01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
17.01.2012 № 64/123
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Калатай Н.Ф.
суддів: Баранця О.М.
Пашкіної С.А.
при секретарі Кулачок О. А.
За участю представників:
від позивача: Кошлак Л. І. - директор
ОСОБА_1 - представник за довіреністю від 07.06.2010 року
від відповідача: ОСОБА_2 - представник за довіреністю № 03/01/12 від 03.01.2012 року
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Адепт - Експерт»
на рішення господарського суду міста Києва від 26.07.2011 року
у справі № 64/123 (суддя Зеленіна Н. І.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Адепт - Експерт»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бімаркет»
про стягнення 16433,95 грн.
Позов заявлено про стягнення основного боргу в сумі 14544,91 грн. за поставлений за договором № 254 від 14.08.2008 року, але неоплачений товар, пені в сумі 1028,78 грн., 3 % річних в сумі 198,96 грн. та збитків від інфляції в сумі 661,30 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 26.07.2011 року у справі № 64/123 в задоволенні позову відмовлено повністю.
Рішення суду ґрунтується на тому, що матеріалами справи підтверджується факт оплати відповідачем товару, стягнення заборгованості за який є предметом позову.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Адепт - Експерт» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 26.07.2011 року у справі №64/123 скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.
В апеляційній скарзі позивач посилається на те, що судом першої інстанції при прийнятті оспорюваного рішення не прийнято до уваги те, що платіжними дорученнями, які надані відповідачем на доказ оплати спірного товару, відповідач оплатив поставлений раніше товар, в той час як спірний товар залишився неоплаченим.
Ухвалою від 15.09.2011 року колегії суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя - Калатай Н. Ф., судді Синися О. Ф., Баранець О. М. відновлено строк подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Адепт - Експерт» прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження.
Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду № 01-22/1/1 від 12.01.2012 року до складу судової колегії у справі № 54/123 замість судді Синиці О. Ф. введено суддю Баранця О.М.
Під час розгляду справи представник позивача надав пояснення, в яких апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, представник відповідача проти її задоволення заперечив та просив залишити її без задоволення, а оспорюване рішення суду першої інстанції - без змін.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з урахуванням правил ст.ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно яким апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила наступне.
14.08.2008 року позивач та відповідач уклали договір № 254 (далі Договір), відповідно до якого позивач зобов'язується передати у власність відповідача товар у відповідному асортименті, кількості та по цінах згідно до порядку та на умовах, визначених у Договорі, а відповідач зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у Договір, прийняти та оплатити товар.
Пунктом 2.1 Договору встановлено, що поставка товару відповідачу здійснюється силами та за рахунок позивача на умовах DDP - місце визначене відповідачем, у відповідності до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів «Інкотермс» (в редакції 2000 року) протягом не пізніше 4 робочих днів з моменту подання відповідачем замовлення, яке повинно містити дані та інформацію, передбачену п. 2.4 Договору, з урахуванням подачі замовлення на умовах п. 2.5 Договору.
Відповідно до п. 5.7.Договору загальна сума цього договору обумовлюється сумами, зазначеними у накладних (товарно-транспортній або видатковій накладній на кожну партію товару).
Пунктом 1.5 Договору визначено, що право власності на товар переходить до відповідача з моменту підписання уповноваженими представниками сторін товарної (товарно - транспортної або видаткової) накладної, яка засвідчує факт передачі товару позивачем та його отримання відповідачем. Датою поставки вважається дата передачі позивачем товару відповідачу.
За видатковими накладними №№ Е-00001901, Е-00001902, Е-00001903, Е-00001904, Е-00001905, Е-00001906 від 26.07.2010 року, №№ Е-00001984, Е-00001985, Е-00001986, Е-00001988, Е-00001989, № Е-00002007, від 28.07.2010 року, № Е-00002030, № Е-00002040, № Е-00002041, № Е-00002039 від 02.08.2010 року, №№ Е-00002082, Е-00002080, Е-00002081, Е-00002079 від 09.08.2010 року, № Е-00002092 від 10.08.2010 року, №№ Е-00002097, Е-00002103 від 11.08.2010 року, № Е-00002128 від 16.08.2010 року, № Е-00002134 від 17.08.2010 року, № Е-00002142 від 18.08.2010 року, №№ Е-00002177, Е-00002173 від 21.08.2010 року, №№ Е-00002205, Е-00002206 від 27.08.2010 року, №№ Е-00002224, Е-00002225 від 30.08.2010 року, №№ Е-00002221, Е-00002220, Е-00002223, Е-00002222 від 31.08.2010 року позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 14588,30 грн.
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення зазначеної суми, посилаючись на несплату відповідачем поставленого товару.
Відповідач, заперечуючи проти задоволення позову, послався на те, що товар, поставлений за спірними накладними, ним оплачений, на доказ чого долучив до матеріалів справи платіжні доручення № 3020 від 06.09.2010 року, № 149 від 03.09.2010 року, № 1074 від 27.08.2010 року, № 970 від 26.08.2010 року, № 285 від 08.09.2010 року, на загальну суму 16000 грн., з чим погодився і суд першої інстанції.
Позивач в апеляційній скарзі зазначив, що платіжними дорученнями, які надані відповідачем на доказ оплати спірного товару, відповідач оплатив поставлений раніше товар, в той час як спірний товар залишився неоплаченим.
Як вбачається з матеріалів справи, товар за Договором поставлявся позивачем відповідачу протягом 2008-2010 років.
Враховуючи обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що для з'ясування дійсних обставин справи необхідно дослідити взаємовідносини сторін за весь час дії Договору, для чого зобов'язала сторони провести звірку взаємних розрахунків за договором № 254 від 14.08.2008 року, за результатами проведення якої скласти відповідний акт, один примірник якого надати суду, та надати суду розрахунок всіх поставок за договором № 254 від 14.08.2008 року (із зазначенням дати поставки, суми та номеру накладної) та здійснених відповідачем проплат (із зазначенням дати оплати, суми та номеру платіжного документу).
На виконання вимог ухвали суду позивач надав додаткові письмові пояснення, в яких визначив заборгованість відповідача за Договором в сумі 14245,72 грн., тобто в сумі меншій, ніж заявлено до стягнення, та надав розрахунок всіх здійснених за Договором поставок та проплат. До зазначених пояснень позивач додав копії всіх видаткових накладних, за якими товар постачався за умовами Договору протягом 2008 -2010 років, та акт звірки, підписаний з боку позивача та завірений його печаткою за весь час дії Договору.
Крім того, в судовому засіданні позивачем до матеріалів справи додано уточнений розрахунок пені, 3 % річних та збитків від інфляції.
Відповідач в судовому засіданні 17.01.2012 року надав суду підписані з свого боку та звірені печаткою акти звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2008 року по 31.12.2008 року та за період з 01.01.2009 року по 30.11.2011 року, з яких слідує, що відповідач визнає заборгованість перед позивачем за Договором в сумі 57,97 грн.
При цьому, жодного доказу на підтвердження наявності боргу перед позивачем саме в такому розмірі відповідачем суду не надано.
Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Ці дані встановлюються такими засобами:
- письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів;
- поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.
Частиною 2 ст. 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно ст. 36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивачем на підтвердження наявності боргу відповідача за поставлений за спірними накладними товар та його розміру до матеріалів справи долучені належні документальні докази.
Відповідач, незважаючи на вимоги ухвал суду від 30.11.2011 року та від 14.12.2011 року, жодних доказів на підтвердження того, що заборгованість за Договором становить саме 57,97 грн. суду не надав.
Дослідивши наявні в матеріалах справи документальні докази, перевіривши розрахунки позивача та акти звірки взаєморозрахунків, долучені до матеріалів справи як позивачем, так і відповідачем, колегія суддів встановила обґрунтованість та доведеність тверджень саме позивача про наявність заборгованості відповідач за поставлений за Договором товар в розмірі 14245,72 грн.
При цьому, з огляду на фактичні обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що платежі за платіжними дорученнями № 3020 від 06.09.2010 року, № 149 від 03.09.2010 року, № 1074 від 27.08.2010 року, № 970 від 26.08.2010 року, № 285 від 08.09.2010 року на загальну суму 16000 грн. не можуть вважатися такими, що здійснені в оплату товару, поставленого за спірними накладними.
Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що за зазначеними платіжними документами здійснено оплату саме спірних поставок.
Частиною 1 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 11 ЦК України).
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до п. 5.8 Договору оплата здійснюється покупцем в національній грошовій одиниці України через 30 (тридцять) календарних днів за поставлений товар.
Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем зобов'язання з оплати отриманого за Договором товару на загальну суму 14245,72 грн.
За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу підлягають частковому задоволенню в сумі 14245,72 грн., а рішення суду першої інстанції в цій частині - зміні.
Щодо вимог про стягнення з відповідача пені слід зазначити наступне.
Пунктом 8.7 Договору сторони погодили, що у випадку порушення відповідачем строків оплати за товар, передбачених п. 5.8 Договору, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день такого прострочення.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки.
В силу ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Частиною 6 статті 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Як слідує з розрахунку позивача, він нараховує пеню без врахування приписів ч. 6 ст. 232 ГК України, проте при перерахунку пені колегією суддів її сума виявилась більшою, ніж заявлена позивачем до стягнення, з огляду на що позовні вимоги про стягнення пені підлягають частковому задоволенню за уточненими розрахунком позивача, наданим суду при апеляційному перегляді рішення, в сумі 999,06 грн. Рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні.
Щодо вимог про стягнення 3 % річних та збитків від інфляції слід зазначити наступне.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних та збитків від інфляції підлягають частковому задоволенню за уточненими розрахунком позивача, наданим суду при апеляційному перегляді рішення, в сумі 664,10 грн. - збитків від інфляції та 194,31 грн. - 3 % річних. Рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні.
Згідно роз'яснень Пленуму Верховного суду України, викладених в п.1 постанови від 29.12.1976 р. №11 «Про судове рішення», обґрунтованим визнається рішення», в якому повно відображені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Законним рішення є тоді, коли суд, встановивши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;
4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті оспореного рішення судом першої інстанції мало місце неповне з'ясування та недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, тому рішення господарського суду міста Києва від 26.07.2011 у справі № 64/123 підлягає скасуванню, позов - частковому задоволенню.
За таких обставин, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Адепт - Експерт» задовольняється частково.
З огляду на досліджені судом обставини справи та приписи ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати по справі, в тому числі і за подачу апеляційної скарги, покладаються на відповідача.
Керуючись ст. 99, ст.ст. 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Адепт - Експерт» на рішення господарського суду міста Києва від 26.07.2011 у справі № 64/123 задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 26.07.2011 у справі № 64/123 змінити.
3. Викласти резолютивну частину рішення господарського суду міста Києва від 26.07.2011 у справі № 64/123 в наступній редакції:
« 1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бімаркет» (03134, м. Київ, вул. Симиренка, 17-А, ідентифікаційний код 31814050) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Адепт - Експерт» (03127, м. Київ, проспект 40-річчя Жовтня, 100/2, ідентифікаційний код 33145443) основний борг в сумі 14245 (чотирнадцять тисяч двісті сорок п'ять) грн. 72 коп., пеню в сумі 999 (дев'ятсот дев'яносто дев'ять) грн. 06 коп., 3 % річних в сумі 194 (сто дев'яносто чотири) грн. 31 коп., збитки від інфляції в сумі 644 (шістсот сорок чотири) грн. 10 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 160 (сто шістдесят) грн. 83 коп. та 231 (двісті тридцять шість) грн. 03 коп. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
3. В решті позову відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.»
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бімаркет» (03134, м. Київ, вул. Симиренка, 17-А, ідентифікаційний код 31814050) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Адепт - Експерт» (03127, м. Київ, проспект 40-річчя Жовтня, 100/2, ідентифікаційний код 33145443) витрати по сплаті державного мита за подачу апеляційної скарги в сумі 80 (вісімдесят) грн. 42 коп.
5. Видачу наказів на виконання даної постанови доручити господарському суду міста Києва.
6. Повернути до господарського суду міста Києва матеріали справи № 64/123.
Головуючий суддя Калатай Н.Ф.
Судді Баранець О.М.
Пашкіна С.А.