донецький апеляційний господарський суд
20.01.2012
Постанова
Іменем України
18.01.2012 р. справа №22/5009/6560/11
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:
суддівБойко І.А.
Мартюхіної Н.О., Татенко В.М.
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
від позивача:
від відповідача (скаржника):
розглянувши апеляційну скаргу Лебеденко В.В.
Михайлов С.П. -директор (протокол загальних зборів від 02.07.2010 р.)
Не з'явився
Відкритого акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь»м.Запоріжжя
на рішення
господарського судуЗапорізької області
від05.12.2011 р. (повний текст від 19.12.2011 р.)
у справі № 22/5009/6560/11 (суддя О.В.Ярешко)
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «СЕМАТ»м.Запоріжжя
до відповідачаВідкритого акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь»м.Запоріжжя
простягнення 552983,10грн.
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «СЄМАТ»м. Запоріжжя, звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом до відповідача, Відкритого акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь»м. Запоріжжя, про стягнення заборгованості в розмірі 552 983,10грн.
Рішенням від 05.12.2011р. господарський суд Запорізької області позовні вимоги задовольнив частково, стягнувши з відповідача на користь позивача 536 070,92грн. боргу, в іншій частині позову відмовив.
Свій висновок щодо часткового задоволення позову господарський суд обґрунтував посилаючись на те, що відповідач в установлений договором строк не здійснив оплату отриманої від позивача продукції в повному обсязі, чим порушив свої договірні зобов'язання, доказів оплати наявної заборгованості до суду не представив. Разом з цим, місцевий господарський суд відмовив у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 16 912,18грн. боргу, оскільки на момент звернення позивача до суду у відповідача згідно п. 5.1 укладеного між сторонами договору ще не виник обов'язок оплатити отриману продукцію за видатковою накладною №РН-0000104 від 23.09.2011р. на вказану суму. Стосовно тверджень відповідача про зміну сторонами умов договору та перенесення права вимоги щодо оплати поставленої продукції на листопад 2011р. відповідно до протоколу засідання робочої групи по розгляду поставок та кредиторської заборгованості від 13.09.2011р., місцевий господарський суд не прийняв їх до уваги, оскільки з огляду на умови Статуту ТОВ «СЄМАТ»сторонами не було надано доказів на підтвердження повноважень ОСОБА_1., який підписав зазначений протокол від імені позивача, на внесення змін до договору поставки.
Не погодившись з винесеним рішенням, відповідач звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати повністю та прийняти нове рішення про припинення провадження у справі.
Заявник апеляційної скарзі посилається на те, що при прийнятті вказаного рішення суд першої інстанції неправильно застосував норми як матеріального, так і процесуального права, та прийняв рішення без повного з'ясування обставин справи.
Так, за висновком скаржника, в ході переговорів сторін були змінені умови проведення розрахунків та згідно протоколу засідання робочої групи по розгляду поставок та кредиторської заборгованості від 13.09.2011р., підписаного повноваженими представниками сторін та скріпленого печатками підприємств, сторонами було вирішено заморозити кредиторську заборгованість в сумі 552 983,00грн. до листопада 2011р., а в листопаді 2011р. погодити графік її погашення. Враховуючи викладене, відповідач вважає, що на момент подання позовної заяви до господарського суду у позивача не настало право вимоги оплати суми заборгованості, що є підставою для припинення провадження у справі відповідно до ст. 80 ГПК України.
Стосовно порушення судом першої інстанції норм процесуального права скаржник зазначає, що всупереч приписам ст. 84 ГПК України в оскаржуваному рішенні не наведено доказів, на підставі яких воно прийнято, а також не вказано норми матеріального права, яким господарський суд керувався при його винесенні.
З огляду на наведене, апелянт вважає вищевказане рішення необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню.
Ухвалою від 28.12.2011 р. Донецьким апеляційним господарським судом порушено апеляційне провадження.
16.01.2012 р. на адресу апеляційного суду від позивача надійшло заперечення на апеляційну скаргу (б/н від 12.01.2012 р.), у якому позивач просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 05.12.2011 р. у справі № 22/5009/6560/11 - без змін.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення про вручення поштового відправлення -ухвали суду про порушення апеляційного провадження від 28.12.2011р.
Враховуючи, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою, неявка без поважних причин у судове засідання не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України здійснювалась фіксація судового засідання за допомогою технічних засобів.
Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього; апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Заслухавши пояснення позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.05.2011р. між ТОВ «СЄМАТ» (постачальником) та ВАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь»(покупцем) було укладено договір поставки №20/2011/1094, за умовами якого постачальник зобов'язався виготовити і поставити, а покупець -на умовах даного договору прийняти і оплатити продукцію, найменування (асортимент), ціна та орієнтовна кількість якої зазначена в специфікації (-ях), яка (які) є невід'ємною частиною даного договору.
Розділом 4 договору сторони узгодили порядок поставки продукції. Так, згідно п. 4.1 договору постачальник відвантажує продукцію на адресу покупця автомобільним транспортом. Продукція слідує у супроводі наступних товаросупроводжувальних документів, необхідних для оплати продукції: накладна, сертифікат якості, рахунок, податкова накладна (п.4.3 договору).
До зазначеного договору сторони підписали специфікацію №1, в якій погодили найменування, кількість, якість та ціну продукції.
Згідно наявних в матеріалах справи документів, позивачем на виконання умов договору та специфікації було поставлено відповідачу товар на загальну суму 940 582,29грн., що підтверджується видатковими накладними №РН-0000013 від 04.05.2011р. на суму 17 581,54грн., №РН-0000014 від 04.05.2011р. на суму 28 045,44грн., №РН-0000015 від 05.05.2011р. на суму 17 804,06грн., №РН_0000023 від 11.05.2011р. на суму 44 822,40грн., №РН-0000025 від 12.05.2011р. на суму 9 946,37грн., №РН-0000030 від 16 327,87грн., №РН-0000031 від 16.05.2011р. на суму 27 603,07грн., №РН-0000034 від 18.05.2011р. на суму 21 736,51грн., №РН-0000035 від 18.05.2011р. на суму 3 662,59грн., №РН-0000036 від 19.05.2011р. на суму 6 877,44грн., №РН-0000037 від 20.05.2011р. на суму 7 730,11грн., №РН-0000039 від 20.05.2011р. на суму 13 395,46грн., №РН-0000038 від 23.05.2011р. на суму 13 243,39грн., №РН-0000040 від 23.05.2011р. на суму 3 719,14грн., №РН-0000041 від 24.05.2011р. на суму 9 733,82грн., №РН-0000046 від 03.06.2011р. на суму 18 657,70грн., №РН-0000047 від 06.06.2011р. на суму 10070,30грн., №РН-0000048 від 07.06.2011р. на суму 18838,27грн., №РН-0000051 від 15.06.2011р. на суму 9 401,18грн., №РН-0000052 від 16.06.2011р. на суму 6 614,78грн., №РН-0000053 від 20.06.2011р. на суму 6 792,77грн., №РН-0000054 від 22.06.2011р. на суму 10900,22грн., №РН-0000055 від 23.06.2011р. на суму 7 243,10грн., №РН-0000056 від 22.06.2011р. на суму 3 476,54грн., №РН-0000057 від 24.06.2011р. на суму 10 743,36грн., №РН-0000058 від 29.06.2011р. на суму 35 847,98грн., №РН-0000059 від 29.06.2011р. на суму 3 318,62грн., №РН_0000060 від 30.06.2011р. на суму 18 283,78грн., №РН-0000076 від 29.07.2011р. на суму 11 088,10грн., №РН-0000073 від 15.07.2011р. на суму 13 563,94грн., №РН-0000072 від 15.07.2011р. на суму 24 922,22грн., №РН-0000071 від 14.07.2011р. на суму 23 436,86грн., №РН-0000070 від 14.07.2011р. на суму 13 874,26грн., №РН-0000069 від 13.07.2011р. на суму 25 913,09грн., №РН-0000068 від 13.07.2011р. на суму 13 695,50грн., №РН-0000067 від 12.07.2011р. на суму 26 564,54грн., №РН-0000066 від 12.07.2011р. від 14 469,79грн., №РН-0000062 від 04.07.2011р. на суму 78 436,51грн., №РН-0000061 від 01.07.2011р. на суму 30 278,02грн., №РН-0000089 від 09.08.2011р. на суму 35 021,38грн., №РН-0000088 від 08.08.2011р. на суму 44 282,59грн., №РН-0000087 від 05.08.2011р. на суму 18 553,73грн., №РН-0000086 від 04.08.2011р. на суму 8 854,56грн., №РН-0000085 від 04.08.2011р. на суму 14 719,68грн., №РН-0000084 від 03.08.2011р. на суму 13 377,31грн., №РН-0000083 від 03.08.2011р. на суму 8 030,88грн., №РН-0000081 від 03.08.2011р. на суму 13 923,50грн., №РН-0000080 від 02.08.2011р. на суму 38 775,46грн., №РН-0000079 від 02.08.2011р. на суму 10 202,40грн., №РН-0000078 від 02.08.2011р. на суму 10 596,53грн., №РН-0000077 від 01.08.2011р. на суму 14 703,26грн., №РН-0000099 від 02.09.2011р. на суму 13 968,19грн. та №РН-0000104 від 23.09.2011р. на суму 16 912,18грн., а також актами приймання-передачі товару від 31.05.2011р., від 30.06.2011р., від 29.07.2011р. , від 31.08.2011р., підписаними сторонами без зауважень і заперечень та скріпленими печатками обох підприємств.
У відповідності до п. 5.1 договору, розрахунок проводиться за фактично поставлену продукцію протягом 35 банківських днів з моменту поставки та приймання продукції згідно р.6 на підставі наданих документів, зазначених в п. 4.3 договору.
З наявних в матеріалах справи копій банківських виписок вбачається, що відповідач свого обов'язку з оплати отриманого від позивача товару належним чином не виконав, оплативши лише частину отриманої продукції на суму 387 599,19грн., в результаті чого за ним утворилась заборгованість в сумі 552 983,10грн.
З метою отримати решту коштів за поставлену продукцію позивачем на адресу відповідача направлялась претензія №083 від 10.10.2011р., в якій позивач вимагав сплатити заборгованість в розмірі 552 983,10грн., яка була залишена відповідачем без відповіді чи задоволення.
З огляду на викладене, у зв'язку з порушенням відповідачем взятих на себе зобов'язань з оплати отриманої продукції, позивач звернувся до господарського суду з відповідним позовом.
Оцінивши матеріали та обставини справи, перевіривши наявні в них докази, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) в зумовлені строки другій стороні -покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму. Аналогічні положення містить ст. 712 ЦК України. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.
Ст.ст. 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні положення містить ст. 193 ГК України.
Частиною 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або після прийняття товаророзпорядчих документів до нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно ч.2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем доведений факт передачі відповідачу продукції за видатковими накладними на загальну суму 940 582,29грн., а також її прийняття відповідачем без зауважень і заперечень.
Разом з цим, доказів повної оплати отриманої продукції відповідачем до матеріалів справи не надано.
В силу статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
За приписами статті 33 вказаного Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За вказаних обставин апеляційний господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог в сумі 536 070,92грн. Разом з цим, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком місцевого господарського суду стосовно відмови у задоволенні позову в частині стягнення 16 912,18грн. як таких, що заявлені передчасно, з огляду на таке.
За матеріалами справи, продукція на суму 16 912,18грн. була поставлена відповідачу 23.09.2011р. згідно видаткової накладної №РН-0000104 від 23.09.2011р. Пунктом 5.1 договору сторони визначили строки розрахунків за фактично поставлену продукцію -35 банківських днів з моменту поставки та приймання продукції. Таким чином, строк оплати продукції за даною накладною скінчився 11.11.2011р., в той час як позивач звернувся з позовом до господарського суду 25.10.2011р., тобто коли у нього ще не виникло право вимоги на вказану суму заборгованості. З огляду на викладене, судова колегія відмовляє у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 16 912,18грн.
Водночас, судова колегія не приймає до уваги зауваження відповідача стосовно зміни сторонами умов договору в частині перенесення права вимоги щодо оплати поставленої продукції на листопад 2011р. згідно протоколу засідання робочої групи по розгляду поставок та кредиторської заборгованості від 13.09.2011р., з огляду на наступне.
Згідно наявних в матеріалах справи пояснень директора ТОВ «СЄМАТ»від 05.12.2011р., ОСОБА_1., який підписав від імені позивача протокол засідання робочої групи по розгляду поставок та кредиторської заборгованості від 13.09.2011р., не мав на це відповідних прав у відповідності до Статуту підприємства.
Згідно ч.1 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 188 ГК України передбачений порядок зміни та розірвання господарських договорів, а саме: зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.
У відповідності до ст. 654 ЦК України, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Так, відповідно до пунктів 5.3.6.2. та 5.3.6.3. статуту ТОВ «СЄМАТ», виключно директор без довіреності має право представляти Товариство в його відносинах з іншими юридичними і фізичними особами, вести переговори і укладати від імені Товариства в Україні та закордоном договори та будь-які інші угоди (без обмеження суми) та видавати довіреності на укладення таких угод. Також, відповідно до пунктів 5.3.7. та 5.3.8. статуту позивача, директор, зокрема, видає довіреності від імені товариства. Директор має право передавати частину належних йому повноважень власним заступникам, а також призначити на час своєї відсутності (наказом по Товариству) тимчасово виконуючих обов'язки директора Товариства.
Відповідно до довідки з ЄДРПОУ АА № 261011 від 26.07.2010р. керівником ТОВ «СЄМАТ»є Михайлов Сергій Павлович. На підтвердження повноважень ОСОБА_1. на підписання протоколу засідання робочої групи по розгляду поставок та кредиторської заборгованості від 13.09.2011р. в матеріалах справи наявна довіреність ТОВ «СЄМАТ»№4 від 21.03.2011р., в якій зазначено, що дана довіреність видана заступнику директора ОСОБА_1 на право представляти інтереси ТОВ «СЄМАТ». Разом з цим, до матеріалів справи не надано доказів на підтвердження повноважень ОСОБА_1. на внесення змін до договору поставки № 20/2011/1094 від 01.05.2011р., у зв'язку з чим твердження заявника в апеляційній скарзі про зміну умов проведення розрахунків є необґрунтованими та до уваги не приймаються. Крім того, зауваження скаржника про наявність двох видів правовідносин між сторонами, які не були в повній мірі досліджені місцевим господарським судом, не можуть бути прийняті судовою колегією до уваги, оскільки предметом розгляду справи є заборгованість, що виникла у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №20/2011/1094 від 01.05.2011р.
Не можуть бути прийняті судовою колегією до уваги також посилання скаржника на порушення господарським судом норм процесуального права, зокрема, приписів ст. 84 ГПК України, оскільки спростовуються самим текстом оскаржуваного рішення.
З огляду на наведене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України, рішення господарського суду Запорізької області від 05.12.2011р. у справі №22/5009/6560/11 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, тому рішення господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Судові витрати зі сплати державного мита за подання апеляційної скарги відповідно до ст.49 ГПК України підлягають віднесенню на заявника.
Приймаючи до уваги викладене, керуючись ст. 99, ст.101, ст.102, ст.103, ст.105 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд,-
Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь»м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 05.12.2011р. у справі №22/5009/6560/11 -залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Запорізької області від 05.12.2011р. у справі №22/5009/6560/11 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя (доповідач): І.А. Бойко
Судді: Н.О. Мартюхіна
В.М. Татенко
Надруковано примірників -5
1-у справу
1-позивачу
1-відповідачу
1-господарському суду
1-ДАГС