< Список >
Іменем України
16 січня 2012 року Справа № 5002-18/5622-2010
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Гонтаря В.І.,
суддів Сотула В.В.,
Дмитрієва В.Є.,
за участю представників сторін:
позивача: ОСОБА_1, довіреність № б/н від 06.06.11, приватне підприємство "Лора";
відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 45/328 від 12.10.11, Міністерство оборони Російської Федерації;
третьої особи: не з'явився, Військова частина 76410 Міністерства оборони Російської Федерації;
третьої особи: ОСОБА_2, довіреність № 3426 від 26.08.11, 1997 відділення морської інженерної служби Чорноморського флоту Російської Федерації;
розглянувши апеляційну скаргу Міністерства оборони Російської Федерації на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Осоченко І.К.) від 20 червня 2011 року у справі № 5002-18/5622-2010;
за позовом приватного підприємства "Лора" (вул. Рикова, 7, кв. 2, смт. Гвардійське, Сімферопольський район, 97513)
до Міністерства оборони Російської Федерації (вул. Знаменка, 19, місто Москва, 119160; вул. Совєтська, 4, військова частина 62764-Ю, місто Севастополь, 99050)
3-ті особи Військова частина 76410 Міністерства оборони Російської Федерації (смт. Гвардійське, Сімферопольський р-н, 97515)
1997 відділення морської інженерної служби Чорноморського флоту Російської Федерації (вул. Хрустальова, 40, місто Севастополь, 99007; пр. Ген. Острякова, 6, місто Севастополь, 99007)
про стягнення 45076,01 грн.
Позивач, приватне підприємство "ЛОРА" звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до відповідача, Міністерства оборони Російської Федерації, в якій просив суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у сумі 45076,01 грн. (а. с . 3-5).
Позовні вимоги з посиланням на приписи статей 526, 611, 629 Цивільного кодексу України мотивовані невиконанням відповідачем умов договору на послуги водовідведення № 149/09 від 30 жовтня 2008 року. Позивач зазначив, що ним умови договору виконані у повному обсязі, однак, відповідачем надані послуги сплачені не були.
20 червня 2011 року приватним підприємством "ЛОРА" було надано заяву про збільшення позовних вимог. Так, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість у сумі 48152,84 грн., а саме 44680,61 грн. суму основного боргу та 3472,23 грн. пені (а. с. 64-66).
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 20 червня 2011 року у справі №5002-18/5622-2010 (суддя І. К. Осоченко) збільшені позовні вимоги задоволені.
Стягнуто з Міністерства оборони Російської Федерації на користь приватного підприємства "Лора" 44680,61 грн. заборгованості, 3472,23 грн. пені.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Не погодившись з зазначеним рішенням, Міністерство оборони Російської Федерації звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду першої інстанції скасувати повністю та припинити провадження по справі.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовані порушенням судом першої інстанції норм процесуального права.
Так, заявник апеляційної скарги зазначає, що господарським судом Автономної Республіки Крим не було належним чином повідомлено відповідача про час та місце судового засідання по даній справі. Також, заявник апеляційної скарги вказує, що позовні вимоги заявлені у грошовій формі до відповідача - нерезидента, таким чином, даний спір підлягає розгляду за місцезнаходженням відповідача.
Більш детальніше доводи викладені в апеляційній скарзі.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 01 вересня 2011 року апеляційну скаргу було прийнято до провадження.
01 вересня 2011 року на адресу Севастопольського апеляційного господарського суду від приватного підприємства "Лора" надійшов відзив на апеляційну скаргу.
15 листопада 2011 року за розпорядженням секретаря судової палати Т.С. Видашенко, суддю І.В. Черткову у зв'язку з відпусткою було замінено на суддю В.І. Гонтаря. Головуючим суддею по справі призначено суддю В.І. Гонтаря.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 15 листопада 2011 року розгляд апеляційної скарги було відкладено, провадження по справі зупинено.
У судовому засіданні, яке було призначено на 16 січня 2012 року представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення господарського суду першої інстанції скасувати повністю та припинити провадження по справі. Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення місцевого суду залишити без змін. Представник Військової частини 76410 Міністерства оборони Російської Федерації у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про причини неявки суд не сповістили.
Оскільки явка в судове засідання згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України -це право, а не обов'язок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Враховуючи те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, колегія вважає за можливе переглянути рішення суду першої інстанції за відсутності представників сторін.
Розглянувши матеріали справи повторно, в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 30 жовтня 2008 року між приватним підприємством "ЛОРА" (виконавець) та Міністерством оборони Російської Федерації в особі командира військової частини 76410 Войтука А.В. (споживач) та начальника 1997 відділення морської інженерної служби Ставрова В.О. (платник) укладено договір на послуги водовідведення № 149/09 (а. с. 12-14).
Відповідно пункту 1 договору, виконавець зобов'язується надавати споживачу своєчасно та відповідної якості послуги по водовідведенню в межах встановлених лімітів споживання у розмірі 33,2 тис. м. куб., а платник чи споживач зобов'язується своєчасно сплачувати надані послуги по встановленим тарифам в строки та на умовах, передбачених договором.
Пунктом 3 договору встановлено, що тариф на послуги на момент укладення договору застосовується відповідно до рішення органу місцевого самоврядування - Гвардійської селищної ради від 26.10.2007.
Пунктом 5 договору № 149/09 від 30.10.2008 встановлено, що платежі вносяться не пізніше 10 числа кожного місяця. Послуги сплачуються шляхом оплати розрахункових рахунків. Оплата здійснюється у 5-ти денний строк з дня отримання рахунка платником.
Відповідно пункту 7 договору, у випадку несвоєчасного внесення плати, з платника стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення.
З матеріалів справи вбачається, що позивач надав споживачу послуги з водовідведення у кількості 2766,670 куб.м., що підтверджується рахунком-фактурою № СФ-0000645 від 09 вересня 2010 року на суму 44680,61 грн. (а. с. 15).
Рахунок було отримано 13 вересня 2010 року інженером 1997 відділення морської інженерної служби, про що свідчить штамп вхідної кореспонденції та напис "рахунок підтверджую".
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до рішення Гвардійської селищної ради від 26.10.2007 тариф по водовідведенню становить 16,15 грн./куб.м. Отже плата за надані послуги по водовідведенню у кількості 2766,670 куб.м. становить 44680,61 грн. (2766,670 х 16,15).
Рахунок - фактура № СФ-0000645 від 09 вересня 2010 року на суму 44680,61 грн. відповідачем сплачено не було. Отже, позивачем на адресу відповідача було скеровано претензію від 19 жовтня 2010 року з вимогою погасити заборгованість у сумі 44680,61 грн. (а. с. 19).
Проте, вимогу приватного підприємства "ЛОРА" виконано не було, що і стало підставою для звернення позивача до господарського суду Автономної Республіки Крим з даним позовом.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши присутніх представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Міністерства оборони Російської Федерації підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Спірні правовідносини виникли з приводу неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором, у зв'язку з чим підлягають регулюванню главою 63 Цивільного кодексу України та загальними положеннями про виконання господарських зобов'язань.
Відповідно пункту 1 статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Як вбачається з матеріалів справи, 30 жовтня 2008 року між приватним підприємством "ЛОРА" (виконавець) та Міністерством оборони Російської Федерації в особі командира військової частини 76410 Войтука А.В. (споживач) та начальника 1997 відділення морської інженерної служби Ставрова В.О. (платник) укладено договір на послуги по водовідведенню № 149/09 (а. с. 12-14).
Відповідно пункту 1 договору, виконавець зобов'язується надавати споживачу своєчасно та відповідної якості послуги по водовідведенню в межах встановлених лімітів споживання у розмірі 33,2 тис. м. куб., а платник чи споживач зобов'язується своєчасно сплачувати надані послуги по встановленим тарифам в строки та на умовах, передбачених договором.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правові відношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов, у відповідності до статті 525 Цивільного кодексу України, не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічної ж правової позиції дотримується стаття 193 Господарського кодексу України.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
З матеріалів справи вбачається, що позивач надав споживачу послуги з водовідведення у кількості 2766,670 куб.м., що підтверджується рахунком-фактурою № СФ-0000645 від 09 вересня 2010 року на суму 44680,61 грн. (а. с. 15).
Однак, відповідачем виконану послугу сплачено не було. Доказів оплати заборгованості перед позивачем Міністерством оборони Російської Федерації надано не було.
Отже, судова колегія вважає можливим погодитись з висновком суду першої інстанції та задовольнити позовні вимоги у даній частині.
Також, як вбачається з матеріалів справи, позивачем надавались уточнення до позовних вимог. Так, приватне підприємство "Лора" просило стягнути з відповідача пеню у сумі 3472,23 грн. за 183 дня прострочення платежу.
Відповідно пункту 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
У пункті 1 статті 548 Цивільного кодексу України зазначено, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Згідно пункту 1 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язань.
Також, відповідно пункту 7 договору у випадку несвоєчасного внесення плати, з платника стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення.
Згідно Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 р. № 543.96 ВР, винна сторона сплачує пеню в розмірі не більш ніж 2-а облікова ставка НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.
З огляду на вищевикладене, судова колегія перевіривши розрахунок пені позивача за прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання вважає його таким, що підлягає задоволенню.
Стосовно доводів заявника апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме у частині неповідомлення належним чином відповідача про час та місце судового засідання, судова колегія зазначає наступне.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 19 травня 2011 року розгляд справи було відкладено на 07 червня 2011 року. Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 07 червня 2011 року розгляд справи було відкладено на 20 червня 2011 року. У зазначеній ухвалі вказано: "Ухвалу направити на адреси учасників судового процесу рекомендованою кореспонденцією". Однак, зазначена ухвала на адресу відповідача до початку судового засідання не надійшла. Таким чином, 20 червня 2011 року у день оголошення рішення господарським судом Автономної Республіки Крим у місцевого суду не було підтвердження про належне повідомлення відповідача про дату та місце судового засідання.
Відповідно пункту 2 частини 3 статті 104 Господарського процесуального кодексу України, порушення норм процесуального права є в будь - якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо, зокрема справу розглянуто господарським судом за відсутністю будь - якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду.
Отже, виявлення зазначеного порушення під час апеляційного розгляду збов'язує апеляційний господарський суд скасувати рішення місцевого господарського суду.
Згідно пункту 11 роз'яснення Президії Вищого господарського суду України від 28.03.2002 р. № 04-5/366 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" порушення норм процесуального права, зазначені у пунктах 1-6 частини 3 статті 104 Господарського кодексу України, є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, у тому числі і тоді, коли суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. У такому випадку апеляційний суд скасовує рішення місцевого господарського суду повністю і згідно з пунктом 2 статті 103 Господарського процесуального кодексу України приймає нове рішення.
Повідомлення сторони вважається неналежним, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце розгляду справи, надіслано з порушенням вимог статті 87 Господарського процесуального права. У пункті 11 роз'яснення Президії Вищого господарського суду України від 28.03.2002 р. № 04-5/366 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" зазначається, що стороною не повідомленою належним чином про місце засідання суду, що є порушенням припису пункту 2 частини 3 статті 104 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати сторону, стосовно якої судом першої інстанції не дотримано вимог статті 64 Господарського процесуального кодексу України.
Таким чином, судова колегія зазначає, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального права, отже, це є підставою для часткового задоволення апеляційної скарги Міністерства оборони Російської Федерації та скасування рішення господарського суду Автономної Республіки Крим.
Керуючись статтями 101, пунктом 2 статті 103, частиною 3 пунктом 2 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Поновити провадження у справі № 5002-18/5622-2010.
2. Апеляційну скаргу Міністерства оборони Російської Федерації задовольнити частково.
3. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 20 червня 2011 року у справі № 5002-18/5622-2010 скасувати.
Прийняти нове рішення.
"Позов задовольнити. Стягнути з Міністерства оборони Російської Федерації, м. Москва (Російська Федерація, м. Москва, вул. Знаменка, 19; ОГРН 1037700255284) на користь Приватного підприємства "ЛОРА", Сімферопольський район, смт. Гвардійське (97500, Сімферопольський район, смт. Гвардійське, вул. Рикова, 7, кв.2, код ЄДПРОУ 20745893; р/р 26005000130501 в АКБ ЧБРР, МФО 384577) 44680,61 грн. заборгованості, 3472,23 грн. пені, 481,53 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Повернути приватному підприємству "ЛОРА", Сімферопольський район, смт. Гвардійське (97500, Сімферопольський район, смт. Гвардійське, вул. Рикова, 7, кв.2, код ЄДПРОУ 20745893) з Державного бюджету України (р/р 31115095700002 МФО 824026 ЗКПО 34740405 ГУ ДКУ в Автономній Республіці Крим м. Сімферополь код платежу 22090200) суму зайвого державного мита у розмірі 04,00 грн., сплаченого квитанцією від 17.06.2011."
4. Господарському суду Автономної Республіки Крим видати відповідні накази.
Головуючий суддя < Підпис > В.І. Гонтар
Судді < Підпис > В.В.Сотула
< Підпис > В.Є. Дмитрієв
Розсилка:
1. Приватне підприємство "Лора" (вул. Рикова, 7-2,Гвардійське, Сімферопольський р-н,97513)
2. Міністерство оборони Російської Федерації (вул. Знаменка, 19,Москва,119160)
3. Військова частина 76410 Міністерства оборони Російської Федерації (Гвардійське, Сімферопольський р-н,97515)
4. 1997 відділення морської інженерної служби Чорноморського флоту Російської Федерації (вул. Хрустальова, 40,Севастополь, 99007)
5. Господарському суду Автономної Республіки Крим (вул. Р.Люксембург/речна, 29/11, Сімферополь, 95000)
6. наряд