"16" червня 2011 р. м. Київ К-10156/08
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Гаманка О.І.
суддів Білуги С. В.
Загороднього А.Ф.
Заїки М.М.
Співака В.І.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу військової частини А-4245 на постанову Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 03 квітня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_4 до військової частини А-4245 про стягнення невиплаченої грошової компенсації за речове майно,
У березні 2007 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до військової частини А-4245 про стягнення невиплаченої грошової компенсації за речове майно в сумі 5441,46 грн.
Постановою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 03 квітня 2007 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2008 року, позов задоволено.
У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої й апеляційної інстанцій.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі в межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 проходив військову службу у військовій частині А-4245, з якої був звільнений за станом здоров'я у жовтні 2006 року. Після звільнення зі служби йому не було виплачено грошову компенсацію за неотримане речове майно в сумі 5441,46 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач має право на отримання грошової компенсації за неотримане речове майно у відповідності до вимог Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»та постанови Кабінету Міністрів України «Про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час»від 28.10.2004 року №1444.
Однак, колегія суддів з такими висновками судів погодитись не може.
Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно та продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.
Статтею 2 Закону України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів»від 17 лютого 2000 року призупинено дію частини другої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»в частині одержання військовослужбовцями речового майна і продовольчих пайків або за бажанням військовослужбовців грошової компенсації замість них. Цей Закон набув чинності з 11.03.2000 року.
Таким чином, зазначеною нормою було зупинено право позивача на отримання грошової компенсації замість неотриманого речового майна, а тому відповідач діяв в межах наданої компетенції відповідно до вимог законодавства і правові підстави для задоволення позову відсутні.
Посилання позивача в обґрунтування свої позовних вимог на постанову Кабінету Міністрів України «Про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час»від 28.10.2004 року №1444 є безпідставними, оскільки нею визначено порядок та розміри грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців, а не поновлено право позивача на отримання грошової компенсації замість неодержаного речового майна, що було призупинено Законом України «Про деякі заходи, щодо економії бюджетних коштів»від 17.02.2000 року.
З урахуванням наведеного та зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або проведення додаткової перевірки доказів, обставини справи судами встановлені повно й правильно, але допущена помилка в застосуванні норм матеріального права, суд касаційної інстанції, згідно зі статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України, скасовує рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалює нове рішення про відмову в позові.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу військової частини А-4245 задовольнити частково.
Постанову Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 03 квітня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2008 року скасувати.
Ухвалити нове судове рішення.
В задоволенні позову ОСОБА_4 до військової частини А-4245 про стягнення невиплаченої грошової компенсації за речове майно відмовити.
Постанова оскарженню не підлягає.
Головуючий Гаманко О. І.
Судді Білуга С. В.
Загородній А.Ф.
Заїка М. М.
Співак В.І.