< Список >
Іменем України
18 січня 2012 року Справа № 5020-1573/2011
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Плута В.М.,
суддів Борисової Ю.В.,
Гонтаря В.І.,
за участю представників сторін:
позивача: ОСОБА_1, довіреність № 7 від 14.03.11;
відповідач: не з'явився;
розглянувши апеляційну скаргу приватного підприємства "Фірма "ВЕЛ" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Шевчук Н.Г.) від 05.12.2011 у справі № 5020-1573/2011
за позовом приватного підприємства "Фірма "ВЕЛ"
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
про стягнення 104703,64 грн.
Приватне підприємство “Фірма „ВЕЛ” звернулось до господарського суду міста Севастополя із позовом до фізичної особи-підприємця фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 в якому просило стягнути 104703,64 грн., з яких: 91000,00 грн. -заборгованість по орендній платі за період з листопада 2009 року по грудень 2010 року, 3611,53 грн. -3% річних, 8929,75 грн. -інфляційні втрати, 171,79 грн. -заборгованість перед комунальним підприємством „Севміськводоканал”, 210,57 грн. -заборгованість перед ВАТ „Енергетична компанія „Севастопольенерго”, 780,00 грн. -штраф у розмірі 1 % від суми річної орендної плати за порушення договірних зобов'язань щодо оплати комунальних платежів та страхування об'єкта оренди.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов'язань по договору оренди нежитлових приміщень №5 від 01.06.2009.
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 05.12.2011 у справі № 5020-1573/2011 в позові відмовлено.
Суд першої інстанції виходив з того, що майно за договором оренди відповідачу не передавалось у користування, оскільки позивачем не були представлені суду докази передачі вказаного в договорі майна від орендодавця орендарю.
Не погодившись з цим судовим актом, позивач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, прийняти нове, яким позов задовольнити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин справи.
Так, позивач зазначає, що за весь час дії договору оренди жодних заяв, скарг чи претензій з вимогами про передання майна і відшкодування збитків, завданих затримкою, або з вимогами про відмову від договору найму і відшкодування збитків, завданих затримкою, або вимог про відмову від договору найму - від відповідача до позивача не надходило. Відсутність таких претензій заявник апеляційної скарги пояснює тим, що у відповідача знаходились ключі від дверей приміщень. Крім того, приватне підприємство "Фірма "ВЕЛ" посилається на наявність банківських виписок, які є доказами часткової орендної оплати відповідачем саме за договором, який суд визнав неукладеним.
Також позивач вказує на те, що в липні 2001 року комісія намагалась потрапити у приміщення, у зв'язку з чим був складений відповідний акт. Згідно такого акту будь-якого обладнання відповідача у приміщеннях, які йому надавались позивачем у користування, не виявилось.
Крім того позивач звертає увагу на наявність акту КП "Севміськводоконалу", який складався за участю відповідача в приміщеннях, які були передані за договором оренди.
Сторони у судове засідання не з'явились, своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористались, про причини неявки суд не повідомили.
До початку розгляду справи від відповідача до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справу у зв'язку з неможливістю забезпечити явку представника. Проте, будь яких доказів в обґрунтування цього клопотання стороною не було надано.
Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутності відповідача за наявними документами в матеріалах справи.
Повторно розглянувши справу у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши матеріали справи на предмет правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга приватного підприємства "Фірма "ВЕЛ" не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Позовні вимоги стосуються орендної плати, яку відповідач не оплатив позивачу за договором оренди. Такий договір, на думку приватного підприємства “Фірма „ВЕЛ” був укладений між сторонами 01.06.2009.
Так, сторонами була підписана ця угода про оренду нежитлових приміщень.
Пунктом 1.1 договору передбачено, що орендодавець (позивач) передає, а орендар (відповідач) приймає у строкове платне користування нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_2, площа торгових приміщень 293 кв. м, а також обладнання і інвентар, зазначені в акті приймання-передачі (том 1, а. с. 9-13).
Строк дії договору встановлений сторонами з 01.06.2009 по 31.12.2010.
Згідно статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Нормою статті 765 зазначеного Кодексу передбачено, що наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.
Відповідно до пункту 3.1 цього договору вступ орендаря у володіння та користування приміщенням настає після укладення сторонами Договору з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі вказаного приміщення, який є невід'ємною частиною Договору.
Пунктом 5.1 договору передбачено, що орендодавець надає орендарю зазначене приміщення у п'ятиденний строк з моменту підписання Договору по акту приймання-передачі.
Позивач погоджується із тим, що в природі не має такого акту прийому-передачі. Однак вважає, що договір не може бути визнаний судом неукладеним, так як договір фактично виконувався.
Пункти 2, 3 статті 180 Господарського кодексу України встановлюють, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Відповідно до статті 640 цього Кодексу договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
Колегія суддів вважає, що в даному випадку, для визнання договору укладеним, в будь-якому разі потрібен відповідний акт прийому-передачі. Наявність такого акту не тільки передбачена законом, а й безпосередньо умовами самого договору в пункті 3.1.
При відсутності акту прийому-передачі, неможливо встановити фактичну дату передачі майна в користування та сам факт такої передачі.
В апеляційній скарзі позивач зазначив, що його комісія потрапила у приміщення за адресою: АДРЕСА_2, але вони були порожні. Такий факт взагалі не може свідчити на користь доводів позивача.
Посилання приватного підприємства "Фірма "ВЕЛ" на те, що ключі від приміщень знаходились у фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 не підтверджені документально. Більш того, такий факт взагалі не має відношення до договору оренди, оскільки ці обставини можуть бути незалежними одна від іншої.
Доводи позивача про те, що факт укладення договору оренди із підприємцем підтверджується банківськими виписками відхиляються колегією суддів за наступних причин.
Так, в матеріали справи позивачем дійсно були представлені банківські виписки (том 1, а. с. 16 - 17), в яких фізична особа-підприємець ОСОБА_2 вказав призначення платежу "оплата за оренду за договором № 5 від 01.06.2009".
Однак, незважаючи на це, колегія суддів вважає, що вищенаведене не може однозначно свідчити про укладеність між сторонами договору оренди, так як відповідач мав право та можливість здійснити будь-які платежі і до фактичної передачі майна в користування, тобто, до укладення договору, як юридичного факту.
Крім того, суд апеляційної інстанції приймає до уваги пояснення відповідача, викладені ним у відзиві на позов (том 1, а. с. 93).
Відповідач у відзиві зазначав, що відповідно до умов договору майно повинно було бути надано для користування в якості приміщення під магазин, однак до даного приміщення не було підключено водопостачання, електрична енергія та теплопостачання, що діяло неможливим його використовування в якості магазину, що також було причиною неукладання акту приймання-передання. Орендодавець зобов'язався протягом двох місяців здійснити підключення до постачальників даних послуг приміщення, про що свідчить п. 1 додаткових умов договору, однак, повністю усунуся від їх здійснення, у зв'язку з чим відповідач з метою виконання п. 4.4 та 4.5. Договору у серпні місяці робив спроби самостійно усунути недоліки приміщення для укладення акту прийому-передачі, а саме поновити документи на лічильники холодної води та розробку схеми електропостачання до магазину. Проте, позивач не здійснив необхідні заходи.
Отже, оскільки вимоги позивача засновані на договорі, який, як було правильно встановлено судом першої інстанції, не було укладено належним чином, то у позові про стягнення договірної заборгованості відмовлено правомірно.
Вимоги у вигляді штрафних санкцій, процентів, інфляційних втрат, також не підлягають задоволенню, оскільки вони є похідними від основної вимоги.
Вимоги про стягнення комунальної заборгованості не підлягають задоволенню, так як вони засновані на договорі, який є неукладеним.
З урахуванням викладеного, судова колегія вважає, що рішення господарського суду міста Севастополя є законним та обґрунтованим, а тому підстави для його скасування відсутні.
Керуючись статтею 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу приватного підприємства "Фірма "ВЕЛ" залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 05.12.2011 у справі № 5020-1573/2011 залишити без змін.
Головуючий суддя < Підпис > В.М. Плут
Судді < Підпис > Ю.В. Борисова
< Підпис > В.І. Гонтар
Розсилка:
1. Приватне підприємство "Фірма "ВЕЛ" (вул. Данілова, 43,Сімферополь,95013)
2. Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)