< Список >
Іменем України
18 січня 2012 року Справа № 2-6/2624-2008
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Борисової Ю.В.,
суддів Гоголя Ю.М.,
Гонтаря В.І.,
за участю представників сторін:
позивача: ОСОБА_1, довіреність №б/н від 09.01.12, Walround Development Inc., Tortola, British Virgin Islands;
відповідача: не з'явився, товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Артекс";
прокурор: не з'явився, заступник прокурора Автономної Республіки Крим;
особа в інтересах якої подано апеляційну скаргу: не з'явився, Республіканський комітет з земельних ресурсів Автономної Республіки Крим;
розглянувши апеляційну скаргу заступника прокурора Автономної Республіки Крим на ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Шкуро В.М.) від 18 березня 2008 року у справі №2-6/2624-2008 про затвердження мирової угоди
за позовом Walround Development Inc., Tortola, British Virgin Islands (P.O. box 3321, Road Town, Tortola, British Virgin Islands)
до товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Артекс" (вул. Гоголя, 4, оф. 9, смт. Кореїз, місто Ялта, 98670)
за участю: заступника прокурора Автономної Республіки Крим (вул. Севастопольська, 21, місто Сімферополь, 95015) в інтересах Республіканського комітету з земельних ресурсів Автономної Республіки Крим (вул. Кечкеметська, 114, місто Сімферополь, 95038)
про стягнення 3211016,39 доларів США,
04 березня 2008 року позивач -компания Walround Development Inc. звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Артекс", у якій просив стягнути на свою користь суму заборгованості у розмірі 3200000,00 доларів США, відсотки за користування грошовими коштами у розмірі 11016,39 доларів США та понесені судові витрати.
Позовні вимоги обгрунтовані статтями 11, 509, 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, статтями 173, 174, 193 Господарського кодексу України та мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору кредиту №1 від 14 січня 2008 року щодо своєчасного повернення позивачу суми кредиту та процентів за користування грошовими коштами, що призвело до виникнення заборгованості.
Під час судового розгляду справи сторонами досягнуто мирової угоди, яку представлено для затвердження судом. Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 18 березня 2008 року у справі №2-6/2624-2008 було затверджено мирову угоду, укладену 17 березня 2008 року між компанією Walround Development Inc. та товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Артекс", провадження у справі припинено.
Приймаючи відповідну ухвалу, місцевий господарський суд виходив з того, що дії сторін з укладання мирової угоди не суперечать законодавству і не порушують прав і інтересів інших осіб, що охороняються законом.
23 березня 2011 року заступник прокурора Автономної Республіки Крим в інтересах держави в особі Республіканського комітету Автономної Республіки Крим з земельних ресурсів звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив ухвалу суду першої інстанції скасувати, справу направити до господарського суду Автономної Республіки Крим для розгляду.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Так, заявник апеляційної скарги стверджує, що метою мирової угоди є врегулювання спору між самими сторонами і ця мета може бути досягнута тільки якщо предмет такої угоди буде пов'язаний зі спірними правовідносинами та буде випливати з предмету спору, втім, предметом позовних вимог до відповідача по даній справі є стягнення заборгованості та процентів за договором кредиту, яку визначено в грошовій сумі, а земельні ділянки, які належали на праві власності відповідачу, предметом даного позову не були, отже, суд не мав правових підстав для затвердження мирової угоди, оскільки, в такому випадку, позивач не позбавлений можливості подати до суду заяву про відмову від позову.
З врахуванням викладеного, прокурор вважає, що суд першої інстанції, затвердивши мирову угоду, порушив вимоги частини З статті 78 Господарського процесуального кодексу України, що є безумовною підставою для скасування оскаржуваної ухвали.
Також, прокурор звертає увагу судової колегії на те, що місцевий господарський суд помилково застосував статтю 600 Цивільного кодексу України про припинення зобов'язання, оскільки передача відступного стосувалась лише частини позовних вимог у сумі 1837200,00 доларів США.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 22 грудня 2011 року апеляційну скаргу прокурора Автономної Республіки Крим було прийнято до провадження судовою колегією у складі: головуючий суддя Ю.В. Борисова, судді: Ю.М. Гоголь, В.І. Гонтар.
Ухвалами Севастопольського апеляційного господарського суду від 10 січня 2012 року строк розгляду спору продовжувався та розгляд справи відкладався.
У судове засідання суду апеляційної інстанції, що відбулось 18 січня 2012 року, знов з'явився лише представник позивача. Заявник апеляційної скарги, особа в інтересах якої звернувся заступник прокурора, представник товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Артекс" у судове засідання не з'явились, своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористались, у відповідності до статті 98 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України, зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Визнавши, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, колегія вирішила розглянути справу за відсутності заступника прокурора Автономної Республіки Крим та представника відповідача у справі, враховуючи обмежений процесуальний строк для розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду.
При розгляді справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Севастопольського апеляційного господарського суду встановила наступні обставини.
Як вбачається з матеріалів справи, спірні відносини сторін у 2008 році були зумовлені невиконанням з боку відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельна компанія „Артекс" зобов'язань за договором кредиту №1 від 14.01.2008 р. щодо повернення грошових коштів в розмірі 3200000,00 доларів США та відсотків за користування кредитом в розмірі 11016,39 доларів США (том 1 а.с.8-10).
Аналізуючи вказані правовідносини, судова колегія вважає, що фактично, з огляду на умови договору, сторонами укладено договір позики, порядок виконання якого врегульовано нормами статей 1046-1052 Цивільного кодексу України, оскільки за кредитним договором (стаття 1054 Цивільного кодексу України) позичальником виступає лише банк або інша фінансова установа. Втім, зміст правочину, з огляду на положення статті 213 вказаного кодексу, може бути витлумачений стороною або сторонами.
Встановлено, що представники сторін в судовому засіданні суду першої інстанції заявили клопотання про припинення провадження у справі в зв'язку з укладенням 17 березня 2008 року мирової угоди, яку подали на затвердження суду (том 1 а.с. 47-48).
Дану заяву затверджено ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим 18 березня 2008 року з тих підстав, що згідно з державними актами на право власності на земельні ділянки серії КМ №038908 від 17.05.05р., №038907 від 19.04.05р., №038905 від 19.04.2005р. та №038906 від 17.05.05р. (том 1 а.с. 39-42), які передавалися на користь компанії у якості відступного за борговими зобов'язаннями, належать товариству „Будівельна компанія „Артекс" на праві приватної власності. Такі домовленості сторін суд визнав такими, що грунтуються на положеннях статті 600 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зобов'язання припиняється за згодою сторін внаслідок передання боржником кредиторові відступного (грошей, іншого майна тощо). Розмір, строки й порядок передання відступного встановлюється сторонами. До того ж, суд прийняв до уваги те, що рішення про передачу позивачу земельних ділянок в якості відступного погоджено на зборах учасників товаристова з обмеженою відповідальністю „Будівельна компанія „Артекс", що підтверджується протоколом зборів від 06 березня 2008 року (том 1 а.с. 43-44).
Таким чином, керуючись пунктом 7 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, місцевий господарський суд затвердив укладену між сторонами мирову угоду, у відповідності до якої:
Боржник визнав, що його заборгованість перед кредитором на момент укладення цієї Мирової угоди складає 3200000,00 доларів США; кредитор зменшив розмір позовних вимог до 3200000,00 доларів США; боржник зобов'язався заборгованість в сумі 1837200,00 перед кредитором погасити до 31.03.2008 року в порядку статті 600 Цивільного кодексу України шляхом передачі відступного майном, яке належить боржнику на праві власності.
Предметом відступного сторони визнали нерухоме майно, яке належить боржнику на праві власності, а саме чотири земельні ділянки загальною площею 2 га, які розташовані за адресою: АР Крим, місто Алушта, с. Утьос, вул. Гагаріної №5.
Стосовно частини заборгованості в суммі 1362800,00 доларів США, сторони погодили розстрочку її сплати в строк до 28 березня 2008 року шляхом укладення додаткової Угоди до договору №1 від 14 січня 2008 року.
Також умовами мирової угоди врегульовані питання переоформлення прав власності на земельні ділянки і відповідальність за невиконання умов мирової угоди.
Провадження у справі судом припинено.
Під час судового провадження в суді апеляційної інстанції встановлено, що від імені позивача у справі - компанії Walround Development Inc. в Україні діє представництво під назвою „Представництво „Валронд Девелопмент Інк.” в місті Ялта Автономної Республіки Крим, про що суду представлені копії свідоцтва про реєстрацію представництва та довіреності.
Крім того встановлено, що умови мирової угоди сторін на цей час є виконаними, що підтверджується поясненнями представника компанії та наданими суду копіями Державних актів на земельні ділянки, що були предметом угоди сторін, згідно яким право власності на землю з 06 квітня 2009 року зареєстровано за позивачем. Про вказані обставини свідчать й підписи у Державних актах голови Маломаяцької сільської ради і начальника Алуштинського міського управління земельних ресурсів.
Звертаючись до апеляційного господарського суду в інтересах держави в особі Республіканського комітету з земельних ресурсів Автономної Республіки Крим, заступник прокурора автономії зазначив про те, що прокуратура під час розгляду справи не брала в ній участі, а про судову ухвалу дізналась під час моніторингу судових рішень.
Представництво інтересів держави заступник прокурора обгрунтував наданими йому повноваженнями, передбаченими статтями 29 Господарського процесуального кодексу України та 36-1 Закону України „Про прокуратуру”. Втім, заявником скарги не зазначено в чому саме полягає порушення інтересів держави в особі Республіканського комітету з земельних ресурсів Автономної Республіки Крим, які права рескомзему порушено і яким чином ці права можуть бути відновлені.
Стаття 1 Господарського процесуального кодексу України передбачає право на звернення до господарського суду за захистом порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Саме з метою такого захисту норма статті 91 Господарського процесуального кодексу України надає право на звернення з апеляційною скаргою особам, яких не було залучено до участі у справі, що стосується їх прав і обов'язків, на рішення суду, що не набрало законної сили.
Таким чином, з аналізу вказаних норм вбачається, що підставою для надання певній не залученій до участі у справі особі права на звернення з апеляційною скаргою є саме порушення її прав або охоронюваних законом інтересів внаслідок вирішення судом спору в справі, до участі в якій ця особа обов'язково підлягала залученню як така, що мала певні права і обов'язки у спірних правовідносинах.
Судове рішення, оскаржуване не залученою особою або прокурором в її інтересах повинно безпосередньо стосуватися прав та обов'язків цієї особи, тобто судом мало бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах.
Рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги (Позиція ВГСУ, висловлена у справі №2-10/2799-2009).
Проте, судова колегія зазначає, що при зверненні з апеляційною скаргою в інтересах Республіканського комітету Автономної Республіки Крим з земельних ресурсів прокурор не доводить обставини порушення судом першої інстанції норм процесуального права через незалучення комітету до участі у справі і не просить суд апеляційної інстанції залучити до участі у справі вказану особу.
Необхідно зауважити, що Указом Президента України №445 від 08. квітня 2011 року затверджено Положення про Державне агентство земельних ресурсів України, пунктом 2 якого встановлено, що Державне агентство земельних ресурсів України є правонаступником Державного комітету України із земельних ресурсів. При цьому, Указ Президента України від 14 серпня 2000 року №970 "Про Положення про Державний комітет України по земельних ресурсах" визнано таким, що втратив чинність.
Але ж, враховуючи посилання заявника скарги, слід зазначити, що дійсно, статтею 6 Закону України „Про державний контроль за використанням та охороною земель” передбачені повноваження спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель.
Разом з тим, затверджена судовою ухвалою мирова угода щодо передачі відповідачем земельних ділянок у якості відступного за грошовим зобов'язанням перед позивачем стосується прав і обов'язків осіб -кредитора та боржника, який був власником земельних ділянок. При цьому, прокурор не доводить, яким саме чином реалізація права власника земельних ділянок впливає на права та обов'язки Республіканського комітету Автономної Республіки Крим з земельних ресурсів або порушує приписи Закону України „Про державний контроль за використанням та охороною земель”.
Крім того, колегія суддів Севастопольського апеляційного господарського суду України зазначає, що за умов задоволення вимог апеляційної скарги про скасування оскарженої ухвали, результат вирішення спору не впливатиме на права особи, в чиїх інтересах звернувся прокурор, у даній справі так само, як участь останньої не впливатиме на результат вирішення спору.
Більш того, враховуючи повноваження, передбачені наведеним вище Законом, з моменту переоформлення права власності на земельні ділянки за позивачем, тобто з квітня 2009 року Алуштинське міське управління земельних ресурсів або Республіканський комітет з земельних ресурсів не запровадили жодних дій в межах своїх повноважень для оскарження судової ухвали чи припинення дій, якими порушуються інтереси держави чи рескомзему.
Водночас, згідно Положення про Республіканський комітет по земельних ресурсах Автономної Республіки Крим, затвердженого постановою Ради Міністрів Автономної Республіки Крим від 25 травня 2010 року №200 Рескомзем є республіканським органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань земельних ресурсів і входить до єдиної системи державних територіальних органів земельних ресурсів. Відповідно до підп. 43) п. 4 Положення він має право порушувати у встановленому законодавством порядку клопотання про притягнення осіб, винних у порушенні земельного законодавства, до передбаченої законом відповідальності.
При цьому, прокурор не доводить, що рескомземом відповідно до Закону України „Про державний контроль за використанням та охороною земель” впровадились будь-які заходи щодо неправомірних дій сторін у справі та притягнення їх до відповідальності.
Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що підстави для задоволення вимог апеляційної скарги заступника прокурора Автономної Республіки Крим, поданої в інтересах Республіканського комітета з земельних ресурсів, відсутні, тому ухвала місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін.
Керуючись статтями 101, 102, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу заступника прокурора Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.
2. Ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Шкуро В.М.) від 18 березня 2008 року у справі №2-6/2624-2008 залишити без змін.
Головуючий суддя < Підпис > Ю.В. Борисова
Судді < Підпис > Ю.М. Гоголь
< Підпис > В.І. Гонтар