгляду позов заступника прокурора Рівненської області в інтересах держави в особі ВАТ «Рівненський завод тракторних агрегатів»та в особі ЗАТ «Завод «Технопривод».
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є необґрунтованою і не може бути підставою для скасування оскаржуваного рішення по даній справі, тому рішення господарського суду Харківської області від 06.10.11р. у справі № 5019/1509/11 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись статтями 91, 99, 101, 102, п.1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу заступника прокурора Рівненської області залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 06.10.11р. у справі № 5019/1509/11 залишити без змін.
Головуючий суддя Пуль О.А.
Суддя Білоусова Я.О.
Суддя Лакіза В.В.
Повний текст постанови складено 20.01.2012р.