< Список >
Іменем України
19 січня 2012 року Справа № 5002-11/1139-2011
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Дмитрієва В.Є.,
суддів Гоголя Ю.М.,
Рибіної С.А.,
за участю представників сторін:
позивача: ОСОБА_1, довіреність № 010-01/9927 від 06.12.2011 (публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України");
відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 05-Д від 16.01.2012, (товариство з обмеженою відповідальністю "Об'єднання "Технохімкомплект");
третьої особи: не з'явився (товариство з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Гуматекс");
третьої особи: не з'явився (відкрите акціонерне товариство "Схід");
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Об'єднання "Технохімкомплект" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Потопальський С.С.) від 26.05.2011 року у справі № 5002-11/1139-2011
за позовом публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України"
до товариства з обмеженою відповідальністю "Об'єднання "Технохімкомплект"
3-ті особи: товариство з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Гуматекс"
відкрите акціонерне товариство "Схід"
про стягнення 5883515,78 доларів США та 10223,98 грн.
Позивач - публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до відповідача, товариства з обмеженою відповідальністю "Об'єднання "Технохімкомплект", просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №151107К79 від 14.12.2007 року та договором поруки №151107Р21 від 14.12.2007 року, у розмірі 5883515,78 доларів США та 10223,98 грн.
19.05.2011 року представник позивача надав суду першої інстанції заяву про збільшення позовних вимог (а.с. 10-11 том 2), у якій просить стягнути з відповідача на користь позивача 5912335,40 доларів США та 31249,91 грн., в тому числі:
-5399720,00 доларів США заборгованості за основним боргом;
- 415719,45 доларів США -заборгованості за процентами;
- 17285,30 грн. -заборгованості за комісією за управління кредитом;
- 13872,68 грн. -пені за умовами кредитного договору, у тому числі:
а) 13867,13 грн. -пені, нарахованої на суму прострочених процентів;
б) 5,55грн. -пені, нарахованої на суму простроченої комісії за управління кредитом;
- 91869,21 доларів США -3% річних, нарахованих на суму основного боргу;
- 50216,75 доларів США - 3% річних, нарахованих на суму заборгованості за процентами;
-91,93 грн. - 3% річних, нарахованих на прострочену комісію за управління кредитом.
Позовні вимоги мотивовані тим, до внаслідок невиконання зобов'язань за кредитним договором №151107К79 від 14.12.2007 року та договором поруки №151107Р21 від 14.12.2007 року у відповідача виникла заборгованість у розмірі 5912335,40 доларів США та 31249,91 грн.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 26 травня 2011 року у справі № 5002-11/1139-2011, позов задоволено.
Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Об'єднання "Технохімкомплект" на користь публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" 5399720,00 доларів США заборгованості за основним боргом; 415719,45 доларів США -заборгованості за процентами; 17285,30 грн. -заборгованості за комісією за управління кредитом; 13872,68 грн. -пені, 96895,96 доларів США - 3% річних, 91,93 грн. 3% річних, які виникли внаслідок невиконання зобов'язань за кредитним договором №151107К79 від 14.12.2007 року та договором поруки №151107Р21 від 14.12.2007 року, 25500,00 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погодившись з цим судовим актом, відповідач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, прийняти нове, яким у позові відмовити.
Заявник апеляційної скарги вважає, що рішення суду від 26 травня 2011 року є необґрунтованим, постановленим з неповним з'ясуванням обставин на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, та таким, що постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга мотивовано тим, що суд першої інстанції не з'ясував обставини, щодо відсутності документального підтвердження банком заборгованості за відповідним кредитним договором, не доведення банком дострокового настання кінцевого терміну повернення кредитних коштів, неправомірності кредитування банком позичальника в іноземній валюті. Крім того, судом першої інстанції були порушені норми процесуального права, а саме оскаржене рішення було винесено за відсутністю представника товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Гуматекс", який є учасником кредитних правовідносин.
06 липня 2011 року представник позивача надіслав на адресу суду відзив на апеляційну скаргу, у якій просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції -без змін.
Розгляд справи неодноразово відкладався.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду 31.08.2011 року провадження у справі № 5002-11/1139-2011 зупинено до розгляду по суті Севастопольським апеляційним господарським судом справ №5002-7/2223-2011, №5002-3/2563-2011, №5002-6/2220-2011.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 04.01.2011 року провадження у справі № 5002-11/1139-2011 поновлено та призначено до розгляду.
Розпорядженням секретаря судової палати від 16.08.2011 року було замінено суддю Плута В.М. на суддю Дмитрієва В.Є та суддю Борисову Ю.В. на суддю Гоголя Ю.М. Головуючим у справі призначено суддю Дмитрієва В.Є.
Розпорядженням секретаря судової палати від 19.01.2012 року було замінено суддю Гонтаря В.І. на суддю Рибіну С.А.
У судовому засіданні, призначеному на 19 січня 2012 року представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, а також заявив клопотання про призначення судово-економічної експертизи та зупинення провадження у справі. Представник позивача проти клопотання заперечує. Судова колегія відмовила у задоволенні клопотання про призначення судово-економічної експертизи та зупинення провадження у справі, у зв'язку з наступним. Клопотання про призначення експертизи мотивовано невірним розрахунком суми боргу у зв'язку з дією мораторія, введеного ухвалою від 08 листопада 2010 року. Проте колегія суддів зазначає, що розрахунок пені проведений за період з 01.08.2010 року по 10.10.2010 року, тобто до введення мораторія з 08 листопада 2010 року, 3% та інфляція розраховані вірно, оскільки на них дія мораторія не розповсюджується. Розрахунок суми заборгованості перевірений судом, спеціальних знань для його перевірки не потрібно. Контр-розрахунок суми боргу відповідач суду не надав, в чому полягає неправильний розрахунок позивача не вказав. Крім того, апеляційний суд зазначає, що строк розгляду справи вже продовжувався, залишок строку складає три дні.
Представники третіх осіб у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не сповістили.
Оскільки явка в судове засідання згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України -це право, а не обов'язок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Враховуючи те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, колегія вважає за можливе переглянути рішення суду першої інстанції за відсутності представників сторін.
Розглянувши матеріали справи повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд встановив наступне.
З матеріалів справи вбачається, 14 грудня 2007 року між відкритим акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" (далі-Банк) та товариством з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Гуматекс" (далі - Позичальник) було укладено Кредитний договір № 151107К79 із змінами і доповненнями внесеними додатковими угодами № 151107К79-1 від 01.04.2008 року, № 151107К79-2 від 04.05.2008 року, № 151107К79-3 від 09.06.2008 року, № 151107К79-4 від 03.07.2008 року, № 151107К79-5 від 03.07.2008 року, № 151107К79-6 від 30.12.2008 року, № 151107К79-7 від 29.01.2009 року, № 151107К79-8 від 07.04.2009 року, № 151107К79-9 від 30.04.2009 року, №151107К79-10 від 05.06.2009 року, № 151107К79-11 від 16.06.2009 року, № 151107К79-12 від 30.06.2009 року, № 151107К79-13 від 28.07.2009 року, № 151107К79-14 від 18.08.2009 року, № 151107К79-15 від 01.09.2009 року, № 151107К79-16 від 30.09.2009 року, № 151107К79-17 від 30.10.2009 року, № 151107К79-18 від 30.11.2009 року, № 151107К79-19 від 30.12.2009 року, № 151107К79-20 від 15.01.2010 року, № 151107К79-21 від 01.02.2010 року, № 151107К79-22 від 31.03.2010 року, № 151107К79-23 від 29.04.2010 року, № 151107К79-24 від 30.04.2010 року, № 151107К79-25 від 30.06.2010 року (а.с. 18-24 том 1).
Відповідно до статті 3 Кредитного договору Банк надав Позичальнику кредит в розмірі 5 429 720,00 доларів США із кінцевим терміном погашення кредиту 14.12.2017 року та зі сплатою процентів за користування кредитом в порядку та в розмірі, що підтверджується меморіальним ордером № 1 від 24.12.2007 року (а.с.96 том 1).
Згідно з пунктом 3.3 статті 3 Кредитного договору Банк надав Позичальнику кредит у відповідному розмірі у безготівковій формі, шляхом перерахування кредитних коштів на позичковий рахунок Позичальника, відкритий у закритому акціонерному товаристві "Банк НРБ".
Згідно до умов Кредитного договору Позичальник взяв на себе зобов'язання погашати кредит в строки, зазначені в Графіку погашення кредиту (додаток № 1 до Кредитного договору), сплачувати проценти за користування кредитом у розмірі, зазначеному у пункті 3.2 статті 3 Кредитного договору, а також виконувати інші зобов'язання за Кредитним договором (п.п. 3.4, 3.5 статті 3 та п. 5.1 статті 5 Кредитного договору), у тому числі сплачувати плату за управління кредитом у строки та розмірах, встановлених пунктом 3.2 Кредитного договору (п.п. 4.1.1 п. 4.1 статті 4 Кредитного договору).
Відповідно до статті 6 Кредитного договору у разі невиконання Позичальником зобов'язань, у тому числі: щодо сплати Банкові платежів з погашення кредиту чи будь-яких сум, належних до сплати згідно з Кредитним договорами, або не виконання будь-яких інших умов та/або зобов'язань; щодо надання інформації та документів, що її підтверджують, надання яких передбачається Кредитним договором настають відповідні правові наслідки, зокрема, Банк повідомляє Позичальника, що непогашена частина кредиту, нараховані проценти за користування кредитом, а також інші платежі, нараховані згідно з Кредитним договором підлягають достроковому поверненню. При цьому, Позичальник взяв на себе обов'язок сплатити зазначену в повідомленні суму протягом 10 банківських днів з дати отримання такого повідомлення Банку (п. 6.2 статті 6 та пп. 3.6.2 п. 3.6 статті 3 Кредитного договору).
30.09.2010 року Банк надіслав товариству з обмеженою відповідальністю "Об'єднання "Технохімкомплект" повідомлення про порушення Позичальником зобов'язань за Кредитним договором, у якому вказує, що у разі невиконання Поручителем протягом 20 робочих днів зобов'язання за Кредитним договором, Банком буде виставлена вимога щодо дострокового погашення кредиту в повному обсязі у відповідності до п.п. 4.1.2 договору поруки, а у разі невиконання зазначеної вимоги, Банком буде вчинено дії стосовно примусового стягнення боргу, в порядку, передбаченому чинним законодавством України (а.с. 98-99 том 1).
Всупереч взятих на себе зобов'язань, Позичальником не було погашено у встановлений строк заборгованість за Кредитним договором, у зв'язку з чим Банк звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим із даним позовом.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для скасування рішення суду виходячи з наступного.
Спірні правовідносини виникли з приводу виконання кредитних договорів, у зв'язку з чим підлягають регулюванню положеннями глави 71 Цивільного кодексу України та загальними положеннями про виконання господарських зобов'язань.
Відповідно статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Згідно з частини 1 статті 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до частини 2 статті 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Судова колегія вважає, що є цілком правомірним висновок про наявність правових підстав для стягнення повної суми заборгованості за кредитом, нарахованими за користування кредитом процентами, комісії за управління кредитом тощо.
Згідно зі статтею 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до пункту 3.2 статті 3 та пункту 7.2 статті 7 Кредитного договору у разі порушення строків сплати кредиту, процентів за користування кредитом та інших грошових зобов'язань Позичальник сплачує Банкові пеню. Пеня нараховується на суму несвоєчасно сплачених грошових зобов'язань із розрахунку фактичної кількості прострочених днів, починаючи з дати виникнення простроченої заборгованості і до дати повного погашення такої заборгованості, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховувалася пеня.
Враховуючи, що Позичальником порушено зобов'язання за Кредитним договором, є цілком правомірним висновок про наявність правових підстав для стягнення пені, нарахованої у зв'язку з несвоєчасним погашенням кредиту, несвоєчасною сплатою процентів та комісії за управління кредитом.
Так, частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
15.07.2005 року Інформаційним листом № 3.2.-2005 Верховний Суд України виклав правову позицію про природу трьох процентів річних та індексу інфляції, що передбачені статтями 214 ЦК УРСР та 625 ЦК України, згідно з якими боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів; грошовими зобов'язаннями боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних; оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань та в зв'язку з цим відносити до санкцій.
Враховуючи викладене, суд не приймає доводи апеляційної скарги відносно неможливості стягнення сум, 3% річних та інфляції, у зв'язку з тим, що вони не підлягають сплаті у зв'язку з введенням мораторія ухвалою від 08 листопада 2010 року по 28 лютого 2011 року.
У зв'язку з несплатою процентів за користування кредитом у строки, встановлені Кредитним договором, а також несвоєчасним погашенням кредиту, достатньо правових підстав для нарахування трьох процентів річних на суму простроченої заборгованості за кредитом, процентами, комісії за управління кредитом.
У відповідності до зазначеної норми позивач здійснив нарахування 3% річних на суми простроченої заборгованості за кредитом та процентах за користування кредитом.
Перевіривши відповідний розрахунок позивача, судова колегія вважає його правомірним та підтвердженим. Отже, вимоги позивача щодо стягнення на його користь 5 912 335,40 доларів США та 31 249,91 грн., і складаються із:
- 5 399 720,00 доларів США - заборгованості за основним боргом;
- 415 719,45 доларів США - заборгованості за процентами;
- 17 285,30 грн. - заборгованості за комісією за управління кредитом;
- 13 872,68 грн. - пені за умовами Кредитного договору, у тому числі:
а) 13 867,13 грн. - пені, нарахованої на суму прострочених процентів;
б) 5,55 грн. - пені, нарахованої на суму простроченої комісії за управління кредитом;
- 91 869,21 доларів США - 3% річних, нарахованих на суму основного боргу;
- 5 026,75 доларів США - 3% річних, нарахованих на суму заборгованості за процентами;
- 91,93 грн. - 3% річних, нарахованих на прострочену комісію за управління кредитом є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
З матеріалів справи вбачається, що 14.12.2007 року між Банком, Позичальником та товариством з обмеженою відповідальністю "Об'єднання "Технохімкомплект" (далі - Поручитель) було укладено договір поруки № 151107Р22 із змінами і доповненнями внесеними додатковими угодами № 151107Р22-1 від 25.04.2008 року, № 15П07Р22-2 від 30.12.2008 року, № 151107Р22-3 від 30.11.2009 року (а.с.13-16 том 1).
Відповідно до статті 1 договору поруки Поручитель поручився перед Банком за виконання Позичальником зобов'язань за Кредитним договором.
Згідно зі статтею 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.
Відповідно до статті 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.
Згідно з частиною 1 статті 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Як свідчать матеріали справи, вимоги до Позичальника щодо порушень ним зобов'язань від 30.09.2010 року та усунення порушення зобов'язань від 27.10.2010 року направлялись Поручителю, що підтверджується листами від 30.09.2010 року № 158-00/6480 та від 27.10.2010 року № 158 -01/7153). Вказані вимоги залишені Поручителем без задоволення.
Доводи заявника апеляційної скарги стосовного неналежного підтвердження Банком наявності та розміру заборгованості за відповідними кредитними договорами є помилковим, оскільки з матеріали справи вбачається, що Банком було представлено до суду докази отримання Позичальником кредитних коштів за відповідним кредитним договором у відповідному розмірі, а також виписки по банківських рахунках, що відображають рух коштів, у тому числі, щодо нарахування процентів за користування кредитними коштами та, відповідно, здійснення Позичальником певних платежів у погашення заборгованості за кредитами тощо. Що стосується розрахунку заборгованості Позичальника за відповідними кредитними договорами, останній було сформовано на підставі вищевказаних фінансових документів у чіткій відповідності з положеннями кредитного договору, а також положеннями чинного законодавства України.
Доводи апеляційної скарги стосовно не доведення Банком дострокового настання кінцевого терміну повернення кредитних коштів, не приймаються до уваги, у зв'язку з наступним.
У разі невиконання Позичальником зобов'язань, зокрема: щодо сплати Банкові платежів з погашення кредиту чи будь-яких сум, належних до сплати згідно з Кредитним договором, або не виконання будь-яких інших умов та/або зобов'язань; щодо надання інформації та документів, що її підтверджують, надання яких передбачається Кредитним договором, Банк повідомляє Позичальника, що непогашена частина кредиту, нараховані проценти за користування кредитом, а також інші платежі, нараховані згідно з Кредитним договором підлягають достроковому поверненню. При цьому, Позичальник взяв на себе обов'язок сплатити зазначену в повідомленні суму протягом 10 банківських днів з дати отримання повідомлення (пунктом 6.2 статті 6 та пп. 3.6.2 п. 3.6 статті 3 Кредитного договору).
У зв'язку з невиконанням Позичальником зобов'язань за Кредитним договором, зокрема, щодо сплати процентів за користування кредитом, 30.09.2010 року Банк надіслав на адресу Позичальника повідомлення про дострокове погашення заборгованості за Кредитним договором протягом 10 банківських днів з дати отримання повідомлення. Отже враховуючи невиконання Позичальником відповідних умов Кредитного договору, кінцевий термін повернення кредиту за відповідним договором настав достроково.
Доводи заявника стосовно неправомірності кредитування Банком Позичальника в іноземній валюті, судова колегія не приймає до уваги у зв'язку з тим, що основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю є Декрет Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.1993 року №15-93 (далі - Декрет КМУ). Відповідно до статті 5 Декрету КМУ операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі генеральної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до пункту 2 статті 5 цього ж Декрету. З вищенаведеного вбачається, що уповноважені банки на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.
Щодо вимог підпункту "в" пункту 4 статті 5 Декрету КМУ, який передбачає наявність індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, то на сьогодні законодавець не визначив межі термінів і сум надання або одержання кредитів в іноземній валюті.
Таким чином, за відсутності нормативних умов для застосування індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій, єдиною правовою підставою для здійснення Банком кредитування в іноземній валюті згідно з вимогами статті 5 Декрету КМУ є наявність у Банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої у встановленому порядку.
Необхідно зазначити, що Банком була отримана банківська ліцензія Національного банку України №2 та дозволи Національного банку України №2-3 від 15.02.2005 року на здійснення у тому числі операцій з валютними цінностями у частині їх залучення і розміщення на валютному ринку України (а.с. 57-63- том 2). Отже, не суперечить чинному законодавству України укладення між Банком та Позичальником Кредитного договору в іноземній валюті.
Заявник стверджує, що оскаржене рішення було винесено за відсутністю представника товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Гуматекс", який є учасником кредитних правовідносин, у зв'язку з чим були порушені норми процесуального права. Судова колегія зазначає наступне, оскільки відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України -це право, а не обов'язок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 12 травня 2011 року розгляд справи був відкладений на 26 травня 2011 року (відповідно до штампу відправлено 16 травня 2011 року) (а.с. 8-9 том 2).
Вищий господарський суд України у пункті 19 Інформаційного листа від 13.08.2008 року N 01-8/482 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" встановив, що відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10 грудня 2002 року № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.
Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.
Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Про це Вищим господарським судом України зазначалося і в інформаційних листах від 02 червня 2006 року № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (пункт 4), від 14 серпня 2007 року № 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15), від 18 березня 2008 року № 01-8/164 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" (пункт 23).
Як вбачається з матеріалів справи, на кожному процесуальному документі суду у даній справі наявна відмітка про його відправлення товариству з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Гуматекс" на її адресу: вул. Козлова, 45а, місто Сімферополь, 95000.
Таким чином, не доведено наявність допущення судом першої інстанції процесуальних порушень відносно сповіщення сторін, внаслідок чого зазначений довід апеляційної скарги судовою колегією відхиляється як необґрунтований.
Отже, доводи, викладені в апеляційній скарзі відповідача, не знайшли свого підтвердження під час повторного розгляду апеляційної скарги.
Оскільки рішення суду першої інстанції прийнято при повному та всебічному з'ясуванні обставин справи з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення немає.
Керуючись статтями 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Об'єднання "Технохімкомплект" залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 26.05.2011 року у справі № 5002-11/1139-2011залишити без змін.
Головуючий суддя підпис В.Є. Дмитрієв
Судді підпис Ю.М. Гоголь
підпис С.А. Рибіна
Розсилка:
1. Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" (вул. Горького, 127, місто Київ, 03150)
2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Об'єднання "Технохімкомплект" (вул. Козлова, 45, місто Сімферополь,95011)
3. Товариство з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Гуматекс" (вул. Козлова, 45-а, місто Сімферополь,95000)
4. Відкрите акціонерне товариство "Схід" (вул. Козлова 45 А, місто Сімферополь, 95011)