< Список >
Іменем України
16 січня 2012 року Справа № 5002-22/2017-2011
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Борисової Ю.В.,
суддів Гонтаря В.І.,
Плута В.М.,
за участю представників сторін:
позивача: ОСОБА_1, довіреність №2/2/5299 від 24.06.11, Міністерство оборони Російської Федерації;
відповідача: не з'явився, приватне підприємство "Лора";
третьої особи: не з'явився, Гвардійська селищна рада;
третьої особи: не з'явився, виконавчий комітет Гвардійської селищної ради Сімферопольського району;
розглянувши апеляційну скаргу приватного підприємства "Лора" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Калініченко А.А.) від 20 жовтня 2011 року у справі №5002-22/2017-2011
за позовом Міністерства оборони Російської Федерації (вул. Знаменка, 19, місто Москва, 119160; представник Щербаков Л.М., АДРЕСА_1)
до приватного підприємства "Лора" (вул. Рикова, 7-2, смт. Гвардійське, Сімферопольський р-н, 97513)
треті особи, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору: Гвардійська селищна рада (вул. К. Маркса, 63, смт. Гвардійське, Сімферопольський р-н, 97513)
виконавчий комітет Гвардійської селищної ради Сімферопольського району Автономної Республіки Крим (вул. К. Маркса, 63, сит. Гвардійське, Сімферопольський район, 97513)
про стягнення 129368,03 грн.,
16 травня 2011 року Міністерство оборони Російської Федерації звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовом до приватного підприємства "Лора", у якому, з урахуванням всіх заяв про збільшення позовних вимог, просило стягнути з останнього 187653,78 грн., з яких 129368,03 грн. безпідставно придбаного майна (у розмірі вартості недопоставленої теплової енергії), 44784,68 грн. витрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляції та 11643,12 грн. 3% річних.
Позовні вимоги ґрунтуються на приписах статей 15, 16, 22, 1212, 1213 Цивільного кодексу України, положеннях Господарського кодексу України та мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору про надання послуг з централізованого опалення. Так, необґрунтовано збільшивши тарифи на теплопостачання в порушення вимог Закону України „Про житлово-комунальні послуги” та отримавши відповідну оплату від Міністерства оборони Російської Федерації, відповідач безпідставно заволодів грошовими коштами, що призвело до порушення прав позивача та послугувало підставою для звернення останнього з відповідними позовними вимогами.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Калініченко А.А.) від 20 жовтня 2011 року у справі №5002-22/2017-2011 позов задоволено частково.
Стягнуто з приватного підприємства „Лора” на користь Міністерства оборони Російської Федерації в особі 1997 відділення морської інженерної служби 129368,03 грн. безпідставно отриманих грошових коштів, 5231,43 грн. - 3% річних, 12419,33 грн. - збитків від інфляції, всього 147018,79 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
В задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 32365,35 грн. збитків від інфляції та 6411,69 грн. 3% річних - відмовлено.
Приймаючи вказане рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що відповідач необґрунтовано завищив тарифи та в подальшому на вимогу позивача не провів перерахунок оплати за поставлену теплову енергію за тарифами, що раніше діяли, тим самим, отримав кошти без достатньої правової підстави, що є підставою для стягнення вказаних коштів в порядку статті 1212 Цивільного кодексу України з урахуванням 3% річних та інфляційних втрат.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, приватне підприємство "Лора" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення суду першої інстанції та прийняти нове, про відмову у задоволенні позовних вимог.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням матеріального та процесуального права.
Так, заявник апеляційної скарги стверджує, що правовідносини між сторонами склались з договірних правовідносин і відповідно до умов спірного договору зобов'язання виконавцем та платником були виконані належним чином. Оплата за надані послуги проводилася відповідно до затверджених Гвардійською селищною радою тарифів, що діяли у період з 07грудня 2007 року по 11 лютого 2008 року. До того ж, відповідач отримував плату за надані послуги ще до визнання недійсним рішення ради.
Заявник апеляційної скарги переконаний, що порушень законодавства з його боку не було, оскільки тарифи застосовувались відповідно до прийнятого Гвардійською селищною радою рішення 11-ї сесії 5-го скликання від 26 жовтня 2007 року, таким чином, належним відповідачем у справі може бути Гвардійська селищна рада, а не особа, яка надала послуги за затвердженими радою тарифами.
Також, відповідач звертає увагу судової колегії на порушення місцевим господарським судом норм процесуального права під час задоволення заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог, оскільки фактично Міністерством оборони Російської Федерації було висунуто нові вимоги, що суперечить статті 22 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 01 грудня 2011 року приватному підприємству "Лора" було відновлено пропущений строк подання апеляційної скарги та прийнято апеляційну скаргу останнього до провадження Севастопольського апеляційного господарського суду у складі судової колегії: головуючий суддя Борисова Ю.В., судді: Гонтар В.І., Плут В.М.
У судове засідання суду апеляційної інстанції, що відбулось 16 січня 2012 року, з'явився представник позивача, який підтримав вимоги заявленого ним позову та заперечував проти доводів апеляційної скарги.
Представник Гвардійської селищної ради та виконавчого комітету Гвардійської селищної ради Сімферопольського району у судове засідання не з'явились, своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористались, про причини неявки судову колегію не повідомили.
Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.
Представник відповідача у судове засідання також не з'явився, 16 січня 2012 року о 12 год. 35 хв. нарочним до канцелярії Севастопольського апеляційного господарського суду надав клопотання (вх. №803) про відкладення розгляду справи у зв'язку з зайнятістю в іншому судовому засіданні.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Враховуючи те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, судова колегія клопотання про відкладення залишила без задоволення та визнала можливим розглянути справу за відсутності учасників, що не з'явились, за наявними у справі документами.
При повторному розгляді справи в порядку статей 99, 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія Севастопольського апеляційного господарського суду встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 28 травня 1997 року Російська Федерація та держава Україна уклали угоду про параметри розподілу Чорноморського флоту, (ратифікована Законом України від 24.03.1999 р. За №547-ХІУ), відповідно до статті 3 якої Чорноморський флот Російської Федерації використовує пункти базування і місця дислокації на території Автономної Республіки Крим, у тому числі й аеродром Гвардійське з пунктами забезпечення.
Згідно з пунктом 2 статті 6 Угоди між державою Україною і Російською Федерацією про статус і умови перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України господарська діяльність підприємств, організацій і установ Чорноморського флоту Російської Федерації не повинна суперечити законодавству України.
Військове формування Міністерства оборони Російської Федерації 1997 відділення морської інженерної служби (ВМІС), що входить до складу Чорноморського флоту, призначене для виконання покладених на нього властивих йому завдань, зокрема організації надання військовим частинам комунальних послуг комунальними підприємствами України, своєчасного укладення договорів на постачання теплоенергоресурсів.
Військова частина 76410 Міністерства оборони Російської Федерації входить до переліку військових частин, приписаних до 1997 ВМІС та дислокована в смт. Гвардійське Сімферопольського району Автономної Республіки Крим.
Також, судовою колегією встановлено, що 31 грудня 2005 року приватне підприємство „Лора” в особі директора Верновського Д.Я. (за договором виконавець), військова частина 76410 в особі командира Войтука А.В. (за договором споживач) та платник 1997 ВМІС Чорноморського флоту Росії в особі начальника Ставрова В.А. уклали договір №6 про надання послуг з централізованого опалювання, відповідно до умов якого, виконавець зобов'язався надавати послуги з централізованого опалювання споживачу, а платник, у свою чергу, зобов'язався своєчасно оплачувати надані послуги згідно встановлених тарифів.
Військова частина та 1997 ВМІС є структурними підрозділами Міністерства оборони РФ і не мають статусу юридичної особи.
Встановлено, що Розділом 4 вказаного договору сторонами узгоджені тарифи на послуги та їх загальна вартість, так, відповідно до пункту 4 тарифи та послуги на момент укладення договору застосовуються у відповідності до рішення органу місцевого самоврядування - Гвардійської селищної Ради від 18 листопада 2005 року, які складали 289,09 грн. за 1Гкал.
Пунктом 5 договору передбачено, що плата за послуги повинна вноситися за тарифами, затвердженим органом місцевого самоврядування, а також у порядку встановленому діючим законодавством України у відповідності до нормативів (норм) споживання. В разі збільшення ціни за газ на протязі опалювального сезону, виконавець має право на перерахунок оплати за послуги опалення після переузгодження тарифів органом місцевого самоврядування.
Вказаний договір підписаний представниками сторін без зауважень і заперечень та скріплений печатками.
З матеріалів справи та письмових пояснень наданих сторонами вбачається, що вказаний договір діяв з 01 січня 2006 року по 11 лютого 2008 року.
У 2 томі на а.с. 33 наявна копія рішення 11 сесії 5 скликання Гвардійської селищної ради Сімферопольського району Автономної Республіки Крим від 26 жовтня 2007 року. За результатами обговорення сесією було вирішено затвердити тарифи на комунальні послуги, зокрема на теплопостачання для „інших” споживачів теплової енергії, крім населення та бюджетних організацій, у розмірі 830,52 грн. за 1Гкал.
Зі змісту вказаного рішення вбачається, що затверджені радою тарифи (на водопостачання, полив, водовідведення, на обслуговування та утримання житлових будинків та прибудинкової території) були введені у дію після оприлюднення у ЗМІ з 01 грудня 2007 року, окрім тарифів на теплопостачання, які повинні вступити в дію тільки з моменту надання приватним підприємством „Лора” висновку Державної інспекції з контролю за цінами у Автономній Республіці Крим, до моменту надання даного висновку розрахунок ведеться за старими діючими тарифами (пункт 2 рішення).
Також, рішенням було задоволено протест прокурора Сімферопольського району вих. №108, 109 від 26 січня 2007 року та скасовано тарифи на комунальні послуги затверджені 3, 4 сесіями 5 скликання відносно приватного підприємства „Лора” з моменту вступу в дію тарифів затверджених вищевказаною сесією.
Матеріали справи також свідчать й про те, що рішенням 13 сесії 5 скликання Гвардійської селищної ради Сімферопольського району Автономної Республіки Крим від 15 січня 2008 було також вирішено затвердити тарифи на комунальні послуги, зокрема на теплопостачання для „інших” споживачів теплової енергії у розмірі 884,72 грн. за 1Гкал.
Постановою Сімферопольського районного суду Автономної республіки Крим від 29 квітня 2009 року у справі №2а-170/09, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2010 року, рішення 11 сесії 5 скликання Гвардійської селищної ради Сімферопольського району Автономної Республіки Крим від 26 жовтня 2007 року про затвердження тарифів на комунальні послуги приватного підприємства „Лора” в частині затвердження тарифів на теплопостачання для „інших” споживачів теплової енергії у розмірі 1Гкал - 830,52 грн., та рішення 13 сесії 5 скликання Гвардійської селищної ради Сімферопольського району Автономної Республіки Крим від 15 січня 2008 про затвердження тарифів на теплопостачання для „інших” споживачів теплової енергії у розмірі 1Гкал - 884,72 грн. були визнані не чинними (том 1, а.с. 32-33).
Так, за переконанням судової колегії, місцевий господарський суд правомірно застосував частину 4 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, вказавши, що Гвардійська селищна рада затверджуючи тарифи значно вище, ніж економічно обґрунтовані, порушила вимоги Закону України „Про житлово-комунальні послуги”.
Приватним підприємством „Лора” узгодження тарифів, розрахованих відповідачем у відповідних державних органах як економічно обґрунтованих, забезпечено не було.
Після введення нових тарифів з 07 грудня 2007 року по 11 лютого 2008 року відповідач, згідно виставленим рахункам, для військової частини 76410 поставив теплову енергію в об'ємі 230,04 Гкал, за яку 1997 ВМІС сплатив відповідачу за завищеними тарифами 201458,74 грн. Отже, судова колегія погоджується з розрахунком позивача та суду першої інстанції щодо загальної вартості вказаного об'єму спожитої теплової енергії за встановленим договором тарифом (1Гкал - 289,09 грн.), що складає 72090,71 грн. З врахуванням чого, правомірно встановлено, що позивач переплатив відповідачу 129368,03 грн.
Як стверджує позивач та підтверджується матеріалами справи, 27 грудня 2010 року відповідачу у даній справі направлявся лист командувача Чорноморським флотом (вих. №45/678), зі змісту якого вбачається, що приватному підприємству „Лора” повторно запропоновано провести перерахунок оплати за поставлену теплову енергію за старими тарифами, що діяли, і зарахувати проведену 1997 відділенням морської інженерної служби переплату в сумі 129368,03 грн. в рахунок оплати за надані послуги з водовідведення в/ч 76410 з укладенням Угоди про погашення взаємних однорідних зобов'язань.
Втім, вимоги позивача, викладені у листі від 27 грудня 2010 року, відповідачем задоволені не були.
Викладені вище обставини та неповернення приватним підприємством „Лора” безпідставно отриманих коштів послугували підставою для звернення позивача з відповідним позовом до суду.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія суду апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, у зв'язку з наступним.
Як правомірно встановлено судом першої інстанції, підставою стягнення з відповідача 129368,03 грн. позивач вважає положення статті 1212 Цивільного кодексу України та зазначає, що відповідачем безпідставно отримані грошові кошти внаслідок необґрунтованого збільшення тарифів на теплопостачання, у зв'язку із чим приватне підприємство „Лора” є особою, яка набула майно без достатньої правової підстави та зобов'язана повернути його позивачу.
Отже, позивач звернувся з позовом про повернення належного йому майна (грошових коштів), одержаного відповідачем без встановлених законодавством підстав.
Наслідки набуття, збереження майна без достатньої правової підстави унормовано главою 83 Цивільного кодексу України. Відповідно до приписів статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язання повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Термін „майно” в контексті частини 1 статті 1212 включає в себе не лише майно в розумінні статті 190 Цивільного кодексу України, але й гроші (грошові кошти).
Предметом регулювання вказаної норми закону є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними нормами права.
Зі змісту коментованої статті вбачається, що умовами виникнення зобов'язань внаслідок безпідставного придбання майна є: 1) збільшення майна у однієї особи; 2) втрата майна іншою особою; 3) причинний зв'язок між збільшенням майна у однієї особи і відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстави для збільшення майна у однієї особи за рахунок іншої особи.
Важливою умовою для застосування положень статті 1212 Цивільного кодексу України до правових відносин є встановлення наявності або відсутності правової підстави, оскільки саме відсутність правової підстави означає, що майно набуте особою поза підставою (юридичним фактом), передбаченою законом чи правочином.
Дослідивши матеріали справи, судова колегія погодилась з висновком суду першої інстанції стосовно того, що тарифи були необґрунтовано завищені саме з вини відповідача.
Так, як вже зазначалось, пунктом 2 рішення Гвардійської селищної ради від 26 жовтня 2007 року вирішено ввести в дію затверджені тарифи після оприлюднення у ЗМІ з 01 грудня 2007 року, крім тарифів з теплопостачання, які набувають чинності з моменту надання приватним підприємством „Лора” висновку Державної інспекції з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим, до моменту надання такого висновку розрахунок вести за старими діючими тарифами.
З висновку щодо розрахунку економічно обґрунтованих планових витрат на житлово-комунальні послуги Державної інспекції з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим від 31 жовтня 2007 року за №280, копія якого наявна в матеріалах справи, вбачається, що розрахунок планових витрат на виробництво послуг теплопостачання для населення, визначений у розмірі 193,97 грн. за 1Гкал (не враховуючи рентабельність та податок на додану вартість) є економічно обґрунтованим ( том 3 а.с. 77).
З висновку щодо розрахунку економічно обґрунтованих планових витрат на житлово-комунальні послуги державної інспекції з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим від 21 листопада 2007 року за №281, копія якого наявна в матеріалах справи, вбачається, що розрахунок планових витрат на виробництво послуг теплопостачання для інших споживачів, визначений у розмірі 229,84 грн. за 1Гкал (не враховуючи рентабельність та податок на додану вартість) є економічно обґрунтованим ( том 3 а.с. 76).
З висновку щодо розрахунку економічно обґрунтованих планових витрат на житлово-комунальні послуги державної інспекції з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим від 15 січня 2008 року за № 22 (вих. №01/06-13/22/61), копія якого наявна в матеріалах справи, вбачається, що розрахунок планових витрат на виробництво послуг теплопостачання для інших споживачів, визначений у розмірі 269,41 грн. за 1Гкал є економічно обґрунтованим (без ПДВ та прибутку) ( том 3 а.с. 78).
З врахуванням викладеного місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку, що необґрунтовано завищенні тарифи були введені саме з вини приватного підприємства „Лора”, оскільки підготовка розрахунку тарифів покладається саме на відповідача по справі. Так, у Гвардійської селищної ради відсутні спеціалісти для проведення власного розрахунку тарифів або перевірки розрахунку наданого приватним підприємством „Лора”.
Разом з тим, судова колегія дійшла висновку про отримання приватним підприємством „Лора” грошових коштів без достатньої правової підстави.
Відповідно до вимог статті 1213 Цивільного кодексу України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.
Так, право позивача повернути безпідставно перераховані грошові кошти є порушеним, а правові підстави для задоволення позовних вимог Міністерства оборони Російської Федерації в цій частині - наявними.
Перевіривши розрахунки позивача, надані суду першої інстанції, судова колегія вважає їх правомірними та зазначає, що грошові кошти в сумі 129368,03 грн. підлягають поверненню позивачу.
За приписами статті 1214 Цивільного кодексу особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.
У відповідності до приписів статті 625 Цивільного кодексу України за невиконання грошового зобов'язання боржник на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Так, керуючись вказаними нормами, позивач збільшив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача 44784,68 грн. інфляційних втрат, 11643,12 грн. 3% річних за користування грошовими коштами.
Разом з тим, судова колегія дослідивши матеріали справи та перевіривши розрахунки позивача, погодилась з розрахунком суду першої інстанції та вважає, що нарахування 3% річних та інфляційних втрат слід здійснювати з 28 травня 2011 року, оскільки застосовані відповідачем тарифи були визнані необґрунтованими саме з моменту винесення 28 травня 2011 року ухвали Севастопольським апеляційним адміністративним судом. Так, з 28 травня 2011 року у приватного підприємства „Лора” виникло зобов'язання сплатити позивачу зайво отримані кошти, більш того, з такими вимогами і звертався позивач у своїх листах до відповідача.
Таким чином, перевіривши розрахунки позивача, надані суду першої інстанції, судова колегія встановила, що за період з 28 травня 2010 року по 01 жовтня 2011 року 3% річних з сумою боргу 129368,05 грн. складають 5231,43 грн., розмір збитків від інфляції відповідно 12419,33 грн., отже місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позивача в частині стягнення 32365,35 грн. збитків від інфляції та 6411,69 грн. 3% річних.
Стосовно посилань заявника апеляційної скарги на те, що правовідносини між сторонами склались з договірних правовідносин і відповідно до умов спірного договору зобов'язання виконавцем були виконані належним чином, судова колегія зазначає, що пунктом 27 договору встановлена залежність виникнення підстав для зміни тарифів та плати за послуги від моменту введення в дію нових затверджених тарифів.
Оскільки, пунктом 2 рішення Гвардійської селищної ради від 26 жовтня 2007 року момент введення в дію нових тарифів пов'язується з моментом надання приватним підприємством „Лора” висновку Державної інспекції з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим, то до моменту надання цього висновку розрахунок має проводитись за старими діючими тарифами.
Більш того, відповідно до пункту 16 договору виконавець несе відповідальність за порушення зобов'язань, встановлених, зокрема, законодавством. Оскільки, в порушення вимог Закону України „Про житлово-комунальні послуги” тарифи були необґрунтовано завищені саме з вини відповідача, (останній перевищив повноваження та самостійно ввів тарифи), то приватне підприємство „Лора” несе відповідальність за договором.
Доводи заявника апеляційної скарги про відсутність з його боку порушень спростовуються висновками викладеними у постанові Сімферопольського районного суду Автономної республіки Крим від 29 квітня 2009 року у справі №2а-170/09, залишеної без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2010 року, які приймаються до уваги судовою колегією з огляду на частину 4 статті 35 Господарського процесуального кодексу України.
Посилання заявника апеляційної скарги на порушення місцевим господарським судом норм процесуального права під час задоволення заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог також не знайшли свого підтвердження, оскільки позивач скористався своїм правом, передбаченим частиною 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
Так, під збільшенням чи зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну кількісних показників, в яких виражається позовна вимога (збільшення чи зменшення ціни позову, збільшення чи зменшення кількості товару тощо).
Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що наявні правові підстави для задоволення позовних вимог Міністерства оборони Російської Федерації через їх обґрунтованість, втім, враховуючи помилковість розрахунку позивача в частині вимог про стягнення 32365,35 грн. збитків від інфляції та 6411,69 грн. 3% річних, позовні вимоги останнього підлягають частковому задоволенню.
Зважаючи на те, що доводи скаржника про порушення і неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження під час апеляційного провадження, колегія суддів Севастопольського апеляційного господарського суду не вбачає підстав для скасування законного та обґрунтованого судового акту, тому рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін.
Судові витрати місцевим господарським судом правомірно покладено на відповідача у відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 101, 102, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу приватного підприємства "Лора" залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Калініченко А.А.) від 20 жовтня 2011 року у справі №5002-22/2017-2011 залишити без змін.
Головуючий суддя < Підпис > Ю.В. Борисова
Судді < Підпис > В.І. Гонтар
< Підпис > В.М. Плут