< Список >
Іменем України
17 січня 2012 року Справа № 5020-1696/2011
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Заплава Л.М.,
суддів Проценко О.І.,
Сікорської Н.І.,
за участю представників сторін:
представник позивача, ОСОБА_1, довіреність № б/н від 07.11.2011;
представник позивача, ОСОБА_2, довіреність № б/н від 07.11.2011;
представник відповідача, ОСОБА_3, довіреність № б/н від 01.11.2011;
розглянувши апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "КримНДОпроект" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Юріна О.М.) від 06.12.2011 у справі № 5020-1696/2011
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Стандарт-строй" (вул. Брестська, 18-а,Севастополь,99001)
до приватного акціонерного товариства "КримНДОпроект" (вул. Демідова, 13,Севастополь,99011)
про визнання пунктів договору недійсними
Товариство з обмеженою відповідальністю „Стандарт-строй” звернулося до господарського суду міста Севастополя з позовом до приватного акціонерного товариства „КримНДОпроект” про визнання недійсними пунктів 4.1.,5.1 договору позики № 1 від 14.10.2010, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю „Стандарт-строй” та приватним акціонерним товариством „КримНДОпроект”.
Позов мотивовано тим, що пунктами 4.1, 5.1 зазначеного договору не визначений строк повернення займу у вигляді років, місяців, тижнів, днів або часів, та не визначено дату або вказівку на подію, яка має неминуче настати, як це передбачає чинне законодавство.
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 06.12.2011 по справі № 5020-1696/2011 (суддя Юріна О.М.) позов товариства з обмеженою відповідальністю "Стандарт-строй" задоволено. Визнано недійсними пункти 4.1, 5.1 договору позики №1 від 14.10.2010, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю „Стандарт-строй” та приватним акціонерним товариством „ КримНДОпроект”.
Рішення господарського суду мотивовано тим, що виконання зобов'язання за спірним договором щодо повернення позики поставлено у залежність від волі третьої особи - Управління капітального будівництва Севастопольської міської державної адміністрації, на виконання іншого договору з відповідачем, що не є подією, яка має неминуче настати, що суперечить вимогам статті 52 Цивільного кодексу України.
Не погодившись з постановленим судовим актом, приватне акціонерне товариство "КримНДОпроект" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить рішення господарського суду першої інстанції скасувати.
Розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.01.2012 у зв'язку з відпусткою судді Фенько Т.П. здійснено його заміну на суддю Сікорську Н.І.
На підставі статті 101 Господарського процесуального кодексу України, повторно розглянувши справу, судова колегія встановила наступне.
14.10.2010 між товариством з обмеженою відповідальністю „Стандарт-строй” (Позикодавець) та закритим акціонерним товариством „КримНДОпроект” (перемейноване на приватне акціонерне товариство „КримНДОпроект”) (Позичальник) було укладено договір позики №1.
Відповідно до пункту 1.1. договору, Позикодавець зобов'язується надати Позичальникові безпроцентну позику, а Позичальник зобов'язується повернути позику у встановлені договором строки.
Пунктом 2.1. зазначеного договору передбачено, що сума займу складає 53 000,00 грн.
Згідно пункту 3.1. договору Позикодавець зобов'язується надати позику протягом трьох днів з моменту підписання цього договору.
Пунктом 4.1 договору передбачено, що строк надання позики Позичальнику визначається з моменту перерахування грошових коштів від Позикодавця на розрахунковий рахунок Позичальника та діє до моменту перерахування грошових коштів від Управління капітального будівництва Севастопольської міської державної адміністрації заборгованості за договором №091148 «Корегування проектної документації «Школа -колегіум в м. Севастополі»на розрахунковий рахунок Позичальника.
Відповідно до пункту 5.1 договору після закінчення строку, вказаного у пункті 4.1 цього договору, Позичальник зобов'язується протягом трьох днів повернути суму позики.
Згідно пункту 6.1 договору, він набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до моменту його повного виконання.
На думку товариства з обмеженою відповідальністю „Стандарт-строй” пункти 4.1, 5.1 договору є недійсними, оскільки сторонами при укладенні договору не визначений строк повернення займу.
Ці обставини стали підставою для звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, заслухавши у судовому засіданні представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Предметом розгляду у даній справі є визнання недійсними пунктів 4.1. та 5.1. договору позики.
Як вбачається з матеріалів справи, 14.10.2010 сторони уклали договір позики.
Правовідносини, які виникли при укладанні , виконані договору позики регулюються статтями 1046-1052 Цивільного кодексу України .
З позовної заяви та пояснень представників позивачів вбачається, що договір позики в частині передачі відповідачу 53000 грн. був виконаний шляхом перерахування позивачем цієї суми 15.10.2010 та 27.10.2010. Ці обставини не оскаржує відповідач.
Згідно зі статтею 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до частини першої статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були ,передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 251 Цивільного кодексу України встановлено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення; терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення; строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.
З договору позики вбачається, що сторони обумовили строк повернення позики вчиненням третьою особою - Управлінням капітального будівництва Севастопольської міської державної адміністрації певної дії, а саме, перерахування нею приватному акціонерному товариству „КримНДОпроект" заборгованості за договором №091148 від 01.10.2009 на розробку проектної документації, укладеним між Управлінням капітального будівництва Севастопольської міської державної адміністрації та приватним акціонерним товариством „КримНДОпроект".
Тобто, в договорі позики відсутнє чітке визначення строку повернення позики.
Частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України унормовано, що якщо договором не встановлений строк повернення позики абоцей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бутиповернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Тобто, ця норма закону передбачає можливість не встановлення у договорі позики чітко визначеного строку повернення позики та визначає порядок повернення боргу шляхом пред'явлення вимоги про повернення боргу, який повинен бути повернутий позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимог про це.
З урахуванням висловленого судова колегія вважає, що пункт 4.1. та 5.1. договору позики відповідають вищезазначеним нормам чинного законодавства.
Правове регулювання визнання правочинів недійсними здійснюється на підставі статей 203, 215 Цивільного кодексу України та статті 207 Господарського кодексу України.
Частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Статтею 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства.
Згідно з частиною першою статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону може бути на вимогу однією зі сторін визнано судом недійсним повністю або в частині.
Враховуючи, що оскаржуєми пункти договору позики відповідають чинному законодавству, то господарський суд необґрунтовано визнав їх недійсними, та задовольнив позов.
Крім того, однією із загальних принципів цивільного законодавства є принцип свободи договору, який знайшов своє відображення у статтях 3, 627,628 Цивільного кодексу України, згідно яких суб'єкти цивільного права можуть укладати договори та визначати їх зміст на свій розсуд відповідно досягнутої домовленості з урахуванням вимог цього Кодексу; інших актів цивільного законодавства; звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Також, стаття 651 Цивільного кодексу України передбачає можливість зміни умов договору за згодою сторін.
З матеріалів справи не вбачається, яким чином порушуються права позивача, та як саме, обраний позивачем спосіб захисту відновляє його нібито порушені права.
Заявляючи позов про визнання недійсними пунктів договору позики, позивач неправомірно посилається на статтю 188 Господарського кодексу України, яка регулює порядок зміни, або розірвання договору.
Також, необґрунтовано він посилається на статтю 288 Цивільного кодексу України, яка визначає наслідки здійснення угоди, яка порушує публічний порядок.
Пункт 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” передбачає, що при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.
Однак, таких доказів позивачем не надано.
З урахуванням висловленого, судова колегія вважає, що господарський суд міста Севастополя прийняв рішення з порушенням частини 1 статті 1049 Цивільного кодексу України, а також, висновки суду не відповідають встановленим обставинам справи, а тому воно підлягає скасуванню.
Керуючись статтею 101, пунктом 2 статті 103, пунктами 3,4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд ПОСТАНОВИВ:
1.Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "КримНДОпроект" задовольнити.
2.Рішення господарського суду міста Севастополя від 06 грудня 2011 року у справі № 5020-1696/2011 скасувати.
3. Прийняти нове рішення.
У позові товариству з обмеженою відповідальністю „Стандарт-строй” відмовити.
Головуючий суддя < Підпис > Л.М. Заплава
Судді < Підпис > О.І. Проценко
< Підпис > Н.І. Сікорська
Розсилка:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Стандарт-строй"
(вул. Брестська, 18-а,Севастополь,99001)
Приватне акціонерне товариство "КримНДОпроект"
(вул. Демідова, 13,Севастополь,99011)