01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
11.08.2010 № 32/154
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко О.В.
суддів: Іваненко Я.Л.
Суліма В.В.
при секретарі Вага В.В.
за участю представників
від позивача за первісним позовом: ОСОБА_1 дов. №7 від 06.04. 2010 року
від відповідача за первісним позовом : ОСОБА_2 дов. №141 від 14.04.2010 року
ОСОБА_3 дов. 213 від 27.05.2010 року
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
«Виробничий вектор»
на рішення господарського суду м. Києва від 07.06.2010 року
у справі №32/154 (суддя Хрипун О.О.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
«Виробничий вектор»
до Закритого акціонерного товариства «АБС-УКР»
про стягнення грошових коштів у сумі 49 334 881,76 грн.
та за зустрічним позовом Закритого акціонерного товариства «АБС-УКР»
до Товариства з обмеженою відповідальністю
«Виробничий вектор»
про тлумачення змісту договору доручення
ТОВ «Виробничий вектор» звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до ЗАТ «АБС-УКР» в якому просить суд стягнути з відповідача грошові кошти в сумі 49 334 881,76 грн. Під час судового розгляду відповідач звернувся з зустрічним позовом до ТОВ «Виробничий вектор», в якому просить суд розтлумачити зміст договору доручення № ПП 0806/2 від 01.08.06 р. щодо зобов'язання ТОВ „Виробничий вектор" укласти з третіми особами та виконати угоди (договори), що необхідні для придбання майнових прав на житлові приміщення та оформлення права власності на них в будинках та/або житлових комплексах, які будуються або побудовані у Шевченківському, Святошинському, Оболонському, Печерському та Голосіївському районах міста Києва за власний рахунок без права на компенсацію витрат пов'язаних з виконанням цього зобов'язання.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 07.06.2010 р. у справі №32/154 у задоволенні первісних та зустрічних позовних вимог відмовлено повністю.
Не погодившись із рішенням суду, позивач за первісним позовом звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду м. Києва від 07.06.2010 року по справі №32/154 скасувати в частині відмови в задоволенні первісного позову та в частині стягнення з ТОВ „Виробничий вектор" судових витрат за послуги адвоката в розмірі 15 000,00 грн., в іншій частині просить залишити рішення без змін.
Скаржник посилається на те, що судом першої інстанції при винесенні рішення було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, а саме, судом не було з'ясовано, що саме ЗАТ „АБС-УКР", як замовник будівництва взяв на себе обов'язок перед органами державної влади та органами місцевого самоврядування за власні кошти відселити мешканців гуртожитку, шляхом передачі квартир для відселеним - Київській міській раді.
Крім того, скаржник зазначає, що при винесенні оскаржуваного рішення судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, а саме ч.1 ст. 1000 ЦК України та ч.2 ст.1007 ЦК України при неповному з'ясуванні обставин справи.
Відповідач за первісним позовом, проти доводів апеляційної скарги заперечує, вважає рішення законним та просить залишити його в силі.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.06.2010 року апеляційну скаргу прийнято до свого провадження та призначено до розгляду на 14.07.2010 року.
Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду від 13.07.2010 року у звязку з виробничою необхідністю - зайнятістю судді Євграфової Є.П. при розгляді інших справ, справу передано колегії суддів у складі головуючого судді Смірнової Л.Г., суддів Алданової С.О.. Тищенко О.В.
Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду від 27.07.2010 року у зв'язку із виробничою необхідністю - перебуванням судді Смірнової Л.Г. на лікарняному, розгляд апеляційної скарги передано колегії суддів у складі головуючого судді Тищенко О.В., суддів Алданової С.О., Чорної Л.В.
28.07.2010 року у судовому засіданні було оголошено перерву до 11.08.2010 року.
Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду від 10.08.2010 року у зв'язку із виробничою необхідністю - перебуванням суддів Алданової С.О. та Чорної Л.В. у відпустці, розгляд апеляційної скарги передано колегії суддів у складі головуючого судді Тищенко О.В., суддів Іваненко Я.Л.. Сулім В.В.
Під час розгляду справи представники позивача за первісним позовом апеляційну каргу підтримав, представники відповідача за первісним позовом проти задоволення апеляційної скарги заперечили та просили залишити її без задоволення, а спірне рішення -без змін.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з урахуванням правил ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно яким апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила наступне:
01.08.2006 р. між позивачем та відповідачем був укладений договір доручення №ПП0806/2 (далі спірний договір), відповідно до п.1.1якого позивач (повірений) зобов'язувався від імені відповідача (довірителя) укласти з третіми особами (далі за текстом - «Забудовник") та виконати угоди (договори), які необхідні для придбання майнових прав на житлові приміщення (квартири) та оформлення права власності на них в будинках та/або житлових комплексах, які будуються або побудовані в Шевченківському, Святошинському, Оболонському, Печерському та Голосіївському районах м. Києва.
В п.1.2. спірного договору зазначено, що під угодами (договорами), які необхідні для придбання квартир згідно з п.1.1 спірного договору сторони розуміють договори купівлі-продажу облігацій та договори про участь у будівництві, а також додаткові угоди до них.
Відповідно до п.1.3.3. спірного договору загальна вартість квартир не повинна перевищувати 50 000 000.00 гри. Пунктом 1.4 спірного договору передбачено такі дії позивача, які необхідні для придбання майнових прав на квартири та оформлення права власності на них: здійснення юридичної експертизи угод щодо умов придбання майнових прав на квартири та оформлення права власності на них: укладення угод із забудовником або емітентом цінних паперів (облігацій); повна сплата вартості облігацій; здійснення контролю за доходом та якістю будівництва квартир; погашення придбаних за угодою облігацій, для чого довіритель зобов'язаний надати повіреному право розпоряджатися рахунком в цінних паперах відповідача; прийняття квартир за актом приймання-передачі; оформлення свідоцтв про право власності на квартири.
Сторони домовились, що спірний договір є безоплатним (п.3.2 Договору доручення).
Як вбачається з матеріалів справи, а саме т.1, а.с.24-57 ТОВ «Виробничий вектор» свої зобов'язання за спірним договором викопало на загальну суму 49 334 881,76грн.
Пунктом 3.1. спірного договору передбачено, що позивач здійснює розрахунки з забудовниками за угодами, що укладені в межах цього договору, в рахунок інвестування об'єкту будівництва за договором про інвестування будівництва житлово-офісного-торгового комплексу від 16.11.2005 р. в редакції від 19.05.2006 р., що укладений між ЗАТ «АБС-УКР» та ТОВ «Виробничий вектор». Разом з тим, в преамбулі до спірного договору зазначено, що даний договір укладений на виконання та з урахуванням п.п.2.2.2 та п. 3.3.6 договору про інвестиційну діяльність у створенні житлово-офісно-торгового комплексу від 16.11.2005 р. в редакції від 19.05.2006 р., який укладено між позивачем та відповідачем.
Згідно п.2.2.2 інвестиційного договору інвестор здійснює інвестування (у тому числі фінансування) об'єкту інвестування в частині: виготовлення проектної документації на стадії «РД»; будівництва об'єкту; сплати внеску на пайову участь у створенні інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва в межах суми 17 004 456,00грн.; страхування ризиків будівництва об'єкту; оплату орендної плати за користування земельними ділянками за період будівництва; передачі місцевим органам влади та самоврядування обов'язкової частини житлових приміщень та/або відселення (в рахунок такої передачі) жильців гуртожитків за адресою: м. Київ. вул. Пимоненка. 19-21 (включаючи викуп та знесення гуртожитку, придбання квартир для відселення). Щодо п.3.3.6 інвестиційного договору, то інвестор зобов'язується за свій рахунок передали зі своєї долі обов'язкову частину жилих приміщень та/або відселити (в рахунок такої передачі) жильців гуртожитку за адресою: м. Київ. вул. Пимоненка, 19-21 (включаючи викуп і знесення гуртожитку, придбання квартир для відселення).
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції частковому скасуванню, з наступних підстав.
Відносини між позивачем та відповідачем урегульовані главою 68 ЦК України. Відповідно до ч. 1 ст. 1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.
Частиною 1 ст.1002 ЦК України передбачено право повіреного на плату за виконання свого обов'язку за договором доручення, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Суд першої інстанції дійшов до висновку про відсутність підстав щодо відшкодування понесених витрат повіреним, оскільки з норм чинного законодавства вбачається, що норми з оплати послуг повіреного та відшкодування понесених ним витрат на виконання доручення, мають диспозитивний характер. Судом встановлено, що п. 1.1 спірного договору, в якому визначений предмет даного договору, передбачає зміст дій, які ТОВ «Виробничий вектор» як повірений зобов'язаний здійснити від імені ЗАТ „АБС-УКР" як довірителя, проте не містить умови про те, що ці дії повинні вчинятися за рахунок ЗАТ „АБС-УКР" . Проте, з таким висновком суду першої інстанції погодитись неможливо, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 1007 УК України довіритель зобов'язаний, якщо інше не встановлено договором, забезпечити повіреного засобами, необхідними для виконання доручення, відшкодувати повіреному витрати, пов'язані з виконанням доручення.
Дійшовши висновку про те, що Повірений не має права вимагати компенсації його витрат на виконання доручення, судом першої інстанції не було проаналізовано положення ст. 1000 та ст. 1007 ЦК України у їх взаємозв'язку з положенням ч. 3 ст.6 ЦК України та умовами договору доручення.
Положення ст. 6. ч 1 ст.627, ч. 1 ст.628 ЦК Україну на які послався суд в обґрунтування своєї позиції є загальними та визначають принцип диспозитивності та свободи договору.
В той же час, відповідно до ч.3 ст.6 ЦК України, сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Спеціальна норма ст. 1000 ЦК України визначає поняття договору доручення та називає ознаки, які відрізняють вказаний вид правочинів від інших. Так. ч. 1 ст.1000 ЦК України передбачає, що повірений зобов'язаний вчинити певні юридичні дії від імені та за рахунок довірителя. Тобто, за загальним правилом доручення виконується за рахунок довірителя.
За таких умов висновок суду, що право на компенсацію витрат повірений матиме тільки в тому випадку, коли це буде прямо передбачено договором, суперечить змісту ст. 1000 ЦК України.
На підтвердження хибності вказаного підходу свідчить і ч.2 ст. 1007 ЦК України, відповідно до якої довіритель зобов'язаний, якщо інше не встановлено договором, відшкодувати повіреному витрати, пов'язані з виконанням доручення.
Тобто, по відношенню до відносин доручення законодавцем сформована така правова конструкція, за якої виконання доручення буде здійснюватись за рахунок довірителя до тих пір, доки сторони не передбачать іншого в договорі.
Враховуючи те, що в Договорі доручення відсутнє положення, яке визначає, що довіритель звільняється від обов'язку відшкодувати витрати повіреного на виконання доручення, ЗАТ «АБС-УКР» повинен їх відшкодувати на рахунок ТОВ «Виробничий вектор».
Посилання ЗАТ «АБС-УКР» на п.3.1 Договору доручення, згідно якого повірений здійснює розрахунки з забудовниками за угодами, що укладені в межах цього договору, за рахунок інвестування об'єкта будівництва за договором про інвестування будівництва житлового-офісно-торгового комплексу віл 16.11.2005 р. в редакції від 19.05.2006 р. як на підставу для звільнення його від відшкодування витрат повіреного та заміну відшкодування витрат повіреного іншою компенсацією згідно ч.2 ст. 1007 ЦК України, спростовується наступним.
Відповідно до н.2.2.2 інвестиційного договору в редакції від 19.05.2006 р. визначаються конкретні форми інвестування об'єкту ТОВ «Виробничий вектор», зокрема: виготовлення проектної документації на стадії «.РД»: будівництва об'єкту; сплати внеску на пайову участь у створенні інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва в межах суми 17 004 456,00 грн.; страхування ризиків будівництва об'єкту; оплату орендної плати за користування земельними ділянками за період будівництва; передачі місцевим органам влади та самоврядування обов'язкової частини житлових приміщень та/або відселення (в рахунок такої передачі) жильців гуртожитків за адресою: м. Київ. вул. Пимоненка,19-21, (включаючи викуп та знесення гуртожитку, придбання квартир для відселення).
Також п. 3.3 6 інвестиційного договору передбачено, то інвестор зобов'язується за рахунок передати зі своєї долі обов'язкову частину жилих приміщень та/або ( в рахунок такої передачі) жильців гуртожитку за адресою: м. Київ, вул. Пимоненка,19-21, (включаючи викуп та знесення гуртожитку, придбання квартир для відселення).
Відповідно до ст. 9 ЗУ «Про інвестиційну діяльність», основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб'єктами інвестиційної діяльності, є угода.
За змістом ст. 18 ЗУ «Про інвестиційну діяльність» умови договорів, укладених суб'єктами інвестиційної діяльності зберігають свою чинність на весь строк дії цих договорів, якщо вони не дійшли згоди про зміну умов договору.
Як вбачається з матеріалів справи сторонами до п.2.2.2. п.3.3.6 інвестиційного договору зміни не вносились, перелік видів та напрямків інвестицій не розширювався. Укладений між сторонами договір доручення не є інвестиційним договором, не може встановлювати нові види інвестицій порівняно з видами в інвестиційному договорі.
Оскільки, інвестиційним договором, на який вказує ЗАТ «АБС-УКР» не визначено внесення інвестицій ТОВ «Виробничий вектор" шляхом оплати вартості цільових безпроцентних облігацій, які придбавалися для ЗАТ «АБС-УКР» на виконання п. 1.1 договору доручення, то вказана діяльність ТОВ «Виробничий вектор" не може бути визнана інвестиційною, тобто здійсненою в рахунок інвестування об'єкта будівництва за договором про інвестування від 16.11.2005 р., в редакції 19.05.2006 р., а є різновидом відшкодування витрат повіреного за виконання договору доручення (іншим видом компенсації витрат, погодженим сторонами згідно ч.2 ст.1007 ЦК України.
Разом з тим, слід розмежовувати поняття винагорода повіреного та відшкодування витрат понесених повіреним. Так, в першому випадку мова йде про виплату повіреному винагороди за виконання доручення, тобто визначає таку ознаку договору як оплатність. Згідно п.3.2 договору доручення, сторони погодились, що цей договір є оплатним. В тон же час, під відшкодуванням витрат розуміється не винагорода, а витрати, які фактично поніс повірений під час виконання доручення, і в цьому разі довіритель зобов'язаний їх відшкодувати, якщо інше не передбачено договором.
Судом першої інстанції не було встановлено, що укладений між сторонами договір про інвестиційну діяльність в редакції як від 19.05.2006 р.. так і 23.05.2007 р. містить розділ 7 «Доручення», згідно якого замовник (ЗАТ «АБС-УКР») у відповідності до глави 68 ЦК України доручає інвестору (ТОВ «Виробничий вектор») представляти його у відносинах з третіми особами, для чого замовник видає інвестору доручення. Пунктом 7.2.4 інвестиційного договору визначено, що замовник доручає інвестору укладати угоди необхідні для здійснення інвестиційної діяльності. Сторони визначили, що вказаний розділ 7 цього Договору є договором доручення в розумінні глави 68 ЦК України . Всі істотні умови договору доручення відображені в інвестиційному договорі (п.7.5).
Таким чином, між сторонами у справі фактично було укладено два окремих правочини, які не розривались сторонами: договір доручення в межах інвестиційного договору та договір доручення як самостійна угода від 01.08.2006 р. Оскільки сторонами викладений новий договір доручення від 01.08.2006 р., хоч і з посиланням на інвестиційний договір, правовідносини по вказаним правочинам є різними.
Як видно з матеріалів справи, між сторонами було виконано саме договір доручення від 01.08.2006 р., а не договір, укладений в межах інвестиційного договору. Висновок суду про те, що сторони в спірному договорі однозначно визначили, що витрати на виконання договорів про придбання цільових облігацій, базовим активом, яких площа, несе саме ТОВ «Виробничий вектор» в рахунок виконання своїх зобов'язань за інвестиційним договором (при цьому суд посилається п.п.2.2.2 та п. 3.3.6, які зазначені в преамбулі спірного договору) спростовується наступним.
Предметом інвестиційного договору є будівництво житлового комплексу з приміщеннями соціального призначення і підземним паркінгом в кварталі, зведеному вулицями Глибочицькою, Студентською, вул. М. Пимоненка,19-21, вул.. М.Пимоненка,24 в Шевченківському районі м. Києва. Як вже зазначалось вище п. 2.2.2 інвестиційного договору передбачено в якій частині позивачем здійснюється інвестування (у тому числі фінансування) об'єкта інвестування. Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання за інвестиційним договором виконує. Так, позивачем здійснено витрат на реалізацію проекту «Покровський посад» на загальну суму 49 226 912,01 грн., в тому числі витрати на виконання п. 2.2.2 та 3.3.6 в сумі 7157124,2 грн.
Що стосується спірного договору, то його предметом є укладення від імені оручителя з третіми особами та виконання угод (договорів), які необхідні для придбання майнових прав на житлові приміщення, та оформлення права власності на них в будинках, та/або комплексах, які будуються або побудовані в Шевченківському, Святошинському, Оболонському, Печереькому та Голосіївеькому районах м. Києва. У зв'язку з чим, ототожнювати ці два договори не можна. Крім того, як було зазначено квартири, які були придбані позивачем по договорам купівлі-продажу цінних паперів придбавалися для ЗАТ «АБС-УКР» (яке і є власником іменних цільових ентних облігацій).
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення первісного позову, а тому позовні вимоги ТОВ «Виробничий вектор» підлягають задоволенню в повному обсязі.
Разом з тим, судова колегія погоджується з висновком суду в частині відмови позивачу за зустрічним позовом щодо тлумачення змісту договору доручення № ПП 0806/2 від 01.08.2006 р. Відповідно до ст.213 ЦК України на вимогу однієї з сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину. Тлумачення правочину встановлюється для усунення розбіжностей, неточностей та суперечностей у трактуванні положень. Судом першої інстанції при дослідженні доводів, викладених в позовній заяві, зустрічній позовній заяві, відзивах па позов встановлена відсутність будь-яких розбіжностей та суперечностей, неточностей та суперечностей між сторонами спірного договору, а тому відсутній спір з приводу неоднакового розуміння умов договору доручення.
У зв'язку з задоволенням первісного позову та залишенням без змін рішення суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні зустрічної позовної заяви, витрати позивача за первісним позовом по оплаті послуг адвоката покладаються на відповідача за первісним позовом.
Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;
4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальні «Виробничий вектор» підлягає задоволенню, рішення Господарського суду міста Києва від 07.06.2010 р. у справі № 32/154 підлягає скасуванню в частині відмови в задоволенні первісного позову.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача за первісним позовом підлягають стягненню на користь позивача за первісним позовом судові витрати понесені під час розгляду справи судом першої інстанції в розмірі 25 500,00грн. державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236 грн.
Крім у того у зв'язку з задоволення апеляційної скарги з відповідача за первісним позовом підлягають стягненню на користь позивача за первісним позовом судові витрати за подання апеляційної скарги в розмірі 12 750,00 грн.
Керуючись ст. ст. 101, 103, 104, 105 Господарсько - процесуального кодексу України, суд -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничий вектор” задовольнити.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.06.2010 року по справі №32/154 скасувати в частині відмови у задоволенні первісного позову та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничий вектор” на користь Закритого акціонерного товариства „АБС - УКР” 15 000 грн. судових витрат на оплату послуг адвоката, та в цій частині прийняти нове рішення, яким:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничий вектор” задовольнити повністю.
Стягнути з Закритого акціонерного товариства „АБС - УКР” (код ЄДРПОУ 24720911, місцезнаходження 04050, м. Київ, вул.. Глибочицька, б. 26) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничий вектор” (код ЄДРПОУ 31776046, місцезнаходження: 02230, м. Київ, вул.. Боженка, б. 2) грошові кошти в сумі 49 334 881, 76 грн. (сорок дев'ять мільйонів триста тридцять чотири тисячі вісімсот вісімдесят одна) грн. 76 коп., 25 500 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот) грн., державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ.
Відмовити Закритому акціонерному товариству „АБС - УКР” в стягненні з Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничий вектор” судових витрат на оплату послуг адвоката.
3. В іншій частині рішення господарського суду міста Києва від 07.06.2010 року по справі №32/154 залишити без змін.
4. Стягнути з Закритого акціонерного товариства „АБС - УКР” (код ЄДРПОУ 24720911, місцезнаходження 04050, м. Київ, вул.. Глибочицька, б. 26) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничий вектор” (код ЄДРПОУ 31776046, місцезнаходження: 02230, м. Київ, вул.. Боженка, б. 2) витрати по сплаті державного мита за подачу апеляційної скарги в сумі 12 750(дванадцять тисяч сімсот п'ятдесят )грн.
5. Видачу наказів доручити господарському суду міста Києва.
6. Матеріали справи №32/154 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня її прийняття.
Головуючий суддя Тищенко О.В.
Судді Іваненко Я.Л.
Сулім В.В.