18 серпня 2011 р.Справа № 2а-6408/11/2070
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Філатова Ю.М.
Суддів: Тацій Л.В. , Водолажської Н.С.
за участю секретаря судового засідання Букар Х.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.06.2011р. по справі № 2а-6408/11/2070
за позовом Закритого акціонерного товариства "Новий Стиль" < Список > < Текст >
до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові < Текст > < 3 особи > < 3 особа > < за участю > < Текст >
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Позивач, Закрите акціонерне товариство "Новий Стиль" (далі - ЗАТ «Новий стиль»), звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові, в якому просив скасувати податкове повідомлення рішення № 0000340846 від 20.05.2011 року.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 01.07.2011р. адміністративний позов задоволено в повному обсязі.
Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване судове рішення скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.
Апеляційна скарга вмотивована тим, що судом при розгляді справи не були взяті до уваги фактичні обставини, порушено норми матеріального і процесуального права.
Представник відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі, посилаючись на доводи і обставини, викладені в апеляційній скарзі.
Представник позивача в судове засідання не прибув, був належним чином сповіщений про дату, час та місце судового засідання, про що свідчить поштові повідомлення.
Враховуючи положення ч.4 ст.196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку, що неприбуття представника позивача не перешкоджає судовому розгляду справи, оскільки він був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду.
Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, перевіривши постанову суду, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що позивач, пройшов передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації набув статусу суб'єкта господарювання - юридичної особи, про що йому видане відповідне свідоцтво серії А00 173842 від 29.10.2004 року (а.с.34, т.1)
В період з 22.04.2011 року по 20.05.2011 року контролюючим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку ЗАТ «Новий стиль» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за лютий 2011 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період за січень 2011 року та законності декларування від'ємного значення з податку на додану вартість за лютий 2011 року.
Результати перевірки оформлені актом від 19.05.2011 року № 1394/46-030/32565288, яким встановлено порушення абз.2 п.200.4 ст.200 ПК України в частині завищення заявленої суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку за лютий 2011 року на суму 6072,00грн. (а.с.32, т.1).
На підставі акту перевірки та встановлених порушень податковим органом прийнято податкове повідомлення рішення № 0000340846 від 20.05.2011 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по податковій декларації (реєстраційний номер 9001568581 від 21.03.2011 року) на суму 6072,00 грн. та визначено штрафні санкції у сумі 1,00 грн.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що відповідачем по справі не доведено правомірності та обґрунтованості прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень. Колегія суддів погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
З дослідженого в судовому засіданні акту перевірки встановлено, що фактичною підставою для відображення в акті порушень і прийнятого податкового повідомлення - рішення слугував викладений в акті висновок відповідача про безпідставне включення до складу валових витрат платника податку його витрат за угодами з ТОВ «Компанія Істсервіс», які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, обумовлених правочинами, що призвело до завищення податкового кредиту по ПДВ та висновок відповідача про нікчемність угод, укладених позивачем з ТОВ «Компанія Істсервіс».
Судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що між позивачем та ТОВ «Компанія Істсервіс» укладено договір поставки товару від 04.10.2010 року № 20101004/2, загальна вартість договору дорівнює 90 тис. грн. з урахуванням ПДВ, за вказаним договором підприємством придбані папір Ballet Universal A4 та стрейч 17 мкм 500 мм (а.с.55-58, т.1).
З відомостей, відображених в акті перевірки, вбачається, що листом №3174/7/23-524 від 11.03.2011р. ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова надано акт у Дзержинському районі м. Харкова надано акт № 603/23-05 від 09.03.2011р. «Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Компанія Істсервіс», з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток щодо відображення правових відносин з платниками податків-контрагентами за період березень -грудень 2010 року, згідно якого встановлено, що правочини між ТОВ «Компанія Істсервіс» та покупцями, в тому числі ЗАТ «Новий стиль» здійснені без мети настання реальних наслідків та є нікчемними і не створюють юридичних наслідків крім тих, що пов'язані з їх недійсністю та, як наслідок, відсутність об'єктів оподаткування по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам - покупцям за період з 13.03.2010 року по 31.12.2010 року. Крім того контрагент позивача за місцезнаходженням не значиться, а згідно висновку спеціаліста № 80 від 09.03.2011 року підпис на документах здійснений не директором ТОВ «Компанії Істсервіс», що є підставою для висновку про неправомірність віднесення до складу податкового кредиту та як наслідок неправомірне заявлення до відшкодування суми у розмірі 6072,00 грн.
Визначення поняття бюджетного відшкодування міститься в п.п. 14.1.18 ст.14 ПК України відповідно до якого бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.
Приписами підпунктів 14.1.181 ст.14, п.198.3, 198.6. ст.19 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду в тому числі у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
Крім того суд зауважує, що згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, недійсним згідно приписів абз. 1 ч. 2 ст. 215 ЦК України визначається правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Відповідно до абзацу 1 ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Відповідно до ч. 1 ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Відповідно до ч. 2 ст. 228 ЦК України, правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Колегія суддів відзначає, що підставою недійсності правочину, згідно із ч. 1 ст. 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України, згідно із якою зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
На виконання вказаного вище договору ТОВ “Компанія Істсервіс» виписані податкові накладні від 29.11.2010 року № 7935 на загальну суму 4025,00 грн., в т.ч. ПДВ 805,00 грн.; від 01.12.2010 року № 8111 на загальну суму 25758,00 грн., в тому числі ПДВ 5151,60 грн.; від 29.11.2010 року № 7934 на загальну сум 575,00 грн., в т.ч. ПДВ -115,00 грн. (а.с.136,138,140 т.1).
З наявних в матеріалах справи податкових накладних, вбачається, що вони відповідають вимогам п.п. 7.2.1, п. 7.2. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, який діяв на момент їх підписання та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженому наказом ДПА України від 30 травня 1997 року №165 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037, тобто у суду відсутні підстави вважати зазначені податкові документи недійсними.
На підставі зазначених податкових накладних позивачем віднесено до складу податкового кредиту суму у розмір 6072,00 грн. (а.с.59-95 т.1).
Наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Податкового кодексу України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість та відповідно до частини другої статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХІV “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Між тим, матеріали справи містять первинні бухгалтерські документи на підтвердження обставин придбання товарів за договорами із зазначеними вище контрагентами, сплати їх вартості тощо.
Так із досліджених в судовому засіданні копій платіжних доручень, з відміткою банку, видаткових накладних, копії яких наявні у матеріалах справи, вбачається, що позивачем по справі сплачено ПДВ на придбані товари у їх вартості (а.с.96-112, т.1)
Факт придбання та подальшого використання товару позивачем у його господарській діяльності підтверджується рахунками-фактурами, накладними на внутрішнє переміщення товарів, актами на списання матеріалів (а.с.137,139,141,171-196 т.1, а.с.1-13 т.2).
З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, про те, що угоди, укладені між позивачем та ТОВ “Компанія Істсервіс» мали реальний характер, а висновки податкової інспекції про нікчемність договорів є помилковими, а підприємство правомірно віднесло до складу податкового кредиту минулих періодів суму податку на додану вартість за договорами, кладеними з ТОВ «Компанія Істсервіс».
Щодо посилань представника відповідача на висновок спеціаліста № 80 від 09.03.2011 року про те, що підпис на документах здійснений не директором ТОВ «Компанії Істсервіс», колегія суддів зазначає наступне.
Чинним законодавством України на учасників цивільно-правових відносин, які є платниками податків, не покладено обов'язку та не визначено право перевірки відповідності законодавству установчих документів контрагентів товару та дотримання ними вимог податкового законодавства. Податковим законодавством, яке діяло на момент виникнення спірних правовідносин, не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість по товарах, послугах отриманих від продавця, окрім випадку, коли такий продавець був позбавлений статусу платника податку на додану вартість.
Окрім того, матеріали справи містять витяг з ЄДРПОУ стосовно ТОВ «Компанії Істсервіс», у якому станом на 15.03.2011 року відсутні будь-яки записи стосовно не підтвердження місцезнаходження або припинення діяльності підприємства.
Частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Колегія суддів, погоджується з правовим обґрунтуванням висновків суду першої інстанції і вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 01.07.2011р. по справі № 2-а-6408/11/2070 прийнята у відповідності з нормами матеріального права, з дотриманням приписів процесуального права, а доводи апеляційної скарги цього не спростували, а тому колегія суддів не виявила підстав для її скасування.
Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, < 197 > 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові залишити без задоволення.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.06.2011р. по справі № 2а-6408/11/2070 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя< підпис >Філатов Ю.М.
Судді< підпис >
< підпис >Тацій Л.В. Водолажська Н.С.
< Список > < Текст >
Повний текст ухвали виготовлений 23.08.2011 р.