< Список >
Іменем України
16 січня 2012 року Справа № 5002-22/3733-2011
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Рибіної С.А.,
суддів Дмитрієва В.Є.,
Лисенко В.А.,
за участю:
представника позивача - ОСОБА_2, довіреність №04-03/4 від 03.01.2012, Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Провіта";
відповідача - ОСОБА_3, паспорт НОМЕР_1 від 21.04.1998;
представника відповідача - ОСОБА_4, договір від 03.10.2011, Фізична особа-підприємець ОСОБА_3;
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Провіта" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Калініченко А.А.) від 27 жовтня 2011 року у справі № 5002-22/3733-2011
за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Провіта" (вул. Івана Дубового, 18,Київ 100,02100)
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1)
про стягнення 501818,67 грн.
Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Провіта" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення 501818,67 грн., з яких: 61362,57 грн. - сума отриманих відповідачем від страхувальників та не перерахованих відповідачем на рахунок позивача страхових премій, 425609,10 грн. - сума штрафу по втрачених 49 полісах, 14847,00 грн. - п'ятидесятикратна вартість втрачених 49 бланків полісів.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договору доручення №793/Ф від 22.10.2010, а саме: позивач вважає, що відповідачем в період з січня по квітень 2011 року було укладено 252 договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів, та були ним отримані страхові премії на загальну суму 61362,57 грн., які не були перераховані на рахунок позивача. Додатково позивачем встановлена нестача 49 договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів у формі поліса, що є підставою для стягнення штрафу, передбаченого пунктом 5.4.2 відповідного договору доручення, який складає 425609,10 грн. Крім того, відповідач повинен сплатити вартість придбання зазначених вище бланків полісу в п'ятидесятикратному розмірі -14847,00 грн.
Відповідач проти позову заперечувала, зазначивши, що в матеріалах справи відсутня довіреність, якою позивач уповноважив відповідача укладати договори страхування від імені позивача та в його інтересах; відсутні докази отримання відповідачем будь-яких страхових премій за період з січня по серпень 2011 року, з 15.01.2011 на особовому рахунку відповідача відсутній рух грошових коштів за видом господарської діяльності "послуги страхування", а також зазначила, що вона не укладала жоден з 252 договорів обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників транспортних засобів на території України (т.2 а.с.29-30).
18.10.2011 до суду надійшло клопотання відповідача про призначення по даній справі почеркознавчої експертизи щодо вирішення питання належності відповідачу підпису на актах прийому -передачі матеріальних цінностей №2363, 2397, 2433, 2328, 2511 (т.2 а.с.31), яке судом першої інстанції залишено без задоволення у зв'язку з ненаданням жодного об'єктивного обґрунтування необхідності застосування спеціальних знань та, відповідно, необхідності та обґрунтованості призначення по даній справі судової експертизи.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 27 жовтня 2011 року у справі №5002-22/3733-2011 у задоволенні позову Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Провіта" відмовлено.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 не одержувала від Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Провіта" бланків страхових полісів та спеціального знаку в межах правовідносин за договору доручення №793/ф від 22.10.2010, всі документи були отримані нею як директором представництва позивача в місті Сімферополі, тому питання її матеріальної відповідальності за збереження документів слід вирішувати на підставі положень трудового законодавства.
Не погодившись з рішенням суду, Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Провіта" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 27 жовтня 2011 року у справі №5002-22/3733-2011, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Підставою для скасування зазначеного судового акту заявник апеляційної скарги вважає неповне з'ясування судом першої інстанції усіх обставин справи, що призвело до помилкових висновків та невірного застосування норм матеріального права.
Свої доводи заявник апеляційної скарги обґрунтовує тим, що відповідно до Положення про представництво Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Провіта" в м. Сімферополь представництво не має права безпосередньо проводити страхову діяльність, право підпису договорів страхування належить позивачу, представництво не здійснює страхову діяльність, не укладає договорів страхування та не приймає страхових платежів, не здійснює виплат страхових відшкодувань. У зв'язку з цим позивачем був укладений Договір доручення з відповідачем та для його виконання, в межах саме договірних правовідносин, позивач передав бланки страхових полісів, видав відповідачу довіреності та печатку № 33. Також зазначив, що зміст та форма зазначених довіреностей не суперечить положенням Цивільного кодексу України та Закону України "Про страхування" та на момент укладання договору відповідні довіреності були чинними. Інші доводи та обґрунтування викладені в апеляційній скарзі.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 19 грудня 2011 року апеляційна скарга Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Провіта" прийнята до провадження колегією у складі: головуючого судді Рибіної С.А., суддів Дмитрієва В.Є., Лисенко В.А. та призначена до розгляду 16 січня 2012 року.
У судовому засіданні представники сторін підтримали доводи апеляційної скарги та заперечення в повному обсязі.
Представник позивача у судовому засіданні надав суду заперечення на апеляційну скаргу.
Розглянувши справу повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 22.10.2010 між Товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Провіта" (Довіритель) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (Повірений) був укладений договір доручення №793/Ф (далі -Договір доручення,т.1 а.с.11-12), відповідно до умов якого Повірений приймає на себе зобов'язання надавати послуги з укладення договорів страхування чи сприянні їх укладенню від імені та за рахунок Довірителя, в тому числі проведеня переговорів, надання консультацій при укладенні договорів страхування, а Довіритель зобов'язується виплачувати Повіреному винагороду, в порядку та на умовах, передбачених цим Договором.
Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє по 21.10.2011 (пункт 6.1 Договору доручення).
В пункті 1.2 Договору доручення визначено, що Повірений діє від імені Довірителя на підставі цього Договору та виданої Довірителем довіреності.
Передача Бланків здійснюється в офісі Довірителя за актом прийому-передачі у формі, яка визначена додатком №3 до цього Договору, що підписується представниками сторін (пункт 3.2.2 Договору доручення).
Відповідно до пунктів 5.4.1, 5.4.2 Договору доручення Повірений зобов'язаний відшкодувати Довірителю повну вартість втраченого бланку полісу (вартість їх придбання/виготовлення) відповідно до чинного законодавства України та за кожний втрачений бланк Повірений зобов'язаний сплатити Довірителю штраф у сумі, яка дорівнює максимальній річній страховій премії на один автотранспортний засіб, згідно з тарифом, чинним на дату втрати бланку полісу.
Матеріалами справи підтверджено, що згідно актів передачі матеріальних цінностей ОСОБА_3, як посадова особа позивача, отримала та прийняла від позивача чисті бланки договорів страхування у формі поліса, у кількості 630 шт.
19 травня 2011 року ОСОБА_3, як посадовою особою позивача, були передані головному спеціалісту служби безпеки позивача ОСОБА_5 за актами передачі другі примірники укладених від імені позивача договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів, за якими не надійшли страхові платежі на рахунок позивача (т.1 а.с.29-31).
Таким чином, за твердженням позивача, за період з січня по квітень 2011 року відповідачем від імені позивача було укладено 252 договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів, за яким відповідачем були отримані від страхувальників страхові премії на загальну суму 61362,57 грн., що підтверджується відмітками в договорах страхування, де в графі "сплачено", поставлена дата сплати страхової премії, однак вказана сума коштів не була перерахована відповідачем на рахунок позивача.
Згідно службової записки начальника відділу обліку КРУ Круковської В.О. за відповідачем рахується нестача 49 договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів у формі поліса (т.2 а.с.24), тому позивач нарахував штраф по 49 полісах на підставі пункту 5.4.2 Договору доручення в розмірі 425609,10 грн.
Крім того, згідно рахунку - фактури МТСБУ, вартість придбання одного бланку полісу договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів становить 06,06 грн. П'ятидесятикратна вартість 49 бланків полісів -14847,00 грн.
24.06.2011 позивач звернувся до відповідача з вимогою про добровільне погашення боргу шляхом перерахування коштів на рахунок позивача або внесення в касу позивача (т.1 а.с.163), яка залишена відповідачем без реагування.
Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до господарського суду з вимогою про стягнення 501818,67 грн., з яких: 61362,57 грн. - сума отриманих відповідачем від страхувальників та не перерахованих відповідачем на рахунок позивача страхових премій, 425609,10 грн. - сума штрафу по 49 полісам, 14847,00 грн. - п'ятидесятикратна вартість 49 бланків полісів.
Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції у зв'язку з наступним.
Спірні відносини унормовані, зокрема, Цивільним кодексом України, та Законом України "Про страхування". Поняття та види представництва визначені у статті 237 Цивільного кодексу України. За приписами вказаної норми представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства. Одним з різновидів представництва є договір доручення.
Визначення договору доручення містить стаття 1000 Цивільного кодексу України. Цією нормою визначено, що за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя. Договір доручення є консенсуальним.
Приписами статті 1002 Цивільного кодексу України передбачено, що повірений має право на плату за виконання свого обов'язку за договором доручення, якщо інше не встановлено договором або законом.
Посередницька діяльність у сфері страхування регулюється статтею 15 Закону України "Про страхування". Приписами вказаної норми встановлено, що страхова діяльність в Україні може провадитися за участю страхових посередників. Страховими посередниками можуть бути страхові або перестрахові брокери, страхові агенти.
За визначенням цієї норми страхові агенти -це фізичні або юридичні особи, які діють від імені та за дорученням страховика і виконують частину його страхової діяльності. Страхові агенти є представниками страховика і діють в його інтересах за винагороду на підставі договору доручення із страховиком.
Господарський суд першої інстанції в обґрунтування своєї позиції щодо відмови у позові посилався на те, що Фізична особа -підприємець ОСОБА_3 не одержувала від Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Провіта" бланки страхових полісів та спеціальний знак в межах правовідносин за договором доручення №793/ф від 22.10.2010, всі документи були отримані нею як директором представництва позивача в місті Сімферополі, тому питання її матеріальної відповідальності за збереження документів слід вирішувати на підставі положень трудового законодавства.
Судова колегія згодна з таким висновком місцевого господарського суду.
Як вбачається з матеріалів справи, договір доручення №793/ф від 22.10.2010 укладений позивачем з Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_3.
Згідно спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ОСОБА_3 має статус фізичної особи -підприємця з моменту державної реєстрації -з 09.03.2005 (т.1 а.с 172-174).
Поняття суб'єкта господарювання наведено у частині першій статті 55 Господарського кодексу України, згідно з якою суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Зі змісту статей 50 Цивільного кодексу України, 128 Господарського кодексу України вбачається, що фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.
Фізичною особою, відповідно статті 24 Цивільного кодексу України, вважається людина, як учасник цивільних відносин.
Таким чином, на законодавчому рівні надане чітке розмежування понять "фізична особа" та "фізична особа-підприємець".
Судом першої інстанції, як і судом апеляційної інстанції досліджено та встановлено, що відповідно до копії трудової книжки ОСОБА_3, наказу про прийом на роботу №К/К-129 від 16.08.2010, наказу про кадрове переміщення №К/К-133 від 01.09.2010, наказу про звільнення №К/К-83 від 31.05.2011 у період дії договору доручення №793/ф від 22.10.2010 ОСОБА_3 мала статус посадової особи -працівника Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Провіта" та працювала на посаді директора представництва Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Провіта" у місті Сімферополі (т.2 а.с.37-39, 90).
Отже, відповідач під час дії договору доручення №793/ф від 22.10.2010 мав подвійний правовий статус: 1) статус фізичної особи -підприємця, діяльність якої регулюється нормами господарського законодавства; 2) найманого працівника підприємства, діяльність якого регламентована нормами трудового законодавства.
Відповідно до пункту 3.2.2 Договору доручення передача Бланків здійснюється в офісі Довірителя за актом прийому-передачі у формі, яка визначена додатком №3 до цього Договору, що підписується представниками сторін.
В актах передачі матеріальних цінностей №2363 від 18.01.2011, №2397 від 07.02.2011, №2433 від 01.03.2011, №2328 від 29.12.2010, №2511 від 07.04.2011 (т.1 а.с.13-17) чітко зазначено, що вони підписані ОСОБА_3, як директором регіонального представництва в м. Сімферополь, в актах від 18.02.2011, 14.04.2011, 18.01.2011 (т.1 а.с.18-20) не зазначено, що ОСОБА_3 приймає бланки полісів та спеціальні знаки в якості фізичної особи -підприємця.
Згідно пункту 1.2. договору доручення №793/ф Повірений діє від імені довірителя на підставі цього договору та виданої довірителем довіреності.
Відповідно до статті 246 Цивільного кодексу України довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами, та скріплюється печаткою цієї юридичної особи.
В матеріалах справи містяться довіреності №95-27/1 від 27.08.2010 та 142-16/12 від 16.12.2010 №142-16/12, в яких не зазначено, що вони видаються ОСОБА_3, як фізичній особі -підприємцю.
Крім того, довіреність №95-27/1 від 27.08.2010 видана ОСОБА_3 до укладення з нею договору доручення №793/ф від 22.10.2010.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців" відокремлений підрозділ юридичної особи - це філія, інший підрозділ юридичної особи, що знаходиться поза її місцезнаходженням та виробляє продукцію, виконує роботи або операції, надає послуги від імені юридичної особи, або представництво, що здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи.
Судовою колегією встановлено, що оскільки ОСОБА_3 займала посаду директора регіонального представництва позивача в м. Сімферополь, ці довіреності могли бути видані позивачем ОСОБА_3 саме у зв'язку із здійсненням нею діяльності на посаді директора представництва. В той же час, позивачем не надано суду доказів видачі довіреності згідно пункту 1.2 договору доручення №793/ф від 22.10.2010 саме фізичній особі - підприємцю.
На підставі викладеного, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що Фізична особа -підприємець ОСОБА_3 не одержувала від Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Провіта" бланків страхових полісів та спеціального знаку в межах правовідносин за договором доручення №793/ф від 22.10.2010, ці документи були отримані нею як директором представництва позивача в м. Сімферополі, тому питання її матеріальної відповідальності за збереження документів слід вирішувати на підставі положень трудового законодавства.
Таким чином, вимоги щодо стягнення штрафу за втрачені поліси та їх вартості до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_3 задоволенню не підлягають.
Дослідивши довід позивача стосовно того, що саме відповідач (Фізична особа -підприємець ОСОБА_3) на підставі зазначених вище довіреностей, договору доручення та актів приймання полісів укладала договори страхування та з неї підлягає стягненню сума страхових полісів не може бути прийнятий судом з наступних підстав.
Як встановлено вище, після укладення договору доручення №793/ф від 22.10.2010, відповідач - Фізична особа -підприємець ОСОБА_3 -не отримала бланки страхових полісів, не повертала другі екземпляри договорів позивачеві. Крім того, надані позивачем страхові поліси (копії) не підписані відповідачем від імені страхувальника, не містять посилання на те, що вони укладені відповідачем від імені позивача. Відсутні у позивача також докази отримання позивачем страхових премій по цих договорах.
Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач не має доказів укладення відповідачем договорів протягом 2011 року, та отримання по них страхових премій, тому вимога про стягнення 61362,57 грн. страхових премій не підлягає задоволенню.
Крім того, позивач в обґрунтування своїх доводів, а саме факту існування договірних правовідносин відносин між сторонами за договором доручення, надав суду апеляційної інстанції акти, які підтверджують виконання відповідачем договору доручення на проведення агентської страхової діяльності.
Стосовно наданих документів судова колегія зазначає наступне.
Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідачем в період з січня по квітень 2011 року було укладено 252 договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів, та були ним отримані страхові премії на загальну суму 61362,57 грн.
Існування між сторонами спору договірних відносин за договором доручення №793/ф від 22.10.2010 підтверджується обома сторонами. Однак подані позивачем докази стосуються виконання відповідачем умов цього договору протягом 2010 року.
Оскільки даний період не є предметом цього спору, судова колегія вважає, що додані до апеляційної скарги додаткові докази не є належними в розумінні статті 34 Господарського процесуального кодексу України доказами.
Доводи відповідача щодо припинення дії договору доручення №793/Ф від 22.10.2010 з січня 2011 року не приймаються судом, оскільки у сторін відсутні докази розірвання договору в установленому чинним законодавством порядку.
Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, відхиляються судовою колегією, оскільки не підтверджені матеріалами справи та належними доказами у розумінні статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України та зводяться до довільного тлумачення норм законодавства.
На підставі вищевикладеного, судова колегія дійшла висновку, що місцевим господарським судом правильно встановлені та досліджені всі обставини справи, права та обов'язки сторін, рішення винесено з дотриманням норм процесуального та матеріального права, підстав для задоволення апеляційної скарги Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Провіта" не вбачається.
Таким чином, судова колегія вважає оскаржуване рішення першої інстанції законним та обґрунтованим, визнає, що підстави для його скасування відсутні, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 101, пунктом 1 частини першої статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Провіта" залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 27 жовтня 2011 року у справі №5002-22/3733-2011 залишити без змін.
Головуючий суддя < Підпис > С.А. Рибіна
Судді < Підпис > В.Є. Дмитрієв
< Підпис > В.А. Лисенко