донецький апеляційний господарський суд
20.01.2012
Постанова
Іменем України
18.01.2012 р. справа №4/5009/2937/11
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:
суддівБойко І.А.
Мартюхіна Н.О., Татенко В.М.
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
від позивача:
від відповідача (скаржника):
розглянувши апеляційну скаргу Лебеденко В.В.
ОСОБА_5 -представник (довіреність № 05/2975 від 28.11.2011 р.)
ОСОБА_6 -представник (довіренсть № 1427 від 19.08.2011 р.); ОСОБА_7 - підприємець
Фізичної особи -підприємця ОСОБА_7 м.Дніпрорудне, Запорізької області
на рішення
господарського судуЗапорізької області
від 27.07.2011р.
у справі № 4/5009/2937/11 (суддя Н.Г.Зінченко)
за позовом Комунального підприємства «Дніпрорудненські теплові мережі»м.Дніпрорудне, Запорізької області
до відповідача
проФізичної особи -підприємця ОСОБА_7 м.Дніпрорудне, Запорізької області
Стягнення 5134,07грн., з яких: сума основного боргу за договором на постачання теплової енергії №42-т від 01.11.2003 р. у розмірі 4785грн.47коп. та втрат від інфляції грошових коштів у розмірі 348грн.60коп.
У травні 2011 року комунальне підприємство «Дніпрорудненські теплові мережі»м.Дніпрорудне Запорізької області звернулося до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до фізичної особи -підприємця ОСОБА_7 м.Дніпрорудне Запорізької області про стягнення 5134,07грн., з яких: сума основного боргу за договором на постачання теплової енергії №42-т від 01.11.2003 р. у розмірі 4785грн.47коп. та втрат від інфляції грошових коштів у розмірі 348грн.60коп.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 27.07.2011 р. позовні вимоги комунального підприємства «Дніпрорудненські теплові мережі»м.Дніпрорудне Запорізької області були задоволені в повному обсязі.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду Запорізької області від 27.07.2011 р. у справі № 4/5009/2937/11, відповідач подав до Донецького апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду від 27.07.2011 р. у справі № 4/5009/2937/11 скасувати, як таке що прийняте з порушенням норм процесуального та матеріального права та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, відповідач посилається на ненадання позивачем послуг по постачанню теплової енергії та позбавлення відповідача прав, наданих йому ГПК України, як відповідачу, оскільки адресою відповідача є: АДРЕСА_1, а не адреси, визначені позивачем у позовній заяві -АДРЕСА_2; та АДРЕСА_3; АДРЕСА_4.
Ухвалою від 28.12.2011р. Донецьким апеляційним господарським судом було відновлено строк на апеляційне оскарження та порушено апеляційне провадження.
Позивач надав відзив на апеляційну скаргу (вих. № 05/032 від 06.01.2012р.) у якому просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Відповідач (апелянт) підтримав вимоги апеляційної скарги. Письмових пояснень, витребуваних ухвалою Донецького апеляційного господарського суду про порушення апеляційного провадження від 28.12.2011 р. не надав.
Відповідно до вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України здійснювалась фіксація судового засідання за допомогою технічних засобів.
Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього; апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Заслухавши доводи сторін, перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Звертаючись з позовною заявою до суду, позивачем адресою відповідача визначено адреси: АДРЕСА_2, яка була зазначена як адреса відповідача, у договорі № 42-т від 01.11.2003 р. під час його укладання та АДРЕСА_3, яка зазначена як адреса об'єкту, що належить відповідачу -магазин «ІНФОРМАЦІЯ_1».
В матеріалах справи міститься довідка державного реєстратора, з якої вбачається, що фізична особа -підприємець ОСОБА_7 зареєстрований Васильківською райдержадміністрацією 18.11.2003 р. за адресою: АДРЕСА_4, про що зроблено запис в журналі обліку реєстраційних справ суб'єктів підприємницької діяльності -фізичних осіб за № 2074.
Як вбачається з матеріалів справи, поштові конверти з ухвалою про порушення провадження у справі від 30.05.2011р. та ухвалою про відкладення розгляду справи від 04.07.2011 р., які були надіслані на адреси відповідача: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_4, повернулися на адресу суду з поміткою пошти «за закінченням терміну зберігання».
Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України Ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.
Крім того, згідно до роз'яснень президії Вищого господарського суду України № 04-5/609 від 31.05.2002 р. «Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України»особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві".
Пунктом 3.2.4 Договору передбачено, що Споживач зобов'язаний письмово повідомляти Енергопостачальну організацію про зміни власного найменування, організаційно-правової форми, місцезнаходження, банківських реквізитів, а також про зміни користувачів приміщень не пізніше 5 днів з моменту здійснення вище перелічених дій.
Судова колегія вважає, що місцевим судом були вжиті достатні заходи для повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, відповідач мав можливість, але не скористався своїм правом як відповідача надати пояснення стосовно заявлених позовних вимог. За таких обставин судова колегія не приймає до уваги посилання скаржника на порушення судом першої інстанції норм процесуального права в частині неналежного повідомлення відповідача про хід розгляду справи № 4/5009/2937/11.
Як встановлено господарським судом Запорізької області, 01.11.2003 р. між комунальним підприємством «Дніпрорудненські теплові мережі»(Енергопостачальна організація) та фізичною особою -підприємцем ОСОБА_7 (Споживач) був укладений договір на постачання теплової енергії № 42-т, за умовами якого Енергопостачальна організація зобов'язується постачати Споживачу теплову енергію в потрібних йому обсягах, а Споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами і в терміни передбачені цим договором (п. 1 Договору).
Вищевказаний договір укладено строком на три роки, є чинним з 01.11.2003 р. і діє до 31.10.2006 р. (п.10.1 Договору). У випадку, якщо за один місяць до припинення строку дії цього договору жодна із сторін не заявить про закінчення його дії, договір вважається пролонгованим на наступний термін. При цьому розрахунки обсягів теплопостачання Споживач надає Енергопостачальній організації щорічно станом на початок кожного року (п. 10.3 Договору).
Згідно п. 3.2.1 Договору Споживач зобов'язався виконувати умови і порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах та в терміни, яка передбачені договором.
Рішеннями Виконавчого комітету Дніпрорудненьскої міської ради № 295 від 09.12.2008р. та № 06 від 19.01.2010р. було змінено тарифи на послуги теплопостачання: № 295 від 09.12.2008 р., які введені вдію 15.12.2008р. та складають 405,24 грн за 1 Гкал та 27475,16грн. за 1 Гкал/год абонентської плати за обслуговування приєднаного теплового навантаження; № 06 від 19.01.2010 р., які введені вдію з 01.02.2010р., та складають 473,33 грн. за 1 Гкал та 29270,16грн. за 1Гкал/год абонентської плати за обслуговування приєднаного теплового навантаження.
Для виконання розрахунку кількості тепла на опалення приміщення «ІНФОРМАЦІЯ_1», позивачем було залучено ТОВ «Запоріжпрімаресурси», що діяло на підставі ліцензії № 117328.
Відповідно до п.5.9 Договору щомісячно, не пізніше 4 числа місяця, наступного за звітним, відповідальний представник Споживача з'являється до Енергопостачальної організації для оформлення та підписання акту на відпуск теплової енергії. У разі неявки представника Споживача акт вважається дійсним підписаний тільки представником Енергопостачальної організації.
Пунктами 6.1-6.2 Договору передбачено, що розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на підставі актів на відпуск комунальних послуг, виключно в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів. Розрахунковим періодом є календарний місяць. Оплату рахунків за надані послуги Споживач зобов'язується здійснювати на розрахунковий рахунок Енергопостачальної організації в повному розмірі протягом 5 банківських днів з моменту отримання рахунку.
На виконання умов Договору з січня 2010р. по квітень 2011р. позивачем надані відповідачу обумовлені Договором послуги по постачанню теплової енергії на загальну суму 4785,47 грн., а саме: у 2010р.: січень -867,19 грн., лютий -796,88 грн., березень -345,34 грн.; квітень -89,74 грн., травень -70,80 грн., червень -70,80 грн., липень -70,80 грн., серпень -70,80 грн., вересень -70,80 грн., жовтень -228,84 грн., листопад -233,32 грн., грудень -395,45 грн.; у 2011р.: січень -545,38 грн., лютий -507,42 грн., березень -421,91 грн. Факт надання цих послуг підтверджується Актами на відпуск комунальних послуг та рахунками для оплати за спожиту теплову енергію.
Рахунки № 50 від 31.10.2010 р. на суму 867,19грн., № 228 від 28.02.2010 р. на суму 796,88 грн., № 592 від 31.03.2010 р. на суму 345,34 грн., № 616 від 30.04.2010 р. на суму 89,74 грн., № 871 від 31.05.2010 р. на суму 70,80 грн., № 1144 від 30.06.2010р. на суму 70,80 грн., № 1345 від 31.07.2010р. на суму 70,80 грн., № 1602 від 31.08.2010р. на суму 70,80 грн., № 1861 від 30.09.2010 р. на суму 70,80 грн., № 2104 від 31.10.2010р. на суму 228,84 грн. направлені на адресу відповідача, що підтверджують реєстри на відправлення кореспонденції. Від підпису про отримання рахунків № 2473 від 30.11.2010р. на суму 233,32 грн., № 2607 від 31.12.2010р.на суму 395,45 грн., № 2802 від 31.01.2011 р. на суму 545,38 грн., № 115 від 28.02.2011р., № 327 від 31.03.2011р. на суму 421,91 грн. відповідач відмовився, про що складено відповідні акти.
Таким чином, позивачем виконано зобов'язання за договором належним чином і в повному обсязі. Відповідачем зобов'язання щодо оплати отриманих послуг не виконано, внаслідок чого за ним склалася заборгованість сумі 4785,47 грн. за період з січня 2010 р. по квітень 2011 р.
Невиконання відповідачем своєчасно та в повному обсязі своїх договірних зобов'язань з оплати наданих послуг з теплопостачання і стало підставою для звернення позивача до господарського суду Запорізької області з відповідними вимогами до відповідача про стягнення 4785грн.47коп. основного боргу за договором на постачання теплової енергії №42-т від 01.11.2003 р. та 348грн.60коп. втрат від інфляції грошових коштів, які рішенням від 27.07.2011 р. по справі № 4/5009/2937/11 задоволено повністю.
Згідно пояснень відповідача в апеляційній скарзі останній в квітні місяці 2010 року мав намір відмовитися від послуг на отримання теплової енергії, але відповідно до порядку відключення від мереж централізованого опалення, встановленого Наказом № 4 Міністерства будівництва, архітектури і житлово-комунального господарства України від 22.11.2005 року (зі змінами, внесеними Наказом Мінжилкомунгоспу від 06.11.2007 р.) не передбачено можливості відключення окремих об'єктів. В свою чергу, відповідач не виконав певних дій, направлених на відключення приміщення від мереж централізованого опалення, зокрема, ізолювання стояків опалення тепло ізолюючим матеріалом. Факт отримання теплової енергії та самовільного (незаконного) відключення від мереж централізованого опалення (від'єднані батареї) підтверджено актом від 22.07.2010 р., складений у присутності відповідача та за його підписом.
Згідно п.25 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 року, самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється. Таким чином, посилання скаржника на необгрунтоване нарахування позивачем плати за послуги з теплопостачання є безпідставними та такими, що суперечать матеріалам справи та вимогам чинного законодавства. Крім того, необгрунтованими доказами є також посилання відповідача на невідповідність якості наданих позивачем послуг з теплопостачання умовам договору та вимогам Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.
З огляду на викладене, відповідач не довів ті обставини, на які посилається як на підстави апеляційної скарги, а також не надав доказів належного виконання умов укладеного з позивачем договору.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.
Стаття 193 Господарського кодексу України передбачає, суб'єкти господарювання та учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Аналогічне положення закріплено в ст. 526 Цивільного кодексу України. Так, зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно умовам договору та вимогам цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а у разі відсутності таких умов і вимог -згідно звичаїв ділового обігу або іншим вимогам, які звичайно ставляться.
За приписом ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.
Враховуючи наведені вище обставини, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення господарського суду Донецької області від 27.07.2011р. у справі № 4/5009/2937/11 є таким, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає приписам ст.43 Господарського процесуального кодексу України, підстав для його скасування та задоволення вимог апеляційної скарги за наведеними в ній мотивами не вбачається.
Відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита при зверненні з апеляційною скаргою покладаються на скаржника.
Керуючись статями 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу фізичної особи -підприємця ОСОБА_7 м.Дніпрорудне, Запорізької області на рішення господарського суду Запорізької області від 27.07.2011 р. у справі № 4/5009/2937/11 -залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Запорізької області від 27.07.2011р. у справі № 4/5009/2937/11 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.
Головуючий І.А.Бойко
Судді Н.О.Мартюхіна
В.М.Татенко
Надруковано: 4 прим.
1- позивачу
1- відповідачу
1- у справу
1 -ДАГС