< Список >
Іменем України
17 січня 2012 року
Справа № 5002-33/3856-2011
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Євдокімова І.В.,
суддів Антонової І.В.,
Котлярової О.Л.,
за участю представників сторін:
представник позивача, не з'явився, Алуштинська міська рада;
представник відповідача, не з'явився, Гаражно-будівельний кооператив № 1 "Октябрьський".
розглянувши апеляційну скаргу Алуштинської міської ради
на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Радвановська Ю.А.) від 08.11.2011 у справі № 5002-33/3856-2011
за позовом Алуштинської міської ради (пл. Радянська, 1,Алушта,98500)
до Гаражно-будівельного кооперативу № 1 "Октябрьський" (вул. Октябрьська,Алушта,98500)
про стягнення 103375,33 грн.
Алуштинська міська рада звернулася до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до гаражно-будівельного кооперативу № 1 «Октябрьський»та просить суд стягнути 103 375,33 грн.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 08.11.2011 (суддя Радвановська Ю.А.) у справі № 5002-33/3856-2011 відмовлено в задоволенні позову.
Не погодившись з постановленим судовим актом, заявник звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду першої інстанції скасувати, постановити нове про задоволення позову.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що суд першої інстанції не звернув уваги на приписи статтей 83, 92, 93, 152, 157 Земельного кодексу України.
Зокрема, наголошує на те, що відповідачем не було укладено договір оренди землі.
Представники сторін до засідання суду апеляційної інстанції не з'явились, про час і місце розгляду справи повідомленні належним чином.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи не вбачається.
Під час перегляду справи в апеляційному порядку на підставі статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.
Рішенням виконавчого комітету Алуштинської міської ради № 695 від 26.11.2010 зі змінами, внесеними рішеннями виконавчого комітету № 751 від 24.12.2010 та № 74 від 11.02.2011, затверджений склад комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам.
16.02.2011 зазначеною комісією складений акт визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, відповідно до якого на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 № 284 «Про порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам», був визначений розмір збитків, завданих Алуштинській міській раді гаражно-будівельним кооперативом № 1 «Октябрський»шляхом самовільного зайняття земельної ділянки, площею 1,9997 га, розташованої по вул. Октябрська, м. Алушта.
Так, за розрахунком позивача, складеним виходячи з розмірів орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності та відомостей ДПІ у м. Алушта про фактично сплачені суми про плату за землю за 2010 рік, розмір недоотриманого прибутку за 2010 рік за земельну ділянку, що, за твердженням позивача, займається відповідачем, склав 103 375,33 грн.
28.02.2011, позивач направив відповідачу листа з вимогою про сплату збитків та додав до нього рішення виконавчого комітету Алуштинської міської ради № 107 від 25.02.2011 «Про затвердження акту визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам», копію акту визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам від 16.02.2011, а також платіжні реквізити, за якими необхідно провести перерахування суми збитків.
Залишення гаражно-будівельним кооперативом № 1 «Октябрьський»вимог, викладених у вищевказаному листі, без виконання з'явилося підставою для звернення Алуштинської міської ради із даним позовом до господарського суду АР Крим.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Предметом даного позову є вимоги про стягнення збитків, заподіяних органу місцевого самоврядування внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки.
Судом першої інстанції встановлено, що у зв'язку з тим, що розмежування земель державної та комунальної власності у місті Алушта не проведено, згідно зі статтею 83, пункту 12 Перехідних положень Земельного кодексу України, землі у межах міста Алушта перебувають у комунальній власності та повноваження щодо розпорядження ними перебувають у компетенції органу місцевого самоврядування.
Відповідно до статті 12 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»органом місцевого самоврядування є міська рада, яка діє за принципом розподілу повноважень в порядку, визначеному чинним законодавством України.
Таким чином, повноваження власника земель комунальної власності на території міста Алушта, окрім земель приватної форми власності, здійснює Алуштинська міська рада.
Статтею 78 Земельного кодексу України визначено, що право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками, при цьому право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.
Частиною другою статті 116 Земельного кодексу України визначено, що набуття права юридичними особами здійснюється шляхом передачі їм земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Так, позивач стверджує, що відповідач, гаражно-будівельний кооператив № 1 «Октябрьський», використовує земельну ділянку, розташовану у місті Алушта по вулиці Октябрська.
Також, позивач вказує на те, що у порушення вимог чинного законодавства, між позивачем та відповідачем договір оренди спірної земельної ділянки не укладався. Інші правові підставі для зайняття відповідачем спірної земельної ділянки також відсутні.
Як вже зазначалося, 16.02.2011 комісією, призначеною рішенням виконавчого комітету Алуштинської міської ради № 695 від 26.11.2010, зі змінами, внесеними рішеннями виконавчого комітету № 751 від 24.12.2010 та № 74 від 11.02.2011, складений акт визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, відповідно до якого комісією на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 № 284 «Про порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам»був визначений розмір недоотриманого Алуштинською міською радою прибутку, чим гаражно-будівельним кооперативом № 1 «Октябрський»завдано збитків органу місцевого самоврядування.
Так, позивач просив стягнути з відповідача 103 375,33 грн. збитків, завданих зайняттям земельної ділянки, площею 1,9997 га, розташованою за адресою: м. Алушта, вул. Октябрська, без належним чином оформлених правовстановлюючих документів.
Обґрунтовуючи свої вимоги щодо відшкодування збитків позивач посилається на статті 90, 152 та 157 Земельного кодексу України, а також на статтю 22 Цивільного кодексу України.
Підпунктом «г»статті 90 та частиною другою статті 152 Земельного кодексу України передбачено право власника земельної ділянки вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю і відшкодування завданих збитків.
Статтею 157 Земельного кодексу України встановлюється обов'язок відшкодування збитків власникам землі громадянами та юридичними особами, які використовують земельні ділянки.
Так, відповідно до частини другої статті 22 Цивільного кодексу України збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Згідно з пунктом 1 рекомендацій Вищого господарського суду України від 29.12. 2007 № 04-5/239 «Про внесення змін та доповнень до роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 01.04.1994 № 02-5/215 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди»відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків, у тому числі щодо відшкодування кредиторові або іншій особі збитків (шкоди), є зобов'язання, які виникають з договорів та інших правочинів або внаслідок завдання шкоди.
Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання.
Вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд перш за все повинен з'ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності. При цьому, господарському суду слід відрізняти обов'язок боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що випливає з договору (статті 623 Цивільного кодексу України), від позадоговірної шкоди, тобто від зобов'язання, що виникає внаслідок завдання шкоди (глава 82 Цивільного кодексу України).
Так, відповідно до частини першої статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Дана стаття встановлює загальні правила відшкодування завданої особі недоговірної шкоди. Ці правила отримали назву «загальний (генеральний) делікт»та застосовуються до будь-яких випадків завдання шкоди. Загальною підставою застосування до правовідносин із завдання шкоди цієї статті є відсутність договірних відносин між боржником (завдавачем шкоди) та кредитором (потерпілим).
Отже для відшкодування шкоди необхідно довести такі факти:
а) неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії.
б) наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров'я тощо). У відносинах, що розглядаються, шкода - це не тільки обов'язкова умова, але і міра відповідальності, оскільки за загальним правилом даної статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі (мова йдеться про реальну шкоду та упущену вигоду).
в) причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.
г) вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.
І лише наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди.
Тобто, при відсутності хоча б одного з вищенаведених елементів складу правопорушення цивільно-правова відповідальність не наступає.
Як вбачається з пояснень представника позивача, шкода у даному випадку була йому завдана зайняттям земельної ділянки, площею 1,9997 га, без належним чином оформлених правовстановлюючих документів.
Так, позивач зазначає, що оскільки користування спірною земельною ділянкою відповідачем можливе лише на умовах оренди, позивачу завдані збитки у вигляді недоотриманої орендної плати (різниці між сплаченим відповідачем земельним податком та мінімальним розміром орендної плати) в розмірі 103 375,33 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивачем був наданий розрахунок розміру збитків, проведений на підставі листа Державної податкової інспекції у м. Алушта № 154/9/15 від 07.02. 2011 про фактичні сплачені суми по платі за землю за 2010 рік та виходячи з розміру плати за земельні ділянки державної або комунальної власності.
В пункті 4.2.1 Рекомендації Президії Вищого господарського суду України від 02.02.2010 № 04-06/15 «Про практику застосування господарськими судами земельного законодавства»визначено, що у вирішенні питання про задоволення вимог щодо стягнення шкоди, завданої самовільним зайняттям земельної ділянки, господарським судам необхідно враховувати, що розмір такої шкоди визначається відповідно до розрахунку, зробленого територіальними органами інспекції Міністерства охорони навколишнього природного середовища України або Державною інспекцією з контролю за використанням і охороною земель Держкомзему та її територіальними підрозділами на підставі Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07. 2007 № 963.
Власники землі та землекористувачі мають право на захист своїх прав шляхом стягнення збитків з особи, яка вчинила неправомірні дії щодо відповідних земельних ділянок, у випадках, встановлених главою 24 Земельного кодексу України, та за процедурою, визначеною Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 № 284.
Пунктом 3 цього Порядку встановлено, що відшкодуванню підлягають збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані. При цьому зазначено, що неодержаний доход - це доход, який міг би одержати власник землі, землекористувач, у тому числі орендар, із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її тимчасового зайняття.
Відповідно до пункту 3.1 наказу Державного агентства земельних ресурсів України та Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель від 12.09.2007 № 110 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо застосування Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 № 963»підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним чи фізичним особам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, є матеріали справи про адміністративне правопорушення, які підтверджують факт вчинення цього правопорушення, а саме: перевірки дотримання вимог земельного законодавства; протокол про адміністративне правопорушення; припис (з вимогою усунення порушення земельного законодавства); акт обстеження земельної ділянки.
Отже, підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі або територіальній громаді внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, є вказані документи в їх сукупності, оскільки саме такі документи можуть підтвердити сам факт самовільного зайняття земельної ділянки, розмір зайнятої ділянки та період часу, протягом якого вона використовується без належних правових підстав.
Також, пунктом 6 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 29.12.2007 № 04-5/239 «Про внесення змін та доповнень до роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 01.04.1994 № 02-5/215 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди»обумовлено, що для правильного вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди, важливе значення має розподіл між сторонами обов'язку доказування, тобто визначення, які юридичні факти повинен довести позивач або відповідач.
Проте, позивачем не надано доказів, які б підтверджували викладені в позовній заяві обставини, зокрема, - не було надано судам акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства; протоколу про адміністративне правопорушення; припису з вимогою усунення порушення земельного законодавства; акту обстеження земельної ділянки тощо, а отже суд першої інстанції зробив вірний висновок, що недоведені ані факт зайняття відповідачем спірної земельної ділянки протягом визначеного позивачем часу, ані розмір цієї ділянки та не є можливим перевірити правильність визначення комісією, призначеною позивачем, розміру заподіяних органу місцевого самоврядування збитків.
Таким чином суд першої інстанції дійшов вірного висновку про недоведеність позивачем складових, необхідних для встановлення факту заподіяння шкоди певною особою та інших обставин, які є суттєвими для вирішення даного спору, що, у свою чергу, унеможливлює застосування цивільно-правової відповідальності до відповідача у вигляді відшкодування збитків, з підстав, наведених у позовній заяві, у зв'язку з чим у позові відмовив.
З огляду на викладене, судова колегія Севастопольського апеляційного господарського суду вважає, що рішення суду першої інстанції постановлено у повній відповідності до вимог чинного законодавства, при повному дослідженні всіх обставин у справі, тому підлягає залишенню без змін, а апеляційні скарги - залишенню без задоволення.
< Текст >
Керуючись статтями 101, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
< Текст >
1. Апеляційну скаргу Алуштинської міської ради на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 08.11.2011 у справі № 5002-33/3856-2011 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 08.11.2011 у справі № 5002-33/3856-2011 залишити без змін.
Головуючий суддя І.В. Євдокімов
Судді І.В. Антонова
О.Л. Котлярова
< Список >
< Список > < Довідник >
Розсилка:
1. Алуштинська міська рада (пл. Радянська, 1,Алушта,98500)
2. Гаражно-будівельний кооператив № 1 "Октябрьський" (вул. Октябрьська,Алушта,98500; вул. Октябрьська, 15, Алушта,98500)